Справа № 333/8900/23
Пр. № 2/333/1134/24
17 квітня 2024 року м. Запоріжжя
Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого судді: Наумової І.Й.,
за участю секретаря судового засідання: Кунець В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення майнової та моральної шкоди, -
До Комунарського районного суду м. Запоріжжя надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення майнової та моральної шкоди, в обґрунтування якої зазначено наступне.
Згідно постанови Залізничного районного суду міста Львова від 07.10.2022 року по справі № 462/3616/22 визнано винним ОСОБА_2 за ст.124 КУпАП, останній звернувся до своєї страхової компанії ТОВ «СГ «ОБЕРІГ» та повідомив про ДТП. Постанова суду про адміністративне правопорушення набрала законної сили та не оскаржена відповідачем по справі.
У результаті ДТП за якою відповідача було притягнуто до адміністративної відповідальності передбаченої ст. 124 КУпАП було пошкоджено автомобіль позивачки марки VOLKSWAGEN JETT А д.н.з. НОМЕР_1
Позивачка зазначає, що вона звернулась до страхової компанії винуватця ДТП, а саме - Товариства з обмеженою відповідальністю «Страхова Група «ОБЕРІГ» із заявою відшкодувати витрати по відновлювальному ремонту транспортного засобу та 30.12.2022 року вона отримала суму страхового відшкодування, проте окрім страхового відшкодування відповідач зобов'язаний був оплатити франшизу в розмірі 2500 грн. як це роз'яснено у листі з страхової компанії від 22.12.2022 р. В подальшому вона зверталась до відповідача із пропозицією добровільно сплатити франшизу, проте останній відмовився її оплачувати.
ДТП мало місце 09.07.2022 року, а виплата по страховому випадку здійснена 30.12.2022р., а сума франшизи не погашена і досі. Позивач зазначає, що декілька місяців вона не мала змоги користуватись автомобілів через його пошкодження. Коштів які їй виплатила страхова не достатньо для ремонту і вона змушена була витрачати свої кошти для цього. Автомобіль вона використовує в тому числі і для роботи. Для відшкодування шкоди вона витрачала час та власні кошти на ремонт авто, звернення у страхову компанія і тепер змушена звернутись до суду для стягнення франшизи яку відповідач відмовився виплачувати у добровільному порядку.
На підставі вищевикладеного, позивачка просить стягнути на її користь з відповідача франшизу у розмірі 2500 грн., моральну шкоду у розмірі 10000 грн., та понесені позивачкою судові витрати.
Ухвалою Комунарського районного суду м Запоріжжя від 06.12.2023 року дана позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, сторонам встановлений строк для надання заяв по суті справи.
Позивачка в судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена, надала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, заперечень з приводу ухвалення заочного рішення у справі не заявила.
Відповідач в судові засідання повторно не з'явився. Відповідно до матеріалів справи постійне місце проживання відповідача знаходиться в Мелітопольському районі Запорізької області, який з лютого 2022 р. є тимчасово окупованою територією. Відповідач не зареєстрований як внутрішньо переміщена особа. Про час, дату та місце слухання справи повідомлявся в порядку передбаченому Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України». Відзиву на позов, заяв про відкладення слухання справи чи розгляд справи за його відсутності, від відповідача до суду не надходило..
Відповідно до ч.1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Суд, враховуючи, що є всі умови для ухвалення заочного рішення, керуючись ст.ст. 280, 281 ЦПК України, ухвалив про заочний розгляд даної справи, а саме: у відсутність відповідача, на підставі наявних в матеріалах справи доказів.
Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази і проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини, приходить до наступних висновків.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до постанови Залізничного районного суду міста Львова від 07.10.2022 року по справі № 462/3616/22, 09.07.2022 року о 13 годині 00 хвилин, водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом ЗАЗ СЕНС, д.н.з. НОМЕР_2 на перехресті вул. Городоцька-Рашівська у м. Львів порушив вимог п. 2.3.Б, 13.1 Правил дорожнього руху України, внаслідок чого здійснив зіткнення з транспортним засобом VOLKSWAGEN JETT А д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_3 . В результаті чого, автомобілі отримали механічні пошкодження, завдано матеріальні збитки. Даною постановою ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 124 КУпАП..
Транспортний засіб VOLKSWAGEN JETT А д.н.з. НОМЕР_1 належить позивачці по справі, що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію даного транспортного засобу серії НОМЕР_3 .
На момент ДТП цивільно-правова відповідальність Відповідача була застрахована відповідно до полісу ЕР-205568074 у ТДВ «СГ «Оберіг». З матеріалів справи вбачається, що розмір франшизи по даному полісу становить 2500 грн.
З листа ТДВ «СГ «Оберіг» від 22.12.2022 р. вбачається, що страхове відшкодування вартості матеріального збитку у вигляді витрат на відновлюваний ремонт пошкодженого автомобіля позивача, може бути виплачене в межах вищевказаного полісу у розмірі 130000,00 грн. Позивачем в позові заявлено, що страхове відшкодування їй сплачена страховиком.
В добровільному порядку сума франшизи до теперішнього часу не сплачена позивачу відповідачем, дана обставина не спростована останнім.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Пунктом 22.1.ст.22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до п. 12.1. ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхованої суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що відповідач є особою, винною в ДТП, що сталась 07.10.2022 року за участі автомобіля, який належить позивачу. Внаслідок вказаної ДТП автомобіль, який належить позивачу зазнав механічних ушкоджень, в результаті чого страховою компанією ТДВ «СГ «Оберіг» було сплачено розраховану нею вартість матеріального збитку позивачу за вирахуванням розміру франшизи в сумі 2500,00 грн., що передбачено страховим полісом. Вказані обставини свідчать про правомірність звернення позивача з вимогою щодо стягнення на його користь з відповідача вартості франшизи.
Вирішуючи позовні вимоги про стягнення з відповідача моральної шкоди суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
В пункті 4 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 01.03.2013 № 4 "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" надані такі роз'яснення, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166,1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.
Наявність моральної шкоди доводиться позивачем, який в позовній заяві має зазначити, які моральні страждання та у зв'язку з чим він поніс і чим обґрунтовується розмір компенсації. Розмір відшкодування моральної шкоди оцінюється самим потерпілим та визначається у позовній заяві.
Разом з тим, моральну шкоду, зважаючи на її сутність, не можна відшкодувати у повному обсязі, оскільки не має (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Зважаючи на це, будь-яка компенсація моральної шкоди не є (і не може бути) адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.
Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом, крім випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, § 62, ЄСПЛ від 12 липня 2007 року).
Так, факт завдання матеріальної шкоди позивачу з вини відповідача в повній мірі підтверджений матеріалами справи.
Враховуючи, що з вини відповідача пошкоджено автомобіль позивача, який має істотну цінність як засіб пересування, внаслідок чого позивач, вочевидь, зазнав моральних страждань, був позбавлений можливості використовувати своє авто за призначенням, що спричинило пригніченість та душевні страждання, необхідність вимушено та в інший спосіб впорядковувати життя, витрачати час та нести додаткові витрати на відновлення свого порушеного права, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, а також з огляду на те, що розмір моральної компенсації має бути достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення, суд вважає, що заявлений позивачем розмір моральної шкоди є завищеним, в зв'язку з чим з відповідача підлягає стягненню моральна шкода у розмірі 5000,00 грн.
На підставі ст. 141 ЦПК з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на сплату судового збору, в передбаченому законодавством розмірі.
В матеріалах справі, відсутні відомості про понесені позивачем інші судові витрати.
Керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76, 81, 265 ЦПК України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення майнової та моральної шкоди, - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вартість франшизи у розмірі 2500,00 грн., моральну шкоду у розмірі 5000,00 грн., та витрати на сплату судового збору у розмірі 1073,60 грн., всього на загальну суму 8573,60 грн. (вісім тисяч п'ятсот сімдесят три гривні 60 копійок).
В іншій частині заявлені вимоги - залишити без задоволення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга позивачем на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Комунарського районного суду
м. Запоріжжя: І.Й. Наумова