П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
30 квітня 2024 р.м. ОдесаСправа № 400/1327/24
Головуючий в 1 інстанції: Птичкіна В. В. Місце ухвалення рішення: м. Миколаїв
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - Лук'янчук О.В.
суддів - Бітова А.І.
- Ступакової І.Г.
розглянувши у порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 березня 2024 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Державна судова адміністрація України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Державна судова адміністрація України, в якому просить:
визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області щодо нарахування та виплати судді Веселинівського районного суду Миколаївської області ОСОБА_1 суддівської винагороди за листопад-грудень 2023 року та за січень 2024 року обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня 2023 року та з 1 січня 2024 року, в розмірі 2 102 грн.
зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області провести нарахування та виплату суддівської винагороди за період листопад-грудень 2023 року судді Веселинівського районного суду Миколаївської області ОСОБА_1 на підставі частин 2, 3, 5 статті 135 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” виходячи з базового розміру посадового окладу судді - ЗО прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня 2023 року, а саме в сумі 2684,00 грн., щомісячних доплат за вислугу років в розмірі 80% від посадового окладу, з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті за період листопад- грудень 2023 року.
зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області провести нарахування та виплату суддівську винагороду за січень 2024 року судді Веселинівського районного суду Миколаївської області ОСОБА_1 на підставі частин 2, 3, 5 статті 135 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” виходячи з базового розміру посадового окладу судді - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня 2024 року, зокрема в сумі 3028 грн., щомісячних доплат за вислугу років в розмірі 80% від посадового окладу, з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті за січень 2024 року".
Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 березня 2024 року позовну заяву повернуто.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, неправильне застосування норм права, просить скасувати ухвалу першої інстанції та справу направити для продовження розгляду.
В своїй скарзі апелянт зазначає, що строк звернення до адміністративного суду з позовом про стягнення заробітної плати (якою за своєю правовою природою є суддівська винагорода) визначений у статті 233 КЗпП України, норми якої є для цих (спірних) правовідносин спеціальними відносно приписів частини п'ятої статті 122 КАС України, тобто вказує про застосування тримісячного строку звернення до суду.
Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі ч.1 ст.311 КАС України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Суд першої інстанції, приймаючи оскаржувану ухвалу, виходив з того, що позивачем пропущено місячний строк звернення до суду передбачений ч. 5 ст. 122 КАС України, а позивач в свою чергу не подав до суду заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначеними в ній поважними причинами його пропуску, не подав доказів на підтвердження наявності таких причин, а тому прийшов до висновку про наявність підстав для повернення позову.
Надаючи правову оцінку таким висновкам суду першої інстанції та доводам апеляційної скарги колегія суддів виходить з наступного.
Строки звернення до адміністративного суду визначено статтею 122 КАС України, відповідно до якої позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк. (ч.ч.2, 5 ст.122 КАС України).
Частиною третьою статті 122 КАС України передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Як слідує із матеріалів справи спір у ній виник у зв'язку з виплатою судді Веселинівського районного суду Миколаївської області ОСОБА_1 суддівської винагороди за листопад-грудень 2023 року та за січень 2024 року обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня 2023 року та з 1 січня 2024 року, в розмірі 2 102 грн.
Позовні вимоги ОСОБА_1 необхідно оцінювати як вимоги про стягнення заборгованості з виплати суддівської винагороди, яка (винагорода) охоплюється поняттями «заробітна плата» і «оплата праці» у тому сенсі, яким їх наповнив Конституційний Суд України у Рішенні від 15 жовтня 2013 року №8-рп/2013.
Таким чином, спір про суддівську винагороду набуває ознак трудового спору і, якщо зважити на те, що КАС України не містить норм, які передбачали б строк звернення до адміністративного суду з позовом про стягнення недоотриманої/заборгованої заробітної плати/винагороди, то застосуванню до спірних правовідносин підлягає стаття 233 КЗпП України, яка містить спеціальні для окреслених правовідносин норми, які встановлюють строк звернення до суду за захистом порушеного в матеріальному аспекті права на оплату праці.
Законом України від 01.07.2022р. №2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:
«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
Отже, з 19 липня 2022 року КЗпП України строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, що помилково враховано та не досліджено судом першої інстанції.
Так, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції вказав, що станом на момент постановлення цієї ухвали до суду від позивача не надходили документи на виконання ухвали від 19.02.2024 про залишення позовної заяви без руху. Клопотань про продовження процесуального строку для усунення недоліків позовної заяви до суду також не надходило, а тому у суду були наявні підстави для повернення позову позивачу.
Водночас, колегія суддів зазначає, що оскаржувана ухвала про повернення позовної заяви у зв'язку з пропуском позивачем строку звернення до суду постановлено судом першої інстанції з не повним з'ясуванням обставин справи та з порушенням норм процесуального права, з підстав викладених вище.
Статтею 320 КАС України передбачено право суду апеляційної інстанції за наслідками скасування ухвали суду першої інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
А відтак, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали на підставі п.1, п.4 ч.1 ст.317 КАС України, та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду відповідно до ч.3 ст.312 КАС України.
Керуючись ст. ст. 308, 311, 312, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 березня 2024 року скасувати.
Справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Повний текст судового рішення виготовлений 30 квітня 2024 року.
Головуючий суддя: О.В. Лук'янчук
Суддя: А.І. Бітов
Суддя: І.Г. Ступакова