П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
30 квітня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/28731/23
Перша інстанція: суддя Бездрабко О.І.
Судова колегія П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого: Градовського Ю.М.
суддів: Турецької І.О.,
Шеметенко Л.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Одесі апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 2 лютого 2024р. по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії, -
У жовтні 2023р. ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ВЧ НОМЕР_1 , в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ командира ВЧ НОМЕР_1 від 28.09.2023р. №1335 (з основної діяльності) "Про результати службового розслідування", яким за порушення ст.13, абз.2 ст.241 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, абз.2 та абз.4 ст.4 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України на заступника командира дивізіону з озброєння 40 гаубичного самохідно-артилерійського дивізіону ВЧ НОМЕР_1 майора ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення "Сувора догана", позбавлено премії за вересень 2023 року та не виплачена грошова винагорода, передбачена постановою КМУ від 28.02.2022р. №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану";
- зобов'язати командира ВЧ НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошового забезпечення заступнику командира дивізіону з озброєння 40 гаубичного самохідно-артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 майора ОСОБА_1 за вересень місяць 2023 року у повному обсязі, у відповідності до вимог ст.9 ЗУ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", розділу ХVІ Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07.06.2018р. №260 та постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022р. №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", з урахування раніше виплаченої суми. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що із 2015р. він перебуває на військовій службі за контрактом осіб офіцерського складу. У період з 9.11.2022р. по 5.10.2023р. включно позивач перебував на посаді заступника командира дивізіону з озброєння 40 гаубичного самохідно-артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 .
В подальшому, 5.10.2023р. позивачу стало відомо, що наказом командира ВЧ НОМЕР_1 за №1335 від 28.09.2023р. його за результатами службового розслідування за фактом знаходження у стані гіпертонічної кризи внаслідок алкогольної інтоксикації, притягнуто до дисциплінарної відповідальності та позбавлено за вересень 2023р. щомісячної премії та грошової винагороди, передбаченої постановою КМУ «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022р. за №168.
Позивач не погоджується з правомірністю оскаржуваного наказу, заперечує наявність обставин та складу дисциплінарного правопорушення, а також наголошує на порушення порядку притягнення його до дисциплінарної відповідальності.
Посилаючись на вказані обставини просив позов задовольнити.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 2 лютого 2024р. адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано наказ командира ВЧ НОМЕР_1 від 28.09.2023р. №1335 (з основної діяльності) "Про результати службового розслідування щодо знаходження ОСОБА_2 у стані гіпертонічної кризи, внаслідок алкогольної інтоксикації" про притягнення ОСОБА_1 про накладення дисциплінарного стягнення, позбавлення щомісячної премії за вересень 2023 року та грошової винагороди, передбаченої постановою КМУ від 28.02.2022р. №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану".
Зобов'язано ВЧ НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 за вересень місяць 2023 року у повному обсязі, у відповідності до вимог ст.9 ЗУ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", розділу ХVІ Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07.06.2018р. №260 та постанови КМУ від 28.02.2022р. №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", з урахування раніше виплаченої суми.
В апеляційній скарзі апелянт просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі, посилаючись на порушення норм права.
Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про часткове задоволення скарги, скасування рішення суду та прийняття нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог, виходячи з наступних підстав.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не вжито всіх заходів для всебічного, повного, своєчасного і об'єктивного розслідування обставин вчиненого правопорушення, та не дотримано в повній мірі положень законодавства, які мають значення для притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, а відтак оскаржуваний наказ командира ВЧ НОМЕР_1 від 28.09.2023р. за №1335 (з основної діяльності) «Про результати службового розслідування щодо знаходження ОСОБА_2 у стані гіпертонічної кризи, внаслідок алкогольної інтоксикації», яким на позивача накладено дисциплінарне стягнення «Сувора догана» та позбавлено премії за вересень 2023р. та не виплачено грошову винагороду, передбачену постановою КМУ від 28.02.2022р. за №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» є протиправним та підлягає скасуванню.
Проте, колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вказаного висновку суд дійшов без належного з'ясування обставин по справі та належної оцінки доказів, допустив невірне застосування норм матеріального права та порушив норми процесуального права.
За правилами ст.242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судова колегія вважає, що вказані порушення норм права призвели до неправильного вирішення справи по суті, а тому апеляційний суд на підставі ст.315 КАС України, рішення суду скасовує та приймає по справі нову постанову про відмову у задоволенні позову, з наступних підстав.
Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи під час апеляційного розгляду, що з 6.03.2015р. ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за контрактом осіб офіцерського складу.
Наказом командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 12.11.2022р. за №302 майора ОСОБА_1 призначено заступником командира дивізіону з озброєння 40 гаубичного самохідно-артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 на підставі наказу командира корпусу резерву від 9.11.2022р. №436 (по особовому складу).
В подальшому, наказом командира ВЧ НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 11.09.2023р. за №1271 наказано провести службове розслідування за фактом знаходження майора ОСОБА_1 у стані гіпертонічної кризи, внаслідок алкогольної інтоксикації, з метою встановлення обставин, причин та умов, ступеня можливої вини посадових осіб військової частини НОМЕР_1 , чиї дії/бездіяльність стали причиною вищезазначеного.
Як вбачається з акту службового розслідування, що 7.09.2023р. заступник командира дивізіону з озброєння 40 гаубичного самохідно-артилерійського дивізіону ВЧ НОМЕР_1 майор ОСОБА_1 звернувся до медичного пункту 40 гаубичного самохідно- артилерійського дивізіону ВЧ НОМЕР_1 через погане самопочуття (піднявся тиск).
Так, начальник медичного пункту 40 гаубичного самохідно-артилерійського по дивізіону військової частини НОМЕР_1 молодший сержант ОСОБА_3 встановив попередній діагноз - алкогольна інтоксикація та гіпертонічна від криза.
Стан алкогольного сп'яніння заступника командира дивізіону з озброєння 40 гаубичного самохідно-артилерійського дивізіону ВЧ НОМЕР_1 майора ОСОБА_1 підтверджено відповідними посадовими особами, які були свідками вищезазначеної події.
За результатами проведеного службового розслідування, командиром ВЧ НОМЕР_1 прийнято наказ (з основної діяльності) від 28.09.2023р. за №1335 «Про результати службового розслідування щодо знаходження ОСОБА_2 у стані гіпертонічної кризи, внаслідок алкогольної інтоксикації», яким за порушення вимог ст.13, абз.1 ст.241 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, абз.2 ст.4, абз.7 ст.4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України притягнуто заступника командира дивізіону з озброєння 40 гаубичного самохідно-артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 майора ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та застосовано до нього накладення дисциплінарного стягнення - «сувора догана». Також, на підставі розділу XVI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцю Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністерства оборони України №260 від 7.06.2018р., позивача позбавлено щомісячної премії за вересень 2023р. та додаткових винагород, що передбачені Постановою КМУ «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за №168 від 28.02.2022р..
В подальшому, наказом командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 5.10.2023р. за №278, позивача наказано вважати таким, що вибув для подальшого проходження служби, та з 5.10.2023р. виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення військової частини.
Позивач не погоджуються із оскаржуваним наказом командира ВЧ НОМЕР_1 від 28.09.2023р. за №1335 та вважає його протиправним, у зв'язку із чим звернувся в суд із відповідним позовом.
Перевіряючи правомірність оскаржуваного наказу командира ВЧ НОМЕР_1 , з урахуванням підстав, за якими позивач пов'язує його незаконність, протиправність та скасування, судова колегія виходить з наступного.
У відповідності до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби врегульовано ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу в Україні» від 25.03.1992р. за №2232-ХІІ (надалі - Закон №2232-ХІІ).
Приписами ст.2 Закону №2232-ХІІ визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб полку і його підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений ЗУ «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» від 24.03.1999р. за №548-XIV (надалі - Статут).
Положенням ст.5,6,8 Загальних положень Статуту встановлено, що внутрішня служба - це система заходів, що вживаються для організації повсякденного життя і діяльності військової частини, підрозділів та військовослужбовців згідно з цим Статутом та іншими нормативно-правовими актами.
Внутрішня служба здійснюється з метою підтримання у військовій частині порядку та військової дисципліни, належного морально-психологічного стану, які забезпечують постійну бойову готовність та якісне навчання особового складу, збереження здоров'я військовослужбовців, організоване виконання інших завдань.
Вимоги цього Статуту зобов'язаний знати й сумлінно виконувати кожен військовослужбовець.
Відповідальність за стан внутрішньої служби у військових частинах покладається на всіх прямих начальників, які повинні подавати допомогу підпорядкованим військовим частинам і підрозділам в організації та забезпеченні виконання вимог внутрішньої служби і систематично перевіряти її стан.
Відповідно до ст.11,13,241 Статуту, необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов'язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини; бути пильним, суворо зберігати державну таємницю; вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.
Військовослужбовець зобов'язаний додержуватися вимог безпеки, вживати заходів до запобігання захворюванню, травматизму, повсякденно підвищувати фізичну загартованість і тренованість, утримуватися від шкідливих для здоров'я звичок.
Кожний військовослужбовець повинен піклуватися про збереження свого здоров'я, не приховувати хвороб, суворо додержуватися правил особистої, громадської гігієни та утримуватися від шкідливих звичок (куріння і вживання алкоголю). Кожний командир (начальник) зобов'язаний забезпечити у підпорядкованій йому частині (підрозділі) додержання військовослужбовцями правил особистої і громадської гігієни.
За правилами п.26, 27 розділу 1 ч.1 Статуту, військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.
Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення. За вчинення злочину військовослужбовці притягаються до кримінальної відповідальності на загальних підставах.
Сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців, а також військовозобов'язаних та резервістів під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначені Дисциплінарним статутом Збройних Сил України, затвердженим ЗУ «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» від 24.03.1999р. за №551-XIV (надалі - Дисциплінарний статут).
Відповідно до ст.1 Дисциплінарного статуту військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.
Як вбачається із ст.4 Дисциплінарного статуту військова дисципліна зобов'язує кожною військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів; бути пильним, зберігати державну таємницю; додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство, виявляти повагу до командирів І один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов'язків військової служби.
Як вбачається із матеріалів справи, що позивач перебуває на військовій службі за контрактом осіб офіцерського складу, та у період з 9.11.2022р. по 5.10.2023р. виконував обов'язки заступника командира дивізіону з озброєння 40 гаубичного самохідно-артилерійського дивізіону ВЧ НОМЕР_1 .
Враховуючи вказане, судова колегія вважає, що на період перебування на військовій службі позивач зобов'язаний бездоганно і неухильно додержуватись порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України, зокрема й не вживати спиртні напої під час виконання обов'язків військової служби.
У відповідності до ст.45 Дисциплінарного статуту, у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.
Приписами ст.48 Дисциплінарного статуту визначено, що на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти); ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби); д) пониження в посаді; е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу); є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу); ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов'язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).
Положеннями ст.83-86 Дисциплінарного статуту передбачено, що на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.
Прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
Службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу.
Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). У необхідних випадках цей термін може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більш як на один місяць.
Якщо під час службового розслідування буде з'ясовано, що правопорушення військовослужбовця містить ознаки кримінального правопорушення, командир військової частини письмово повідомляє про це орган досудового розслідування.
Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України визначається наказом Міністерства оборони України, в інших військових формуваннях, правоохоронних органах спеціального призначення - наказами державних органів, які мають у своєму підпорядкуванні військові формування, утворені відповідно до законів України, правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України.
Підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України (далі - Збройні Сили), а також військовозобов'язаних та резервістів (далі - військовослужбовці), які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов'язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів), а також дії (бездіяльність) яких призвели до завдання шкоди державі визначені Порядком проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженим Наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017р. за №608 (надалі - Порядок №608).
Згідно абз.4 п.2 розділу I Порядку №608, службове розслідування це комплекс заходів, які проводяться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, а також встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення.
Приписами п.3 розділу ІІ Порядку №608 визначено, що службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв'язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби; вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; у разі виявлення факту заподіяння матеріальної шкоди - причин виникнення шкоди, її розміру та винних осіб.
У відповідності до п.1 розділу ІІІ Порядку №608 рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення.
Згідно з п.3,4 цього ж розділу Порядку №608, службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), у якому зазначаються підстава, обґрунтування або мета призначення службового розслідування, особа, стосовно якої воно проводиться, строк проведення службового розслідування, а також визначаються посадова (службова) особа, якій доручено його проведення, або голова та члени комісії з проведення службового розслідування (далі - особи, які проводять службове розслідування).
Днем початку службового розслідування вважається день видання наказу про його призначення. Днем закінчення службового розслідування вважається день надання командиру (начальнику), який призначив службове розслідування, акту службового розслідування та матеріалів на розгляд, визначений в наказі про призначення службового розслідування.
Службове розслідування у випадках, передбачених Дисциплінарним статутом Збройних Сил України, може проводитись з усуненням військовослужбовця, дисциплінарне правопорушення якого підлягає розслідуванню, від виконання службових обов'язків, про що видається наказ із зазначенням причин усунення.
У відповідності до п.1,2 розділу IV Порядку №608, особи, які проводять службове розслідування, зобов'язані: дотримуватися вимог законодавства України, вживати всіх передбачених законодавством заходів для всебічного, повного, своєчасного і об'єктивного розслідування обставин вчиненого правопорушення; виявляти (з'ясовувати) обставини, які підтверджують або спростовують інформацію щодо скоєння правопорушення, а також встановлювати обставини, які пом'якшують або обтяжують відповідальність правопорушника; розглядати заяви і клопотання військовослужбовця, правопорушення якого підлягає службовому розслідуванню, що були подані під час проведення службового розслідування та стосуються його проведення. У разі відмови військовослужбовця надати письмові пояснення по суті службового розслідування особа, яка проводить службове розслідування, складає акт про відмову, який засвідчується підписами не менше двох присутніх осіб.
Особи, які проводять службове розслідування, мають право: запрошувати до місця проведення службового розслідування військовослужбовців, стосовно яких проводиться службове розслідування, інших військовослужбовців, цивільних осіб (за їх згодою), які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення (далі - учасники службового розслідування); отримувати письмові пояснення (заповнені від руки або надруковані); з дозволу командира (начальника) військовослужбовця, який скоїв правопорушення, отримувати необхідні документи, які стосуються службового розслідування; за погодженням з особами, які опитуються, фіксувати їх пояснення технічними засобами з подальшим оформленням їх у письмовому вигляді.
Як вбачається із матеріалів справи, що за наказом командира ВЧ НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 11.09.2023р. за №1271 проведено службове розслідування за фактом знаходження майора ОСОБА_1 у стані гіпертонічної кризи, внаслідок алкогольної інтоксикації, з метою встановлення обставин, причин та умов, ступеня можливої вини посадових осіб ВЧ НОМЕР_1 , чиї дії/бездіяльність стали причиною вищезазначеного. За результатами останнього, відповідачем встановлено факт перебування позивача у стані алкогольного сп'яніння, яке в подальшому призвело до стану гіпертонічної кризи.
Як вбачається із позовних вимог ОСОБА_1 , а саме із обґрунтувань позову, що він вказує на те, що особи, які проводили службове розслідування, фактично не перевіряли обставини події, не встановлювали умови її виникнення, не проводили опитування всіх учасників події, не з'ясовували, які негативні наслідки сталися внаслідок цієї події, не вживали заходів щодо з'ясування інших, передбачених законодавством, питань. Також позивач наголошував на відсутність доказів перебування у стані алкогольного сп'янінням.
Як вбачається із матеріалів справи, що факт перебування позивача у стані алкогольного сп'янінням у ході службового розслідування встановлено на підставі рапорту командира 40 гаубичного самохідно-артилерійського дивізіону ВЧ НОМЕР_1 ОСОБА_4 від 10.09.2023р. за №29664, пояснень тво. начальника медичного пункту 40 гаубичного самохідно-артилерійського дивізіону молодшого сержанта ОСОБА_3 , пояснень начальника штабу 40 гаубичного самохідно-артилерійського дивізіону старшого лейтенанта ОСОБА_5 та пояснень водія-електрика медичного пункту 40 гаубичного самохідно-артилерійського дивізіону солдата ОСОБА_6 .
Суд першої інстанції вважав, що надані рапорт та пояснення не можна вважати беззаперечними доказами перебування позивача 7.09.2023р. у стані алкогольного сп'яніння, оскільки вони містять лише викладення власних суджень осіб, які склали рапорт та надали пояснення, про відповідну подію.
Проте, з такою позицією суду першої інстанції не погоджується судова колегія, виходячи з наступного.
Так, приписами ст.266-1 КУпАП визначена процедура огляду військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Військовозобов'язані та резервісти під час проходження зборів, а також військовослужбовці Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Огляд військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, виконують обов'язки військової служби або перебувають на території військових частин, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу), іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.
Огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп'яніння перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.
У разі незгоди військовозобов'язаного та резервіста під час проходження зборів, а також військовослужбовця Збройних Сил України на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, уповноваженими особами з використанням спеціальних технічних засобів та тестів або у разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Огляд військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Аналізуючи вищенаведені положення законодавства, судова колегія зазначає, що вказана стаття встановлює чіткий порядок огляду військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Також, вказана стаття встановлює, що відповідний огляд, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Відповідно до вищевказаної ст.266-1 КУпАП алгоритм огляду має бути наступним:
- перший етап: огляд проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу), іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів і якщо в результаті огляду у особи встановлено стан сп'яніння і особа не висловлює незгоди з результатами огляду, то особа вважається такою, що перебуває у стані сп'яніння;
- другий етап: якщо особа виявила незгоду на проведення огляду уповноваженими особами з використанням спеціальних технічних засобів та тестів або у виявила незгоду з його результатами, тоді огляд проводиться в закладах охорони здоров'я у присутності посадової особи, уповноваженої на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу), іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення і за результатами огляду складається висновок;
- при цьому, особа вважається такою, що відмовилася від огляду, тільки тоді, коли вона послідовно відмовилася від обох етапів огляду (спочатку відмовилася від огляду уповноваженою особою, а потім відмовилася від огляду в закладі охорони здоров'я, в тому числі взагалі відмовилася переміститися до закладу охорони здоров'я для проведення огляду);
- вся процедура огляду (і на першому, і на другому етапах) має фіксуватися із застосуванням спеціальних технічних засобів відеозапису, а в разі їх відсутності або неможливості застосування таких засобів огляд має проводитися (і на першому, і на другому етапах) у присутності двох свідків, при цьому у випадку застосування спеціальних технічних засобів відеозапису матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
В даному випадку проведення медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння стосовно позивача здійснено в наступному порядку.
Щодо першого етапу, судова колегія зазначає, що відповідно до матеріалів службового розслідування, саме начальник штабу-перший заступник командира дивізіону ВЧ НОМЕР_1 старший лейтенант ОСОБА_7 на момент спірних відносин був прямим начальником позивача. А тому первинний огляд на стан алкогольного сп'яніння, в силу приписів ст.266-1 КУпАП, був проведений уповноваженою посадовою особою.
При цьому, згідно пояснень начальника штабу-першого заступника командира дивізіону ВЧ НОМЕР_1 старшого лейтенанта ОСОБА_5 встановлено, що 7.09.2023р. на КСП 40 гаубичного самохідно-артилерійського по дивізіону військової частини НОМЕР_1 він зустрів заступника командира дивізіону з озброєння 40 гаубичного самохідно-артилерійського по дивізіону військової частини НОМЕР_1 майора ОСОБА_1 з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю, невпевнена хода, нерозбірлива мова. На запитання, що трапилось і як себе почуває, ОСОБА_8 пояснив. Що почуває себе зле через високий тиск та отруєння ковбасою. Пояснень щодо запаху алкоголю надано не було.
Отже, судова колегія вважає, що перший етап огляду було здійснено уповноваженою на те особою та було встановлено: різкий запах алкоголю, невпевнена хода, нерозбірлива мова.
Що стосується фіксування огляду та застосування відповідних тестів на виявлення стану алкогольного сп'яніння, то представник ВЧ НОМЕР_1 в апеляційній скарзі зазначив, що військова частина не має спеціальних технічних засобів та тестів, а тому первинний огляд був проведений за участю двох свідків, а саме тимчасово виконуючого обов'язки начальника медичного пункту 40 гаубичного самохідно-артилерійського дивізіону ВЧ НОМЕР_1 молодшого сержанта ОСОБА_9 та водія-електрика медичного пункту 40 гаубичного самохідно-артилерійського дивізіону ВЧ НОМЕР_1 солдата ОСОБА_10 . Вказані свідки підтвердили що у позивача на момент спірних відносин були наявні ознаки алкогольного сп'яніння.
Так, відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України, Міністерства охорони здоров'я України від 9.11.2015р. за №1252, ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Отже, судова колегія вважає, що первинний огляд проводився відповідно до вимог ст.266-1 КУпАП, а висновки суду першої інстанції про його порушення спростовуються матеріалами службового розслідування та матеріалами справи.
При цьому, що стосується питання того, чому позивача не було доставлено у медичний заклад для освідчення його стану та надання відповідної допомоги, а також чому не було запропоновано йому пройти перевірку на стан алкогольного сп'яніння у медичному закладі, то судова колегія зазначає, що відповідно до пояснень начальника штабу - першого заступника командира дивізіону 40 гаубичного самохідно-артилерійського дивізіону ВЧ НОМЕР_1 старшого лейтенанта ОСОБА_5 , що він надав пропозицію доставити майора ОСОБА_1 до медичного закладу населеного пункту Новгород-Сіверського, з метою надання медичної допомоги та медичного засвідчення на знаходження в стані алкогольного сп'яніння, проте, тимчасово виконуючий обов'язки начальника медичного пункту 40 гаубичного самохідно-артилерійського дивізіону ВЧ НОМЕР_1 молодший сержант ОСОБА_11 відповів відмовою та виразив думку, що транспортування майора ОСОБА_1 до лікарні, з огляду на високий тиск та перенесений у минулому інсульт, створило б загрозу життю.
З огляду на зазначені обставини, старшим лейтенантом ОСОБА_12 було прийнято рішення не транспортувати майора ОСОБА_1 до медичного закладу населеного пункту Новгород-Сіверського, а надати першу медичну допомогу у медичному пункті 40 гаубичного самохідно-артилерійського дивізіону ВЧ НОМЕР_1 .
Отже, враховуючи вищевстановлені обставини, судова колегія зазначає, що саме через погане самопочуття військовослужбовця ОСОБА_1 його і не було направлено до медичного закладу для проведення медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння, а пріоритетом обрано надання йому невідкладної медичної допомоги з метою покращення його стану і запобігання виникненню ускладнень і настання тяжких наслідків для здоров'я.
Приписами п.3 розділу IV Порядку №608 визначено, що військовослужбовець, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: знати підстави проведення службового розслідування; бути ознайомленим про свої права та обов'язки під час проведення службового розслідування; відмовитися давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом; давати усні та письмові пояснення, подавати документи, які стосуються службового розслідування, вимагати опитування (додаткового опитування) осіб, які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення; порушувати клопотання про витребування та долучення нових документів, видань, інших матеріальних носіїв інформації; висловлювати письмові зауваження та пропозиції щодо проведення службового розслідування, дій або бездіяльності посадових (службових) осіб, які його проводять; ознайомлюватися з актом службового розслідування (у частині, що його стосується) після розгляду командиром (начальником); оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки та у порядку, визначені законодавством України.
В обґрунтування своїх вимог, позивач зазначав, що особи, які проводили службове розслідування не опитали його з приводу призначеного розслідування, на забезпечили право подати клопотання та заперечення.
Проте, судова колегія вважає вказані доводи безпідставними, оскільки в матеріалах адміністративної справи наявні письмові пояснення позивача, які надані в ході службового розслідування. Також позивачем не надано докази подання у ході проведення службового розслідування заперечень, заяв та клопотань, натомість, суд зауважує, що для реалізації окресленого права, позивач мав би вчиняти відповідні активні дії.
Крім того, судова колегія зазначає, що надання пояснень, заяв та клопотань військовослужбовцем є лише одним з джерел отримання інформації, необхідної для встановлення обставин в межах службового розслідування, однак відсутність останніх не перешкоджає проведенню службового розслідування та, за умови дотримання вимог щодо всебічності, повноти, своєчасності та об'єктивності проведення службового розслідування, притягненню військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності.
Що стосується доводів позивача щодо порушення його права на ознайомлення з матеріалами службового розслідування, то судова колегія вважає такі доводи необґрунтованими, оскільки матеріалами справи підтверджено, що під час службового розслідування у позивача відібрано письмові пояснення, а отже, відсутні підстави вважати, що позивач не був обізнаний проте, що відносно нього проводиться службове розслідування. З огляду на зазначене позивач не був позбавлений можливості звернутися з заявою, рапортом для ознайомлення з матеріалами отриманими під час службового розслідування, проте позивач своїм правом не скористався.
У відповідності до розділу V Порядку №608, за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини. У вступній частині акту службового розслідування зазначаються підстави призначення та проведення службового розслідування. В описовій частині акту службового розслідування зазначаються: посада, військове звання, прізвище, ім'я та по батькові, рік народження, освіта, термін військової служби та термін перебування на останній посаді військовослужбовця, стосовно якого проведено службове розслідування; неправомірні дії військовослужбовця; зв'язок правопорушення з виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби (якщо такий є); вина військовослужбовця; причинний зв'язок між неправомірними діями військовослужбовця та подією, що трапилась; вимоги нормативно-правових актів, інших актів законодавства, які було порушено; причини та умови, що сприяли правопорушенню; заперечення, заяви та клопотання особи, стосовно якої проведено службове розслідування, мотиви їх відхилення чи підстави для задоволення. У резолютивній частині акту службового розслідування зазначаються: висновки службового розслідування; пропозиції щодо притягнення винної особи (винних осіб) до відповідальності; інші заходи, спрямовані на усунення причин та умов, що призвели до правопорушення, які пропонується здійснити. Акт службового розслідування підписується особами, які його проводили. У разі виявлення суперечностей та незгоди з результатами службового розслідування кожен учасник службового розслідування має право висловити свою окрему думку, яка викладається на окремому аркуші (від руки або у друкованому вигляді) та долучається до акта службового розслідування. Після підписання акт службового розслідування подається на розгляд командиру (начальнику), який призначив розслідування. До акта службового розслідування додаються всі матеріали службового розслідування. У разі якщо службове розслідування проводилося органом Військової служби правопорядку, акт та матеріали службового розслідування передаються на розгляд відповідному командиру (начальнику) військовослужбовця, стосовно якого проводилось службове розслідування, для прийняття рішення.
Як вбачається із позовних вимог, позивач вказує на порушення його права на ознайомлення з актом службового розслідування.
Так, судова колегія з даного приводу зазначає, що право військовослужбовця на ознайомлення з актом службового розслідування не кореспондує обов'язок особи, яка проводить службове розслідування, направити (надати) екземпляр акту військовослужбовцю; військовослужбовець повинен вчинити активні дії з метою реалізації права на ознайомлення з актом службового розслідування у вигляді звернення з відповідною заявою (рапортом).
Аналогічна позицію викладена Верховним Судом у постанові від 28.02.2020р. у справі за №826/16420/18.
У відповідності до п.1, 2 розділу VI Порядку № 608, за результатами розгляду акта та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу. Вид дисциплінарного стягнення зазначається особисто службовою особою, яка призначила службове розслідування, в аркуші резолюції або на висновку за результатами службового розслідування. Дисциплінарне стягнення накладається у строки, визначені Дисциплінарним статутом Збройних Сил України. Наказ (витяг з наказу) про притягнення до відповідальності доводиться до військовослужбовця у частині, що його стосується, під підпис із зазначенням дати доведення. У разі відмови військовослужбовця поставити свій підпис про ознайомлення з наказом (витягом з наказу) про притягнення його до відповідальності складається акт про відмову. Зміст акту про відмову засвідчується підписами не менше двох свідків цього факту. Якщо військовослужбовець вважає, що не вчинив правопорушення, він має право протягом місяця з дня накладення дисциплінарного стягнення подати скаргу старшому командиру (начальнику) або звернутися до суду у визначений законом строк.
Судова колегія зазначає, що в матеріалах адміністративної справи відсутні докази на підтвердження факту доведення до позивача оскаржуваного наказу під підпис із зазначенням дати доведення або акту про відмову з підписами не менше двох свідків цього факту.
Проте, судова колегія звертає увагу на те, що відповідно адміністративного позову, позивач сам зазначає, що 5.10.2023р. в останній день перебування на військовій службі у ВЧ НОМЕР_1 йому стало відомо про наказ командира ВЧ НОМЕР_1 від 28.09.2023р. за №1335 (з основної діяльності), яким на нього було накладено дисциплінарне стягнення «Сувора догана» та позбавлено щомісячної премії за вересень 2023р. та скасовано виплату додаткової винагороди за вересень 2023р., передбаченої Постановою КМУ «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022р. за №168.
Також, судова колегія вважає необґрунтованими доводи позивача щодо не відображення в оскаржуваному наказі суті вчиненого порушення, оскільки згідно останнього позивача притягнуто до відповідальності за порушення вимог ст.13, абз.1 ст.241 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, абз.2 ст.4, абз.7 ст.4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.
Окрім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що відсутність реакції командира на цей випадок погіршило б військову дисципліну у військовій частині та знизило б її бойову готовність.
Так, за стан військової дисципліни у з'єднанні, військовій частині (підрозділі), закладі та установі відповідає командир. Інтереси захисту Вітчизни зобов'язують командира постійно підтримувати військову дисципліну, вимагати її додержання від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення.
Стан військової дисципліни у військовій частині (підрозділі), закладі, установі та організації визначається здатністю особового складу виконувати в повному обсязі та в строк поставлені завдання, морально-психологічним станом особового складу, спроможністю командирів підтримувати на належному рівні військову дисципліну.
Стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов'язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків, а також з урахуванням бойового імунітету, визначеного ЗУ «Про оборону України».
Кожний військовослужбовець зобов'язаний сприяти командирові у відновленні та постійному підтриманні порядку й дисципліни.
Отже, в умовах воєнного стану та з урахуванням важливості завдань виконуваних військовою частиною, притягнення військовослужбовця, який при цьому є офіцером Збройних Сил України, до дисциплінарної відповідальності за подібне порушення військової дисципліни є необхідним заходом. Виходячи з вказаного характеру правопорушення, на підставі зібраних під час службового розслідування матеріалів, командиром військової частини НОМЕР_1 було прийнято законне та обґрунтоване рішення про притягнення майора ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та накладення дисциплінарного стягнення «Сувора догана», яке за вказаних обставин було достатнім для наведення порядку і запобігання порушенням військової дисципліни вказаним військовослужбовцем та іншими військовослужбовцями військової частини в майбутньому.
Також судова колегія бере до уваги й позиції позивача, викладену в його поясненнях, а також характеристика вказаного військовослужбовця, відповідно до якої він за час проходження служби зарекомендував себе професійно грамотним, але не дисциплінованим. Обов'язки за посадою опанував в повному обсязі, але виконував їх з низькою відповідальністю. У службі не наполегливий, не працював над підвищенням свого фахового рівня, виконував поставлені завдання, накази командирів та начальників не завжди вчасно. Користувався низьким авторитетом та слабкою повагою серед офіцерського складу та військовослужбовців підрозділу. Не дисциплінований. Під час вирішення поставлених завдань не проявляє розумну ініціативу та рішучість. З ваганням брав на себе відповідальність, та прийняття невідкладних рішень. Добре знає вимоги статутів Збройних Сил України та керівних документів, користується ними у повсякденній діяльності. Накази старших командирів і начальників виконував не вчасно та з низькою виконавчою дисципліною.
Враховуючи вищевказане, судова колегія вважає оскаржуваний наказ командира ВЧ НОМЕР_1 від 28.09.2023р. №1335 (з основної діяльності) "Про результати службового розслідування", яким за порушення ст.13, абз.2 ст.241 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, абз.2 та абз.4 ст.4 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України на заступника командира дивізіону з озброєння 40 гаубичного самохідно-артилерійського дивізіону ВЧ НОМЕР_1 майора ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення "Сувора догана", позбавлено премії за вересень 2023 року та не виплачено грошову винагороду, передбачену постановою КМУ від 28.02.2022р. №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" є правомірним, законним та не підлягає скасуванню.
Що стосується вимог про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок грошового забезпечення позивачу за вересень місяць 2023р. у повному обсязі, у відповідності до вимог ст.9 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», розділу ХVІ Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 7.06.2018р. за №260 та постанови КМУ від 28.02.2022р. №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», то судова колегія вважає, що в даному випадку та з урахуванням того, що спірний наказ командира ВЧ3425 судом визнано правомірним та законним, а тому відсутні законні підстави для такого перерахунку.
Виходячи з наведеного, судова колегія дійшла висновку, що вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції на ці обставини уваги не звернув, належної оцінки не дав, та дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог, а тому вважає за необхідне рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти по справі нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.246,315,317 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - задовольнити.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 2 лютого 2024р. - скасувати.
Прийняти у справі нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії, - відмовити.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Головуючий: Ю.М. Градовський
Судді: І.О. Турецька
Л.П. Шеметенко