29 квітня 2024 року м. Дніпросправа № 340/10412/23
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Ясенової Т.І. (доповідач),
суддів: Суховарова А.В., Головко О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08 січня 2024 року (суддя Хилько Л.І.) в адміністративній справі за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Кіровоградській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправною та скасування постанови, -
Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області звернувся до суду із адміністративним позовом до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Кіровоградській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову від 15.12.2023 ВП №73471129 про накладення штрафу в сумі 5100 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що обставини, зазначені державним виконавцем в оскаржуваній постанові не відповідають дійсності, про що свідчать зазначені в позовній заяві факти, наведені та підтверджені документально головним управлінням.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08 січня 2024 року в задоволенні позову відмовлено.
Вважаючи рішення суду першої інстанції таким, що прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, ГУ ПФУ в Кіровоградській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Обґрунтування вимог апеляційної скарги зводиться до того, що органами Пенсійного фонду ведеться реєстр рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою. При цьому, всі судові рішення вносяться до реєстру, а також виконуються в межах фінансування, в порядку їх календарної черговості надходження. В реєстрі судових рішень 03.10.2023 зареєстрована сума нарахована на виконання рішення суду в розмірі 38593,20 грн по справі № 340/5891/23 за позовом гр. ОСОБА_1 . Контроль та виплату за сумами по рішенням суду здійснює Пенсійний фонд України. З огляду на вищезазначене головне управління не має правових підстав для зазначення конкретної дати виплати за рішенням суду по справі № 340/5891/23. Проте, 15.12.2023 на адресу головного управління надійшла постанова державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Кіровоградській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Улюшева Б.В. від 15.12.2023 по ВП № 73471129 про накладення на головне управління штрафу в розмірі 5100,00 грн, як зазначено в самій постанові, за невиконання без поважних причин боржником рішення суду по справі № 340/5891/23. Положеннями ч. 5 ст. 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058)визначено, що документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії. З огляду на зазначене, розрахунок розміру пенсії (основного розміру, надбавок, доплат та підвищень) належить до дискреційних повноважень територіальних органів ПФУ. Застосовуючи до головного управління штраф за невиконання рішення суду державний виконавець аргументує свою позицію в мотивувальній частині постанови про накладення штрафу тим, що головним управлінням не виконано без поважних причин боржником рішення суду. З такою позицією державного виконавця головне управління категорично не погоджується, вважаємо її неприпустимою. Обставини, зазначені державним виконавцем в оскаржуваній постанові від 15.12.2023 по ВП № 73471129, не відповідають дійсності, про що свідчать зазначені в даній позовній заяві факти, наведені та підтверджені документально головним управлінням (додатки до даної позовної заяви). З огляду на вищевикладене, у державного виконавця відсутні були будь-які правові підстави для застосування до головного управління штрафних санкцій за невиконання рішення суду без поважних причин. Вважаємо, що при вчиненні даних дій відповідачем порушено законні інтереси управління та діючі норми права.
Відповідно до вимог статті 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.
Судом встановлено, що рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21.04.2023 у справі №340/1574/23, яке набрало законної сили 23.05.2023, було зобов'язати Головне управління пенсійного фонду України в Кіровоградській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2019, на підставі довідки Департаменту з питань виконання покарань Міністерства юстиції України про грошове забезпечення № 9/3-427 від 24.06.2022 про розмір грошового забезпечення та виплатити різницю між фактично отриманими та належними до сплати сумами пенсії.
Відповідачем у травні 2023 проведено перерахунок за вказаним рішенням за період з 01.04.2019, після виконання якого виплату пенсії ОСОБА_1 було обмежено десятьма прожитковими мінімумами.
Так, рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25.08.2023 у справі № 340/5891/23, яке також набрало законної сили 26.09.2023, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області здійснити виплату пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) здійснити виплату нарахованої пенсії за результатами проведеного перерахунку на виконання рішення суду від 21.04.2023 року у справі №340/1574/23, без обмеження розміру пенсії позивача максимальним розміром, з урахуванням проведених виплат.
Після набрання судовим рішенням у справі № 340/5891/23 законної сили видано виконавчий лист, який ОСОБА_1 пред'явив до примусового виконання.
Постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Кіровоградській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 30.11.2023 відкрито виконавче провадження №73471129 з примусового виконання виконавчого листа №340/5891/23 від 16.11.2023.
Листом від 08.12.2023 № 1100-0902-5/65142 позивач повідомив державного виконавця, що на виконання рішення суду у справі №340/5891/23 головним управлінням 03.09.2023 здійснено перерахунок пенсії. Загальна сума нарахована на виконання судового рішення становить 38593,20 грн. і буде виплачена при надходженні відповідного фінансування з Державного бюджету України (а.с.39).
Як зазначив позивач у позові, в реєстрі судових рішень 03.10.2023 зареєстрована сума нарахована на виконання рішення суду в розмірі 38593,20 грн по справі №340/5891/23 за позовом гр. ОСОБА_1 .. При цьому, головне управління не має правових підстав для зазначення конкретної дати виплати за рішенням суду по справі №340/5891/23.
15.12.2023 у зв'язку з встановленням факту невиконання рішення суду без поважних причин державний виконавець прийняв постанову про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн.
Не погоджуючись з постановою про накладення штрафу позивач звернувся до суду з відповідним позовом.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд зазначає наступе.
Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII), відповідно до статті 1 якого виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з частиною першою статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Пунктом 16 частини третьої статті 18 цього ж Закону передбачено право виконавця під час здійснення виконавчого провадження накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.
Порядок виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, врегульований статтею 63 Закону № 1404-VIII, за змістом частин першої - третьої якої за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
У свою чергу, стаття 75 Закону № 1404-VIII встановлює відповідальність за невиконання рішення, що зобов'язує боржника вчинити певні дії, та рішення про поновлення на роботі.
Так, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання (частина перша статті 75 Закону № 1404-VIII).
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення (частина друга статті 75 Закону № 1404-VIII).
Аналізуючи наведені положення Закону №1404-VIII в контексті цієї справи, суд зауважує, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов'язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов'язання.
Застосування такого заходу реагування є обов'язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.
Умовою для накладення на боржника у виконавчому провадженні штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов'язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об'єктивні перешкоди для невиконання зобов'язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.
Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону №1404-VIII.
Тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.
Поважними у розумінні наведених норм Закону №1404-VIII можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.
Подібна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 20 травня 2021 року в справі № 420/5465/18.
Позивач як у позовній заяві, так й в обґрунтування апеляційної скарги, стверджує, що ГУ ПФУ вчинено усі дії, що залежать від нього, для виконання рішення, у зв'язку з чим підстави накладення штрафу відсутні, посилаючись також на те, що визначення розміру пенсії відноситься до дискреційних повноважень органу Пенсійного фонду.
Відповідач дійшов до висновку про невиконання рішення суду без поважних причин, зазначивши про невиконання судового рішення через застосування органом Пенсійного фонду обмеження пенсії стягувача максимальним розміром.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до статті 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України.
Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, установлену законом.
Виходячи зі змісту постанови від 15.12.2023, а також встановлених обставин виконання судового рішення в справі № 340/1574/23, яким було визнано протиправними дії боржника щодо обмеження максимальним розміром пенсійних виплат ОСОБА_1 з 01.04.2023, Головне управління пенсійного фонду України в Кіровоградській області свавільно, за відсутності правових підстав, обмежує такий розмір пенсії показником 20930,00 грн. За наслідками рішення суду №340/5891/23 боржник не вчинив жодних дій щодо скасування обмеження пенсії стягувача максимальним розміром з 01.04.2023, що підтверджено розрахунком боржника на доплату, нарахуванням пенсії з квітня по жовтень 2023 року включно у розмірі 20930,00 грн та відсутності будь-яких нарахованих доплат за такі місяці (у той час як підсумок пенсії стягувача, згідно з перерахунком боржника, має становити 22274,04 грн), проте пенсія виплачується із застосуванням обмеження максимального розміру.
Зокрема, як вбачається з матеріалів справи, згідно перерахунків пенсії гр. ОСОБА_1 , розмір пенсії останнього склав: з 01.12.2020 - 19073,86 грн (з надбавками), до виплати - 17690,00 грн (з урахуванням максимального розміру пенсії); з 01.11.2023 - 22274,04 грн (з надбавками), до виплати - 20930,00 грн (з урахуванням максимального розміру пенсії) (а.с.42-зв., 43).
Відтак, оскільки ГУ ПФУ всупереч рішенню, що набрало законної сили, застосовано обмеження пенсії стягувача ОСОБА_1 максимальним розміром, хоча судове рішення встановлює початкову дату проведення перерахунку без обмеження максимального розміру пенсії та без часового обмеження в майбутньому, є цілком обґрунтованим висновок суду першої інстанції, яким підтримана позиція відповідача, про те, що ГУ ПФУ в Кіровоградській області рішення суду не виконане без поважних причин.
Відповідно, є правомірним накладення на боржника постановою державного виконавця від 15.12.2023 ВП №73471129 про накладення штрафу в розмірі 5100,00 грн за невиконання рішення.
Посилання апелянта на те, що розрахунок розміру пенсії (основного, розміру доплат та підвищень) належить до дискреційних повноважень органів Пенсійного фонду, тому визначення конкретного розміру пенсії є втручанням в дискреційні повноваження позивача, суд визнає необґрунтованими, адже судове рішення, що набрало законної сили, є обов'язковим для виконання, а в цьому випадку ГУ ПФУ не виконане рішення суду про зобов'язання виплачувати пенсію без обмеження максимального розміру.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та надано їм належну юридичну оцінку, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області залишити без задоволення.
Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08 січня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий - суддя Т.І. Ясенова
суддя А.В. Суховаров
суддя О.В. Головко