Справа № 606/568/24
30 квітня 2024 року м. Теребовля
Суддя Теребовлянського районного суду Тернопільської області Мельник А.В., розглянувши матеріали, які надійшли з відділення поліції №3 (м.Теребовля) Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого та мешканця по АДРЕСА_1 ,
за ч.1 ст.173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП),
До Теребовлянського районного суду Тернопільської області із відділення поліції № 3 (м. Теребовля) Тернопільського районного управління поліції ГУНП в Тернопільській області надійшли матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення ним правопорушень, передбачених ч.1 ст.173-2 КУпАП.
Постановою Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 03.04.2024 об'єднано в одне провадження справу № 606/568/24 (провадження № 3/606/390/24) про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ознаками адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, справу № 606/569/24 (провадження № 3/606/391/24) про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ознаками адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, справу № 606/570/24 (провадження № 3/606/392/24) про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ознаками адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, та присвоєно об'єднаній справі єдиний номер № 606/568/24 (провадження № 3/606/390/24).
Постановою судді Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 03.04.2024 повернуто матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст. 173-2 КУпАП відділенню поліції № 3 (м. Теребовля) Тернопільського районного управління поліції ГУНП в Тернопільській області для дооформлення.
17.04.2024 матеріали справи повернулися до Теребовлянського районного суду Тернопільської області після дооформлення.
Згідно протоколу від 27.02.2024 серії ВАД № 311031 ОСОБА_1 26.02.2024 близько 13 год 00 хв. перебуваючи за місцем проживання обмежив доступ до житла, зачинивши двері на ключ ОСОБА_2 , яка являється його бабусею та спільно проживає з ним, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Згідно протоколу від 27.02.2024 серії ВАД № 310016, враховуючи рапорт старшого ДОП ВП №3 (м.Теребовля) Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області старшого лейтенанта поліції Юлії Порчик від 15.04.2024, наданого на дооформлення матеріалів справи, ОСОБА_1 24.02.2024 близько 19 год 00 хв. перебуваючи за місцем свого проживання обмежив доступ до житла своїй бабусі - ОСОБА_2 , зачинивши двері та вигнавши її з будинку, чим вчинив домашнє насильсьво економічного характеру, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Крім того, згідно протоколу від 27.02.2024 серії ВАД № 311032 ОСОБА_1 22.02.2024 близько 14 год 00 хв. перебуваючи за місцем проживання обмежив доступ до житла, зачинивши двері на ключ своїй бабусі ОСОБА_2 , яка спільно з ним проживає, чим вчинив домашнє насильство економічного характеру, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
29.04.2024 захисник Маркушевський Б.Ф. подав суду письмові пояснення, у яких просить суд закрити адміністративне провадження відносно ОСОБА_1 за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП у зв'язку із тим, що ОСОБА_1 зареєстрований та проживає за адресою по АДРЕСА_1 , з ним зареєстровані його батьки, потерпіла ОСОБА_2 проживає за адресою по АДРЕСА_1 по сусідству. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не проживають спільно і не ведуть спільного господарства, а тому остання немає права користування будинком, у якому проживає та зареєстрований ОСОБА_1 , вказаний будинок не є житлом ОСОБА_2 . Зазначив, що у родині Гаврон на даний час дійсно виникають конфлікти через поділ майна між батьками ОСОБА_1 , однак вони не носять ознак домашнього насильства.
У судових засіданнях ОСОБА_1 зазначав, що вини не визнає, оскільки в його діях немає ознак домашнього насильства.
Дослідивши та оцінивши матеріали справи, суд, вважає необхідним провадження по справі закрити у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП.
Статтею 7 КУАП передбачено, що провадження у справах про адміністративне правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. Ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставі і в порядку встановленим законом.
Відповідно до ч.1 ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідальність за ч. 1 ст.173-2 КУпАП настає в разі вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.
Норма статті 173-2 КУпАП є бланкетною, а тому для того, щоб повністю розкрити суть адміністративного правопорушення, у протоколі має бути зазначено, які конкретно дії вчинила особа, який спосіб насильства прослідковується у діях порушника, яких саме страждань чи шкоди психічному здоров'ю було завдано та які ж наслідки наступили для потерпілого від дій винного, у чому вони виразилися, тощо.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
За змістом вказаного Закону визначення домашнього насильства має широкий елементний склад, який може проявлятися в різних комбінаціях дій і навіть бездіяльності.
Економічне насильство - форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.
Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч.1 ст.173-2 КУпАП необхідно з'ясувати чи дійсно особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, вчинила домашнє насильство.
Однак важливо розрізняти поняття «сварка», «конфлікт», «насильство».
Особливостями ознак домашнього насильства є: наявність патерну (повторювані в часі інциденти множинних видів насильства); системна основа; повна влада та контроль над постраждалою особою; насильницькі дії у відносинах між близькими людьми; якщо вже є одна з форм домашнього насильства, висока ймовірність того, що й інші форми насильства можуть розвиватися.
Конфлікт: особливий вид взаємодії, в основі якого лежать протилежні і несумісні цілі, інтереси, типи поведінки людей та соціальних груп, які супроводжуються негативними психологічними проявами; зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що призводить до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями.
Таким чином, під домашнє насильство, зокрема психологічного характеру, яке утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, підпадають лише такі діяння, якими цілеспрямовано та навмисно спричиняється емоційна невпевненість, страх або іншим чином завдається шкода психічному здоров'ю іншого члена сім'ї.
Отже, самі по собі, зокрема, нецензурні висловлювання та образи не формують собою домашнє насильство та утворюють склад адміністративного правопорушення у тому випадку, коли такі висловлювання спрямовані на обмеження волевиявлення особи, якщо такі дії викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Головною ознакою економічного домашнього насильства є маніпулювання суб'єктом правопорушення або матеріальними благами, що призводить до негативних психологічних або/та фізичних наслідків для потерпілого.
Відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП, завданням провадження в справі про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин, вирішення її в точній відповідності з законом. При розгляді справи про адміністративне правопорушення в обов'язковому порядку має бути з'ясовано: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують чи обтяжують її відповідальність, тощо.
Згідно із ст.252 КУпАП орган (посадова особа), що розглядає справу про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно з ч.1 ст.278 КУпАП, орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання, зокрема: 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення.
Відповідно до положень ст. 255 КУпАП обов'язок щодо належного оформлення матеріалів справи про адміністративне правопорушення покладається на уповноважених посадових осіб.
При дослідженні протоколів про адміністративне правопорушення серії ВАД № 311031, ВАД №310016, ВАД №311032 від 27.02.2024 слідує, що ОСОБА_1 за місцем проживання, вчинив домашнє насильство економічного характеру відносно бабусі ОСОБА_2 , яка спільно проживає з ним, а саме зачинив двері на ключ, не пускаючи її до будинку за адресою: АДРЕСА_1 .
З досліджених матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , з ним зареєстровані його батьки, потерпіла ОСОБА_2 за вказаною адресою не зареєстрована та не проживає, про що свідчить копія будинкової книги житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 . При цьому, житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , є колгоспним двором і головою двору був ОСОБА_3 , членом двору є ОСОБА_2 .. Тобто, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживають окремо і не ведуть спільного господарства, будинок за АДРЕСА_1 не є житлом ОСОБА_1 .
Отже, суддя приходить до висновку, що відповідно до змісту протоколів про адмінправопорушення та встановлених обставин справи має місце звичайна конфліктна ситуація, в основі якої лежать протилежні і несумісні цілі, інтереси, яка за своєю суттю не охоплюється диспозицією ст.173-2 КУпАП та не є об'єктивною стороною вказаного правопорушення, за яке особа може бути притягнутою до адміністративної відповідальності.
Крім того, суддя зазначає, що обов'язковою ознакою адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.173-2 КУпАП є вчинення дій внаслідок яких особі могла бути чи була нанесена шкода психічному та фізичному здоров'ю потерпілого, в даному випадку ОСОБА_2 . У протоколах про наявність такої ознаки не зазначено.
При цьому, конфліктна ситуація між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за відсутності доказів на підтвердження завдання або можливості завдати шкоди психічному, фізичному здоров'ю або економічному стану потерпілої не охоплюються складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, оскільки завдання шкоди в даному випадку є обов 'язковою ознакою об'єктивної сторони даного проступку.
У постанові від 03.04.2024, якою матеріали справи було повернуто у відділення поліції №3 (м.Теребовля) для належного дооформлення, суддею зазначено, що матеріали справи не містять жодних фактичних даних того, що потерпіла ОСОБА_2 є бабусею ОСОБА_1 , та що вона дійно проживає за адресою: АДРЕСА_1 , тобто, що ОСОБА_1 обмежив ОСОБА_2 доступ саме до її житла. Доказів вказаного не долучено. Вказаних недоліків усунуто не було.
Із наведеного вище встановлено, що будь-яких інших належних і допустимих доказів, які б свідчили про вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства економічного характеру стосовно потерпілої ОСОБА_2 судом не встановлено.
Згідно ч. 3 ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
За таких обставин суддя вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.173-2 КУпАП, за обставин, вказаних у протоколах, не доведена поза розумним сумнівом.
Враховуючи вказане, суддя приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.173-2 КУпАП, що відповідно до приписів п.1 ч.1 ст.247 КУпАП є підставою для закриття провадження у справі.
На підставі наведеного, керуючись ст. 173-2, п.1 ч.1 ст.247, ст.283, ст.284 КУпАП,
Адміністративну справу відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення провадженням закрити у зв'язку з відсутністю складу адміністративних правопорушень.
Постанова судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова судді може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Тернопільського апеляційного суду.
Суддя А.В. Мельник