Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області
Справа № 695/1714/24
номер провадження 1-кс/695/457/24
30 квітня 2024 рокум. Золотоноша
Слідчий суддя Золотоніського міськрайонного суду ОСОБА_1
за участю:
секретаря ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
слідчого ОСОБА_4
підозрюваного ОСОБА_5
захисника - адвоката ОСОБА_6 ,
розглянувши клопотання слідчої СВ Золотоніського РВП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_7 , погоджене з прокурором Золотоніської окружної прокуратури ОСОБА_8 стосовно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Черкаси, громадянина України, освіта середня, , не одруженого, інваліда 1-ї групи, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України,
про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, -
Слідча слідчого відділу Золотоніського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області ОСОБА_7 звернулася до суду з погодженим прокурором Золотоніської окружної прокуратури ОСОБА_8 клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 .
Клопотання обгрунтоване наступним.
У провадженні СВ Золотоніського РВП ГУНП в Черкаській області перебувають матеріали кримінального провадження № 12024250370000596 від 28.04.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
Органами досудового розслідування ОСОБА_5 підозрюється в тому, що він 28.04.2024 року, більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено, перебуваючи у власному домоволодінні АДРЕСА_1 , яке на праві приватної власності належить його матері, під час розпиття спиртних напоїв спільно з ОСОБА_9 , переслідуючи раптово виниклий злочинний умисел направлений на умисне, протиправне заподіяння смерті іншій людині - ОСОБА_9 , передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, взявши ніж, який тримаючи в руці, наніс три колото різаних поранень тулуба, одне з яких з ушкодженням внутрішніх органів потерпілого ОСОБА_9 , внаслідок чого останній помер. Згідно лікарського свідоцтва про смерть № 127 від 29.04.2024, причиною смерті ОСОБА_9 - напад з використанням гострого предмету з метою вбивства чи нанесення ушкодження.
28.04.2024 року о 21 год. 14 хв. ОСОБА_5 було затримано в порядку ст. 208 КПК України, за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
29.04.2024 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
У ході досудового розслідування зібрано достатньо доказів, які вказують на обґрунтованість повідомленої підозри ОСОБА_5 , яку слідство обгрунтовує наступним:
1.протоколом огляду місця події від 28.04.2024;
2.Протоколом огляду місця події від 28.04.2024;
3.Протоколом огляду місця події від 28.04.2024;
4.Протоколом допиту свідка ОСОБА_10 від 28.04.2024;
5.Протоколом допиту свідка ОСОБА_11 від 28.04.2024;
6.Протоколом додаткового допиту свідка ОСОБА_10 від 28.04.2024;
7.Протоколом допиту свідка ОСОБА_12 від 28.04.2024;
8.Протоколом затримання особи, підозрюваного у вчиненні злочину від 28.04.2024;
9.Повідомленням про підозру від 29.04.2024;
10.Іншими матеріалами кримінального провадження.
У ході досудового розслідування встановлено ризики, передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які обґрунтовуються наступними обставинами:
-ризик можливого переховування від органу досудового розслідування обґрунтовується тим, що ОСОБА_5 , усвідомлюючи те, що він підозрюється у скоєнні особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до п'ятнадцяти років, матиме реальну можливість переховуватися від органу досудового розслідування, суду та/або змінити місце проживання. Невідворотність покарання за скоєний злочин вже саме по собі є підставою та мотивом для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду;
-ризик незаконного впливу на свідків, потерпілого в даному кримінальному провадженні обґрунтовується тим, що підозрюваний ОСОБА_5 проживає в с. Матвіївка та останньому відомо місце проживання свідків, потерпілого, так як вони проживають в одному населеному пункті, а тому ОСОБА_5 матиме реальну можливість здійснювати незаконний вплив на свідків, потерпілого шляхом вмовлять, погроз чи шантажу з метою зміни останніми раніше наданих показань на його користь чи відмови від надання показань з метою уникнення ним кримінальної відповідальності;
- ризик можливого вчинення іншого кримінального правопорушення, обґрунтовується тим, що підозрюваний ОСОБА_5 в разі не обрання йому запобіжного заходу, матиме змогу й надалі вчинити інші злочини проти життя та здоров'я;
-ризик запобігання спробам перешкоджання кримінальному провадженню іншим способом обґрунтовується тим, що ОСОБА_5 усвідомлюючи, що відносно нього здійснюється досудове розслідування (кримінальне переслідування) за вчинення злочину та перебуваючи на волі існує ризик, що останній може розголосити відомості досудового розслідування особам, які можуть бути причетні до його протиправної діяльності, що в подальшому перешкоджатиме проведенню досудового розслідування. Разом з тим обставини та характер вчиненого кримінального правопорушення свідчать про високий рівень підготовки та конспіративності дій ОСОБА_5 під час вчинення злочину, що підтверджує схильність та здатність останнього приховувати та маскувати свої протиправні дії всіма доступними силами та засобами, а відтак дає підстави вважати, що він може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Таким чином, в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_5 покладається необхідність запобігання спробам переховування від органів досудового розслідування та/або суду; незаконному впливу на свідків, потерпілого у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином; запобігати спробам вчинити інше кримінальне правопорушення. Отже, органом досудового розслідування відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України встановлено наявність обґрунтованих ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
За таких обставин слідчий за згодою з прокурором звернувся до суду з даним клопотанням, яким просив обрати відносно підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
У судовому засіданні прокурор та слідчий наполягали на обранні запобіжного заходу у виді тримання під вартою посилаючись на обґрунтованість вказаних ризиків.
Захисник просив обрати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту та вказував, що підозрюваний є інвалідом 1-ї групи, який самостійно рухатись не може, постійно проживає за однією і тією ж адресою, не притягувався ні до кримінальної, ні до адміністративної відповідальності, перебувати в умовах СІЗО не зможе, також є запитання щодо обгрунтованості підозри, оскільки його підзахисний з трудом тримає кулькову ручку.
Підозрюваний підтримав свого захисника.
Вивчивши матеріали клопотання, заслухавши доводи прокурора, слідчого підозрюваного, та його захисника, слідчий суддя виходить з наступного висновку.
Під час розгляду клопотання з'ясовано, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, що стверджується доданими до клопотання матеріалами.
При цьому, слідчий суддя зауважує, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином, і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
У кримінальному провадженні зв'язок підозрюваного з вчиненим кримінальним правопорушенням має підтверджуватися наявними доказами, які містяться в матеріалах кримінального провадження на час пред'явлення підозри.
Сукупність цих доказів має дати підстави вважати, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною, що дає підстави для застосування до нього такого різновиду заходів забезпечення кримінального провадження, як запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з метою здійснення подальшого розслідування.
При цьому, слід зауважити, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження при розгляді справи по суті, зокрема наявності достатніх підстав для встановлення вини підозрюваного у інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Згідно із ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною 5 статті 176 цього КПК України.
Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Згідно зі ст. ст. 176, 177 КПК України законодавець дав вичерпний перелік загальних положень про запобіжні заходи та визначив мету і підстави їх застосування за наявності ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснювати дії, передбачені частиною першою ст. 177 КПК України.
Так, згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є запобігання спробам обвинуваченого переховуватися від суду, перешкоджати кримінальному провадженню та продовжити кримінальне правопорушення. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити ці дії.
За п. 2, п. 4 та п. 5 ст. 178 цього Кодексу суд зобов'язаний оцінити тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується; міцність соціальних зв'язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини; наявність або відсутність у обвинуваченого постійного місця роботи.
До засудження обвинувачений повинен вважатися невинним, і мета такого положення полягає передусім у забезпеченні «умовного звільнення», якщо продовження його затримання більше не є обґрунтованим, при цьому, суд враховує, що збереження обґрунтованої підозри у тому, що заарештована особа вчинила злочин, є обов'язковою умовою законності продовження тримання під вартою, але з перебігом певного часу цього недостатньо і суд має встановити, чи продовжують існувати інші підстави, наведені суду, виправдовувати позбавлення волі.
Таким чином, національні суди зобов'язані переглядати правомірність попереднього ув'язнення осіб, які чекають суду, з метою забезпечення їх звільнення, коли обставини більше не виправдовують продовження тримання під вартою, і, питання розумності терміну тримання під вартою не може бути оцінено абстрактно і повинно оцінюватися в кожному випадку відповідно до його особливостей, бо немає встановлених строків, застосованих до кожної справи («Маккей проти Сполученого Королівства»).
Обґрунтованість будь-якого строку тримання під вартою, яким би коротким він не був, має бути переконливо доведена владою («Ідалов проти Росії», §140).
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Ризик тиску на свідків на початковому етапі слідства є вагомим на стадії досудового розслідування (справа Яжинський проти Польщі, рішення ЄСПЛ № 15479/02, від 4 жовтня 2005 року), оскільки на даний час слідством не встановлені всі можливі свідки та обставини даної події.
Також суд зважає на те, що по даному кримінальному провадженню не закінчені всі слідчі дії та усі обставини по справі ще не встановлені.
Відповідно до п.,п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
Як зазначено в п. 79 рішення ЄСПЛ у справі "Харченко проти України" від 10.02.2011 року "тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості".
На вказану обставину зверталася увага і в рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26 липня 2001 року № 33977/97, п. 81.
Отже тяжкість покарання є суттєвим елементом при оцінюванні наведених ризиків, зокрема щодо переховування та знищення невіднайдених речових доказів, однак не може розцінюватися як єдиний, та враховується в сукупності із іншими обставинами, які характеризують особу підозрюваного.
При цьому, слідчим суддею також оцінені в сукупності всі обставини, визначені ст. 178 КПК України (підозрюваний є раніше не судимим, має постійне місце проживання, є інвалідом-колясочником 1-ї групи, що спростовує доводи органів досудового розслідування стосовно можливого переховування від слідства та суду.
Також суд враховує положення ч. 3 ст. 176 КПК України, відповідно до яких слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м'яким запобіжним заходом є особисте зобов'язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.
Частиною 4 ст. 194 КПК України визначено, що якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Зважаючи на викладене, суд вважає, що органами досудового слідства доведено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, кримінального правопорушення та наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачених статтею 177 цього Кодексу.
Однак належних доказів недостатності застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні матеріали справи не містять, а тому суд вважає, що достатнім запобіжним заходом для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного буде домашній арешт, і такий запобіжний захід буде достатнім, щоб забезпечити належну поведінку підозрюваного та запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, і виправданим з урахуванням ризиків, даних про особу підозрюваного та обставин встановлених слідчим суддею, які впливають на суспільний інтерес у даному кримінальному провадженні.
На підставі ст.,ст. 176, 177, 178, 183, 192-194, 205, 309, 395 КПК України, слідчий суддя
У задоволенні клопотання слідчої слідчого відділу Золотоніського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області ОСОБА_7 погодженого прокурором Золотоніської окружної прокуратури ОСОБА_8 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 - відмовити.
Обрати підозрюваному ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту строком на 2 місяці.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 наступні обов'язки:
1) прибувати до кабінету слідчого, прокурора, суду, за першою вимогою;
2) цілодобово не відлучатися з місця свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , без дозволу слідчого, прокурора або суду, крім випадків необхідності прибуття в укриття в разі оголошення повітряної тривоги на час воєнного стану;
3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання.
4) постійно носити електронний засіб контролю.
Строк дії ухвали - до 28 травня 2024 року включно.
Роз'яснити підозрюваному, що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України працівники органу внутрішніх справ, з метою контролю за його поведінкою, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань. У разі невиконання ним зазначених вище обов'язків до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід.
Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Копію ухвали передати до органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваного для виконання в частині застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
Ухвала може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду протягом п'яти діб.
Слідчий суддя Золотоніського
міськрайонного суду ОСОБА_1