30 квітня 2024 року Справа № 480/13521/23
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кравченка Є.Д., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/13521/23 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України (далі - відповідач), в якій просив:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України відносно ОСОБА_1 стосовно несвоєчасного остаточного розрахунку при звільненні;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України виплатити ОСОБА_1 його середнє грошове забезпечення за весь час затримки остаточного розрахунку за період з 01 березня 2019 року по 07 грудня 2023 року відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що індексація грошового забезпечення за період проходження військової служби йому не нараховувалась та не виплачувалась у належному розмірі. При цьому, лише на виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду по справі № 480/7182/22 відповідач 07.12.2023 виплатив позивачу індексацію грошового забезпечення у розмірі 65584,14 грн.
Таким чином, на думку позивача, відповідальність власника за затримку розрахунку при звільненні, підставою для якої є факт порушення власником строків розрахунку при звільненні та вина власника, дає необхідності стягнення на користь позивача середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні.
Крім того, позивач вважає, що має право на компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення.
Ухвалою суду відкрито провадження в цій справі та вирішено її розглянути за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній позовні вимоги не визнав, просив відмовити у їх задоволенні, зазначивши, що позивач виключений з особового складу військової частини НОМЕР_1 та усіх видів забезпечення 01.03.2019 року, проте звернувся до адміністративного суду з позовом по справі № 480/7182/22 про зобов'язання нарахувати індексацію грошового забезпечення тільки у листопаді 2022 року, більше ніж через 3 роки і 7 місяців після виключення зі складу військової частини НОМЕР_1 , судовий розгляд справи тривав з 01.11.2022 року по 07.08.2023 року, 24 лютого 2022 року російська федерація почала збройну агресію проти України, що унеможливило, на деякий час, виконання військовою частиною НОМЕР_1 судових рішень.
Представник просив суд врахувати, що військова частина НОМЕР_1 , яка є відповідачем у справі, перебуває у складі Збройних Сил України, які, у свою чергу, переведені на воєнний стан.
При цьому, зауважив, що оскільки остаточний розрахунок з позивачем проведено 07.12.2023 року, тобто вже після набрання чинності внесеними змінами до статті 117 КЗпП України, тому до спірних правовідносин застосовними є приписи статті 117 КЗпП України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" № 2352-IX від 01 липня 2022 року. Відтак, позивач може мати право на отримання середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні не більш як за шість місяців.
Щодо позовних вимог в частині виплати компенсації втрати частини доходів представник зауважив, що позивач до військової частини НОМЕР_1 із відповідною заявою про виплату відповідно до Закону № 2050-ІІІ та Порядку № 159 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення та грошової допомоги на оздоровлення не звертався, військова частина НОМЕР_1 у такій виплаті не відмовляла (доказів протилежного матеріали справи не містять), а отже право позивача не було порушено суб'єктом владних повноважень, тому звернення позивача до суду з цим позовом є передчасним.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.
Як встановлено з матеріалів справи, ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .
Не погоджуючись із розміром індексації грошового забезпечення, яка виплачувалась за період проходження військової служби у період з 24 червня 2016 року по 01 березня 2019 року, позивач звернувся до суду та рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 11.01.2023 у справі № 480/7182/22 визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо застосування січня 2016 року як місяця за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 в період з 24.06.2016 по 28.02.2018 включно. Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо не врахування вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 “Порядку проведення індексації грошових доходів населення” затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 в період з 01.03.2018 року по 01.03.2019 року. Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) здійснити перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) за період з 24.06.2016 по 28.02.2018, із застосуванням січня 2008 року як місяця за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця), з урахуванням виплачених сум. Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) здійснити перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) за період з 01.03.2018 року по 01.03.2019 року, із урахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 “Порядку проведення індексації грошових доходів населення” затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, з урахуванням виплачених сум.
На виконання вказаного рішення відповідач 07.12.2023 виплатив на рахунок позивача індексацію грошового забезпечення за період з 24.06.2016 по 01.03.2019 у розмірі 68584,14 грн.(а.с. 8-9).
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати середнього заробітку за час несвоєчасної виплати суми індексації грошового забезпечення, а також компенсації втрати частини доходів, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
Про суми, нараховані і виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.
У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.
Відповідно до ст.117 КЗпП України (у редакції, викладеній відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 року № 352-ІХ), у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені у ст.116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
При наявності спору стосовно розміру належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір було вирішено на користь працівника. Якщо ж спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування весь за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений ч.1 цієї статті.
Таким чином, умовами застосування ч.1 ст.117 КЗпП України є невиплата належних звільненому працівникові сум у відповідні строки, вина власника або уповноваженого ним органу у невиплаті зазначених сум та відсутність спору про розмір таких сум. При дотриманні наведених умов підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
При цьому, виходячи зі змісту трудових правовідносин між працівником та підприємством, установою, організацією, під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).
Зокрема, Конституційний Суд України у рішенні від 22.02.2012 року № 4-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положень ст. 233 КЗпП України у взаємозв'язку з положеннями ст.ст.117, 237-1 цього Кодексу роз'яснив, що відповідно до ст. 47 КЗпП України роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про проведення розрахунку. Не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Також, за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.
Питання відповідальності за затримання розрахунку при звільненні осіб рядового і начальницького складу, з-поміж іншого, за затримку виплати грошового забезпечення, не врегульовані положеннями спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення. У той же час, такі питання врегульовані КЗпП України.
А тому, з огляду на неврегульованість спеціальним законодавством питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні з військової служби, до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи КЗпП України, зокрема, ст. 117, яка передбачає, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Окрім цього, передбачена ст. 117 КЗпП України відповідальність за затримку розрахунку при звільненні, настає у випадку невиплати в день звільнення всіх сум, що належать працівнику від підприємства, установи, організації. Зазначений законодавчий припис є загальним та не встановлює конкретних видів виплат, які роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові в день звільнення.
Отже, індексація грошового забезпечення військовослужбовців має бути виплачена не пізніше дня звільнення зі служби. Непроведення з вини відповідача такої виплати у день звільнення є підставою для відповідальності, передбаченої у ст. 117 КЗпП України, тобто виплати середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
Аналогічна правова позиція у подібних спірних правовідносинах викладена Верховним Судом у постановах від 13.02.2020 року у справі № 809/698/16 та від 09.07.2020 року у справі № 320/6659/18.
Так, згідно з ч. 1 ст. 117 КЗпП України, обов'язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, тобто, реальним виконанням цього обов'язку. І саме з вказаною обставиною пов'язаний період, протягом якого до роботодавця є можливим застосування відповідальності.
Водночас, для задоволення позовних вимог щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні необхідно точно визначити період такої затримки.
Для точного визначення періоду затримки розрахунку при звільненні необхідно встановити день фактичного розрахунку, як кінцеву дату нарахування середнього заробітку за час затримки всіх виплат при звільненні.
Наведені висновки суду апеляційної інстанції узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеній у постанові від 30.04.2020 року у справі № 140/2006/19.
Тобто, для встановлення початку перебігу строку звернення працівника до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 11.01.2023 у справі № 480/7182/22 зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України здійснити перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 24.06.2016 по 28.02.2018, із застосуванням січня 2008 року як місяця за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця), з урахуванням виплачених сум; зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України здійснити перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 року по 01.03.2019 року, із урахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 “Порядку проведення індексації грошових доходів населення” затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, з урахуванням виплачених сум.
07.12.2023 року на виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 11.01.2023 у справі № 480/7182/22 кошти у сумі 68584,14 грн. від Військової частини НОМЕР_1 надійшли на рахунок позивача.
Отже, оскільки повний розрахунок з позивачем було проведено 07.12.2023, а не у день його звільнення з військової служби, останній, відповідно до ст.117 КЗпП України (у редакції, викладеній відповідно до Закону № 2352-ІХ), має право на виплату середнього заробітку за період затримки повного розрахунку.
Що стосується періоду затримки розрахунку при звільненні позивача з військової служби та, відповідно, розміру стягнення середнього заробітку за час такої затримки, суд зазначає наступне.
Пунктом 2 «Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 передбачено, що обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку із навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
За приписами п. 8 цього Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.
Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Відповідно до п. 7 «Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 року № 260, середньоденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення суми забезпечення, належного військовослужбовцю за повний календарний місяць, на кількість календарних днів місяця, за який здійснюється виплата.
Судом встановлено, що відповідно до наявної в матеріалах справи довідки-розрахунку про середньоденне грошове забезпечення ОСОБА_1 за останні два місяці перед звільненням середньоденний розмір заробітку позивача складає 322,50 грн. (8087,87 грошове забезпечення за січень 2019 року + 10939,35 грн. грошове забезпечення за лютий 2019 року / 59 календарних днів (січень та лютий 2019 року) (а.с. 24).
При цьому, період затримки виплати належних позивачу сум при звільнені з військової служби становить - 1740 календарних днів та обраховується з першого дня після його остаточного звільнення з посади (02.03.2019 року) до дня остаточного розрахунку, тобто по - 06.12.2023 року включно (останній день затримки перед днем виплати). Отже, враховуючи внесені у ст.117 КЗпП України зміни (в редакції Закону № 352-IX), військова частина НОМЕР_1 повинна виплатити позивачу середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більше як за 6 місяців, тобто з 02.03.2019 року наступний день після звільнення з військової служби) по 02.09.2018 року.
Застосування шестимісячного строку при виплаті середнього заробітку за весь час затримки при звільненні, враховуючи редакцію Закону № 2352-IX, узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 28.06.2023 року у справі № 560/11489/22.
Отже, сума середнього грошового забезпечення становить 59340 грн. (322,50 грн. х 184 днів).
В той же час з врахуванням позиції Верховного Суду у справі № 560/11489/22 до шестимісячного строку, в межах якого стягується середній заробіток (з 19 липня 2022 року після набрання чинності Законом № 2352-ІХ) не застосовуються принципи співмірності та пропорційності задля зменшення суми середнього заробітку.
Таким чином, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у період з 02.03.2019 року по 02.09.2019 року та зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 02.03.2019 року по 02.09.2019 у розмірі 59340,00 грн. з відрахуванням належних податків та зборів.
Щодо вимог позивача про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати, суд зазначає наступне.
Зі змісту статті 1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" № 2050-ІІІ (далі - Закон № 2050-ІІІ) вбачається, що право на компенсацію частини доходів у громадянина пов'язується з настанням такого юридичного факту (події), як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати.
Згідно із положеннями статті 2 Закону № 2050-III компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі необхідно розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема заробітна плата (грошове забезпечення) (частина друга статті 2 Закону № 2050-III).
Статтею 3 Закону № 2050-III передбачено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але невиплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Згідно із положеннями статті 4 Закону № 2050-III виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Системний аналіз вищенаведених норм, дає підстави для висновку, що індексація є складовою заробітної плати та у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян проводиться їх компенсація відповідно до діючого законодавства.
На належності сум індексації та компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати до складових належної працівникові заробітної плати, як коштів, які мають компенсаторний характер та спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, наголошував і Конституційний Суд України у Рішенні від 15 жовтня 2013 року № 9-рп/2013.
З метою реалізації Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 21.02.2001 № 159, якою затверджено Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - Порядок № 159).
Пунктом 2 Порядку № 159 передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01.01.2001.
Згідно із пунктом 4 Порядку № 159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Системний аналіз даних положень дає змогу дійти висновку, що основними умовами для виплати суми компенсації є: порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі індексації грошового забезпечення) та виплата нарахованих доходів. При цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу.
Як було встановлено судом, під час проходження військової служби не в повному обсязі нараховувалась та виплачувалась індексація грошового забезпечення, а саме у період з 24.06.2016 по 01.03.2019, та лише на виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 11.01.2023 у справі № 480/7182/22 відповідач провів відповідні нарахування і виплату. При цьому, остаточна виплата перерахованої суми відбулась 07.12.2023 (а.с. 9).
Отже, враховуючи, що індексація грошового забезпечення, тобто дохід за спірний період позивачу була нарахована та виплачена лише 07.12.2023, суд дійшов висновку про порушення відповідачем встановлених строків виплати нарахованих доходів та, як наслідок, наявність у позивача права на компенсацію втрати частини доходів відповідно до частини другої статті 2 Закону № 2050-III.
Вказаний висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 29.03.2023 у справі № 120/9475/21-а, відповідно до якої у разі наявності факту невиплати позивачу сум індексації грошового забезпечення за заявлений період у зв'язку з бездіяльністю власника або уповноваженого ним органу щодо нарахування та виплати громадянину індексації заробітної плати, така особа має право на компенсацію втрати доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати за умови зобов'язання власника або уповноваженого ним органу здійснити донарахування належних громадянину сум доходів.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 04.04.2018 у справі № 822/1110/16, від 20.12.2019 у справі № 822/1731/16, від 13.03.2020 у справі № 803/1565/17.
Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 24.06.2016 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати.
Відповідно до норм Закону України "Про судовий збір" позивач звільнений від сплати судового збору, а тому питання щодо розподілу судових витрат у даній справі щодо судового збору не вирішується.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України,
суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України щодо непроведення нарахування та виплати ОСОБА_1 середнього заробітку (грошового забезпечення) за час затримки розрахунку при звільненні за період з 02.03.2019 по 02.09.2019 у розмірі 59340,00 грн.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 02.03.2019 по 02.09.2019 включно у розмірі 59340,00 грн.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 ) компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за весь час затримки з 24.06.2016 по день фактичної виплати відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Є.Д. Кравченко