Справа № 500/8177/23
18 квітня 2024 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:
головуючої судді Подлісної І.М.
за участю:
секретаря судового засідання Паряк Тетяни Дмитрівни
відповідача ОСОБА_1.
законного представника відповідача ОСОБА_3.
представника відповідача Манорик Г.Г
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Адміністрації Державної прикордонної служби України до ОСОБА_1 третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Національної академії Державної прикордонної служби України ім. Богдана Хмельницького про відшкодування витрат, -
Адміністрація Державної прикордонної служби України звернулась до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 , третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Національної академії Державної прикордонної служби України ім. Богдана Хмельницького, в якому просить:
- стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІН НОМЕР_1 ), на користь Адміністрації Державної прикордонної служби України грошові кошти в розмірі 52 190,69 грн. (п'ятдесят дві тисячі сто дев'яносто гривень 69 коп.) - витрати, пов'язані з його утриманням у Національній академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що Наказом ректора Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького від 27.11.2023 року №1246-ОС з Відповідачем було розірвано контракт про проходження військової служби (навчання) за частиною 11 (через небажання продовжувати навчання), частиною 10 та частиною 13 статті 25 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення з 30.11.2023 року.
Відповідач під час навчання у Національній академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького перебувала на повному державному забезпеченні за рахунок коштів Державного бюджету України. Всього державою в особі Адміністрації державної прикордонної служби України на утримання відповідача було витрачено: на грошове забезпечення - 9198,94 грн.; на речове забезпечення - 22641,90 грн.; на продовольче забезпечення - 11371,04 грн.; на медичне забезпечення - 217,62 грн.; на забезпечення комунальними послугами та енергоносіями - 8761,19 грн.; всього на суму - 52190,69 грн. Дана обставина підтверджується відповідними довідками. З відповідачем було розірвано контракт про проходження військової служби (навчання) за частиною 11 (через небажання продовжувати навчання), частиною 10 та частиною 13 статті 25 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», а відтак у ОСОБА_1 виник обов'язок відшкодувати витрати пов'язані з утриманням у вищому військовому навчальному закладі в сумі 52190,69 грн. та в добровільному порядку дані кошти не відшкодовані.
Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 26.12.2023 року відкрито провадження та призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи в письмовому провадженні.
Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк протягом 15 днів з дня отримання ухвали для подання письмового відзиву на позовну заяву.
Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду із відповідними письмовими доказами 19.01.2024 року. У відзиві відповідач не погоджується з позовними вимогами та доводами, викладеними в адміністративному позові, та в обґрунтування своїх заперечень зазначає наступне.
Згідно пункту 1 розділу X наказу МОП від 15.03.2023 № 276 «Про затвердження Порядку прийому на навчання для здобуття вищої освіти в 2023 році» підставою для зарахування особи на навчання є підтвердження вибору місця навчання, виконання вимог до зарахування та укладення договору (контракту) про навчання в закладі вищої освіти між закладом освіти та вступником (за участю батьків або законних представників - для неповнолітніх вступників), в якому можуть бути деталізовані права та обов'язки сторін.
Згідно розрахунку №20 витрат на утримання у Національній академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького ОСОБА_1 за період з 25.07.2023 р. по 30.11.2023 р. становить 52190, 69 грн. у той час як згідно розрахунку № 21 витрат на утримання у Національній академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького ОСОБА_2 за період з 25.07.2023 р. по 30.11.2023 р. становить 16118,23 грн.
Оскільки навчання курсанта є військовою службою і не виключає виконання під час навчання завдань військової служби, грошове забезпечення військовослужбовця не відноситься до витрат, пов'язаних із утриманням курсанта у навчальному закладі, а є видатками у сфері соціального забезпечення військовослужбовця, виплаченими за період військової служби.
Таким чином, отримане військовослужбовцем у встановленому порядку грошове забезпечення не підлягає відшкодуванню (поверненню), у тому числі із встановленням такого правила пунктом 13 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260.
Стягнення з Відповідача відшкодування сум грошового забезпечення, виплаченого за час військової служби є порушенням мінімальних державних гарантій в оплаті праці, втручанням не на підставі закону у конвенційне право на мирне володіння майном, яке не ґрунтується на законі.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1215 Цивільного кодексу України не підлягає поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.
Грошове забезпечення у розмірі 52190,69 грн. було виплачено Відповідачу за відсутності недобросовісності з боку останньої або рахункової помилки з боку Позивача та фактично було єдиним засобом до існування відповідача, з огляду на відсутність в неї будь-яких інших доходів, а також приписів статті 1215 Цивільного кодексу України зумовлює відсутність у Відповідача обов'язку по поверненню Позивачу наведеної суми.
Одночасно, відповідачем було повернуто позивачу всі товарно-матеріальні цінності які були передані під час проходження військової служби. Щодо нарахування за спожиті енергоносії та комунальні послуги, між сторонами договору про надання таких послу не укладалося, акти приймання передачі послуг не підписувалися. Позивачем не надано розрахунку порядку нарахування заявлених до стягнення сум.
На підставі викладеного відповідач просила в задоволенні вимог відмовити.
Ухвалою суду від 25.01.2024 року ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін у судове засідання та призначено судове засідання на 29.02.2024 року о 10:30 год.
01.02.2024 року до Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла відповідь на відзив від представника позивача, відповідно до якої вказано на безпідставність та необґрунтованість відзиву відповідача, оскільки зазначені в ньому відомості не відповідають дійсності.
28.02.2024 року представником відповідача подано заперечення на відповідь на відзив, де зазначено, що відповідач просить стягнути з неї грошові кошти в розмірі 12 417 (дванадцять тисяч чотириста сімнадцять) гривень 18 копійок витрат, пов'язаних з її утриманням у Національній академії Державної прикордонної служби України ім. Богдана Хмельницького.
Ухвалою суду від 29.02.2024 року, постановленою в судовому засіданні, без виходу до нарадчої кімнати, залучено в якості законного представника позивача ОСОБА_3 та відкладено розгляд справи на 18.03.2024 року о 10:45 год.
01.03.2024 року представником позивача подано через електронний суд заяву про надання додаткових пояснень.
Ухвалою суду від 18.03.2024 року, постановленою в судовому засіданні, без виходу до нарадчої кімнати, згідно ч.7, 8 ст.243 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) оголошено перерву до 18.04.2024 року о 11:00 год. для підготовки до надання нових пояснень по справі.
Відповідачем через електронний суд 15.04.2024 року надіслано додаткові пояснення.
Представником позивача через електронний суд 15.04.2024 року надіслано заперечення проти додаткових пояснень.
Відповідач, законний представник відповідача та представник відповідача в судовому засіданні заперечили проти позову та просили стягнути грошові кошти в розмірі 12 417 (дванадцять тисяч чотириста сімнадцять) гривень 18 копійок витрат, пов'язаних з утриманням ОСОБА_1 у Національній академії Державної прикордонної служби України ім. Богдана Хмельницького.
Представник позивача та представник третьої особи в судове засідання не з'явилися, однак подали письмові заяви про розгляд справи без їх участі.
Заслухавши сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 проходила військову службу (навчання) в Національній академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького з 25.07.2023 по 30.11.2023 на посаді курсанта.
Наказом ректора Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького від 27.11.2023 року №1246-ОС з Відповідачем було розірвано контракт про проходження військової служби (навчання) за частиною 11 (через небажання продовжувати навчання), частиною 10 та частиною 13 статті 25 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення з 30.11.2023 року.
Відповідач під час навчання у Національній академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького перебувала на повному державному забезпеченні за рахунок коштів Державного бюджету України. Всього державою в особі Адміністрації державної прикордонної служби України на утримання відповідача було витрачено: на грошове забезпечення - 9198,94 грн.; на речове забезпечення - 22641,90 грн.; на продовольче забезпечення - 11371,04 грн.; на медичне забезпечення - 217,62 грн.; на забезпечення комунальними послугами та енергоносіями - 8761,19 грн.; всього на суму - 52190,69 грн. Дана обставина підтверджується відповідними довідками.
З Відповідачем було розірвано контракт про проходження військової служби (навчання) за частиною 11 (через небажання продовжувати навчання), частиною 10 та частиною 13 статті 25 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», а відтак у ОСОБА_1 виник обов'язок відшкодувати витрати пов'язані з утриманням у вищому військовому навчальному закладі в сумі 52190,69 грн.
Відповідача вимогою від 27.11.2023 №14/9911-23-Вих повідомлено про необхідність відшкодувати витрати, що пов'язані з утриманням у Національній академії на загальну суму 52190,69 грн та надано час (до дня виключення зі списків Національної академії) на добровільне відшкодування витрат у відповідності до вимог частини 1 статті 530 Цивільного Кодексу України.
Зазначена вимога вручена Відповідачу особисто під підпис. Також Відповідач на вимогу від 27.11.2023 №14/9911-23-вих власноручно зазначила 27.11.2023, що «Примірник вимоги щодо виконання зобов'язань №14/9911-23-Вих отримала, зобов'язуюсь виконати у визначений строк».
Відповідач повинна була добровільно відшкодувати витрати до дня виключення Відповідача зі списків Національної академії, тобто до 30.11.2023 включно, але у зазначений термін витрати пов'язані з утриманням у вищому військовому навчальному закладі не відшкодувала, тому це розцінюється як відмова від добровільного відшкодування витрат.
Матеріали справи не містять доказів добровільної сплати заявлених до стягнення сум.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно достатті 17 Конституції Українизахист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані (стаття 22 Конституції України).
Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом (стаття 24 Конституції України).
Згідно із статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.
Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Збройні Сили України організаційно складаються з органів військового управління, з'єднань, військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій. (стаття 3 Закону України «Про Збройні Сили України» від 06.12.1991 № 1934-XII, далі - Закон № 1934-XII).
Соціальний захист працівників Збройних Сил України забезпечується відповідно до законодавства про працю, про державну службу, інших нормативно-правових актів (стаття 16 Закону № 1934-XII).
Відповідно до статті 2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII(далі - Закон № 2011-XII), ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.
Статтею 9 Закону № 2011-XIIвстановлено, що держава гарантує військовослужбовцям матеріальне та інше забезпечення у розмірах, що стимулюють заінтересованість громадян України у військовій службі. Військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів) є видом військової служби (частина шоста статті 2 Закону №2232-XII).
Закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України (частина третя статті 24 Закону №2232-XII).
Згідно із частиною 10статті 25 Закону № 2232-XII, курсанти в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість, систематичне невиконання умов контракту військовослужбовцем, невиконання освітньої програми (індивідуального навчального плану - за його наявності) та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення закладу вищої освіти, а також особи офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п'яти років (десяти років - для осіб офіцерського складу, які оволоділи спеціальностями льотного складу авіації) після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу закладу вищої освіти відповідно до підпунктів «д», «е», «є», «з», «и» пункту 1 та підпунктів «д», «е», «є», «ж», «з» пункту 2 частини п'ятої статті 26 цього Закону, відшкодовують Міністерству оборони України та іншим центральним органам виконавчої влади, яким підпорядковані ці заклади освіти, витрати, пов'язані з їх утриманням у закладі вищої освіти, відповідно до порядку і умов, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється у судовому порядку.
Відповідно до підпункту «ж» пункту 2 частини п'ятої статті 26 «Звільнення з військової служби» Закону № 2232-XII, контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби на підставах:
під час дії особливого періоду (крім періодів з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації):
ж) у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем.
Гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України «Про Збройні Сили України», «;Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «;Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «;Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей» та іншими законами (стаття 40 Закону № 2232-XII).
Згідно із пунктом 2 «Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України», затвердженим Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008(далі - Положення № 1153/2008), в редакції на дату відрахування від подальшого навчання, громадяни проходять військову службу у Збройних Силах України (далі - військова служба) в добровільному порядку або за призовом.
У добровільному порядку громадяни проходять військову службу (навчання) за контрактом курсантів у вищих військових навчальних закладах, а також закладах вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти).
З громадянами, які добровільно вступають на військову службу, укладається контракт.
Військова служба закінчується в разі звільнення військовослужбовця з військової служби в запас (пункт 7 Положення № 1153/2008).
Встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України (пункт 12 Положення № 1153/2008).
Контракт про навчання набирає чинності з дня призначення особи на посаду курсанта вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти (пункт 23 Положення № 1153/2008).
Згідно із пунктом 36 Положення № 1153/2008, контракт про навчання припиняється (розривається), а курсант відраховується з вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти:
- за рішенням керівника вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти за наявності підстав, передбачених підпунктами «б», «г», «д», «е», «є», «з» та «і» пункту 1, підпунктами «б», «г», «д», «е», «є», «ж» та «з» пункту 2, підпунктами «б» та «в» пункту 3 частини п'ятоїстатті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
- з ініціативи курсанта за наявності підстав, передбачених підпунктами «б», «ґ», «ж» пункту 1, підпунктами «б» та «ґ» пункту 2 частини п'ятоїстатті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Пунктом 227 Розділу XII Положення № 1153/2008 встановлено, що у разі припинення (розірвання) контракту про навчання у випадках, передбачених пунктом 36 цього Положення, військовослужбовці звільняються з військової служби.
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України визначений «Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», затвердженим наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за № 745/32197 (далі - Порядок № 260).
Згідно із пунктом 13 Порядку № 260 грошове забезпечення, виплачене в розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України, які діяли на дату виплати, поверненню не підлягає, крім випадків повернення сум грошової допомоги (при звільненні з військової служби) у разі скасування наказу відповідного командира про звільнення військовослужбовця з військової служби відповідно до чинного законодавства України.
Механізм відшкодування курсантами в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення вищого навчального закладу, а також особами офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п'яти років після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу вищого навчального закладу (далі - вищі навчальні заклади) відповідно до пунктів «е», «є», «ж», «и», «і» частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищому навчальному закладі (далі - витрати) врегульований «Порядком відшкодування курсантами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2006 № 964(далі - Порядок № 964).
Витрати відшкодовуються Міноборони, МВС, Адміністрації Держприкордонслужби, Управлінню державної охорони, СБУ, Службі зовнішньої розвідки, Держспецтрансслужбі (пункт 2 Порядку № 964).
Відшкодування здійснюється у розмірі фактичних витрат, пов'язаних з: грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням; перевезенням до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та у зворотному напрямку; оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв (пункт 3 Порядку № 964).
Розрахунок фактичних витрат здійснюється вищим навчальним закладом згідно з нормами утримання курсантів (пункт 4 Порядку № 964).
Пунктом 8 Порядку № 964 встановлено, що сума відшкодованих витрат зараховується до спеціального фонду державного бюджету і використовується відповідно до кошторису Міноборони, МВС, Адміністрації Держприкордонслужби, Управління державної охорони, СБУ, Служби зовнішньої розвідки та Держспецтрансслужби.
На виконання пункту 3 Порядку № 964 Міністерством оборони України, Міністерством фінансів України, Міністерством внутрішніх справ України, Міністерством транспорту та зв'язку України, Адміністрацією Державної прикордонної служби України, Управлінням державної охорони України, Службою безпеки України видано спільнийнаказ «Про затвердження Порядку розрахунку витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах» від 16.07.2007 №419/831/240/605/537/219/534, яким врегульовано механізм відшкодування курсантами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах, у тому числі у разі дострокового розірвання контракту про проходження військової служби (навчання).
Відповідно до пункту 2.3 Порядку розрахунку витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах, у разі дострокового розірвання контракту відповідні служби (підрозділи) забезпечення навчального процесу здійснюють остаточний розрахунок фактичних витрат за відповідними видами забезпечення, складають довідки-розрахунки та подають їх до кадрового підрозділу ВНЗ.
Період навчання, за який здійснюється відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням, визначається з дня зарахування по день виключення курсанта зі списків особового складу ВНЗ.
У наказі про звільнення курсанта сума відшкодування відображається узагальнено та вноситься до книги обліку нестач ВНЗ.
Продовольче забезпечення здійснюється відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 29.03.2002 № 426 «Про норми харчування військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань та осіб рядового, начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту та державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації» та наказу Міністерства оборони України від 09.12.2002 № 402 «Про затвердження Положення про продовольче забезпечення Збройних Сил України на мирний час».
Забезпечення комунальними послугами та енергоносіями здійснюється відповідно до «Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України», затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008.
Речове забезпечення здійснюється відповідно до «Інструкції про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період», затвердженої наказ Міністерства оборони України від 29.04.2016 №232, згідно із абзацом дванадцятим пункту 4 розділу ІІІ якого, у разі звільнення з військової служби осіб офіцерського складу, сержантського і старшинського складу та рядового складу, які проходили військову службу за контрактом, за службовою невідповідністю, у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту, засудженням особи до позбавлення волі або обмеженням волі за вироком суду, що набрав законної сили, вартість виданих їм предметів речового майна, строки носіння яких не закінчилися, утримується з урахуванням зносу та проводяться взаєморозрахунки в разі неотримання військовослужбовцем речового майна, право на отримання якого наступило за час проходження служби. Згідно із пунктом 19 вищевказаної Інструкції у разі вибуття зі складу військової частини, з'єднання, виду Збройних Сил, ОК, ВМС окремим військовослужбовцям, командам, підрозділам, військовим частинам, з'єднанням видається атестат на речове майно, який є основним документом для зарахування на речове забезпечення за новим місцем служби. В атестаті відображається забезпеченість речовим майном.
На виконання пункту 3 Порядку № 964, Міністерством оборони України, Міністерством фінансів України, Міністерством внутрішніх справ України, Міністерством транспорту та зв'язку України, Адміністрацією Державної прикордонної служби України, Управлінням державної охорони України, Службою безпеки України видано спільний наказ «Про затвердження Порядку розрахунку витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах» від 16.07.2007 №419/831/240/605/537/219/534(далі - Наказ № 419), яким врегульовано механізм відшкодування курсантами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах, у тому числі у разі дострокового розірвання контракту про проходження військової служби (навчання) через небажання продовжувати навчання.
Пунктом 2 Порядку № 419 визначено методику розрахунку витрат, пов'язаних з утриманням курсанта у ВНЗ.
Відшкодування здійснюється в розмірі фактичних витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у ВНЗ, а саме витрат на: грошове забезпечення; продовольче забезпечення; речове забезпечення; медичне забезпечення; перевезення до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та назад; оплату комунальних послуг та спожитих енергоносіїв (підпункт 2.1 Порядку № 419).
Витратами на грошове забезпечення є отримане курсантом щомісячне грошове забезпечення за весь період навчання. Щомісячне грошове забезпечення визначається з посадового окладу та додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу та надбавки), передбачених чинним законодавством для цієї категорії військовослужбовців. Фактичні дані беруться з розрахункових відомостей та інших передбачених документів, що підтверджують виплату щомісячного грошового забезпечення курсанту (підпункт 2.1.1 Порядку № 419).
Курсанти, які підпадають під дію пункту 5 «Порядку відшкодування курсантами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2006 № 964, за визначений період навчання відшкодовують фактично отримане грошове забезпечення (підпункт 2.1.1.1 Порядку № 419).
Для курсантів, які підпадають під дію пункту 6 Порядку № 964, до розрахунку береться різниця між грошовим забезпеченням, фактично отриманим курсантом за відповідний період навчання, та витратами на виплату посадового окладу за відповідною посадою військовослужбовця строкової військової служби за цей самий період (підпункт 2.1.1.2 Порядку № 419).
Згідно із пунктом 3 Наказу № 419 відшкодовані за утримання курсантів у ВНЗ кошти враховуються у кошторисних показниках спеціального фонду відповідних центральних органів виконавчої влади як власні надходження ВНЗ та витрати на утримання курсантів.
Перелік власних надходжень бюджетних установ Міноборони наведено у Додатку до «Положення про облік та використання коштів спеціального фонду державного бюджету в Міністерстві оборони України», затвердженого наказом Міністерства оборони України від 03.08.2016 № 400.
Відповідно до пункту 1.1.1 вказаного Переліку, надходження від плати за послуги, що надаються бюджетним установам згідно з їх основною діяльністю, а саме: відшкодовані курсантами та особами офіцерського складу витрати, пов'язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі у разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість та у разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення вищого навчального закладу, а також звільнення з військової служби протягом п'яти років після закінчення вищого військового навчального закладу - є власними надходженнями бюджетних установ Міноборони.
Заявлений спір пов'язаний з питаннями реалізації прав та обов'язків особи, яка перебувала на посаді публічної служби, зокрема питаннями відповідальності за невиконання договору підготовки фахівця, що призвели до спору про відшкодування фактичних витрат, пов'язаних з утриманням у вищому навчальному закладі, після звільнення військовослужбовця з військової служби.
Надаючи оцінку доводам позивача, суд виходить із того, що навчання курсантів вищих військових навчальних закладів є окремим видом військової служби, що вказує на особливий порядок правового регулювання вказаного виду військової служби.
Військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Оскільки стягнення коштів з відповідача є втручанням у право власності на майно, а саме конвенційне право мирно володіти своїм майном, суд надає оцінку вимогам позивача із застосуванням трискладового тесту.
Стаття 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлює, що кожна фізична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Із предмету спору вбачається намір втручання у право власності позивача, у зв'язку із чим суд перевіряє чи буде таке втручання здійснене «згідно із законом», чи воно відповідатиме законній (легітимній) меті та чи воно «необхідне в демократичному суспільстві» і є пропорційним.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач, перебуваючи на публічній службі за контрактом був відрахований від подальшого навчання у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем та небажанням продовжувати навчання.
Вказані обставини стали підставою для припинення (розірвання) Контракту про проходження військової служби (навчання), якій був чинним з 02.10.2020 до 04.12.2020 включно.
Наслідки дострокового розірвання контракту за таких умов для курсанта встановлені частиною десятою статті 25 Закону № 2232-XII та передбачають відшкодування витрат, пов'язаних з його утриманням у вищому навчальному закладі.
Законами України не наведений перелік витрат, пов'язаних із утриманням курсантів у вищому навчальному закладі, у зв'язку із чим суд зазначає про невідповідність закону критерію якості та передбачуваності для особи.
Також Закон № 2232-XII, або інші закони, не встановлюють обов'язку відшкодування грошового забезпечення військовослужбовця у разі припинення військової служби.
Умови спірного відшкодування установлені Порядком № 964 та Наказом № 491, які передбачають здійснення відшкодування у розмірі фактичних витрат пов'язаних із утриманням під час навчання, зокрема, по грошовому забезпеченню.
Позивач обрахував фактичні витрати по грошовому забезпеченню курсанта у розмірі 52 190,69 грн.
Згідно із пунктом 168.5 статті ПК України суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.
При цьому, пунктом 13 Порядку № 260 встановлено, що грошове забезпечення, виплачене в розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України, які діяли на дату виплати, поверненню не підлягає.
Таким чином, у законах України є відсутніми умови щодо відшкодування, повернення правильно обрахованих та виплачених сум грошового забезпечення військовослужбовця, у тому числі з підстав розірвання контракту, звільнення з військової служби, навіть з підстав притягнення до відповідальності за тяжкі злочини, у зв'язку із чим суд вважає умови Порядку № 964, Наказу № 419 такими, що мають дискримінаційні ознаки, а також такими, що не відповідають нормам вищою юридичної сили - частині третій статті 17, статтям 22,41,43 Конституції України, статті 25 Закону № 2232-XII,статті 16 Закону № 1934-XII, статтям 2,9 Закону № 2011-XII.
Оскільки грошове забезпечення військовослужбовця, за своїм змістом, є винагородою за державну службу особливого характеру, суд вважає, що виплата грошового забезпечення є мінімальною державною гарантією в оплаті праці (професійної діяльності), гарантією соціального захисту військовослужбовця.
З аналізу вищенаведених норм права, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з колишнього курсанта витрат, пов'язаних із утриманням під час навчання, як особі, яка перебувала на публічній службі, у частині відшкодування сум грошового забезпечення у розмірі 39773,51 грн, оскільки суми грошового забезпечення військовослужбовця не визначені законом такими, що включаються у витрати, пов'язані із утриманням військовослужбовця у вищому навчальному закладі.
Як зазначено вище, законами України не встановлено, що виплачене курсанту грошове забезпечення є витратами на утримання у навчальному закладі, тобто не є винагородою за несення служби.
Отже, закони України не містять умов щодо можливого зворотного стягнення (відшкодування) сум грошового забезпечення військовослужбовця та сум компенсації втрат доходів від утримання ПДФО, у разі, якщо відповідні виплати нараховані правильно.
Таким чином, суд зазначає, що заявлене вручання у право відповідача на майно не здійснюватиметься згідно із законом, втручання не має легітимної мети та є непропорційним, тобто таким що вчиняється в інтересах суспільства.
Надаючи оцінку іншим заявленим до стягнення сум відшкодування витрат, пов'язаних із утриманням курсанта, суд погоджується із доводами позивача щодо наявності підстав для стягнення витрат по продовольчому забезпеченню у розмірі 11371,04 грн, медичному забезпеченню у розмірі 217,62 грн.
Таким чином, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову в частині стягнення витрат, пов'язаних з утриманням під час навчання по продовольчому, медичному забезпеченню на суму 12417,80 грн.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Адміністрації Державної прикордонної служби України грошові кошти в розмірі 12 417 (дванадцять тисяч чотириста сімнадцять) гривень 18 копійок витрат, пов'язаних з її утриманням у Національній академії Державної прикордонної служби України ім. Богдана Хмельницького.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 23 квітня 2024 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- Адміністрація Державної прикордонної служби України (місцезнаходження/місце проживання: вул. Володимирівська, 26,м. Київ 30,01030 код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_2 );
відповідач:
- ОСОБА_1 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_1 код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 );
третя особа:
- ІНФОРМАЦІЯ_2 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_2 код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_3 ) .
Головуючий суддя Подлісна І.М.