Провадження № 22-ц/803/4220/24 Справа № 183/4388/23 Суддя у 1-й інстанції - Оладенко О.С. Суддя у 2-й інстанції - Новікова Г. В.
30 квітня 2024 року Дніпровський апеляційний суд в складі колегії:
судді-доповідача: Новікової Г.В.
суддів: Гапонова А.В., Никифоряка Л.П.,
розглянувши у письмовому провадженні без виклику сторін в м. Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 жовтня 2023 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування майнової та моральної шкоди,-
У квітні 2023 року ОСОБА_2 звернулася до суду з вищезазначеним позовом. В обґрунтування своїх вимог зазначила, що вироком Дніпровського апеляційного суду від 10.11.2022 року у справі №183/3399/15 ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України. Органом досудового розслідування та судом було встановлено, що ОСОБА_1 грубо порушив правила дорожнього руху, здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_3 , яка перетинала проїжджу частину. В результаті ДТП пішоходу ОСОБА_3 спричинено тілесні ушкодження, які призвели до її смерті. Померла ОСОБА_3 доводилася позивачці рідною матір'ю, позивачка мала статус потерпілої у вищезазначеному кримінальному провадженні. У зв'язку зі смертельним травмуванням матері позивачка понесла затрати на поховання у сумі 6065 грн. Також для участі у слідчих діях та судових засіданнях вона змушена була винаймати авто для проїзду з Харківської області, де вона проживає, до Дніпропетровської області, де проводилося досудове розслідування та судовий розгляд, на пальне витратила 34398,44 грн. Крім того, через перенесений стрес, викликаний втратою близької людини, вона змушена було проходити лікування, на яке витратила 11162,45грн. Діями відповідача позивачці спричинено моральну шкоду, оскільки вона втратила рідну людину, порушено нормальний уклад життя.
Просила стягнути з відповідача на її користь 45560,89 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 150000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 жовтня 2023 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 26378,68 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, 120000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 1463,78 грн..
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині моральної шкоди та ухвалити в цій частині нове рішення. Вважає,що судом першої інстанції не враховано, що крім його вини є вина і самої ОСОБА_3 ..За висновком судово-медичної експеризи у крові трупа ОСОБА_3 виявлений етиловий спирт у концентрації 1,76 промілей, що відноситься до алкогольного сп'яніння середнього ступеню, а тому в діях потерпілої були ознаки грубої необережності.Таким чином суд першої інстації не повністю вияснив обставини, які мають значення для справи.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині залишити без змін як законне та обгрунтоване,а апеляційну скаргу
залишити без задоволення. Зазначає, що жодним документом не доказана наявність умислу потерпілої на завдання смертельних травм.
Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Частиною 4 статті 19 ЦПК України передбачено, що спрощене провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Відповідно до ч.1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Згідно із ч. 3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.
У ч.1 ст. 369 ЦПК України зазначено, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Зважаючи, що по даній справі ціна позову становить 150000 грн., тобто менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб і справа не відноситься до справи, яка не підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розгляд апеляційної скарги здійснюється без повідомлення сторін.
Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги відповідно до статті 367 ЦПК України, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що вироком Дніпровського апеляційного суду від 10.11.2022 року у справі №183/3399/15 встановлено, що 24.12.2014 року приблизно о 21.00 годині водій ОСОБА_1 , будучи особою раніше позбавленою Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області права керування транспортними засобами, строком до 08.05.2019 року, керуючи технічно справним автомобілем марки «FORD Eskort», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , належить ОСОБА_4 , рухався по проїзній частині вул. Сучкова зі сторони вул. Радянської в напрямку вул. Декабристів м. Новомосковська Дніпропетровської області. Під час руху по вул. Сучкова, навпроти центрального входу торгівельного комплексу «Фортуна», розташованого за адресою: вул. Плеханова буд. 2, м. Новомосковськ Дніпропетровської області, водій ОСОБА_1 , будучи неуважним до дорожньої обстановки та її змінам, не діяв таким чином, щоб не наражати на небезпеку життя і здоров'я громадян, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, у результаті чого здійснив наїзд передньою лівою частиною автомобіля на пішохода ОСОБА_3 , яка перетинала проїжджу частину зліва направо по смузі руху, по якій рухався ОСОБА_1 . Своїми діями водій ОСОБА_1 грубо порушив вимоги п.п. 1.3, 1.5., 2.3. (б) та 12.3. Правил дорожнього руху України.
Невиконання водієм ОСОБА_1 вищезазначених пунктів Правил дорожнього руху України призвело до настання даної дорожньо-транспортної пригоди, в результаті якого пішоходу ОСОБА_3 спричинено тілесні ушкодження, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечні для життя та призвели до смерті ОСОБА_3 , яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1 приблизно о 21.00 годині по вул. Сучкова, навпроти центрального входу торгівельного комплексу «Фортуна», розташованого за адресою: вул. Плеханова, 2, м. Новомосковськ Дніпропетровської області .
Частиною 1 статті 1167 ЦК України визначено загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду. Зокрема, встановлено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Пунктом 1 частини 2 статті 1167 ЦК України визначено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної
небезпеки.
Відповідно до ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Відповідно до ч.2 ст.1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.
Відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Судом встановлено, що позивачка є донькою ОСОБА_3 .. 24.12.2014 року сталася дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої водій ОСОБА_1 , керуючи технічно справним автомобілем марки «FORD Eskort», реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_3 , в результаті чого наступила смерть останньої.
Вина ОСОБА_1 підтверджується вироком Дніпровського апеляційного суду від 10.11.2022 року, яким встановлено невідповідність в діях ОСОБА_1 вимогам Правил дорожнього руху, що з технічної точки зору знаходиться у причинному зв'язку з дорожьо-транспортною пригодою, яка спричинила смерть ОСОБА_3 ..
За таких обставин суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що смертю матері ОСОБА_2 спричинена моральна шкода, яка полягала у душевних стражданнях, яких позивач зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо її матері та смертю матері, та яка підлягає стягненню з відповідача.
Посилання на те, що крім вини відповідача є вина і самої ОСОБА_3 , оскільки висновком судово-медичної експеризи у крові трупа ОСОБА_3 виявлений етиловий спирт у концентрації 1,76 промілей, що відноситься до алкогольного сп'яніння середнього ступеню, а тому в діях потерпілої були ознаки грубої необережності, що не враховано судом першої інстанції, є безпідставним та не ґрунтується на положенням законодавства. Відповідно до ст.1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Доказів того, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого, матеріали справи не містять. Виявлення етилового спирту у крові трупа ОСОБА_3 не свідчить про наявність умислу потерпілої до спричинення їй шкоди.
Сам факт перебування потерпілого в стані алкогольного сп'яніння у момент ДТП не свідчить про наявність причинного зв'язку між його станом та дорожньо-транспортною пригодою.
Визначаючи розмір моральної шкоди, який підлягав відшкодуванню,суд першої інстанції правильно урахував встановлені обставини справи у їх сукупності, глибину душевних страждань позивача, яка втратила рідну людину, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди та вимоги розумності, виваженості та справедливості,та вважав за необхідне зменшити розмір шкоди, заявлений позивачем до 120 000 грн., вважаючи такий розмір достатнім, співмірним та справедливим.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правових висновків суду та не дають
підстав для висновку про неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи в оскаржуваній частині .
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки апеляційним судом не встановлено порушення або неправильне застосування судом першої інстанції при розгляді цієї справи в оскаржуваній частині норм матеріального чи процесуального права та невідповідності висновків суду обставинами справи, то підстав для задоволення скарги і скасування судового рішення з ухваленням нового рішення немає.
Відповідно до частини 3 статі 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, ціна позову у яких не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Так як ціна позову складає 150000 грн.,що менше двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то судове рішення не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись ст. ст. 368, 369, 375, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 жовтня 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України.
Судді: