Україна
Харківський апеляційний господарський суд
02 липня 2007 року справа № АС-37/267-07
головуючого судді Шепітько І.І., судді Токар М.В. , судді Фоміна В.О.
при секретарі -Саутенко К.О.
за участю представників:
позивача -Уставицька В.М. за дорученням № б/н від 16.06.2006 року,
відповідачів -
1. Буряковська О.Ю. за дорученням № 08-11/3117/2-06 від 28.12.2006 року
2. Буряковська О.Ю. за дорученням №4 від 03.01.2007 року
3. Харчілава Т.Г. за дорученням № 3106 від 24.04.2007 року
3-ї особи -
1. Сімакова О.В. за дорученням № 3.1-21/1476 від 02.07.2007 року
2. не з'явися
3. Заярний О.С. за дорученням б/н від 09.01.2006 року
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду у місті Харкові апеляційні скарги Комунального підприємства «Міський інформаційний центр» (вх. № 1298Х/1-32), Управління містобудування та архітектури Головного управління містобудування, архітектури та земельних відносин Харківської міської ради (вх. № 1296Х/1-32), ТОВ «Інвест-проект» (вх. № 1299Х/1-32), Харківської міської ради (вх. № 1293Х/1-32) на постанову господарського суду Харківської області від 16 лютого 2007 року по справі
за позовом Малого приватного підприємства «Таіра», м.Харків
до 1.Харківської міської ради Харківської області, м.Харків
2.Управління містобудування та архітектури Головного управління містобудування, архітектури та земельних відносин Харківської міської ради, м.Харків
3. Комунального підприємства «Міський інформаційний центр», м.Харків
3-ті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору
1.Відділення Харківського міського казначейства, м.Харків
2.Департамент бюджету та фінансів Харківської міської ради Харківської області, м.Харків
3.Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвест-проект», м.Харків
про визнання нечинними положення правил, стягнення 43895,00 грн. та зобов'язання офіційно оприлюднити постанову суду
встановила:
Постановою господарського суду Харківської області від 16 лютого 2007 року (Колегія суддів у складі головуючого судді Доленчука Д.О., судді Жельне С.Ч., судді Хотенця П.В.) позов задоволено частково. Визнано не чинними положення п.4.2., абз.2 п.6.2.1. Правил розміщення зовнішньої реклами у місті Харкові, затверджених Рішенням Виконавчого комітету Харківської міської ради від 20.10.2004 р. № 977 "Про порядок розміщення Зовнішньої реклами у м. Харкові". Стягнуто з Комунального підприємства "Міський інформаційний центр" матеріальні збитки у сумі 14006,67 грн. та моральну шкоду у розмірі 625 грн. на користь Малого приватного підприємства "Таіра". Стягнуто з Харківської міської ради за рахунок місцевого бюджету Харківської міської ради матеріальні збитки у сумі 14006,67 грн. та моральну шкоду у розмірі 625 грн. на користь Малого приватного підприємства "Таіра". Стягнуто з Управління містобудування та архітектури Головного управління містобудування, архітектури та земельних відносин Харківської міської ради за рахунок місцевого бюджету Харківської міської ради матеріальні збитки у сумі 14006,66 грн. та моральну шкоду у розмірі 625 грн. на користь Малого приватного підприємства "Таіра". Стягнуто з місцевого бюджету Харківської міської ради на користь Малого приватного підприємства "Таіра" судовий збір у розмірі 3,40 грн. В задоволенні позову в частині зобов'язання Виконавчий комітет Харківської міської ради офіційно оприлюднити постанову суду по даній справі після набрання постанови законної сили відмовлено. Зобов'язано Харківську міську раду невідкладно опублікувати резолютивну частину постанови суду по даній справі у виданні, в якому було офіційно оприлюднене Правила розміщення зовнішньої реклами у місті Харкові, затверджених Рішенням Виконавчого комітету Харківської міської ради від 20.10.2004 р. № 977 "Про порядок розміщення Зовнішньої реклами у м. Харкові" після набрання постанови законної сили.
ТОВ «Інвест-проект» з постановою суду першої інстанції не погодилося, звернулося до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову в частині визнання не чинними положень п. 4.2., абз. 2 п. 6.2,1. Правил розміщення зовнішньої реклами у місті Харкові, затверджених рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 20.10.2004 р. № 977 «Про порядок розміщення зовнішньої реклами у м. Харкові»та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити МПП «Таіра»у задоволенні позовних вимог щодо визнання не чинними положень п. 4.2., абз. 2 п. 6.2.1. Правил розміщення зовнішньої реклами у місті Харкові, затверджених рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 20.10.2004 р. № 977 «Про порядок розміщення зовнішньої реклами у м. Харкові». Посилається на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи , недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий суд визнав встановленими, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права. Вказує на те, що під час розгляду справи та ухвалення постанови по справі господарський суд Харківської області не врахував положень ч.І ст. 16 Закону України «Про рекламу»відповідно до якого розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах провадиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, та в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. При цьому, згідно наведеного закону зовнішня реклама на територіях, будинках та спорудах розміщується за згодою їх власників або уповноважених ними органів (осіб).
На дану постанову також подало апеляційну скаргу Комунальне підприємство «Міський інформаційний центр», в якій просить просить постанову господарського суду Харківської області від 16 лютого 2007 року скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити, посилаючись на невідповідність висновків викладених у рішення суду фактичним обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права. Вказує на те, що суд не прийняв до уваги, що Відповідач 3 діяв згідно чинного нормативного акту органу місцевого самоврядування, а саме “Порядку надання в користування місць, які перебувають у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій, яким встановлює вичерпний перелік дій, які необхідно здійснити Відповідачеві 3 для укладення договору про надання в користування місць, які перебувають у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій. Цей Порядок не закріплює за Відповідачам 3 обов'язку щодо попереднього визначення чиєю власністю є місця, на які розповсюджувач зовнішньої реклами встановив пріоритет згідно відповідних довідок.
Управління містобудування та архітектури Головного управління містобудування, архітектури та земельних відносин Харківської міської ради та Харківська міська рада також подали апеляційні скарги, в яких просять скасувати постанову господарського суду Харківської області від 16 лютого 2007року в частині визнання не чинними положень п. 4.2., абз. 2 п. 6.2.1. Правил розміщення зовнішньої реклами у місті Харкові, затверджених рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 20.10.2004 р. № 977 «Про порядок розміщення зовнішньої реклами у м. Харкові»та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити МПП «Таіра»у задоволенні позовних вимог щодо визнання не чинними положень п. 4.2., абз. 2 п. 6.2.1. Правил розміщення зовнішньої реклами у місті Харкові, затверджених рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 20.10.2004 р. № 977 «Про порядок розміщення зовнішньої реклами у м. Харкові». Посилаються на на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи , недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий суд визнав встановленими, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права. Вказують на те, що виходячи з положень ч. 2 ст. 19 Конституції України Виконавчий комітет Харківської міської ради під час врегулювання у Місцевих правилах питань реалізації власниками своїх прав щодо володіння, користування та розпорядження місцями для розташування рекламних засобів правомірно виходив перш за все з положень ст. 41 Конституції України та спеціального закону та акту більш високої дії - Закону України «Про власність», а вже потім - з положень Типових правил розміщення зовнішньої реклами у місті Харкові, які затверджені підзаконним актом та прийнятим з метою реалізації законів України -Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 р. № 2067. Господарський суд Харківської області за наявності правових підстав та відповідного обов'язку не застосував норму процесуального права, передбачену ч. 4 ст. 9 КАС України, що призвело до неправильного вирішення питання про належне врегулювання Відповідачем-1 у Місцевих правилах правовідносин, пов'язаних з реалізацією власниками місць своїх прав, а у зв'язку з цим і до неправильного вирішення справи в цілому. Також зазначають, що згідно з п.п. 2, 20 Типових правил розміщення зовнішньої реклами та п.п. 2.1., 6.3. Правил розміщення зовнішньої реклами у місті Харкові, затверджених рішенням міськвиконкому Харківської міської ради від 20.10.2004 р., дозволи на розміщення зовнішньої реклами у місті Харкові надаються на підставі рішення виконавчого комітету Харківської міської ради. Позивачем рішення виконавчого комітету Харківської міської ради № 1267 від 05.10.2005 р. щодо надання МПП «Таіра»дозволів на розміщення зовнішньої реклами на строк до 31.12.2005 року не оспорювалося.
Враховуючи, що апеляційні скарги ТОВ «Інвест-проект», Комунального підприємства «Міський інформаційний центр», Управління містобудування та архітектури Головного управління містобудування, архітектури та земельних відносин Харківської міської ради та Харківської міської ради стосуються однієї і тієї ж справи, між тими ж сторонами, колегія суддів вважає доцільним об'єднати зазначені апеляційні скарги в одне апеляційне провадження.
Позивач у запереченнях на апеляціні скарги зазначає, що скарги не підлягають задоволенню з тих підстав, що оскаржена постанова прийнята при повному та всебічному з'ясуванні обставин справи, вона є обґрунтованою і відповідає як фактичним обставинам, так і вимогам чинного законодавства. На цій підставі просить постанову господарського суду Харківської області від 16 лютого 2007року залишити без змін, а апеляційні скарги залишити без задоволення.
Представник Департаменту бюджету та фінансів Харківської міської ради Харківської області у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце проведення судового засідання в порядку ст. 35 КАС України.
Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційних скаргах доводи, перевіривши матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки судом першої інстанції, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.
Приймаючи оскаржувану постанову, господарський суд Харківської області виходив з того, що позивач вимагав видати дозволи на розміщення реклами на термін, зазначений у заявах, тобто на п'ять років, на що він отримав відповідь, що після сплину строку дозволів, за відповідною заявою він отримає таке продовження, оскільки саме у нього є першочергове право на подальше користування наданими йому місцями. Судом встановлено, що через недобросовісні дії другого та третього відповідачів які виявилися у не своєчасному наданні позивачу інформації про наявність орендаря земельної ділянки, позивач встановив на спірному місці свої рекламні конструкції на підставі виданих другим відповідачем дозволів. При чому позивач вимагав надання дозволів більш тривали строком їх дії у п'ять років і мав законне право отримати ці дозволи саме на такий термін. Третій відповідач не мав права укладати з позивачем договори на користування місцями, не мав права узгоджувати дозволи, оскільки на момент узгодження дозволів користувачем місць була третя третя особа згідно договору оренди землі б/н від 17.03.2005 року. Оскільки 1-м відповідачем були затверджені положення в п.4.2. Правил розміщення зовнішньої реклами в м. Харкові, які стосуються розширення переліку випадків, коли встановлюються менші строки дії дозволу, а також введено нову категорії -строк дії погодження дозволу, 2-м відповідачем було надано дозволи позивачу лише до 31.12.2005р.,тобто строком менше ніж на три місяці, з посиланням на п.4.2. Правил розміщення зовнішньої реклами в м. Харкові. Тим самим були порушені права позивача. Відповідно до абзацу 2 п.6.2.1. Правил розміщення зовнішньої реклами в м. Харкові власник місця розташування спеціальної конструкції або уповноважений ним орган (особа) має право:- самостійно встановлювати строк дії погодження у дозволі на розміщення зовнішньої реклами; погоджувати дозвіл під будь-якою умовою. Оскільки 1-м відповідачем були затверджені положення в абз.2 п.4.2. Правил розміщення зовнішньої реклами в м. Харкові, якими власнику місця (уповноваженому ним органу чи особи), надано право самостійно встановлювати строк дії погодження у дозволів під будь-якою умовою, погодження дозволів позивача було здійснене 3-м відповідачем за умови дії договору користування місцями. 3-й відповідач у відповідності з п.6.2.1 цих правил, визначивши строк дії договорів до 31.12.2005р., тим самим обумовив і строк дії дозволів позивача до 31.12.2005р. Своїми діями 1-й відповідач, 2-й відповідач, 3-й відповідач порушили закріплене в п.23. Постанови КМУ №2067 від 29.12.2006р. право позивача на власний розсуд визначати строк розміщення зовнішньої реклами на 5 років, але не більше ніж 5 років. Органи місцевого самоврядування, приймаючи рішення, які є обов'язкові до виконання на відповідній території повинні дотримуватися вимог про відповідність цих рішень Конституції України, законам України, постановам Кабінету Міністрів України, інакше рішення органів місцевого самоврядування, що не відповідають цим вимогам, та порушують охоронювані законом права, інтереси інших осіб визнаються недійсними у встановленому законом порядку. Таким чином можна зробити висновок, що 1-й відповідач у затверджених ним правилах встановив такі повноваження для 2-го відповідача та власника місця розташування спеціальних конструкцій (уповноваженої ним особи), які суперечать Постанові КМУ №2067 від 29.12.2003р. За цих умов суд прийшов до висновку що вимоги позивача, щодо визнання не чинними положень.4.2., абз.2 п.6.2.1. Правил розміщення зовнішньої реклами у місті Харкові, затверджених рішенням Виконавчого комітету Харківської міської ради від 20.10.2004р. №997 «Про порядок розміщення зовнішньої реклами у м. Харкові" є обґрунтованими і підлягають задоволенню, оскільки застосування окремих положень цих правил щодо позивача порушило права останнього. 1-й відповідач вчинив неправомірні дії, що виявилися в прийнятті наступних норм: п.4.2., абз.2 п.6.2.1, Правил розміщення зовнішньої реклами в м. Харкові, б яких передбачена можливість видавати дозволи на строк менший ніж 5 років, шд суперечать Постанові КМУ №2067 від 29.12.2003р. та порушують ст.117 Конституції України - щодо обов'язковості виконання постанов і розпоряджень Кабінету Міністрів України, виданих в межах його компетенції, ст.21 Конституції України - щодо обов'язку органів місцевого самоврядування діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. 2-й відповідач вчинив неправомірні дії, що виявилися в визначенні неналежного органу погодження дозволу, а саме: уповноваженого органа власника розташування рекламного засобу -3-го відповідача замість користувача (орендаря) об'єкту комунальної власності (в порушення абз.4 п.6.1.2. Правил розміщення зовнішньої реклами в м. Харкові та абз.2 п.10 Постанови КМУ №2067 від 29.12.2003р, щодо визначення заінтересованих осіб погодження дозволу) та в видачі позивачу дозволів на розміщення зовнішньої реклами терміном у три місяці замість п'яти років, які останній зазначав у заяві (в порушення п.23 Постанови КМУ №2067 від 29.12.2003р.). У своїх поясненнях 2-й відповідач не заперечує того факту, що ним був визначений уповноважений орган власника в особі 3-го відповідача. 3-й відповідач вчинив неправомірні дії, що виявилися укладенні з позивачем договорів користування місцями, для розташування спеціальних конструкцій за відсутності у 3-го відповідача таких прав в порушення ст. 288 Господарського кодексу України та ч.4 ст.93 Земельного кодексу України, в здійсненні погоджень дозволів замість орендаря в порушення абз.5 п.1 Порядку надання в користування місць, що перебувають в комунальній власності, в здійсненні погодження дозволів під конкретно визначеною умовою дії договорів користування мсцями, які були укладені строком на три місяці в порушення о. 16, п.23 Постанови №2067 КМУ від 29.12.2003 року. Позивачем понесені збитки у вигляді витрат, завданих вимушеним пошкодженням чотирьох рекламних конструкцій. Адже після демонтування рекламних конструкцій позивач не має змогу використовувати повторно жодну демонтовану конструкцію. Повторне встановлення цілісної рекламної конструкції не представляється можливим через специфічність її побудови, оскільки частина конструкції при демонтажі руйнується. Із матеріалів справи вбачається, що вартість виготовлення, монтажу та демонтажу чотирьох рекламних конструкцій без урахуванням вартості робіт по складанню кошторисної документації та ПДВ становить 11620,00 грн. В період з 10.10.2005р. по 01.12.2005р. (до отримання позивачем від 2-го відповідача листа №2076 від 05.12.2005р. про відмову в продовженні строку дії дозволів) позивачем було укладено договори на виготовлення, експонування реклами: 01.10.2005р. - договір з СПДФО Карнаушенко О.В. на строк 12 місяців до 01.10.2006р.; 01.11.2005р. - договір з АКБ «РайффайзенБАНК Україна" на строк 12 місяців до 31.10.2006р.; 01.12.2005р. - договір з ТОВ «СТІФ-СЕРВІС", укладений на строк 12 місяців до 01.12.2006р. Через відмову 2-го відповідача, 3-го відповідача, в продовженні строку дії дозволів та строку дії договорів на користування місцями, позивач вимушений був з 31.12.2005р. демонтувати рекламні щити та достроково припинити договірні відносини з вищевказаними контрагентами. Суд вважає, що через розірвання договорів з контрагентами, втрату партнерів останнього, фінансові і часові витрати керівництва та працівників позивача на нейтралізацію цих негативних наслідків, позивачу було завдано моральної шкоди яка виявилася у приниженні ділової репутації позивача. Виходячи з викладеного господарський суд дійшов висновку про те, що у зв'язку з неправомірними діями відповідачів позивачу завдано матеріальних збитків на суму 42020 грн. та моральної шкоди на суму 1875 грн.
На думку колегії суддів, зазначені висновки місцевого суду є помилковими, не відповідають нормам чинного законодавства та обставинам справи виходячи з наступного.
Відповідно до ст. ст. 13, 41 Конституцією України держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.
Приймаючи оскаржувану постанову господарський судом Харківської області не врахував положень ч.І ст. 16 Закону України «Про рекламу»відповідно до якої, розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах провадиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, та в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. При цьому, згідно наведеного закону зовнішня реклама на територіях, будинках та спорудах розміщується за згодою їх власників або уповноважених ними органів (осіб). Таким чином, виконавчий комітет Харківської міської ради має повноваження на встановлення порядку розміщення зовнішньої реклами у місті Харкові на підставі Типових правил та під час надання дозволів має враховувати волевиявлення власників місць розташування рекламних засобів щодо умов та порядку використання належних ним місць для розташування спеціальних конструкцій.
Згідно зі ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Відносини щодо реалізації власниками місць права власності на місця розташування рекламних засобів врегульовані спеціальним нормативним актом - Законом України «Про власність».
Виходячи з положень ч. 2 ст. 19 Конституції України виконавчий комітет Харківської міської ради під час врегулювання у Місцевих правилах питань реалізації власниками своїх прав щодо володіння, користування та розпорядження місцями для розташування рекламних засобів правомірно виходив з положень ст. 41 Конституції України та спеціального закону та акту більш високої дії - Закону України «Про власність», а вже потім - з положень Типових правил розміщення зовнішньої реклами у місті Харкові, які затверджені підзаконним актом та прийнятим з метою реалізації Законів України Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 р. № 2067.
Виходячи зі змісту ст. 41 Конституції України, як акту прямої дії, ст.ст. 2 та 4 Закону України «Про власність»та абз. 2 ч.І ст. 16 Закону України «Про рекламу»власник місць має право визначати режими використання власних місць та самостійно визначати строк погодження дозволів на розміщення зовнішньої реклами.
Господарським судом зроблено висновок про те, що виконавчий комітет Харківської міської ради встановивши у п. 4.2. та абз. 2 п. 6.2.1. Місцевих правилах більш широкий перелік випадків коли можуть бути встановлені менші строки дії дозволів ніж зазначено у п. 23 Типових правил порушив права Позивача на самовільне визначення строку розміщення реклами не відповідає ст. 41 Конституції України, ст.ст. 2 та 4 Закону України «Про власність»та абз. 2 ч.І ст. 16 Закону України «Про рекламу», оскільки виходячи із запропонованого у постанові Господарським судом Харківської області тлумачення положень п.16 та п. 23 Типових правил волевиявлення власника місця, щодо визначення строку на який надаються місця для розташування реклами, цілком залежить від волевиявлення розповсюджувача зовнішньої реклами, викладеного у заяві на надання дозволу, що є обмеженням права власника щодо розпорядження місцем, як елементом права власності.
Відповідно до ч. 4 ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, Закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу. Господарський суд Харківської області під час розгляду справи та винесення постанови по справі не прийняв до уваги, що пункти 16 та 23 Типових правил обмежують права власника щодо розпорядження місцем розташування рекламного засобу та не відповідають ст. 41 Конституції України, ст.ст. 2 та 4 Закону України «Про власність»та абз. 2 ч.І ст. 16 Закону України «Про рекламу», що є підставою для застосування актів більш високої дії, тобто тих, яким він суперечить.
Твердження позивача про те, що виконавчий комітет Харківської міської ради у п. 4.2. та абз. 2 п. 6.2.1. Правил розміщення зовнішньої реклами у місті Харкові встановив нову правову категорію «строк дії погодження дозволу», якої не існує у Типових правилах не відповідає фактичним обставинам справи та суперечить абз. 5 п. 16 Типових правил. Відповідно до абз. 5 п. 16 Типових правил «Погодження дійсне протягом дії дозволу.»Виходячи зі змісту зазначеної норми Типових правил будь-яке погодження має строк дії, який дорівнює строку дії дозволу на розміщення реклами, відповідно, правова категорія «строк дії погодження дозволу»не є нововведенням виконавчого комітету Харківської міської ради, а є правовою категорією, яка існує у Типових правилах.
Однією з підстав скасування п.4.2. та абз.2 п. 6.2.1. Правил розміщення зовнішньої реклами у місті Харкові господарський суд визначає застосування цих положень до позивача, що порушило права останнього. Така правова позиція господарського суду Харківської області є необгрунтованою та безпідставною, оскільки не має жодного підтвердження наявними у матеріалах справи доказами. З матеріалів справи вбачається, що під час надання дозволу або укладення договору відповідачі керувалися саме спірними положеннями Місцевих правил, а не актами більш високої дії - ст. 41 Конституції України, ст.ст. 2 та 4 Закону України «Про власність»та абз. 2 ч.І ст. 16 Закону України «Про рекламу». Порушення саме у зв'язку з прийняттям акту прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі є однією з обов'язкових підстав для скасування акту органу місцевого самоврядування.
Однією з причин понесення матеріальних витрат позивачем та однією з підстав скасування спірних положень Місцевих правил господарський суд вважає прийняття виконавчим комітетом Харківської міської ради п. 4.2. та абз. 2 п. 6.2.1. Місцевих правил, в яких закріплена відсутність врахування волевиявлення розміщувача реклами щодо строку надання дозволів. Проте, колегія суддів вважає, що таке обгрунтування господарським судом правової позиції щодо понесення матеріальних витрат позивачем та наявності правових підстав для скасування спірних положень Місцевих правил не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки спірні положення Місцевих правил не закріплюють відсутність врахування волевиявлення розміщувача реклами щодо строку надання дозволів, а більш того у спірних положеннях Місцевих правил враховано волевиявлення розповсюджувача зовнішньої реклами та зазначено, що «дозвіл надається строком на п'ять років, якщо менший строк не зазначено у заяві розповсюджувача зовнішньої реклами».
У постанові суду зазначається, що діями першого відповідача щодо прийняття п. 4.2 абз. 2 п. 6.2.1 Правил розміщення зовнішньої реклами у м. Харкові та застосування їх до позивача останньому було завдано матеріальну та моральну шкоду. Відповідно до ст. 104 КАС України, до адміністративного суду може звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. Проте, ні в постанові суду, ні у позовній заяві не зазначено яке саме право МПП «Таіра»порушено.
Згідно з п.п. 2, 20 Типових правил розміщення зовнішньої реклами та п.п. 2.1., 6.3. Правил розміщення зовнішньої реклами у місті Харкові, затверджених рішенням міськвиконкому Харківської міської ради від 20.10.2004 року, дозволи на розміщення зовнішньої реклами у місті Харкові надаються на підставі рішення виконавчого комітету Харківської міської ради.
МПП «Таіра»не зверталося до виконкому Харківської міської ради з зауваженнями та пропозиціями щодо опублікованого проекту рішення. Рішення виконавчого комітету Харківської міської ради № 1267 від 05.10.2005 року щодо надання МПП «Таіра»дозволів на розміщення зовнішньої реклами на строк до 31.12.2005 року не оспорювалося. Позивачем не оскаржувалися дії Управління містобудування та архітектури щодо обмеження строку дії дозволу на розміщення зовнішньої реклами та дії КП "Міський інформаційний центр" щодо погодження дозволу на розміщення зовнішньої реклами під умовою дії договору про надання у користування місць, які перебувають у комунальній власності для розташування спеціальних конструкцій. Крім того, позивачем не подавалося позовів про спонукання виконкому Харківської міської ради видати дозвіл на розміщення зовнішньої реклами строком на 5-ть років та спонукання Комунального підприємства «Міський інформаційний центр»погодити дозвіл на розміщення зовнішньої реклами строком на 5 років та укласти договір про надання у користування місць, які перебувають у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій. У матеріалах справи відсутні докази того, що позивач не погодився зі строком, на який йому було видано дозвіл виконавчим комітетом Харківської міської ради, та на власний розсуд уклав з КП «Міський інформаційний центр» договір про надання місць у користування строком на три місяці, що говорить про згоду позивача з рішеннями та діями відповідачів та свідчить про відсутність порушення його прав та законних інтересів.
Обов'язковою правовою підставою для визнання актів органів місцевого самоврядування не чинними є порушення у зв'язку з прийняттям акту прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі. При цьому у випадку якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено - правових підстав для задоволення позову немає. З постанови суду вбачається, що однією з підстав для скасування п. 4.2. та абз. 2 п. 6.2.1. Місцевих правил є спричинення позивачеві у зв'язку з прийняттям спірних положень Місцевих правил матеріальної та моральної шкоди.
Колегія суддів вважає, що господарський суд Харківської області під час розгляду справи та прийняття постанови дійшов помилкових висновків щодо спричинення позивачеві матеріальної та моральної шкоди виходячі з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем не надано доказів того, що спеціальні конструкції були демонтовані таким чином, що їх або їх складові частини не можна використовувати в наступному; що було створено комісію для засвідчення факту знищення спеціальних конструкцій та не можливості їх відновити або використовувати їх частини; що складено акт на списання основних засобів по типовій формі ОЗ-З, затвердженій наказом Мінстату України від 29.12.1995 р. № 352; г) що спеціальні конструкції були списані по рахунку 10 балансу та це відображено на остаточній вартості основних засобів позивача у розділі 1 активу балансу; що у зв'язку зі специфічністю побудови конструкцій після їх демонтажу кожна з них руйнується та жодну з них не можна у наступному використовувати; що у позивача не було можливості демонтувати конструкції без їх знищення.
При розгляді справи господарський суд не встановив наявності чи відсутності необхідного причинного зв'язку між діями відповідачів та негативних наслідків для позивача щодо матеріальних збитків (реальних збитків та упущеної вигоди) та моральної шкоди, не встановив усіх складових елементів необхідного причинного зв'язку в цілому та щодо кожного відповідача окремо, не врахував ступінь вини самого позивача у настанні негативних наслідків, чого вимагає ч. 2 ст.1193 ЦК України та не врахував той факт, що другий відповідач був готовий продовжити термін дії дозволу за умов погодження позивачем дозволу з фактичним власником місць ТОВ «Інвест-Проект».
Що стосується відшкодування моральної шкоди, слід зазначити, що відповідно до Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Проте, з матеріалів справи вбачається, що позивачем не надано до суду доказів якої саме шкоди немайнового характеру було завдано МПП «Таіра». У оскаржуваній постанові суд зазначає, що позивачу було завдано моральної шкоди яка виявилася у приниженні ділової репутації позивача у зв'язку з розірванням договорів з контрагентами. В обгрунтування моральної шкоди позивачем було надано лист СПД ФО Карнаушенко О.В. від 28.12.2005 року, в якому останній повідомляє позивача про припинення ділових відносин та припинення дії договору на підставі неналежного виконання договірних зобов'язань - демонтажем спеціальних конструкцій до спливу терміну дії договору. Однак, твердження позивача, щодо наявності факту спричинення моральної шкоди на підставі листа СПДФО Карнаушенко О.В. є необгрунтованим та не відповідає фактичним обставинам, оскільки з Листа № 2076 від 05.12.2005 року вбачається, що другий відповідач не відмовив у продовженні терміну дії дозволів, а зазначив, що дозволи будуть подовжені за умов їх погодження з ТОВ «Інвест-Проект». Той факт, що позивач не звертався до ТОВ «Інвест-Проект»за отриманням погодження дозволів підтверджує відсутність причинного зв'язку між діями відповідачів та спірною моральною шкодою та підтверджує наявність причинного зв'язку між діями самого позивача та спірною моральною шкодою. З матеріалів справи вбачається, що 28 грудня 2005 року СПДФО Карнаушенко О.В. повідомив позивача про припинення ділових відносин та припинення дії договору на підставі неналежного виконання договірних зобов'язань - демонтажем спеціальних конструкцій до спливу терміну дії договору. Проте, ЗО грудня 2005 року СПДФО Карнаушенко О.В. та позивач за спільною згодою підписали Угоду про розірвання договору на іншій підставі, а саме у зв'язку з відмовою другого відповідача в продовженні терміну дії дозволів. За таких обставин, СПДФО Карнаушенко О.В не тільки не припинив ділові відносини з позивачем, а за спільною згодою підписав Угоду про розірвання договору.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи та ухвалення постанови господарський суд Харківської області не встановив наявності чи відсутності необхідного причинного зв'язку між діями відповідачів та негативних наслідків для позивача, як щодо матеріальних збитків (реальних збитків та упущеної вигоди), так і для моральної шкоди; не врахував, що розірвання позивачем договорів з контрагентом не є втратою його як ділового партнера, та не врахував відсутності доказів втрати ділових партнерів. Крім того, посилаючись у постанові на ч. 2 ст. 1190 ЦК України суд не визначив ступеню вини кожного з відповідачів та не встановив відповідну їм міру відповідальності, а просто зазначив, що дії є спільними та визначив однакову для всіх міру відповідальності, в той час як характер та зміст дій кожного з них був різним.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що висновки, викладені в постанові господарського суду Харківської області не відповідають фактичним обставинам справи та суперечать нормам діючого законодавства.
На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що позовні вимоги МПП «Таіра» не обгрунтовані та не підлягають задоволенню, а постанова господарського суду Харківської області від 16 лютого 2007 року підлягає скасуванню.
Керуючись ст.ст. 195, 196, п. З ч.1 ст.198, п.3 ч.1 ст. 202, ч.2 ст.205 ст. ст. 207, 209 Кодексу адміністративного судочинства України,
постановила:
Об'єднати апеляційні скарги ТОВ «Інвест-проект», Комунального підприємства «Міський інформаційний центр», Управління містобудування та архітектури Головного управління містобудування, архітектури та земельних відносин Харківської міської ради та Харківської міської ради в одне апеляційне провадження.
Апеляційні скарги ТОВ «Інвест-проект», Комунального підприємства «Міський інформаційний центр», Управління містобудування та архітектури Головного управління містобудування, архітектури та земельних відносин Харківської міської ради та Харківської міської ради задовольнити.
Постанову господарського суду Харківської області від 16 лютого 2007 року у справі № АС-37/267-07 скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.
Постанова може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення постанови в повному обсязі.
Справу повернути до господарського суду Харківської області.
Постанову в повному обсязі складено 06.07.2007 року.
Головуючий суддя (підпис) Шепітько І.І.
суддя (підпис) Токар М.В.
суддя (підпис) Фоміна В.О.