Справа № 450/5451/23 Провадження № 1-кп/450/202/24
30 квітня 2024 року Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:
головуючого-судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
з участю прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5
потерпілого ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Пустомити матеріали обвинувального акту у кримінальному провадженні відносно обвинуваченого ОСОБА_4 за ч.1 ст.286-1 КК України,-
В провадження Пустомитівського районного суду Львівської області перебуває кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_4 за ч.1 ст.286-1 КК України.
На стадії судового розгляду подано угоду про примирення від 07.03.2024 р., яка укладена у відповідності до ст.ст.468, 469, 471, 473, 474 КПК України в присутності захисника ОСОБА_5 між обвинуваченим ОСОБА_4 та потерпілим ОСОБА_6 , відповідно до якої ОСОБА_4 визнає свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286-1 КК України, щиро розкаюється, активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення, відшкодував завдану моральну шкоду ОСОБА_6 , має на утриманні малолітню доньку і дружину, яка не працює разом з матір"ю, батько якої є військовослужбовцем та бабця похилого віку і перебуває на пенсії, а тому із врахуванням ст.ст.66, 67, 69 КК України погоджується понести покарання у виді штрафу розміром 17000,00 грн.
В судовому засіданні 30.04.2024 р. обвинувачений ОСОБА_4 свою виннуватість у вчиненому визна повністю та просить затвердити угоду про примирення.
Захисник ОСОБА_5 , який подав клопотання від 07.03.2024 р., мотиви якого аналогічні викладеним в угоді про примирення від 07.03.2024 р., та потерпілий ОСОБА_6 просять затвердити угоду про примирення.
Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні 30.04.2024 р. подала заперечення щодо затвердження угоди про примирення від 07.03.2024 р., згідно мотивів якого вказала, що узгоджене сторонами покарання не відповідає санкції ч.1 ст.286-1 КК України та інтересам держави і суспільства, є занадто м"яким, не слугуватиме виправленню обвинуваченого. Системний аналіз ст.ст.66,69 КК України дає підстави вважати, що наведені в угоді про примирення обставини істотно не знижують ступінь тажкості вчиненого кримінального правопорушення, а тому не можуть бути підставою для пом"якшення покарання, яке буде явно несправедливим і призведе до безладдя та безкарності. Вказане в угоді про примирення покарання є менш суворим, ніж передбачено у ч.1 ст.130 КУпАП, а тому таке не можна вважати пропрційним і співрозмірним ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення. Просила відмовити у затвердженні угоди про примирення від 07.03.2024 р.
Захисник ОСОБА_5 подав 30.04.2024 р. відповідь на заперечення, згідно мотивів якого вказав, що угода про примирення від 07.03.2024 р. відповідає нормам Кримінального процесуального кодексу України та Кримінального кодексу України, а тому підлягає затвердженню судом.
На стадії судового розгляду, який здійснюється в порядку ч.3 ст.349 КПК України, судом досліджено письмові докази, які встановлюють та характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_4 .
Заслухавши думку обвинуваченого, захисника, потерпілого та прокурора, розглянувши матеріали обвинувального акту і угоди про примирення від 07.03.2024 р., суд приходить до наступного висновку.
В силу вимог ч.7 ст.474 КПК України суд перевіряє угоду на відповідність вимогам цього Кодексу та/або закону. Суд відмовляє в затвердженні угоди, якщо: 1) умови угоди суперечать вимогам цього Кодексу та/або закону, в тому числі допущена неправильна правова кваліфікація кримінального правопорушення, яке є більш тяжким ніж те, щодо якого передбачена можливість укладення угоди; 2) умови угоди не відповідають інтересам суспільства; 3) умови угоди порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб; 4) існують обґрунтовані підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним, або сторони не примирилися; 5) очевидна неможливість виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов"язань; 6) відсутні фактичні підстави для визнання винуватості. У такому разі досудове розслідування або судове провадження продовжуються у загальному порядку.
Згідно ст.69 КК України за наявності кількох обставин, що пом"якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов"язане з корупцією, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м"якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу. За вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, суд з підстав, передбачених цією частиною, може призначити основне покарання у виді штрафу, розмір якого не більше ніж на чверть нижчий від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу. На підставах, передбачених у частині першій цієї статті, суд може не призначати додаткового покарання, що передбачене в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу як обов"язкове, за винятком випадків призначення покарання за вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ст.66 КК України при призначенні покарання обставинами, які його пом"якшують, визнаються: 1) з"явлення із зізнанням, щире каяття або активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення; 2) добровільне відшкодування завданого збитку або усунення заподіяної шкоди; 2-1) надання медичної або іншої допомоги потерпілому безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення; 3) вчинення кримінального правопорушення неповнолітнім; 4) вчинення кримінального правопорушення жінкою в стані вагітності; 5) вчинення кримінального правопорушення внаслідок збігу тяжких особистих, сімейних чи інших обставин; 6) вчинення кримінального правопорушення під впливом погрози, примусу або через матеріальну, службову чи іншу залежність; 7) вчинення кримінального правопорушення під впливом сильного душевного хвилювання, викликаного жорстоким поводженням, або таким, що принижує честь і гідність особи, а також за наявності системного характеру такого поводження з боку потерпілого; 8) вчинення кримінального правопорушення з перевищенням меж крайньої необхідності; 9) виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації, поєднане з вчиненням кримінального правопорушення у випадках, передбачених цим Кодексом. При призначенні покарання суд може визнати такими, що його пом"якшують, і інші обставини, не зазначені в частині першій цієї статті. Якщо будь-яка з обставин, що пом"якшує покарання, передбачена в статті Особливої частини цього Кодексу як ознака кримінального правопорушення, що впливає на його кваліфікацію, суд не може ще раз враховувати її при призначенні покарання як таку, що його пом"якшує.
Однією з обов"язкових умов для застосування до винної особи положень ст.69 КК України є наявність декількох (не менше двох) обставин, що пом"якшують покарання.
Проте, приписи ст.69 КК України про призначення винній особі більш м'якого покарання, ніж передбачено законом, є спеціальними і застосовуються у виключних випадках. Підставами для застосування цієї статті є встановлення не лише наявності кількох пом"якшуючих обставин, а й того факту, що їх наявність істотно знижує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.
Тобто для застосування положень ст.69 КК України повинні бути встановлені виключні обставини, що істотно знижують ступінь тяжкості саме вчиненого кримінального правопорушення. У кожному випадку факт зниження ступеня тяжкості кримінального правопорушення повинен оцінюватися з урахуванням індивідуальних особливостей конкретного кримінального провадження.
Отже наявність щирого каяття та активного сприяння розкриттю кримінального правопорушення, а також відшкодування завданої моральної шкоди, не призвели до істотного зниження ступеня тяжкості вчиненого діяння.
Крім цього, відсутність працевлаштування обвинуваченого ОСОБА_4 ставить під сумнів виконання ним взятих на себе за угодою зобов"язань.
За вказаних обставин умови угоди суперечать вимогам Кримінального процесуального кодексу України та Кримінального кодексу України, не відповідають інтересам суспільства, існує очевидна неможливість виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов"язань, а тому в затвердженні угоди про примирення від 07.03.2024 р. слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 468, 469, 471, 473, 474, 350, 372, 376, 392 КПК України, суд,-
В затвердженні угоди про примирення від 07.03.2024 року укладеної в присутності захисника ОСОБА_5 між обвинуваченим ОСОБА_4 та потерпілим ОСОБА_6 - відмовити.
Ухвала остаточна та окремому оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали виготовлений 30.04.2024 р. в приміщенні Пустомитівського районного суду Львівської області.
Суддя ОСОБА_1