Справа №760/3660/24 1-кп/760/2514/24
30 квітня 2024 року Солом'янський районний суд м.Києва у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
за участі:
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань у м.Києві кримінальне провадження №12023100090003639 від 08.12.2023 року щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Слов'янськ Донецької області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого 22.10.2008 року Слов'янським міськрайонним судом Донецької області за ч.3 ст.185, ч.2 ст.186, ч.2 ст.190, ч.1 ст.70 КК України, призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком 4 роки; 21.12.2011 року Центрально-міським районним судом м. Макіївка Донецької області за ч. 2 ст. 186, ч.1 ст.71 КК України, призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком 4 роки 1 місяць; 13.05.2019 року Слов'янським міськрайонним судом Донецької області за ч.3 ст.185 КК України, призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком 3 роки 6 місяців; 09.04.2020 року Слов'янським міськрайонним судом Донецької області за ч. 2 ст.185, ч. 4 ст. 70 КК України до остаточного покарання у виді позбавлення волі строком 3 роки 6 місяців, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, -
Обвинувачений ОСОБА_4 , будучи раніше неодноразово судимим, останній раз 09.04.2020 року Слов'янським міськрайонним судом Донецької області за ч. 2 ст.185, ч. 4 ст. 70 КК України до остаточного покарання у виді позбавлення волі строком 3 роки 6 місяців, маючі незняті та непогашені у встановленому законом порядку судимості, на шлях виправлення та перевиховання не став, належних висновків не зробив та повторно вчинив нове умисне кримінальне правопорушення проти власності на території Солом'янського району м. Києва за наступних обставин.
Так, ОСОБА_4 08.12.2023, приблизно о 00 год. 16 хв., перебуваючи в холі приміщення хостелу « ІНФОРМАЦІЯ_2 », який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , переслідуючи корисливі мотиви та бажаючи збагатитись за рахунок чужого майна, в умовах воєнного стану,вирішив повторно таємно викрасти чуже майно, що належить ОСОБА_6 .
Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на повторне таємне викрадення чужого майна в умовах воєнного стану, ОСОБА_4 , 08.12.2023, приблизно о 00 год. 16 хв., перебуваючи в холі хостелу « ІНФОРМАЦІЯ_2 », що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , підійшов до столу адміністратору, де побачив металевий сейф, біля якого знаходився ключ, після чого ОСОБА_4 , переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає та не завадить йому у вчиненні крадіжки, за допомогою вказаного вище ключа відчинив сейф, чим здійснив проникнення у сховище, з якого повторно таємно викрав чуже майно, що належить ОСОБА_6 , а саме гроші в сумі 12950 гривень.
Після чого, діючи умисно, передбачаючи можливість настання наслідків у вигляді спричинення майнових збитків та бажаючи настання таких наслідків, ОСОБА_4 , діючи з корисливих мотивів, з метою особистого незаконного збагачення, утримуючи при собі повторно таємне викрадене чуже майно в умовах воєнного стану, з місця вчинення кримінального правопорушення зник, розпорядившись викраденим на свій власний розсуд, чим спричинив потерпілій ОСОБА_6 майнової шкоди на суму 12950 гривень.
Суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_4 за ч.4 ст.185 КК України, а саме як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, поєднане з проникненням у сховище, в умовах воєнного стану.
Також встановлено, що потерпілий ОСОБА_6 повідомлялася про дату, час і місце судових засідань у даному кримінальному провадженні в порядку, визначеному КПК України, в судові засідання не з'являлася, подала до суду заяву про проведення підготовчого судового засідання та судового розгляду без її участі.
Відповідно до положень ст.325 КПК України суд, заслухавши думку учасників судового провадження, встановив можливість за відсутності потерпілого з'ясувати всі обставини під час судового розгляду та вирішив проводити судовий розгляд без потерпілого.
У відповідності до ч.3 ст.349 КПК України, оскільки під час судового розгляду судом було встановлено, що встановлені у даному кримінальному провадженні обставини ніким не оспорюються та проти цього не заперечують учасники судового провадження, то було визнано недоцільним дослідження доказів щодо таких обставин.
При цьому, судом було з'ясовано, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, сумніви у добровільності їх позиції відсутні, а також було роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
На підставі вищенаведеного суд вирішив обмежитись допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів кримінального провадження, що характеризують обвинуваченого.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 підтвердив вищенаведені обставини, а також вказав, що є внутрішньо переміщеною особою, у грудні 2023 року в хостелі у м. Києві викрав гроші з металевого сейфу, через скрутний матеріальний стан.
Також ОСОБА_4 зазначив, що свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, визнає повністю та щиро розкаюється у вчиненому.
Суд виходить з ч.1 ст.62 Конституції України, згідно з якою особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Як передбачено ч.2 ст.17 КПК України, ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
Зміст доведеності винуватості особи у вчиненні злочину поза розумним сумнівом закріплено, зокрема, в практиці Європейського суду з прав людини, згідно з якою цей Суд підтверджує, що критерієм, який застосовується при оцінюванні доказів, є доведення «поза розумним сумнівом», що може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій факту, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (рішення у справі «Авшар проти Туреччини», «Рудяк проти України»).
Згідно з п.22 постанови Верховного Суду від 04.07.2018 року в справі № 688/788/15-к стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
Виходячи з вищенаведеного суд на підставі стандарту доведення поза розумним сумнівом доходить висновку про визнання ОСОБА_4 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України.
Відповідно до чч.1-3 ст.50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.
Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Згідно з ч.1 ст.65 КК України суд призначає покарання:
1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу;
2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу;
3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України (тяжкий злочин), завдану злочином майнову шкоду потерпілому ОСОБА_6 , особу винного, який під наркологічним диспансерно-динамічним наглядом, на обліку у лікаря - психіатра не перебуває.
Виходячи з пп.1, 5 ч.1 ст.66 КК України обставинами, що пом'якшують покарання, судом визнано щире каяття обвинуваченого ОСОБА_4 , вчинення ним кримінального правопорушення внаслідок скрутного матеріального становища.
Обставин, що відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.
Як передбачено ч.2 ст.65 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
У зв'язку з цим суд також враховує, що документи про працевлаштування обвинуваченого, інше джерело його доходу, утриманців відсутні, раніше був неодноразово засуджений, останній раз 09.04.2020 року Слов'янським міськрайонним судом Донецької області за ч.2 ст.185, ч.4 ст.70 КК України до остаточного покарання у виді позбавлення волі строком 3 роки 6 місяців, матеріальна шкода потерпілому не відшкодована, а тому суд доходить висновку, що лише фактичне відбування ОСОБА_4 покарання в умовах ізоляції здатне досягти мети покарання як кари, виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
На підставі вищевикладеного суд доходить висновку про необхідність призначення обвинуваченому ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі в межах санкції, встановленої ч.4 ст.185 КК України, визначений вироком вид та міра покарання є необхідними та достатніми для виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень.
За вищевказаних обставин суд також вважає, що щире каяття обвинуваченого, вчинення ним кримінального правопорушення внаслідок скрутного матеріального становища істотно не знижують ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, а тому підстав для застосування стст.69, 75 КК України судом не встановлено.
Суд також доходить висновку про наявність підстав залишити в силі обраний відносно ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою до набрання вироком законної сили.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.
Судові витрати у кримінальному провадженні відсутні.
Питання щодо речових доказів вирішити у порядку, передбаченому ст.100 КПК України.
На підставі вищенаведеного та керуючись ст.2, 63, 65-67, 185 КК України, стст.2, 4, 5, 100, 349, 368 - 370, 373, 374, 395, 532 КПК України, суд, -
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років 6 (шість) місяців.
Строк відбуття покарання рахувати з 01.02.2024 року.
Зарахувати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в строк покарання строк попереднього ув'язнення з 01.02.2024 року із розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Обраний відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою залишити в силі до набрання вироком законної сили.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.
Судові витрати у кримінальному провадженні відсутні.
Речові докази:
- СD-R диск - залишити в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.
Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Солом'янський районний суд міста Києва протягом 30 днів з дня його проголошення.
Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Суддя ОСОБА_1