П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
29 квітня 2024 р.м. ОдесаСправа № 400/1773/23
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Скрипченка В.О.,
суддів Турецької І.О. та Осіпова Ю.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2024 року (суддя Малих О.В., м. Миколаїв, повний текст рішення складений 28.02.2024) про відмову у встановленні судового контролю за виконанням рішення суду від 08.05.2023 року по справі №400/1773/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області, Державної судової адміністрації України про стягнення суддівської винагороди,-
8.06.2023 набрало законної сили рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 8 травня 2023 року у справі №400/1773/23, яким за адміністративним позовом ОСОБА_1 визнано протиправною бездіяльність ТУ ДСА України в Миколаївській області, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті позивачу суддівської винагороди за лютий 2023 року та зобов'язано ТУ ДСА в Миколаївській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суддівську винагороду за лютий 2023 року.
17.07.2023 по адміністративній справі №400/1773/23 видано виконавчий лист.
13.09.2023 ОСОБА_1 через підсистему "Електронний суд" подав до Миколаївського окружного адміністративного суду заяву, в якій просив встановити судовий контроль за виконанням рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 8 травня 2023 року, з підстав невиконанням суб'єктом владних повноважень рішення суду.
Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2023 року заяву ОСОБА_1 повернуто без розгляду на підставі частини другої статті 167 КАС України, з мотивів її невідповідності приписам частини першої статті 167 КАС України (до заяви не додано жодного доказу).
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду віл 30 січня 2024 року ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2023 року про повернення без розгляду заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду від 08.05.2023 року по справі №400/1773/23 скасовано. Справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
За висновками суду апеляційної інстанції, не надання доказів на обґрунтування поданої заяви не може свідчити про неможливість її розгляду.
Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2024 року у задоволення заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду від 08.05.2023 року відмовлено.
Мотивуючи своє рішення суд першої інстанції виходив з того, що заявником не надано жодних доказів на підтвердження невиконання рішення суду або неналежне його виконання, не надано доказів пред'явлення виконавчого листа у справі для його виконання до органів державної виконавчої служби. Так само заявником не зазначено про комунікацію з відповідачем щодо виконання рішення суду у справі. При цьому суд зазначив, що сама по собі заява позивача про встановлення судового контролю не є безумовною підставою для встановлення судом судового контролю.
Не погоджуючись з вищезазначеною ухвалою ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржену ухвалу та направити справу на новий розгляд.
В обґрунтування поданої скарги зазначається, що статтею 382 КАС України не визначено, що мають бути якісь докази невиконання для встановлення судового контролю. Зазначивши про "певні засоби доказування" суд не вказав, шо воно таке конкретно.
Також, на думку апелянта, судом проігноровано невиконання постановленого ним рішення протягом понад 9 місяців та норми частини другої статті 77 КАС України, за змістом якої суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі, оскільки на нього покладається обов'язок доказування правомірності своєї бездіяльності.
Відповідач своїм правом подати відзив на апеляційну скаргу не скористався, що, відповідно до статті 304 КАС України, не перешкоджає апеляційному перегляду справи.
Судом першої інстанції спірне питання було розглянуто в порядку письмового провадження.
Апеляційним судом справа розглядається в порядку письмового провадження відповідно до статті 311 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів у разі, в тому числі, відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.
Статтею 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов'язковим до виконання. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно із частинами першою та другою статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З аналізу зазначених норм законодавства слідує, що КАС України регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов'язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, визнання протиправними рішень, дій. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови.
Законодавець фактично наділив суд повноваженнями контролю за виконанням того, що для суб'єкта владних повноважень передбачив у своєму рішенні адміністративний суд.
Правовою підставою для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об'єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов'язків згідно із судовим рішенням та можливості суб'єкта владних повноважень їх виконати.
Зазначена правова позиція знаходить своє відображення в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2020 року у справі №800/320/17 та у постановах Верховного Суду від 9 листопада 2023 року у справі №300/6212/21, від 10 лютого 2022 року у справі №160/13013/19.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 8 травня 2023 року у справі №400/1773/23 зобов'язано ТУ ДСА в Миколаївській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суддівську винагороду за лютий 2023 року.
17.07.2023 по адміністративній справі №400/1773/23 видано виконавчий лист.
13.09.2023 ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, в якій просив встановити судовий контроль за виконанням рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 08.05.2023 року, з підстав невиконанням суб'єктом владних повноважень рішення суду.
Проте доказів, що підтверджують невиконання рішення суду або неналежне його виконання, заявником не надано, як і не надано доказів пред'явлення виконавчого листа до виконання.
Ураховуючи, що матеріли справи не містять жодних доказів на підтвердження наявності підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишаться чи залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для встановлення судового контролю за виконання рішення суду у даній справі.
Колегія суддів вважає помилковими посилання апелянта на положення частини другої статті 77 КАС України, за якими суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі, оскільки на нього покладається обов'язок доказування правомірності своєї бездіяльності, з наступного.
За змістом статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
При цьому, незважаючи на те, що частиною другою статті 77 КАС України тягар доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на суб'єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти адміністративного позову, зазначене положення поширюється на доказування лише правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності), а не будь-яких обставин. У свою чергу, відповідно до частини першої наведеної статті, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Отже, обов'язок доведення обставин, за наявності яких позивач звернувся до суду з даним клопотанням покладається саме на нього. Посилаючись на ті чи інші обставини, позивач повинен надати докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. У іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин, суд має право винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов'язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі. При цьому посилання позивача на певні обставини не є доказом того, що такі обставини дійсно існують, а суд не може приймати такі відомості як достовірні.
У даній справі позивачем не доведено існування підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у даній справі шляхом подання звіту про виконання судового рішення в порядку статті 382 КАС України. А ухвалення судом рішення зобов'язального характеру само по собі не є достатньою підставою для встановлення судового контролю за виконанням рішення.
Доводи апеляційної скарги зазначені висновки не спростовують та не дають підстав уважати, що судом неповно з'ясовано обставини чи порушено норми процесуального права при постановленні оскаржуваної ухвали.
Підстав для направлення справи до суду першої інстанції на новій розгляд також не встановлено.
Згідно з пунктом першим частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відтак, апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає.
При цьому, колегія суддів зазначає, що у випадку виникнення вищенаведених обставин, позивач не позбавлений можливості звернутися в поряду статті 382 КАС України із відповідним клопотанням до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 292, 308, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2024 року про відмову у встановленні судового контролю за виконанням рішення суду від 08.05.2023 року по справі №400/1773/23 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення апеляційного суду, або з дня вручення учаснику справи повного судового рішення.
Головуючий суддя-доповідач В.О.Скрипченко
Суддя І.О.Турецька
Суддя Ю.В.Осіпов