30 квітня 2024 р. Справа № 520/34941/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Русанової В.Б.,
Суддів: Присяжнюк О.В. , Жигилія С.П. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.01.2024, головуючий суддя І інстанції: Бабаєв А.І., по справі № 520/34941/23
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1 ) звернулась до суду з позовом в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області викладене у листі від 06.09.2023 року №2454-27700/Н- 03/8-2000-23;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду у Харківській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 у розмірі 60% середньомісячного заробітку без обмеження максимального розміру пенсії померлого чоловіка ОСОБА_2 згідно довідки наданої Офісом Генерального Прокурора №21-600 від 27 травня 2021 року, з 03.12.2021 року та здійснити виплату перерахованої пенсії, з урахуванням фактично виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що одержує пенсію в зв'язку з втратою годувальника - чоловіка, працівника прокуратури ОСОБА_2 , відповідно до Закону України “Про прокуратуру”. Відповідач порушив її право на пенсію обмеживши її виплату максимальним розміром. Зазначає, що право на отримання пенсії у повному розмірі без обмеження максимальним розміром було встановлено судовим рішенням за життя її чоловіка, а тому отримуючи пенсію в зв'язку з втратою годувальника вона також має право на виплату пенсії без обмеження її максимальним розміром.
А тому рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області викладеного у листі № від 06.09.2023 року №2454-27700/Н- 03/8-2000-23, на думку позивача, є протиправним та підлягає скасуванню.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 16.01.2024 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що є вдовою після смерті чоловіка ОСОБА_2 , який отримував пенсію відповідно до положень Закону України "Про прокуратуру", вона отримує пенсію у зв'язку з втратою годувальника у розмірі 60 % пенсії чоловіка. Право її покійного чоловіка ОСОБА_2 на отримання пенсійної виплати без обмеження максимального розміру підтверджено судовими рішеннями Харківського окружного адміністративного суду від 08.05.2020 року по справі No520/4026/2020 та від 29.01.2021 року (справа No520/18449/2020), саме тому вважає, що і її пенсійна виплата в розмірі 60 відсотків від середньомісячного заробітку її чоловіка має виплачуватись без будь-яких обмежень.
Крім іншого звертаємо увагу на те, що обмеження пенсії по втраті годувальника, призначеної відповідно до ч. 19 ст. 86 Закону України “Про прокуратуру”, взагалі не передбачено вказаним Законом, позаяк ч. 15 цієї статті стосується лише пенсій, призначених колишнім працівникам прокуратури. Ця обставина також залишена поза увагою суду першої інстанції при ухвалення рішення.
Відповідач надав відзив в якому вказує, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Згідно зі ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що з 03.12.2021 позивача переведено на пенсію по втраті годувальника ОСОБА_3 на умовах Закону України “Про прокуратуру”, розмір якої нарахований на підставі довідки наданої Офісом Генерального Прокурора №21-600 від 27.05.2021. Розмір пенсії становить 60 666,66 грн.*60%= 34 000, 00 грн. Розмір пенсії відповідачем проводиться з урахування абз.6 ч15 ст.86 Закону України " Про прокуратуру" з обмеженням максимальним розміром.
17.08.2023 ОСОБА_1 звернулась до ГУ ПФУ в Харківській області із заявою про перерахунок пенсії в зв'язку із втратою годувальника, в якій просила провести виплату пенсії без обмеженням максимальним розміром.
У відповідь на звернення відповідач повідомив, що виплата пенсії проводиться з обмеженням максимальним розміром. З 03.12.2021 року ОСОБА_1 пенсію нараховано у розмірі 60 % заробітної плати годувальника на підставі довідки про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії від 27.05.2021 року №21-600зп, виданої офісом Генерального прокурора, розмір нарахованої пенсії складає 60 666,66 грн.*60%:100=36 400,00 грн. Розмір пенсії до виплати з 03.12.2023 року склав 19340,00 грн., з 01.07.2022 року - 20 270,00 грн., з 01.12.2022 року - 20930,00 грн. (а.с.16, 23)
Позивач, вважаючи протиправним обмеження максимальним розміром пенсії, звернулась з позовом до суду.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач діяв правомірно, оскільки наявні підстави обмеження пенсії позивачки десятьма прожитковими мінімумами встановлені абз.6 ч.15 ст.86 Закону №1697-VII, положення якого неконституційними не визнавались. Отже, застосовуючи законодавчі обмеження розміру пенсії, відповідач не порушує вимог закону.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч.2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Базовим (рамковим) нормативно-правовим актом, який визначає права, принципи, підстави, механізм та умови призначення, перерахунку і виплати пенсії за вислугу років працівникам органів прокуратури був і є Закон України «Про прокуратуру»: до 15 липня 2015 року - Закон № 1789-ХІІ, з цієї дати - Закон України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ (далі - Закон № 1697-VІІ).
Пенсійне забезпечення працівників прокуратури визначається статтею 86 Закону № 1697-VІІ, згідно якої максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність (абз. 6 ч. 15).
Пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї прокурора або слідчого, які були на його утриманні на момент смерті (при цьому дітям пенсія призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника), за наявності у померлого годувальника стажу роботи в органах прокуратури не менше 10 років, у розмірі 60 відсотків середньомісячного (чинного) заробітку на одного члена сім'ї, 70 відсотків - на двох і більше членів сім'ї (ч. 19).
Отже, за загальним правилом пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї прокурора у розмірі 60 відсотків середньомісячного (чинного) заробітку на одного члена сім'ї.
Щодо обмеження пенсії максимальним розміром, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що, відповідні обмеження встановлені абз. 6 ч. 15 статті 86 Закону № 1697-VІІ.
Посилання апелянта на те, що порядок призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника регламентовано нормами ч. 19 статті 86 Закону № 1697-VІІ, а відтак на нього не поширюється дія приписів абз. 6 ч. 15 статті 86 Закону № 1697-VІІ, є помилковим.
Так, стаття 86 Закону № 1697-VІІ регулює питання пенсійного забезпечення працівників прокуратури. Відтак, на переконання суду апеляційної інстанції, її норми (безвідносно до розташування у частинах) поширюються на всі правовідносини, які остання регулює, у тому числі й на пенсії, призначені у зв'язку з втратою годувальника.
В іншому ж випадку буде мати місце ситуація, за якої належна до виплати сума пенсії по втраті годувальника буде перевищувати розмір пенсії колишнього працівника прокуратури, що не узгоджується ні з правовою природою пенсії у зв'язку з втратою годувальника, ні з метою законодавчого впровадження обмеження пенсії прокурорів максимальним розміром.
Згідно абз. 6 ч. 15 статті 86 Закону № 1697-VІІ максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність. У свою чергу, зміст приписів ч. 19 статті 86 цього Закону свідчить, що у зв'язку з втратою годувальника непрацездатному члену сім'ї прокурора призначається пенсія у розмірі 60 відсотків.
Відтак, застосовуючи до спірних правовідносин обмеження пенсії у зв'язку з втратою годувальника максимальним розміром, територіальний орган Пенсійного фонду України не допустив неправильного застосування норм статті 86 Закону, що дає підстави погодитися з висновками суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог у відповідній частині.
З огляду на викладене не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині покладення на відповідача обов'язку з виплати позивачу перерахованої пенсії, оскільки, з наявних в справі доказах вбачається, що призначена пенсія у зв'язку з втратою годувальника перевищувала встановлений Законом максимальний розмір.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги щодо здійснення перерахунку пенсії без обмеження її максимальним розміром є необґрунтованими, задоволенню не підлягають та суд першої інстанції правомірно відмовив в задоволенні позову .
Доводи апеляційної скарги щодо наявності судових рішень Харківського окружного адміністративного суду від 08.05.2020 по справі № 520/4026/2020, 01.04.2020 по справі № 520/18449/2020, прийнятих щодо чоловіка позивачки - ОСОБА_2 , яким покладено обов'язок на пенсійний орган провести виплату пенсії без обмеження максимальним розміром, не свідчать про наявність у позивача права на отримання пенсії в збільшеному розмірі, оскільки вони стосуються чоловіка позивачки та іншого спірного періоду.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв'язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.01.2024 по справі № 520/34941/23 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя В.Б. Русанова
Судді О.В. Присяжнюк С.П. Жигилій