Головуючий суддя у першій інстанції: Чепенюк О.В.
30 квітня 2024 рокуЛьвівСправа № 500/550/24 пров. № А/857/5388/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Бруновської Н.В.
суддів: Запотічного І.І., Хобор Р.Б.,
розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові апеляційну скаргу Головного Управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2024 року у справі № 500/550/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Головного Управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-
29.01.2024р. ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Головного Управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області у якому просив суд:
- визнати протиправним і скасувати рішення Головного Управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області №192650010067 від 02.01.2024р. про відмову в призначені пенсії зі зниженням пенсійного віку згідно п.4 ч.1 ст.115 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”;
- зобов'язати призначити та виплачувати з 24.10.2023р. пенсію зі зниженням пенсійного віку згідно п.4 ч.1 ст.115 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, зарахувавши до страхового стажу період роботи на Виробничо-науковій системі “Дністер” з 13.07.1989р. - 20.09.1993р., та прийняти для обчислення розміру пенсії архівну довідку про оплату праці від 01.01.2024р. № 17-14/1.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 23.02.2024р. позов задоволено частково.
Суд визнав протиправним та скасував рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області №192650010067 від 02.01.2024р. про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.
Одночасно, суд зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи у Виробничо-науковій системі “Дністер” з 13.07.1989р. - 20.09.1993р.
Крім того, суд зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до п.4 ч.1 ст.115 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” з 01.01.2024р.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Не погоджуючись із даним рішенням в частині задоволених позовних вимог, апелянт Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом порушено норми матеріального та процесуального права.
Апелянт просить суд, рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 23.02.2024р. скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) є учасником бойових дій та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 19.10.2015р.
Із змісту матеріалів пенсійної справи видно, що позивач неодноразово звертався до органів Пенсійного фонду із заявами про призначення дострокової пенсії за віком, а саме: 16.10.2023р., 03.11.2023р., 24.11.2023р. (а.с.49, 67, 76). Однак рішеннями територіальних органів Пенсійного фонду України від 23.10.2023р., від 06.11.2023р. та від 29.11.2023р. ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу (а.с.53, 65, 86).
Вказані рішення органів Пенсійного фонду позивач не оскаржував.
01.01.2024р. ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про призначення дострокової пенсії за віком, надавши до заяви відповідні документи.
За принципом екстериторіальності структурним підрозділом для прийняття рішення за результатами поданої заяви визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області.
02.01.2024р. Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області прийняв рішення №192650010067, яким відмовив у призначенні пенсії за віком у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу 25 років. У цьому рішенні вказано, що вік заявника становить 55 років, страховий стаж особи становить 22 роки 29 днів.
Крім того, із змісту оскаржуваного рішення чітко видно, що за результатами розгляду документів до страхового стажу позивача не зараховано період роботи (вкладиш трудової книжки колгоспника НОМЕР_2 ) в колгоспі “Іскра»: 30.03.1987р. - 10.07.1989р., оскільки відсутня інформація про встановлений та відпрацьований мінімум вихододнів, а також довідка про перейменування господарства. До страхового стажу не зараховано період: 13.07.1989р. - 20.09.1993р. згідно записів трудової книжки, оскільки запис про звільнення не завірений печаткою.
Архівні довідки від 16.10.2023р. №17-14/365 та від 01.01.2024р. №17-14/1 не взято до уваги, оскільки відповідно до акту перевірки достовірності вказаних даних про заробітну плату від 30.10.2023р. №1900-1102-1/5266 встановлено, що в книгах по заробітній платі наявне скорочення по батькові (Я., Ярем., Яр.), що не відповідає паспортним даним заявника ( ОСОБА_2 ) (а.с.8, 39).
ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Право громадян України на соціальний захист проголошено ст.46 Конституції України, конкретизовано п.6 ч.1 ст.92 Конституції України і з 01.01.2004р. деталізовано нормами, насамперед, Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", який прийнятий на зміну положенням Закону України від 05.11.1991р. №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення".
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003(далі - Закон № 1058-IV).
ч.4 ст.24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
В ст.4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» видно, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема: види пенсійного забезпечення, умови участі в пенсійній системі чи їх рівнях, пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат, джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
п.4 ч.1 ст.115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що право на призначення дострокової пенсії за віком мають військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейські, які брали участь у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення, а також ті, яким встановлено інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час захисту Батьківщини або під час виконання інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, виконанням інтернаціонального обов'язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення, дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов'язків) чи після звільнення із служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час виконання обов'язків військової служби (службових обов'язків), захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, виконанням інтернаціонального обов'язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення, особи, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пунктів 20 і 21 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пунктів 12 та 13 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», особи з числа резервістів і військовозобов'язаних, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 19 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 11 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки, яким надано статус особи, на яку поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», відповідно до абзаців шостого і сьомого пункту 1 статті 10 зазначеного Закону, а також абзацу восьмого пункту 1 статті 10 зазначеного Закону з числа членів сімей резервістів і військовозобов'язаних, - після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок.
Судом апеляційної інстанції встановлено та не заперечується сторонами, що на час звернення до пенсійного віку із заявою від 01.01.2024р. позивач досягнув віку, який за умови наявності страхового стажу 25 років дає право на призначення пенсії за віком відповідно до п.4 ч.1 ст.115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993р. №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі Порядок №637).
В п1 -п.3 Порядку №637 визначено основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про стаж роботи не збереглися, підтвердження стажу роботи здійснюється органами Пенсійного фонду України на підставі показань свідків.
За відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
п.17 Порядку №637 передбачено, що за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливість їх одержання у зв'язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі.
За відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в п.17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника (п.18 Порядку №637).
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у п.3 Порядку №637: довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи, а за відсутності документів про наявний стаж або відсутності архівних даних, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, пов'язаних з заявником спільною роботою.
Із змісту копії трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_2 , заповненої 05.04.1987р. на ім'я позивача, розділ “Відомості про роботу” якої містить записи щодо його трудової діяльності у Виробничо-науковій системі “Дністер” : 13.07.1989р. - 20.09.1993р.:
-запис №4, 13.07.1989р. прийнятий на роботу на посаду агронома-технолога,
-запис №5, 20.09.1993р. звільнений з посади агронома-технолога у зв'язку з переходом на роботу в Заліщицький радгосп-технікум.
Запис про прийняття на роботу засвідчений підписом уповноваженої особи та скріплений печаткою підприємства.
Запис про звільнення засвідчений підписом уповноваженої особи, однак відтиску печатки підприємства не вбачається. Щодо обох записів зазначено реквізити наказів, на підставі яких внесено відповідні записи.
Порядок ведення трудових книжок на момент внесення спірного запису (20.09.1993р.) врегульовано Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників № 58 від 29.07.1993р., яка затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України (далі - Інструкція № 58).
В п.2.4 Інструкції №58 видно, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 року, у графі 2 трудової книжки записується “05.01.1993”.
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Запис у трудовій книжці №5 від 20.09.1993р. про звільнення ОСОБА_1 з роботи засвідчений підписом уповноваженої особи та не скріплений печаткою підприємства. Однак, скріплено печаткою запис №4 від 13.07.1989р. про прийняття на роботу (а.с.13).
Колегія суддів звертає увагу пенсійного органу, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, а неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на загальних підставах. Працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо заповнення такої.
Наведене цілком узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21.02.2018р. (справа №687/975/17), від 23.04.2019р. (справа №593/1452/16-а), від 30.09.2021р. (справа №300/860/17), висновки якого мають враховувати суди відповідно до положень ч.5 ст.242 КАС України.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 24.05.2018р. у справі №490/12392/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для не врахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Одночасно, колегія суддів звертає увагу апелянта, що на підтвердження роботи у спірний період позивач надано архівну довідку №17-14/1 від 01.01.2024р., яка видана архівним відділом апарату виконавчого комітету Заліщицької міської ради на підставі книг обліку розрахунків по оплаті праці за 1989-1993, та містить інформацію про суми заробітної плати ОСОБА_1 у Виробничо-науковій системі “Дністер”.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу і на те, що в оскаржуваному рішенні вказано, що така довідка не взята до уваги, оскільки відповідно до акту перевірки достовірності вказаних даних про заробітну плату від 30.10.2023р. №1900-1102-1/5266 встановлено, що в книгах по заробітній платі наявне скорочення по батькові (Я., Ярем., Яр.), що не відповідає паспортним даним заявника ( ОСОБА_2 ) (а.с.8, 39).
При цьому, в архівній довідці №17-14/1 від 01.01.2024р. зазначено, що інших осіб на прізвище ОСОБА_3 у книгах по нарахуванню заробітної плати у виробничо-науковій системі “Дністер” за період 1989-1993 років не внесено (а.с.20).
Колегія суддів зазначає, що такий недолік у написанні по батькові ніяким чином не впливає на можливість зарахування спірного періоду до страхового стажу.
Зважаючи на вищевикладені обставини, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що до страхового стажу позивача має бути зарахований період роботи у Виробничо-науковій системі “Дністер”: 13.07.1989р. - 20.09.1993р.
Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області №192650010067 від 02.01.2024р. про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком є протиправним та яке слід скасувати
Крім того, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , досягнув віку 55 років 08.04.2023р. Тобто, набув право на призначення дострокової пенсії за віком відповідно до п.4 ч.1 ст.115 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”;
Із змісту розрахунку зарахованого пенсійним органом страхового стажу, на час звернення за призначенням пенсії видно, що загальний страховий стаж ОСОБА_1 , складає 22 роки 29 днів (а.с.9), про що також вказано в рішенні від 02.01.2024р. Додатково зарахуванню до страхового стажу підлягає вищевказаний спірний період: 13.07.1989р. - 20.09.1993р., що становить більше 4 років.
Таким чином, у разі зарахування періоду роботи у Виробничо-науковій системі “Дністер”: 13.07.1989р. - 20.09.1993р., очевидно, що страховий стаж ОСОБА_1 становитиме понад 25 років та є достатнім для призначення дострокової пенсії за віком.
ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
З роз'яснень, які наведені в п.13.1 Постанови Пленуму ВАС України № 7 від 20.05.2013р. «Про судове рішення в адміністративній справі», видно, що у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення.
Рішення суду першої інстанції в частині, що не оскаржена особою, яка подала апеляційну скаргу, не може бути скасовано або змінено апеляційним судом (п.13.2 цієї постанови).
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції не оскаржується в частині незадоволених (відмовлених) позовних вимог, тому в цій частині судове рішення не переглядається судом апеляційної інстанції.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову оскільки суб'єкт владних повноважень в особі Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області діяв не у спосіб визначений законами та Конституції України.
Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.
Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, п.29).
Також згідно п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
В ст.242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
ст.316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного Управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2024 року у справі № 500/550/24 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, виключно у випадках передбачених ч.4 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Н. В. Бруновська
судді І. І. Запотічний
Р. Б. Хобор
Повне судове рішення складено 30.04.2024р.