Справа № 650/1194/24
провадження № 2/650/727/24
29 квітня 2024 року Великоолександрівський районний суд Херсонської області
в складі: головуючого Сікора О.О.,
за участю секретаря Чечун В.Ф.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Велика Олександрівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 інтереси якої представляє ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу будинку дійсним та визнання права власності на нерухоме майно,
встановив:
В березні 2024 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом в якому просить визнати дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 30 березня 2005 року, укладений між відповідачем та позивачкою, за яким відповідач продав, а позивач ОСОБА_1 придбала житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Визнати за ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1 - право власності на житловий будинок з надвірними спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Позовна заява мотивована тим, що 30.03.2005 року позивач, попередньо домовившись про всі істотні умови договору купівлі-продажу житлового будинку з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 - сплатила відповідачу грошові кошти в сумі 3500 грн за купівлю житлового будинку, а відповідач в свою чергу - прописав (зареєстрував) її в будинку та передав ключі від будинку. Передача грошових коштів в рахунок покупки житлового будинку зафіксована власноруч написаною розпискою відповідача.
З того часу позивач почала проживати в будинку з сім'єю і проживали в ньому до часу пошкодження в результаті воєнних дій до теперішнього часу.
Відповідач завірив, що оформить договір купівлі-продажу на свій житловий будинок. Але, до теперішнього часу ухиляється від укладання письмового та нотаріального договору купівлі-продажу виїхав в іншу область, на зв'язок не виходить, таким чином дії відповідача свідчать про те що він фактично уклав договір купівлі продажу, але в подальшому ухилився від його юридичного посвідчення. Тому позивач позбавлена можливості зареєструвати своє право власності належним шляхом, а саме нотаріально посвідчити договір купівлі-продажу свого житлового будинку.
Зазначені факти, як кожен окремо, так і в сукупності, свідчать про неможливість визнання за позивачем права власності на житловий будинок, окрім як за зверненням до суду.
Відзив на позов не надійшов.
При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню з наступних підстав.
Дослідивши письмові докази, перевіривши наведені обставини, суд вважає, що позов необхідно задовольнити повністю з огляду на таке.
30.03.2005 року позивач, попередньо домовившись про всі істотні умови договору купівлі-продажу житлового будинку з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 - сплатила відповідачу грошові кошти в сумі 3500 грн за купівлю житлового будинку, а відповідач в свою чергу - прописав (зареєстрував) її в будинку та передав ключі від будинку.
Факт отримання відповідачем грошових коштів за проданий житловий будинок підтверджується розпискою від 30.03.2005 року.
Відповідач є власником житлового будинку на підставі свідоцтва про право власності серії НОМЕР_2 від 05.04.2005 року виданого 24.02.2005 року на підставі рішення виконавчого комітету Калінінської сільської ради № 13.
Відповідно довідки від 22 січня 2024 року № 02-37-83 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 фактично володіє житловим будинком за адресою АДРЕСА_1 та безперервно проживає в ньому з січня 2005 року, в якому проживала без реєстрації. З жовтня 2009 року по теперішній час зареєстрована та проживає в даному житловому будинку.
Попередні власники житлового будинку ОСОБА_4 та ОСОБА_5 зняті з паспортного обліку 11 січня 2002 року.
Сторони договору починаючі з моменту передачі та прийняття вказаного будинку мали бажання переоформити вказаний будинок у нотаріуса.
Відповідач ніяких дій з нотаріального посвідчення договору купівлі продажу житлового будинку до цього часу не вчиняв, тобто ухилився від нотаріального посвідчення договору купівлі продажу нерухомого майна.
Так слід зазначити, що сторони домовились про всі істотні умови договору купівлі-продажу житлового будинку з надвірними будівлями. Позивач сплатила відповідачу грошові кошти в рахунок домовленої суми вартості житлового будинку. Відповідач прописав її у вказаному будинку, позивач проживає у вказаному будинку з 2005 року, відтак метою та предметом договору було купівля-продаж будинку з надвірними спорудами тобто правочин вчинявся з наміром створення відповідних правових наслідків, виконуючі його вимоги здійснили передачу та прийняття коштів, будинку, тобто їхні дії абсолютно кореспондуються з виконанням умов договору та наявним на той момент бажанням сторін досягти вказаної мети.
Позивач всі свої зобов'язання виконала, користується придбаним майном, однак не може оформити право власності на майно з причин незалежних від неї, через ухилення відповідача від здійснення дій направлених на нотаріальне посвідчення договору.
Зазначені факти, свідчать про неможливість визнання за позивачем права власності на житловий будинок, окрім як за зверненням до суду, з вимогою про визнання договору дійсним, визнання права власності, що є похідним одне від одного та поєднано спільною метою.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Положеннями ст.16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу та встановлено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів.
У відповідності до ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Статтею 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно норм статті 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1 ст.638ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Водночас, в силу ст.220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Проте нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним, відповідно до ч.2 ст.215 ЦК України.
Так аналізуючи вказані норми законодавства слід зазначити, що волевиявлення учасників правочину було вільним і відповідало їх внутрішній волі, правочин був спрямований на дійсне настання правових наслідків, що узгоджується з ч.3 ст. 203 ЦК України.
Правочин, укладений між сторонами, підлягає обов'язковому нотаріальному посвідченню, однак зміст договору не суперечить іншим вимогам закону та не порушує прав третіх осіб, які не є його сторонами.
Договір не може бути нотаріально посвідчений без участі відповідачів, які не надали необхідні документи. У зв'язку з цим можливість для позивача посвідчити договір нотаріально втрачено і в інший спосіб, крім звернення до суду, відсутня.
Таким чином, системний аналіз наведених положень закону дозволяє дійти висновку, що право особи, яка володіє нерухомим майном, втім не може підтвердити своє право власності на нього перед третіми особами, може бути захищене шляхом визнання за нею такого права в судовому порядку.
За таких обставин, враховуючи встановлені судом обставини справи, зокрема, що сторони домовились щодо всіх істотних умов договору купівлі-продажу будинку, відбулося його виконання, продавець отримав гроші, покупець прийняла будинок, суд дійшов висновку, що між сторонами було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, у зв'язку з чим, вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої та частини третьої статті 141 ЦПК України судові витрати у виді сплаченого позивачем судового збору суд покладає на позивача, враховуючи при цьому, що право останнього не було порушене неправомірними діями або бездіяльністю відповідачів, вирішення вимоги позову не віднесено до компетенції відповідача та участь останнього обумовлена особливістю порядку вирішення спорів подібної категорії.
Керуючись статтями 12, 13, 141, 200, 209, 259, 263 - 265, 279 ЦПК України, Великоолександрівський районний суд Херсонської області
вирішив:
Позов ОСОБА_1 інтереси якої представляє ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу будинку дійсним та визнання права власності на нерухоме майно - задовольнити.
Просить визнати дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 30 березня 2005 року, укладений між відповідачем та позивачкою, за яким відповідач продав, а позивач ОСОБА_1 придбала житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Визнати за ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1 - право власності на житловий будинок з надвірними спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Судові витрати покласти на позивача.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Херсонського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: О.О. Сікора