Головуючий суддя у першій інстанції: Кравців О.Р.
30 квітня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/20989/23 пров. № А/857/7354/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого-судді: Бруновської Н.В.
суддів: Запотічного І.І., Хобор Р.Б.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31 січня 2024 року у справі № 380/20989/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,-
07.09.2023р. ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, у якому просив суд:
- визнати протиправними дії щодо відмови у заявленому проханні здійснити виплату пенсії за вислугу років без обмеження пенсії максимальним розміром з 01.03.2022р. з урахуванням нарахованої відповідно до Постанов Кабінету Міністрів України “Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році” від 16.02.2022р. №118, з 01.03.2023р. з урахуванням нарахованої відповідно до Постанов Кабінету Міністрів України “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році” від 24.02.2023р. №168 індексації пенсії;
- зобов'язати перерахувати та виплатити з урахуванням виплачених сум, пенсію за вислугу років без обмеження пенсії максимальним розміром, з 01.03.2022р. з урахуванням проведеної на виконання Постанов Кабінету Міністрів України “Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році” від 16.02.2022р. №118, з 01.03.2023р. з урахуванням проведеної на виконання Постанов Кабінету Міністрів України “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році” від 24.02.2023р. №168 індексації пенсії.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 31.04.2024р. позов задоволено повністю.
Не погоджуючись із даним рішенням, апелянт ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права щодо розподілу судових витрат, а саме повернення судового збору.
Апелянт просить суд, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31.01.2024р. скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задоволити в частині стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області в його користь судового збору в сумі 2147,20грн.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 11.09.2023р. позовну заяву залишено без руху у зв'язку з несплатою судового збору.
На виконання вимог даної ухвали ОСОБА_1 надав оригінал документу № 1208248810 від 16.09.2023р. про сплату судового збору в сумі 2147,20 грн.
Разом з тим, як видно із мотивувальної частини оскарженого рішення, суд першої інстанції зазначив, що позивач звільнений від сплати судового збору і такий про поданні позову не сплачувався. Тому, відсутні підстави для стягнення судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу апелянта, що п.3 ч.1 ст.252 КАС України чітко передбачено, що суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Разом з тим, із матеріалів справи чітко видно, що апелянт ОСОБА_1 не звертався до суду першої інстанції із заявою щодо ухвалення додаткового рішення щодо вирішення питання про судові витрати.
Крім того, суд апеляційної інстанції також звертає увагу апелянта що ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
ч.2 ст.132 КАС України передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.201р.1 № 3674-VI, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених ч.2 цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Як видно з матеріалів справи, позивач сплатив судовий збір в сумі 2147,20 грн.
Однак, як видно з посвідчення серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІ групи, а отже згідно п.9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільнений.
Отже, наявні підстави для повернення ОСОБА_1 надміру сплаченого судового збору у відповідності до п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір".
При цьому, колегія суддів повторно звертає увагу апелянта, що ОСОБА_1 не звертався до суду першої інстанції із відповідною заявою щодо повернення сплаченого судового збору і суд не приймав жодного із можливих процесуальних рішень.
Одночасно апеляційний суд роз'яснює позивачу право звернення до суду першої інстанції в порядку п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" з заявою про повернення надміру сплаченої суми судового збору за подання позову у цій справі.
ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
З роз'яснень, які наведені в п.13.1 Постанови Пленуму ВАС України № 7 від 20.05.2013р. «Про судове рішення в адміністративній справі», видно, що у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення.
Рішення суду першої інстанції в частині, що не оскаржена особою, яка подала апеляційну скаргу, не може бути скасовано або змінено апеляційним судом (п.13.2 цієї постанови).
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції не оскаржується в частині задоволених позовних вимог, тому в цій частині судове рішення не переглядається судом апеляційної інстанції.
Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.
Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі “Серявін та інші проти України” (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також, п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, визначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
ст.316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31 січня 2024 року у справі № 380/20989/23 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Н. В. Бруновська
судді І. І. Запотічний
Р. Б. Хобор
Повне судове рішення складено 30.04.2024р.