16 квітня 2024 рокуЛьвівСправа № 569/22927/23 пров. № А/857/1595/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді: Матковської З.М.,
суддів: Кузьмича С.М., Ніколіна В.В.,
при секретарі судового засідання: Кулабуховій М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 02 січня 2024 року у справі №569/22927/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до поліцейського роти №3 батальйону №1 УПП в Рівненській області, рядового поліції Штенька Андрія Валерійовича, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності (головуючий суддя першої інстанції - Кучина Н.Г., місце ухвалення - м. Рівне, дата складання повного тексту - 02.01.2024), -
ОСОБА_1 , діючи через свого представника адвоката Слакву-Марчук Н.В. звернувся до суду з позовом про скасування постанови серії ЕАІ № 8119424 від 11.11.2023 року про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн. та просить закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення. В обґрунтування позову зазначає, що 11.11.2023 р. він рухався по вул. Шевченка в м. Рівне та під час руху авто у нього «закипів» двигун, а тому він здійснив вимушену зупинку та пішов до магазину , щоб купити антифриз для усунення несправності двигуна. У матеріалах справи відсутні належні докази щодо обставин, які призвели до винесення постанови, водночас є вагомі докази невинуватості особи, як власника транспортного засобу, на яку було складено оскаржувану постанову.
Рівненський міський суд Рівненської області позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнив. Постанову серії ЕАІ №8119424 від 11.11.2023 року по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 340,00 грн. скасував та закрив справу про адміністративне правопорушення.
Департамент патрульної поліції Національної поліції України, не погодившись з рішенням Рівненського міського суду Рівненської області, подав апеляційну скаргу. Апелянт вважає вказане рішення незаконним, необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню, у зв'язку з неправильним застосуванням судом норм матеріального і процесуального права, зазначає, що при ухваленні рішення судом неповно з'ясовано обставини справи, що мають значення для справи, висновки викладені в рішенні, не відповідають обставинам справи. Зокрема апелянт не вважає наданий позивачем доказ у вигляді чеку про купівлю 11.11.2023 антифризу належним та достатнім доказом для з'ясування обставин справи, адже він ніяким чином не може свідчити про наявність технічних несправностей транспортного засобу. Окрім цього, вказує, що суд першої інстанції не обґрунтував позицію, на яку він спирається при задоволенні позовної вимоги про стягнення витрат, пов'язаних з наданням правничої допомоги.
Позивачем поданий відзив на апеляційну скаргу, суть якого зводиться до того, що рішення суду є законним та обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм процесуального права, при повному та всебічному з'ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, доведеністю обставин, що мають значення для справи. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.
Учасники справи в судове засідання не прибули, хоча належним чином були повідомлені про дату судового засідання на офіційні електронні адреси, про що свідчать довідки про доставку електронного листа.
Відповідно до статті 268 КАС України, у справах, визначених статтями 273-277, 280-283-1, 285-289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки до електронного кабінету, а за його відсутності - кур'єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв'язку.
Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду.
Суд апеляційної інстанції розглядає справу у десятиденний строк після закінчення строку апеляційного оскарження з повідомленням учасників справи (ч.5 ст. 286 КАС України).
З врахуванням вищенаведеного, та у відповідності до ч. 3 ст. 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Постановою про адміністративне правопорушення ЕАІ № 8119424 від 11.11.2023 року встановлено, що 11 листопада 2023 року о 10:04:50 за адресою м. Рівне вул. Шевченка, 45, ОСОБА_1 здійснив зупинку транспортного засобу KIA CEED д.н.з. НОМЕР_1 ближче 10 м від виїзду з прилеглої території, чим порушив п. 15.9 «и» ПДР України. ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн.
Положенням п.15.1 ПДР України визначено, що зупинка і стоянка транспортних засобів на дорозі повинні здійснюватись у спеціально відведених місцях чи на узбіччі.
Відповідно до пункту 15.9 «и» ПДР України зупинка забороняється ближче 10 м від виїздів з прилеглих територій і безпосередньо в місці виїзду.
Відповідно до п. 1.10 ПДР України прилегла територія - це територія, що прилягає до краю проїзної частини та не призначена для наскрізного проїзду, а лише для в'їзду до дворів, на стоянки, автозаправні станції, будівельні майданчики тощо або виїзду з них.
Частина 1 ст. 122 КУпАП передбачає відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.
Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до вимог статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно з частиною 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Розгляд справ про адміністративне правопорушення в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису) здійснюється в порядку статті 279-1 КУпАП.
Згідно п. 1.10 ПДР України, вимушена зупинка - припинення руху транспортного засобу через його технічну несправність чи небезпеку, яка спричинена вантажем, який перевозиться, станом учасника дорожнього руху, появою перешкоди для руху.
ПДР України визначає підставами для вимушеної зупинки лише обставини, що безпосередньо пов'язані з необхідністю забезпечення безпеки дорожнього руху, а не реалізації особистих майнових чи немайнових прав водія.
Відповідно до ч.2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
З відеозапису, наданого відповідачем, вбачається, що водій ОСОБА_1 здійснив зупинку транспортним засобом KIA CEED д.н.з. НОМЕР_1 ближче 10 м від виїзду з прилеглої території.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) є протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Виходячи зі складу адміністративних правопорушень, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП суб'єктивна сторона цього правопорушення, характеризується наявністю в особи вини у формі прямого умислу.
Відповідно до ст. 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Частина 1 статті 8 КУпАП вказує, що особа, яка вчинила правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.
Згідно з ст. 23 КУпАП України, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до співжиття, а також запобіганню вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
В справі ЄСПЛ «Пономарьов проти України» (Заява № 3236/03) від 03 квітня 2008 року вказано, що сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підстави для сумніву, що відповідач діяв неправомірно.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Згідно з ч. 2 ст. 90 КАС України, жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач діяв у стані крайньої необхідності, а саме здійснив вимушену зупинку з підстав технічної несправності автомобіля. З відеозапису, наданого відповідачем, вбачається, що водій повідомив інспектора, що зупинився, тому що транспортний засіб має технічну несправність і тепер не може виїхати, проте на відеозаписі export-c0d4r від 09 хв. 08 с. до 09 хв. 13 с. відображено, що водій перепарковує свій транспортний засіб.
На підтвердження технічної несправності транспортного засобу позивачем надано копію чеку про купівлю 11.11.2023 року антифризу. Відповідно до визначення, вміщеного до «Тлумачного словника української мови» поняття «антифриз» визначається як рідина низької температури замерзання, яку застосовують для захисту двигуна при морозі або його перегріванні влітку. Таким чином, з цього визначення не випливають будь-які ремонтні властивості антифризу, адже він визначається саме як допоміжний засіб для захисту деталей та механізмів транспортних засобів.
Колегія суддів зазначає, що згідно з матеріалами справи позивач не подав належних та достовірних доказів технічної несправності транспортного засобу. Копія чеку про купівлю антифризу не може вважатися належним та достатнім доказом для встановлення технічної несправності транспортного засобу.
Суд першої інстанції рішенні покликається на письмові пояснення позивача, де останній стверджує, що здійснив вимушену зупинку у зв'язку із технічними несправностями автомобіля, які не були взяті інспектором до уваги.
Водночас колегія суддів зазначає, що на поданих відповідачем відеозаписах відображено наявність місць для паркування транспортних засобів. Зважаючи на це, суд апеляційної інстанції вбачає те, що позивач знехтував Правилами дорожнього руху та зупинив транспортний засіб у зручному для нього місці, покликаючись при цьому на крайню необхідність. Також з даного відеозапису вбачається, що подій повідомив інспектора, що зупинився тому, що транспортний засіб має технічну несправність, і тепер не може виїхати, проте на відеозаписі export-cod40908 до 09 хв. 13 с. відображено, що водій перепарковує свій транспортний засіб.
Суд апеляційної інстанції вважає, що дане свідчить про те, що технічна несправність є не критичною і, що водій все ж міг продовжувати рух транспортного засобу, а також міг передбачити, що його діях є порушення ПДР України.
Колегія суддів звертає увагу на те, що всупереч ст. 77 КАС України позивач не довів та не підтвердив належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги. Доказів, які мали спростувати факт наявності адміністративного правопорушення та обставин, що виключають адміністративну відповідальність, позивачем надано не було, клопотання про їх витребування не заявлено. Позивачем не надано суду жодного доказу на підтвердження обставин, яким він обґрунтував свій позов. У цьому ж випадку, пояснення позивача в позовній заяві вказують лише на його намагання уникнути несприятливих для нього наслідків у зв'язку з притягненням до адміністративної відповідальності, але не вказують на неправомірність дій відповідача.
Щодо позиції суду першої інстанції про дії позивача в стані крайньої необхідності варто зазначити наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) є протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 18 КУпАП, не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що у разі вчинення особою діяння у стані крайньої необхідності така особа не лише звільняється від адміністративної відповідальності, а такі дії взагалі не розглядають як адміністративне правопорушення, оскільки в діянні немає ознаки вини. Стан крайньої необхідності виникає, коли є дійсна, реальна, а не уяви загроза зазначеним інтересам. Якщо загроза охоронюваним інтересам може виникнути в майбутньому, діяння не може вважатися таким, що вчинено стані крайньої необхідності. Однією з найважливіших умов правомірності акта крайньої необхідності є те що за таких обставин небезпека не може бути усунута іншими засобами тобто засобами, не пов'язаними із заподіянням шкоди іншим охоронюваних законом інтересам.
Як вбачається з матеріалів справи, під час розгляду справи в суді першої інстанції позивачем не було наведено вагомих аргументів, які б надавали підстави вважати, що в діях позивача наявні ознаки крайньої необхідності, а тому обставини, які виключають адміністративну відповідальність, відсутні.
Вказані вище обставини є безсумнівною підставою для скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нової постанови про відмову у задоволенні позову з наведених вище підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Судом першої інстанції невірно встановлено обставини у справі, що призвело до неправильного вирішення справи та відповідно є підставою для скасування рішення суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвали нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції скасуванню та апеляційним судом приймається нова постанова про відмову у задоволенні позову з наведених вище підстав.
Щодо вимог апелянта про присудження на користь Департаменту патрульної поліції понесених витрат зі сплати судового збору колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки у задоволенні позову відмовлено, судові витрати задоволенню не підлягають.
Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України - задовольнити.
Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 02 січня 2024 року у справі № 569/22927/23 - скасувати та прийняти нове рішення, яким постанову серії ЕАІ №8119424 від 11.11.2023 року по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 340,00 грн. залишити без змін, а позовну заяву ОСОБА_1 без задоволення.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя З. М. Матковська
судді С. М. Кузьмич
В. В. Ніколін
Повний текст постанови складено та підписано 29.04.2024 р. у зв'язку із проходженням головуючою суддею Матковською З.М. в період з 22.04.2024 р. по 26.04.2024 р. онлайн - підготовки для підтримання кваліфікації в Національній школі суддів України.