30 квітня 2024 р.Справа № 953/641/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Кононенко З.О.,
Суддів: Мінаєвої О.М. , Калиновського В.А. ,
за участю секретаря судового засідання Тютюник О.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Департаменту патрульної поліції на рішення Київського районного суду м. Харкова від 28.02.2024, головуючий суддя І інстанції: Власова Ю.Ю., вул. Блюхера, 7б, м. Харків, Харківська, 61168, повний текст складено 28.02.24 року по справі № 953/641/24
за позовом ОСОБА_1
до Департаменту патрульної поліції
про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Київського районного суду м. Харкова з позовом до Департаменту патрульної поліції, в якому просив суд скасувати постанову ЕНА №1268845 від 18.01.2024 року про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП, а провадження у справі закрити у зв'язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення.
В обгрунтування позовних вимог, позивач зазначав, що оскаржувана постанова є незаконною, оскільки вона винесена з порушенням процедури розгляду справи про адміністративні правопорушення, за відсутності належних та допустимих доказів вчинення адміністративного правопорушення.
Позивач зазначав, що 18.01.2024 о 21 год. 55хв. у м. Харкові, вул. Луї Пастера, 353, позивач здійснив зупинку ТЗ ближче 10м від виїзду з прилеглої території, чим порушив п.15.9.Й ПДР України - порушення зупинок, ближче 10 м від виїздів з прилеглих територій і безпосередньо в місці виїзду.
Підпункт «Й» пункту 15.9 Правил дорожнього руху України передбачає заборону зупинки транспортного засобу ближче 10м від виїздів з прилеглих територій і безпосередньо в місці виїзду.
Позивач зупинив транспортний засіб MERCEDES-BENZ SPRINTER 316 CDA НОМЕР_1 не безпосередньо в місці виїзду із прилеглої території, а не деякій відстані від в'їзду на прилеглу територію.
В свою чергу, відповідно до постанови КАС Верховного Суду від 18.07.2019 у справі № 216/5226/16-а (2-а/216/33/17) належним доказом даного правопорушення, виходячи з його природи, є замір відстані на місці вчинення правопорушення під час його вчинення, що і підтверджувало б факт зупинки автомобіля менш ніж за 10 метрів від виїздів з прилеглих територій і безпосередньо в місці виїзду.
Відповідно до постанови КАС Верховного Суду від 07.03.2020 у справі № 482/83/17 належним доказом цього правопорушення, виходячи з його природи, є замір відстані на місці вчинення правопорушення під час його вчинення, що і підтверджувало б факт зупинки автомобіля менш ніж за 10 метрів від краю перехрещуваної проїзної частини.
Отже за змістом постанов Верховного Суду обставина відстані підтверджується виключно вимірюванням такої відстані.
Однак, командиром взводу №1 роти №4 батальйону №1 УПП в Харківській області ДПП старшим лейтенантом поліції ОСОБА_2 , який виніс оскаржувану постанову, вимірювання від місця зупинки транспортного засобу до виїзду із прилеглої території не здійснювалися, внаслідок чого вина позивача у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, не доведена належними та допустимими доказами.
Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 28.02.2024 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі - задоволено.
Скасовано постанову серії ЕНА №1268845 від 18.01.2024 року про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП, винесену інспектором командиром взводу №1 роти №4 батальйону №1 Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції старшим лейтенантом поліції Павліковим О.С.
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП закрито.
Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.
Так, відповідач в апеляційній скарзі зазначає, що 18.01.2024 близько 21:55 за адресою: м. Харків, вул. Луї Пастера, 353, екіпажем управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції (далі - УПП в Харківській області ДПП) виявлено транспортний засіб MERCEDES- BENZ SPRINTER 316 CDI, з реєстраційним номером НОМЕР_1 , водій якого здійснив зупинку безпосередньо на місці виїзду з прилеглої території. Дії водія об'єктивно вказували на ознаки порушення пункту 15.9 «и» Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306.
За результатом розгляду справи, згідно з вимогами статей 251, 252, 268, 278, 279, 280 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, командиром взводу №1 роти №4 батальйону №1 УПП в Харківській області ДПП старшим лейтенантом поліції ОСОБА_2 винесено оскаржувану постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 1268845 та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 (триста сорок) грн. 00 коп.
Згідно з частиною першою статті 122 КУпАП визначено, що забороняється перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.
Доводи позивача про те, що він зупинив транспортний засіб не безпосередньо на місці виїзду із прилеглої території, а на деякій відстані від виїзду на прилеглу територію є безпідставними, оскільки спростовуються відеозаписом, на якому зафіксовано саме зупинку транспортного засобу безпосередньо на місці виїзду із прилеглої території.
Також посилання позивача на зміст постанов Верховного Суду про те, що факт зупинки транспортного засобу менш ніж за 10 метрів від виїздів з прилеглих територій підтверджується виключно вимірюванням такої відстані, - відповідач вважає не вартим уваги, оскільки в даному випадку водій зупинив транспортний засіб безпосередньо на місці виїзду із прилеглої території, а отже у здійсненні замірів не було об'єктивної потреби.
Позивач не скористався своїм правом та не надав до Другого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу відповідача.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що постановою серії ЕНА №1268845 від 18.01.2024 командира взводу №1 роти №4 батальйону №1 УПП в Харківській області ДПП старшого лейтенанта поліції Павлікова О.С. позивача ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 340грн. (триста сорок грн. 00коп.).
Відповідно до зазначеної постанови вбачається, що позивач ОСОБА_1 18.01.2024 о 21год. 55хв. у м. Харкові, вул. Луї Пастера, 353, здійснив зупинку ТЗ ближче 10м від виїзду з прилеглої території, чим порушив п.15.9.Й ПДР України - порушення зупинок, ближче 10 м від виїздів з прилеглих територій і безпосередньо в місці виїзду.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем не надано належних доказів вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, внаслідок чого відсутні підстави для притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову з наступних підстав.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» від 30червня 1993року №3353-XII (далі Закон 3353-XII) вказано, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Згідно з п.8 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
В силу положень п.11 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
На виконання приписів ч.5 ст.14 Закону 3353-XII, учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Згідно Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306, учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (пункт 1.9).
Відповідно до підпункту «Й» п.15.9 Правил дорожнього руху України, зупинка забороняється ближче 10м від виїздів з прилеглих територій і безпосередньо в місці виїзду.
Частиною 1 статті 122 КУпАП встановлено відповідальність, зокрема за порушення правил зупинки, що тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Об'єктивна сторона цього правопорушення виражається у зупинці транспортного засобу ближче 10 м від виїздів з прилеглих територій або безпосередньо в місці виїзду
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю умислу або необережності.
Таким чином, адміністративна відповідальність водія за ч.1 ст.122 КУпАП настає у випадку зупинки транспортного засобу або ближче 10м від виїзду з прилеглих територій, або безпосередньо в місці виїзду з прилеглих територій.
Відповідно до ч.1 ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
На виконання положень ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст.283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Згідно зі статтею 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Статтею 69 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до ст.251 КУпАП України, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
В силу ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За змістом норм ч.1 та ч.2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Безпосередньо дослідивши докази, наданими сторонами, суд дійшов висновку, що заявлений адміністративний позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Колегія суддів дослідивши відеозапису із нагрудної камери патрульного поліцейського, наданого представником відповідача у вигляді відеофайлу із назвою «video_2024-02-05_17-01-34», встановила, що при зверненні до позивача патрульний поліцейський повідомив, що транспортний засіб під його керуванням (MERCEDES-BENZ SPRINTER 316 CDI, реєстраційний номер НОМЕР_1 ) зупинився ближче 10м від виїзду з прилеглої території, чим порушено вимоги п.15.9.Й ПДР України.
Патрульний поліцейський звернувся до позивача ОСОБА_1 з вимогою надати документи, визначені у п.2.1 ПДР України, з причини зупинки керованого ним транспортного засобу ближче 10м від виїзду з прилеглої території.
При розгляді справи про адміністративне правопорушення, а також після винесення оскаржуваної постанови патрульний поліцейський декілька разів повторив, що підставою притягнення позивача до адміністративної відповідальності є саме зупинка керованого ним транспортного засобу ближче 10м від виїзду з прилеглої території, а не зупинка безпосередньо в місці виїзду з прилеглих територій.
На дослідженому відеозаписі не зафіксовано факт зупинки позивачем керованого ним транспортного засобу безпосередньо в місці виїзду з прилеглих територій, внаслідок чого твердження представника відповідача про відсутність у патрульного поліцейського об'єктивної необхідності проводити заміри спростовуються наявними доказами по справі.
Водночас, на дослідженому відеозаписі, наданому представником відповідача, не зафіксовано проведення патрульним поліцейським замірів із метою визначення відстані від зупиненого позивачем транспортного засобу до виїзду з прилеглих території, а також не доведено, що вказана відстань становить менше 10м.
З урахуванням правових позицій, сформованих у постановах КАС Верховного Суду від 18.07.2019 по справі № 216/5226/16-а (2-а/216/33/17) та від 07.03.2020 по справі №482/83/17, відповідачем не надано належних доказів вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, внаслідок чого відсутні підстави для притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не доведено наявності у діях позивача події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.12КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно позивача підлягає закриттю.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Як вбачається з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано задовольнив адміністративний позов.
Відповідно до ч.1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Колегія суддів вважає, що рішення Київського районного суду м. Харкова від 28.02.2024 року по справі № 953/641/24 відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.
Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 229, 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції залишити без задоволення.
Рішення Київського районного суду м. Харкова від 28.02.2024 по справі № 953/641/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя (підпис)З.О. Кононенко
Судді(підпис) (підпис) О.М. Мінаєва В.А. Калиновський
Повний текст постанови складено 30.04.2024 року