Справа № 560/1384/24
іменем України
30 квітня 2024 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Фелонюк Д.Л. розглянув адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
І. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ СТОРІН
ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якому просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області які виразилися у відмові ОСОБА_1 зарахувати до страхового стажу період роботи в ТОВ "Поділля" с. Браїлівка, Кам'янець-Подільського району (до реорганізації Новоушицького району) Хмельницької області з 28.03.2000 по 22.04.2005 року, відповідно до наказів про прийняття на роботу та звільнення з роботи, та здійснити перерахунок пенсії;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 28.03.2000 по 22.04.2005 року в ТОВ "Поділля" с. Браїлівка, Кам'янець-Подільського району (до реорганізації Новоушицького району) Хмельницької області відповідно до наказів про прийняття на роботу та звільнення з роботи та здійснити перерахунок пенсії позивача з урахуванням зарахованого стажу з 01 серпня 2023 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що до страхового стажу позивача протиправно не зараховано період з 28.03.2000 по 22.04.2005.
До суду надійшов відзив, в якому відповідач просить відмовити в задоволенні позовної заяви. Зазначає, що відсутні підстави для перерахунку пенсії. Вважає, що позовна вимога зобов'язального характеру є формою втручання в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.
ІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 01.02.2024 позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 13.02.2024 відкрито провадження в цій справі та вирішено її розглянути за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 21.03.2024 витребувано повторно в відповідача докази.
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 30.04.2024 у задоволенні клопотань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про розгляд справи з викликом (повідомленням) сторін та про залишення позову без розгляду відмовлено.
ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
Позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Хмельницькій області та з 09.03.2011 отримує пенсію за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Згідно з відомостями трудової книжки колгоспника позивач з 28.03.2000 по 22.04.2005 працював в товаристві з обмеженою відповідальністю "Поділля".
За змістом витягу ТОВ "Поділля" с. Браїлівка (наданим Новоушицьким трудовим архівом 27.07.2020 за №814), відповідно до наказу №6 прийнято на роботу в товариство громадян, які в зв'язку з реорганізацією КСП виведені з нього, з зазначенням професії згідно поданих заяв, а згідно з наказом №236 від 22.04.2005 позивача 22.04.2005 звільнено з роботи.
Відповідно до довідки від 27.07.2020 №252, виданої Новоушицьким трудовим архівом, згідно пункту 1.8 статуту КСП "Поділля" с. Браїлівка Новоушицького району Хмельницької області, підприємство є правонаступником колгоспу "Поділля" с. Браїлівка Новоушицького району. КСП "Поділля" 01.02.2000 реорганізовано в ТОВ "Поділля" с. Браїлівка.
Позивач звернувся до відповідача з заявою від 16.11.2023, в якій, зокрема, просив зарахувати до страхового стажу період роботи в ТОВ "Поділля" с. Браїлівка відповідно до наказів про прийняття на роботу та звільнення з роботи.
Листом від 06.12.2023 №17871-17258/П-03/8-2200/23 Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повідомило позивача, що немає підстав для задоволення його заяви, оскільки в індивідуальних відомостях про застраховану особу реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування за період з 28.03.2000 по 22.04.2005 відсутні відомості про нараховану заробітну плату.
Позивач, вважаючи порушеними його права, звернувся з позовом до суду.
IV. ЗАКОНОДАВСТВО ТА ОЦІНКА СУДУ
Відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
Відповідно до пункту 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Зі змісту наведених норм слідує, що положення Порядку №637 щодо підтвердження стажу роботи, який є спеціальним по відношенню до Закону України "Про пенсійне забезпечення", мають бути застосовані лише у чітко визначених та вичерпних випадках, а саме: за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Разом з тим, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 №310 затверджено Основні положення про порядок видачі і ведення трудових книжок колгоспників (далі - Основні положення), згідно з пунктом 1 яких трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність члена колгоспу.
Відповідно до пунктів 5, 6 Основних положень до трудової книжки колгоспника заносились, зокрема, відомості про трудову участь (прийнятий у колгоспі річний мінімум участі в громадському господарстві, його виконання), відомості про нагородження та заохочення, переведення на іншу роботу, припинення роботи.
Всі записи в трудовій книжці завіряються в усіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженого правлінням колгоспу особи та печаткою.
Пунктом 13 Основних положень передбачено, що відповідальність за своєчасне і правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання і видачу несе спеціально уповноважена правлінням колгоспу особа.
Як встановив суд, у трудовій книжці колгоспника містяться відомості про те, що позивач у період з 28.03.2000 по 22.04.2005 працював в товаристві з обмеженою відповідальністю "Поділля". Цей період є неперервним.
Згідно з статтею 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
Наведені положення свідчать про те, що єдиною підставою для не врахування до трудового стажу часу роботи колгоспника за фактичною тривалістю є невиконання встановленого мінімуму трудової участі саме без поважних причин.
Водночас, відповідач не довів, що позивач без поважних причин не виконував встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві.
Також в трудовій книжці колгоспника позивача містяться відомості про встановлений мінімум трудоднів, кількість пророблених людино-днів (який, переважно, з урахуванням відпрацювання в 2005 році менше, ніж 4 місяці, перевищує встановлений мінімум,), а саме, в період з 2000 року по 2005 рік встановлений мінімум трудоднів - 160, а кількість пророблених людино-днів у 2000 році - 205, у 2001 році - 205, у 2002 році - 191, у 2003 році - 207, у 2004 році - 294, у 2005 році - 73. Також містяться відомості про нараховані суми грошей, а саме: у 2000 році - 405,42 грн, у 2001 році - 430,98 грн, у 2002 році - 639,83 грн, у 2003 році - 985,48 грн, у 2004 році - 2457,92 грн, у 2005 - 623,03 грн. Зазначеним також заперечуються доводи відповідача по відсутність відомостей про заробітну плату позивача в спірний період.
Суд зауважує, що працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.
Твердження відповідача про відсутність в індивідуальних відомостях про застраховану особу реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування за період з 28.03.2000 по 22.04.2005 відомостей про нараховану заробітну плату, суд вважає безпідставними, оскільки обставини, які слід встановити у цій справі, значно віддалені у часі, а також відсутня вина позивача внаслідок того, що обов'язок належного оформлення підтверджуючих стаж документів покладається не на працівника, а на роботодавця чи інших уповноважених осіб.
При цьому відповідач не надав суду жодних доказів, що відомості, які містяться в трудовій книжці колгоспника позивача, містять неправдиві або недостовірні дані. В судовому порядку трудова книжка колгоспника позивача недійсною також не визнавалась.
Таким чином, з огляду на відповідні записи трудової книжки, яка є основним документом, що підтверджує стаж роботи позивача в період з 28.03.2000 по 22.04.2005, суд дійшов висновку, що відповідач необґрунтовано та безпідставно не врахував до страхового стажу роботи позивача період роботи з 28.03.2000 по 22.04.2005. Як наслідок, слід зобов'язати відповідача зараухвати до страхового стажу позивача період з 28.03.2000 по 22.04.2005.
Враховуючи не подання позивачем нових документів, а також строку звернення до суду, пенсія позивачу має бути перерахована з 01.08.2023.
Щодо доводів відповідача про те, позовна вимога зобов'язального характеру є формою втручання в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства, суд зазначає таке.
На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб'єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
У справі, що розглядається, повноваження пенсійного органу щодо перерахунку пенсії визначені законодавством.
Умови, за яких пенсійний орган відмовляє у перерахунку пенсії, визначені законодавством. Якщо такі умови відсутні, пенсійний орган повинен перерахувати пенсію. У цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.
Інші доводи та заперечення сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.
Слід зазначити, що згідно з пунктом 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010, заява 4909/04, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994, серія A, N 303-A, п.29).
За нормами частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Наведене свідчить про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивач сплатив судовий збір у розмірі 1211,20 грн, а тому, ці витрати слід стягнути на його користь за рахунок бюджетних відповідача. Інші докази документально підтверджених судових витрат, понесених позивачем, у матеріалах справи відсутні.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду з 28.03.2000 по 22.04.2005.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період з 28.03.2000 по 22.04.2005 та здійснити перерахунок пенсії з 01.08.2023.
Стягнути на користь ОСОБА_1 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп. судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 )
Відповідач:Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Гната Чекірди 10, м. Хмельницький, Хмельницька область, 29000 , код ЄДРПОУ - 21318350)
Головуючий суддя Д.Л. Фелонюк