Справа № 620/15900/23 Суддя (судді) першої інстанції: Сергій КЛОПОТ
30 квітня 2024 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Ключковича В.Ю.,
суддів Беспалова О.О.,
Кузьмишиної О.М.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2024 року, прийнятого у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, -
ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив суд:
визнати протиправними дій відповідача щодо встановлення січня 2016 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) для нарахування індексації грошового забезпечення позивача за періоди з 24.02.2016 по 28.02.2018 включно.
зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та доплату індексації грошового забезпечення позивачу за період з 24.02.2016 по 28.02.2018 включно із застосуванням січня 2008 року, як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення, з урахуванням раніше проведених виплат;
визнати протиправними дій відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу щомісячної фіксованої суми індексації грошового забезпечення у сумі 4 258,75 грн за період з 01.03.2018 по 04.12.2020 включно, із застосуванням абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003;
зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу щомісячну фіксовану суму індексації грошового забезпечення у сумі 4 258,75 грн за період з 01.03.2018 по 04.12.2020 включно, із застосуванням абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003, з урахуванням раніше виплачених сум
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 01.02.2024 позов задоволено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 01.02.2024 та відмовити в задоволенні позовних вимог.
Відповідач вказує, що згідно з офіційно оприлюдненими в газеті «Урядовий кур'єр» даними, індекс споживчих цін, обчислений наростаючим підсумком з квітня по жовтень 2018 року (який опубліковано у листопаді 2018 року), перевищив поріг індексації та становив 103,7% (100,8% * 100,0% * 100,0% * 99,3% * 100,0% * 101,9% * 101,7%) або 1,037. У зв'язку з цим у грудні 2018 року для індексації грошового забезпечення застосовується індекс 3,7% (103,7% - 100%) і позивачу нараховувалась індексація грошового забезпечення з грудня 2018 року, про що зазначено в позовній заяві.
Таким чином, індексація грошового забезпечення позивачу проведена відповідно до вимог норм Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", оскільки суми індексації грошового забезпечення обчисленні згідно норм, правил обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів, визначених Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003, Постановою Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» № 1013, з урахуванням рівня підвищення грошового забезпечення випереджаючим шляхом в грудні 2015 року у порядку, визначеному Додатком 5, абзацами 8-10 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003.
Відповідач вказує, що після збільшення розміру грошового забезпечення право на виплату позивачу індексації відбулося у грудні 2018 року, оскільки індекс споживчих цін за квітень- жовтень 2018 року не перевищував встановлений поріг індексації (103%).
Отже, на думку відповідача, ним доведено правомірність своїх дій стосовно нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за спірний період проведена згідно норм Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та у відповідності до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003.
08.04.2024 до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просив відмовити в задоволенні такої, а оскаржуване рішення - залишити без змін.
Позивач звертає увагу. що в апеляційній скарзі відповідач посилається на Закон України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Закон України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», Закон України від 03.07.1991 № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядок проведення індексації грошових доходів населення затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078. Однак жодним чином не зазначає, яким чином суд першої інстанції невірно застосував приписи вищевказаних нормативних актів.
Так, на момент виникнення оскаржуваних правовідносин, що виникли між сторонами, визначення розміру посадових окладів військовослужбовців здійснювалося відповідно до постанови Кабміну Міністрів України «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 07.11.2007 № 1294, якою було затверджено схеми посадових окладів військовослужбовців, відповідно до пункту 13 якої, така набрала чинності з 01.01.2008.
Тобто, за умови підвищення посадового окладу в січні 2008 року останній виступає базовим, а з лютого здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.
Крім того, відповідно до роз'яснення Мінсоцполітики № 48/о/66-17 від 08.08.2017 на запит ДФ Міноборони № 248/3/9/1/863 від 18.07.2017 зміна розміру доплат, надбавок та премій не впливає на початок обчислення індексації, якщо не підвищується посадовий оклад. У роз'ясненні Мінсоцполітики № 28/о/66-18 від 18.04.2018 також вказано, що у разі зростання грошового забезпечення за рахунок інших його складових, без підвищення посадового окладу, сума індексації не зменшується на розмір підвищення грошового забезпечення. Зі змісту роз'яснення Мінсоцполітики № 024-106 від 09.02.2005 вбачається, що зміна розміру премії за рахунок фінансових можливостей підприємства не є підставою вважати місяць базовим, при розрахунку індексу для проведення індексації.
Отже, на переконання позивача, в період з 24.02.2016 по 28.02.2018 включно, базовим місяцем для розрахунку індексації грошового забезпечення повинен бути січень 2008 року.
Право позивача на виплату фіксованої суми індексації за період з 01 03 2018 по 04.12.2020, на думку позивача, підтверджується, правовою позицією викладеною в постанові Верховного Суду від 23.04.2020 у справі № 816/1728/16, а також у постанові Верховного Суду від 10.09.2020 у справі № 200/9297/19-а, де зазначено, що сума індексації, що склалась у лютому 2018 року становить 4 258,75 грн. Цей розмір встановлено згідно листа Мінсоцполітики від 29.12.2017 № 122/0/66-17, згідно якого зазначено: «…якщо посадові оклади в останнє підвищувалися в січні 2008 року, то сума індексації у грудні 2017 року становить 4 258,75 грн. (1 762 х 241,7 /100) (абзац 9), серед яких: 1 762 грн - це прожитковий мінімум (змінився у грудні 2017 року); 241,7 % - це величина приросту індексу споживчих цін».
Така сума індексації в розмірі 4 258,75 грн, з величиною приросту індексу споживчих цін встановилась в період з грудня 2017 року по лютий 2018 року, оскільки в березні 2018 року відбулося підвищення посадових окладів.
24.04.2024 до Шостого апеляційного адміністративного суду від відповідача на виконання ухвали про витребовування надано Розрахунок суми індексації ОСОБА_1 за період березня 2018 року по 04.12.2020.
Керуючись частинами 1 та 2 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 з 24.02.2016 і по 04.12.2020 проходив військову службу у складі військової частини НОМЕР_1 , що підтверджується копією військового квитка, копією витягу із наказу командира Сухопутних військ ЗС України № 446 від 04.12.2020.
У 2022 позивач з'ясував, що індексація його грошового забезпечення за період військової служби з 24.02.2016 по 28.02.2018 включно, не нараховувалась та не виплачувалась, тому він звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просив:
визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у виплаті індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 ;
зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення, за період з 24.02.2016 по 01.03.2018, з урахуванням абзацу 5 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003, виходячи із базового місяця - січень 2008 року.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 05.01.2023 по справі № 620/7859/22, яке згідно інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень набрало законної сили 20.04.2023 за наслідком апеляційного перегляду, адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії було задоволено частково:
визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 24.02.2016 по 28.02.2018 включно;
зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 24.02.2016 по 28.02.2018 включно.
На виконання вказаного рішення суду 31.03.2023 відповідач зарахував на картковий рахунок позивача суму в розмірі 4 435,66 грн.
Вважаючи, що нарахована та виплачена сума індексації розрахована із застосуванням неправильного базового місяця, позивач звернувся за правничою допомогою, та з метою досудового врегулювання спору 25.09.2023 представником позивача, на адресу відповідача був направлений адвокатський запит, згідно якого просили:
1) Надати довідку з вказівкою на конкретно нараховані та виплачені ОСОБА_1 суми індексації грошового забезпечення, на виконання судового рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 05.01.2023 по справі № 620/7859/22, із обов'язковим зазначенням базового (базових) місяця (місяців), який (які) застосовувався (застосовувалися) в період з 24.02.2016 по 28.02.2018;
2) Повідомити, чи нараховувалась та виплачувалась ОСОБА_1 фіксована сума індексації за період його військової служби у в/ч НОМЕР_1 за період з 01.03.2018 по 04.11.2021 включно.
На зазначений запит Військова частина НОМЕР_1 надала лист-відповідь, який Позивач особисто отримав 20.10.2023, та в якому повідомлено, що права на фіксовану суму індексації в період з 01.03.2018 по 04.11.2021 позивач не має, та одночасно надали розрахунок належної позивачу індексації за період з 24.02.2016 по 28.02.2018, де вказали, що при нарахуванні застосовували як базовий місяць - січень 2016 року.
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої виходив з того, що місяцями, за якими здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базовими місяцями) військовослужбовців, повинні бути січень 2008 року та березень 2018 року, водночас всі інші місяці у даному проміжку часу не можуть бути базовими для нарахування індексації, оскільки з січня 2008 року по березень 2018 року, посадові оклади військовослужбовців, з яких вираховується індексація, залишалися незмінними.
Також, у період з 01.03.2018 по 04.12.2020 включно позивач мав право на нарахування та виплату йому фіксованої суми індексації.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів приходить до наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо встановлення січня 2016 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) для нарахування індексації грошового забезпечення позивача за періоди з 24.02.2016 по 28.02.2018 включно та зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та доплату індексації грошового забезпечення позивачу за період з 24.02.2016 по 28.02.2018 включно із застосуванням січня 2008 року, як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення, з урахуванням раніше проведених виплат, колегія суддів зазначає наступне.
За приписами п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення" від 17.07.2003 № 1078 (далі - Порядок № 1078) індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, серед іншого, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
Керуючись пп. 2 п. 6 Порядку № 1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
Отже, індексація грошового забезпечення за своєю суттю є державною гарантією щодо оплати праці, метою якої є підвищення грошових доходів громадян (в межах прожиткового мінімуму) для компенсації подорожчання/зростання споживчих товарів і послуг внаслідок інфляції. Проведення індексації заробітної плати (грошового забезпечення) є обов'язком підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників, у разі, коли індекс споживчих цін перевищив поріг індексації.
Втім, колегія суддів наголошує, що важливим елементом алгоритму нарахування індексації є термін (так званий "базовий" місяць), від якого починає обчислюватися зростання індексу споживчих цін, оскільки нарахування індексації розпочинається після досягнення цим індексом певного значення у відсотках (так званого "порогу"), визначеного законом.
Так, індексація грошових доходів населення починає нараховуватися, коли зростання індексу споживчих цін перевищує:
- 101 відсоток за період до 01.01.2016 (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 № 1282-XII (далі - Закон № 1282-XII), в редакції, що діяла до 01.01.2016);
- 103 відсотки за період після 01.01.2016 (ч. 1 ст. 4 Закону № 1282-XII зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 № 911-VIII, який набрав чинності 01.01.2016).
Згідно із п. 5 Порядку № 1078 (в редакції, що діяла до 01.12.2015), "базовим" місяцем для нарахування індексації вважався місяць, в якому відбулася одна із подій:
- підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, стипендій, або
- зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів.
При цьому місяць, у якому відбулося підвищення, вважається "базовим" при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.
У зв'язку з прийняттям Постанови Кабінету Міністрів "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів" від 09.12.2015 № 1013 (далі - Постанова № 1013), якою внесені зміни серед іншого і до п. 5 Порядку № 1078, з 01.01.2016 істотно змінився порядок нарахування індексації, оскільки "базовим" місяцем (місяцем, від якого починає обчислюватися зростання індексу споживчих цін, до досягнення ним порогу 103%) визначено місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів) за посадою, а не підвищення розмірів мінімальної заробітної плати чи зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімального розміру.
Під дискреційним повноваженням суд розуміє таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.
Згідно Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № 11(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Здійснюючи судочинство Європейський суд неодноразово аналізував наявність, межі, спосіб та законність застосування дискреційних повноважень національними органами, їх посадовими особами. Зокрема, в рішенні Європейського суду з прав людини від 17.12.2004 у справі "Педерсен і Бодсгор проти Данії" зазначено, що здійснюючи наглядову юрисдикцію, суд, не ставлячи своїм завданням підміняти компетентні національні органи, перевіряє, чи відповідають рішення національних держаних органів, які їх винесли з використанням свого дискреційного права, положенням Конвенції та Протоколів до неї. Суд є правозастосовчим органом та не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 02.06.2006 у справі "Волохи проти України" (заява № 23543/02) при наданні оцінки повноваженням державних органів суд виходив з декількох ознак, зокрема щодо наявності дискреції. Так, суд вказав, що норма права є "передбачуваною", якщо вона сформульована з достатньою чіткістю, що дає змогу кожній особі - у разі потреби за допомогою відповідної консультації - регулювати свою поведінку. "…надання правової дискреції органам виконавчої влади у вигляді необмежених повноважень було б несумісним з принципом верховенства права. Отже, закон має з достатньою чіткістю визначати межі такої дискреції, наданої компетентним органам, і порядок її здійснення, з урахуванням законної мети даного заходу, щоб забезпечити особі належний захист від свавільного втручання".
Отже, під дискреційним повноваженням слід розуміти компетенцію суб'єкта владних повноважень на прийняття самостійного рішення в межах, визначених законодавством, та з урахуванням принципу верховенства права.
Зміст компетенції органу виконавчої влади складають його повноваження - певні права та обов'язки органу діяти, вирішуючи коло справ, визначених цією компетенцією. В одних випадках це зміст прав та обов'язків (право діяти чи утримуватися від певних дій). В інших випадках органу виконавчої влади надається свобода діяти на свій розсуд, тобто оцінюючи ситуацію, вибирати один із кількох варіантів дій (або утримуватися від дій) чи один з варіантів можливих рішень.
Сторонами у справі не заперечується, що у спірних правовідносинах індексація за період з 24.02.2016 по 28.02.2018 нарахована на виконання судового рішення у справі № 620/7859/22 та виплачена позивачу з урахуванням базового місяця - січень 2016 року.
Водночас повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 13.12.2018 у справі № 802/412/17-а, від 11.04.2018 у справі № 806/2208/17.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 05.02.2020 у справі № 825/565/17 звертав увагу на те, що місяць, у якому відбулося підвищення тарифної ставки (окладу), є базовим для проведення індексації.
Як було вже вказано вище, за змістом п. 5 Порядку № 1078, підставою для встановлення чи зміни базового місяця при проведенні індексації грошового забезпечення є підвищення тарифної ставки (окладу) військовослужбовця.
Отже, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що базовий місяць для індексації грошового забезпечення визначається нормативно та відповідач не наділений повноваженнями діяти на свій розсуд, обираючи інакший місяць базовим, ніж той, у якому відбулося підвищення тарифної ставки (окладу).
Тому у разі настання визначених законодавством умов, відповідач зобов'язаний вчинити конкретну дію на користь позивача - провести індексацію його грошового забезпечення, враховуючи нормативно визначений базовий місяць. Якщо відповідач цієї дії не вчиняє, останнього можна зобов'язати до її вчинення у судовому порядку.
Отже, колегія суддів вважає за можливе зобов'язання відповідача нарахувати й виплатити індексацію грошового забезпечення з одночасним визначенням базового місяця для цієї індексації та таке не є втручанням у виключну компетенцію суб'єкта владних повноважень.
Аналогічну позицію висловив Верховний Суд у постанові від 29.11.2021 по справі № 120/313/20-а.
Відповідно до положень пунктів 2, 5 Порядку № 1078 для визначення базового місяця для проведення індексації доходів необхідно обрати місяць, у якому заробітна плата працівника зросла за рахунок її постійних складових.
Постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (набрала чинності 01.01.2008) затверджено схеми посадових окладів військовослужбовців.
Як не заперечується учасниками справи, з 2015 року по 28.02.2018 посадовий оклад позивача не змінювався.
Вищевказана постанова діяла до дати набрання чинності (01.03.2018) постановою Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 № 704, якою встановлені нові розміри посадових окладів військовослужбовців.
Отже, відповідно до положень Порядку № 1078, січень 2008 року є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення позивача у спірний період.
Аналогічну позицію у подібних правовідносинах сформував Верховний Суд у постанові від 26.01.2022 по справі № 400/1118/21.
Проаналізувавши встановлені обставини та вказані норми, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що дії відповідача щодо не проведення нарахування та виплати індексації грошового забезпечення позивачу у період з 24.02.2016 по 28.02.2018 з урахуванням базового місяця - січень 2008 року є протиправною. Крім того, відповідач не має дискреційних повноважень щодо визначення базового місяця індексації, оскільки не вправі обирати його на власний розсуд, а має діяти у чітко визначених межах закону. Та таким базовим місяцем для періоду з 24.02.2016 по 28.02.2018 є січень 2008 року. А проведення такої індексації з урахуванням базового місяця - січня 2016 року є протиправним, оскільки базовим місяцем для даного періоду є січень 2008 року.
Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу щомісячної фіксованої суми індексації грошового забезпечення у сумі 4 258,75 грн за період з 01.03.2018 по 04.12.2020 включно, із застосуванням абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 та зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу щомісячну фіксовану суму індексації грошового забезпечення у сумі 4 258,75 грн за період з 01.03.2018 по 04.12.2020 включно, із застосуванням абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078, з урахуванням раніше виплачених сум, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до офіційних даних, що містяться на сайті Державної служби статистики України індекс споживчих цін (індекс інфляції) в березні 2018 року - 101,1%, в квітні 2018 року становив 100,8%, в травні 2018 року 100,0%, в червні 2018 року 100,0%, в липні 2018 року 99,3%, в серпні 2018 року 100,0%, в вересні 2018 року 101,9%, в жовтні 2018 року 101,7%, в листопаді 2018 року 101,4% та в грудні 2018 року - 100,8%
Отже, лише у жовтні 2018 року поріг індексації 103% (100,8% * 100,0% * 100,0% * 99,3% * 100,0% * 101,9% * 101,7% * 100) перевищено. При цьому оскільки індекс інфляції за жовтень 2018 року опубліковано у листопаді 2018 року, то індексацію на виконання п.1-1 Порядку № 1078 необхідно проводити з грудня 2018 року.
Крім того, відповідно до абзаців 3-5 п. 5 Порядку № 1078 сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.
Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
Таким чином, для правовідносин, пов'язаних з нарахуванням індексації, визначальним є також факт підвищення саме грошового доходу, а не лише тарифних ставок (окладів).
Як підтверджено матеріалами справи, позивачу індексація грошового забезпечення за період з грудня 2018 року по грудень 2020 року була нарахована та виплачена. Доводів, які б вказували на те, що розмір індексації був розрахований неправильно, позивач не навів.
Отже, колегія суддів приходить до висновку, що право позивача в період з 01.03.2018 по 31.12.2020 не порушено, а тому судовому захисту не підлягає.
Аналогічні правові висновки зроблено Верховним Судом в постановах від 19.05.2022 в справі № 380/11404/21, від 22.12.2022 № 380/14479/22.
Щодо позовних вимог стосовно застосування щомісячної фіксованої індексації відповідно до Порядку № 1078 слід зазначити, що Закон № 1282-XII та Порядок № 1078 у період спірних правовідносин (з 01.03.2018 по 31.12.2020) не містили в собі такого поняття як "фіксована сума індексації".
Зазначений термін використовувався в додатку 4 "Приклад проведення індексації у разі підвищення грошових доходів" до Порядку № 1078 в редакції, що діяла до 15.12.2015.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 15.06.2022 у справі № 520/4061/21.
Колегія суддів вважає помилковим посилання суду першої інстанції на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 23.04.2020 у справі № 816/1728/16, адже висновки Верховного Суду сформовані у інших правовідносинах та у справі з іншим предметом спору, порівняно з правовідносинами сторін і предметом спору в справі, яка розглядається.
Відтак, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу щомісячної фіксованої суми індексації грошового забезпечення у сумі 4 258,75 грн за період з 01.03.2018 по 04.12.2020 включно, із застосуванням абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 та зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу щомісячну фіксовану суму індексації грошового забезпечення у сумі 4 258,75 грн за період з 01.03.2018 по 04.12.2020 включно, із застосуванням абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078, з урахуванням раніше виплачених сум задоволенні судом першої інстанції безпідставно та не у задоволенні таких слід відмовити.
Отже, доводи відповідача, зазначені в апеляційній скарзі частково знайшли своє підтвердження, відтак така підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
У відповідності до ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
За вказаних обставин, колегія суддів дійшла висновку, що наявні підстави для скасування частини рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу щомісячної фіксованої суми індексації грошового забезпечення у сумі 4 258,75 грн за період з 01.03.2018 по 04.12.2020 включно, із застосуванням абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 та зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу щомісячну фіксовану суму індексації грошового забезпечення у сумі 4 258,75 грн за період з 01.03.2018 по 04.12.2020 включно, із застосуванням абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078, з урахуванням раніше виплачених сум. Та відповідно у даній частині позовних вимог слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 242-245, 308, 311, 315, 317, 321-322, 325, 328-329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 задовольнити частково.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2024 року в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними дій Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 щомісячної фіксованої суми індексації грошового забезпечення у сумі 4 258,75 грн за період з 01.03.2018 по 04.12.2020 включно, із застосуванням абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003 та зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну фіксовану суму індексації грошового забезпечення у сумі 4 258,75 грн за період з 01.03.2018 по 04.12.2020 включно, із застосуванням абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003, з урахуванням раніше виплачених сум - скасувати та ухвалити в цій частині нову постанову, якою відмовити в задоволенні вказаних позовних вимог.
В іншій частині рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя В.Ю. Ключкович
Судді О.О. Беспалов
О.М. Кузьмишина