Справа № 286/5130/23 Головуючий у 1-й інстанції: Кулініч Я.В.
Суддя-доповідач: Біла Л.М.
29 квітня 2024 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Білої Л.М.
суддів: Гонтарука В. М. Матохнюка Д.Б.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Овруцького районного суду Житомирської області від 05 лютого 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
Позивач звернулась до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Житомирській області, в якому просила визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ГБВ № 017372 від 11.12.2023 року, якою її притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.183 КУпАП та накладено штраф в розмірі 850 грн.
Рішенням Овруцького районного суду Житомирської області від 05 лютого 2024 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, позивач подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.
У доводах апеляційної скарги скаржник посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування дійсних обставин справи та безпідставне надання переваги доводам відповідача, що призвело до ухвалення незаконного рішення.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції прийняте у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.
З матеріалів справи встановлено, що 11.12.2023 року постановою серії ГБВ№ 017372 інспектора відділу реагування патрульної поліції відділу поліції №1 Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області В.Ковальчука позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 183 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 850 грн.
Згідно вказаної постанови вбачається, що 11.12.2023 о 10 год. 59 хв. в АДРЕСА_1 гр., ОСОБА_1 - позивач у справі, здійснила завідомо неправдивий виклик поліції, а саме: викликала працівників поліції та повідомила, що її сусідка гр. ОСОБА_2 вчиняє відносно неї неправомірні дії - виражається на її адресу нецензурною лайкою та погрожує.
Вважаючи вказану постанову протиправною, позивач звернулась до суду за захистом своїх порушених прав.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що всі доводи і пояснення позивача спрямовані на уникнення адміністративної відповідальності за вчинене правопорушення, оскільки є такими, що не підтверджені жодними належними та допустимими доказами, а навпаки спростовуються відеозаписом з нагрудної камери працівника поліції, що міститься в матеріалах справи.
Надаючи правову оцінку рішенню суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Згідно з статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Частиною 1 ст.9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За приписами ст.245 КУпАП одним із завдань провадження адміністративної справи закон визначає такі, як своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
При цьому, статтею 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Колегія суддів зазначає, що для притягнення особи до адміністративної відповідальності і встановлення її вини, необхідна наявність відповідних доказів.
Приписами ст. 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Частиною 1 статті 73 КАС України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Аналіз наведених вище положень чинного законодавства дає підстави для висновку, що вина особи повинна доводитись певними доказами.
Так, на обґрунтування правомірності оскаржуваної постанови, відповідачем надано відеозапис з нагрудної камери інспектора поліції, який досліджено колегією суддів.
Суд першої інстанції, дослідивши вказаний доказ, дійшов висновку, що останній в повному обсязі підтверджує факт вчинення позивачем завідомо неправдивого виклику працівників поліції, оскільки інформація, яка слугувала підставою для вказаного виклику, не підтвердилась.
Натомість, в ході апеляційного перегляду даної справи, вказані висновки суду першої інстанції свого підтвердження не знайшли.
Як було встановлено судом, 11.12.2023 о 10 год. 59 хв. в АДРЕСА_1 гр. позивач здійснила виклик працівників поліції, повідомивши останніх, що її сусідка гр. ОСОБА_2 вчиняє відносно неї неправомірні дії, а саме виражається на її адресу нецензурною лайкою та висловлює погрози.
Працівники поліції, прибувши за викликом позивача, дійшли висновку, що обставини повідомлені позивачем не знайшли свого підтвердження, а відтак наявні підстави для притягнення її до адміністративної відповідальності, передбаченою ст. 183 КУпАП.
Разом з тим, судова колегія, оглянувши вказаний відеодоказ, резюмує, що останній взагалі не містить доказів вчинення інспектором поліції будь-яких дій, спрямованих на з'ясування дійсності інформації, що стала підставою для виклику поліції.
Наразі, надаючи оцінку наявним в матеріалах справи доказам, судова колегія вважає їх недостатніми для встановлення чіткого та безумовного факту здійснення позивачем завідомо неправдивого виклику поліції.
Судова колегія зауважує, що із наданого відповідачем відеозапису не можливо отримати об'єктивне відтворення події, яка мала місце 10 год. 59 хв. в АДРЕСА_1 , а також неможливо встановити сукупність дій, вчинених інспектором поліції для підтвердження або спростування підстав, про які повідомлялось позивачем.
Вказаний відеодоказ фіксує виключно розмову позивача з інспектором поліції, яка мала місце в ході складання інспектором поліції оскаржуваної постанови серії ГБВ №017372 від 11.12.2023 року.
Разом з тим, як слідує з матеріалів справи, позивач - ОСОБА_1 , 1948 р.н., не заперечувала того факту, що вона зверталась до поліції з метою захисту, оскільки вона людина похилого віку, а її сусіди - ОСОБА_2 та її племінник просто виживають її з будинку різними методами. В той день, у вузькому коридорі, біля дверей її квартири було вилито воду і на її адресу лунала нецензурна лайка.
Як встановлено судом першої інстанції, з листа начальника ВП № 1 Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області від 20.07.2023 № 7388/21/01-2023 слідує, що заява ОСОБА_1 від 14.07.2023 розглянута, а з її сусідами ОСОБА_2 та її племінником ОСОБА_3 було проведено профілактичну бесіду щодо недопущення антигромадської поведінки, тобто мало місце попереднє звернення позивача зі скаргою на дії сусідів.
Наявні в матеріалах справи письмові пояснення ОСОБА_2 від 11.12.2023 судова колегія до уваги не приймає, оскільки остання є заінтересованою особою у спірній ситуації, дії якої і стали причиною виклику позивачем працівників поліції.
Інших доказів на підтвердження вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 183 КУпАП відповідач не надав.
Відтак, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для визнання протиправною спірної постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, оскільки принцип презумпції винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів, посилаючись на належні та допустимі докази (частина 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).
Таким чином, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, як таким, що повністю спростовується доводами апеляційної скарги.
Відповідно до п.2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
З огляду на викладені обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Рішення Овруцького районного суду Житомирської області від 05 лютого 2024 року скасувати.
Прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ГБВ № 017372 від 11.12.2023 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності відповідно до ч. 1 ст. 183 КАС України.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Біла Л.М.
Судді Гонтарук В. М. Матохнюк Д.Б.