30 квітня 2024 року м. Дніпросправа № 340/8010/23
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач),
суддів: Бишевської Н.А., Добродняк І.Ю.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2023 року у справі №340/8010/23 за позовом Головного управління ДПС у Кіровоградській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,-
Головне управління ДПС у Кіровоградській області звернулося із адміністративним позовом до суду про стягнення з відповідача податкового боргу в сумі 114 233,88грн.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що за відповідачем обліковується податковий борг, який виник внаслідок несплати узгоджених податкових зобов'язань з податку з орендної плати фізичних осіб.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2023 року позов задоволено.
Рішення суду мотивовано наявністю у відповідача податкового боргу, який виник внаслідок несплати узгоджених податкових зобов'язань, які донараховані контролюючим органом та які в добровільному порядку відповідачем не погашаються.
Не погодившись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову. Обгрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається на те, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що податкове повідомлення-рішення, яким донараховано податкові зобов'язання з орендної плати фізичних осіб, було надіслано контролюючим органом з порушенням строків, встановлених п.286.5 ст.286 ПК України, що, у відповідності до п.287.9 ст.287 ПК України, є підставою для звільнення платника від відповідальності. Крім цього, відповідач висловлює свою незгоду з визначеними контролюючим органом податковими зобов'язаннями, оскільки вважає, що такі зобов'язання не могли бути нараховані в період дії воєнного стану.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Встановлені судом першої інстанції обставини справи свідчать про те, відповідач є платником податків і зборів, встановлених Податковим кодексом України від 02.12.2010 №2755-VІ.
Відповідно до інтегрованої картки платника податку у відповідача наявний податковий
борг з орендної плати з фізичних осіб загальною сумою 114 233,88 грн.
Вказаний податковий борг виник внаслідок несплати узгоджених податкових зобов'язань, визначених контролюючим органом в податковому повідомленні-рішенні №872139-2408-1128 від 24.10.2022 року, яким донараховано податкові зобов'язання з орендної плати з фізичних осіб на суму 129 233,88 грн..
У зв'язку з переплатою в сумі 15 000,00 грн., сума податкового боргу складає 114 233,88 грн.
Контролюючим органом була сформована та направлена відповідачу податкова вимога форми “Ф” від 11.04.2023 № 0000141-1303-1128 на суму 114 233,88 грн.
З цих підстав, встановивши наявність податкового боргу, вжитті податковим органом заходи щодо погашення податкової заборгованості (направлення податкової вимоги), суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.
За наслідками перегляду справи суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.
Так, з огляду на доводи апеляційної скарги, відповідачем не заперечується наявність податкового боргу, який виник внаслідок несплати податкового зобов'язання, що визначено податковим повідомленням-рішенням №872139-2408-1128 від 24.10.2022 року.
В той же час, відповідач вважає неправомірним визначення вказаного податкового зобов'язання в період дії воєнного стану.
З приводу вказаних аргументів відповідача суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до п.57.3 ст.57 ПК України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
Відповідно до пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Відповідачем не розпочиналася процедура адміністративного та судового оскарження податкового повідомлення-рішення ( доказів цьому суду надано не було), яким визначено податкові зобов'язання з податку на орендну плату фізичних осіб, у зв'язку з чим сума заборгованості набула статусу податкового боргу.
Таким чином, оскільки грошові зобов'язання, які визначені контролюючим органом, набули статусу податкового боргу, то у контролюючого органу були наявні підстави для звернення з позовом до суду про стягнення такого податкового боргу.
При цьому, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити те, що з огляду на порядок узгодження податкових зобов'язань, які визначені контролюючим органом, у межах цієї справи не може бути надано оцінку правомірності прийняття контролюючим органом податкового повідомлення-рішення, яким визначено грошове зобов'язання, оскільки така оцінка рішенню контролюючого органу може бути надана лише під час безпосереднього оскарження рішення в адміністративному чи судовому порядку.
Отже, оскільки встановлені обставини справи свідчать про те, що відповідачем не розпочиналася процедуру оскарження податкового повідомлення-рішення, яким визначено податкові зобов'язання, то доводи заявника апеляційної скарги про необґрунтованість заявленого позову, в контексті неправомірності визначення контролюючим органом податкових зобов'язань, є безпідставними.
Безпідставним суд апеляційної інстанції вважає і посилання відповідача на положення п.287.9 ст.287 ПК України, оскільки вказаною нормою права визначено підстави для звільнення платника від відповідальності, передбаченої ПК України за несвоєчасну сплату податкового зобов'язання, у разі порушення строків надіслання податкового повідомлення-рішення, а не звільнення платника від обов'язку сплатити визначені податковим повідомленням-рішенням податкові зобов'язанні.
Отже, підсумовуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що встановивши обставини справи, які свідчать про наявність у відповідача податкового боргу, який у добровільному порядку останнім не сплачується, та прийнявши до уваги заходи, які вживалися ДПІ щодо погашення податкового боргу (направлення податкової вимоги), суд першої інстанції, враховуючи повноваження ДПІ, які визначено п.95.1 - 95.3 ст.95 ПК України, дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.
Таким чином, дослідивши встановлені обставини справи, аргументи відповідача, з якими він пов'язує незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення з додержанням норма матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим підстав для його скасування не існує.
На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.315, ст..ст.316, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2023 року у справі №340/8010/23 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки, визначені ст.ст.328, 329 КАС України.
Повне судове рішення складено 30.04.2024
Головуючий - суддя Я.В. Семененко
суддя Н.А. Бишевська
суддя І.Ю. Добродняк