про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
29 квітня 2024 рокум. ПолтаваСправа № 440/4779/24
Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Довгопол М.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, в якій просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо невиплати ОСОБА_1 заборгованості з пенсійних виплат за період 01.12.2019 по 31.01.2022 року в розмірі 157 561, 64 грн, яка утворилась на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10.11.2021 року по справі № 440/12480/21, заборгованості з пенсійних виплат за період 01.01.2016 по 30.11.2019 року у розмірі 54 508,72 грн, яка утворилась на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24,12.2021 року по справі № 440/11926/21;
- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 заборгованість з пенсійних виплат в розмірі 212 070, 36 грн.
Відповідно до частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Із змісту позовної заяви ОСОБА_1 слідує, що рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 10.11.2021 у справі №440/12480/21 позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, 66, м. Полтава, Полтавська область, код ЄДРПОУ 13967927) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задоволено. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо відмови ОСОБА_1 в проведенні перерахунку та виплати пенсії з 01.12.2019 на підставі довідки Державної установи "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Полтавській області" від 30.07.2021 №33/37-4/6501, виданої станом на листопад 2019 року у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.992 № 2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та положень постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції". Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області з 01.12.2019 здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки Державної установи "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Полтавській області" від 30.07.2021 №33/37-4/6501, виданої станом на листопад 2019 року у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та положень постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції", з урахуванням проведених виплат.
Також рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 24.12.2021 у справі №440/11926/21 позов ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (ідентифікаційний код 13967927, вул. Соборності, 66, м. Полтава, 36014) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задоволено. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо зменшення розміру пенсії ОСОБА_1 при проведенні перерахунку пенсії з 01 січня 2016 року з 85 процентів до 70 процентів відповідних сум грошового забезпечення. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області перерахувати з 01 січня 2016 року та виплатити ОСОБА_1 пенсію у розмірі 85 процентів відповідних сум грошового забезпечення, з урахуванням проведених виплат.
Позивач звернулася до пенсійного органу із заявою від 15.11.2023, в якій просила повідомити про те, чи були включені до Реєстру судових рішень для забезпечення виплати у порядку, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 №629 "Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду" суми: на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24.12.2021 року у справі №440/11926/21 за період з 01.06.2016 по 30.11.2019 року в сумі 54508,72 грн. та на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10.11.2021 року у справі №440/12480/21 за період з 01.12.2019 по 31.01.2022 року в сумі 157561, 64 грн.
Листом від 23.11.2023 Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повідомило, зокрема, що доплата пенсії за рішеннями судів у справі №440/12480/21 та у справі 440/11926/21 внесені до підсистеми "Реєстр судових рішень" та обліковані за №483214 та №509447. Повідомлено, що Головному управлінню в Полтавській області на 2023 рік передбачено кошти на фінансування видатків, пов'язаних з погашенням заборгованості за рішеннями суду, в сумі 13,7 млн. грн. Профінансовано виплату заборгованості по рішеннях суду, які набрали законної сили у період з 20.09.2020. Також Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зазначило, що Верховний суд у постановах від 07.11.2019 у справі №420/70/19, від 23.04.2020 у справі №560/523/19 та від 24.01.2018 у справі №405/3663/13-а дійшов висновку, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.
Посилаючись на те, що відповідачем протиправно відмовлено у виплаті заборгованості з пенсійних виплат за період 01.12.2019 по 31.01.2022 року в розмірі 157 561, 64 грн, яка утворилась на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10.11.2021 року по справі № 440/12480/21, заборгованості з пенсійних виплат за період 01.01.2016 по 30.11.2019 року у розмірі 54 508, 72 грн., яка утворилась на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24,12.2021 року по справі № 440/11926/21, позивач звернувся з цим позовом до суду.
За змістом статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначено обов'язковість судового рішення.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.
Відповідно до статті 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».
Згідно з положеннями частини першої статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
За приписами частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
З аналізу вищезазначених законодавчих норм слідує, що не можна зобов'язати суб'єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження».
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 686/23317/13-а.
Статтею 382 КАС України визначаються спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, зокрема, до них належать: зобов'язання суб'єкта владних повноважень надати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу за невиконання судового рішення та інше.
Відповідно до вимог статті 383 КАС України особа-позивач на користь якої ухвалено постанову суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такої постанови суду або порушення прав позивача, підтверджених такою постановою суду.
Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов'язати відповідача належним чином виконати рішення суду.
Верховний Суд звертає увагу, що вищезазначені норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення.
Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання нового позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
Такі висновки відповідають висновкам Верховного Суду, що містяться у постановах від 26.05.2020 у справі №522/5265/17, від 24.09.2020 у справі №640/15623/19.
Звертаючись до суду із адміністративним позовом у цій справі позивач фактично оскаржує дії ГУ ПФУ в Полтавській області, що мають місце під час виконання рішень Полтавського окружного адміністративного суду від 10.11.2021 року по справі № 440/12480/21 та від 10.11.2021 року по справі № 440/12480/21, оскільки саме вказаними рішеннями визнано право ОСОБА_1 на відповідні перерахунки пенсії. При цьому суд звертає увагу на те, що лист відповідача від 23.11.2023 за № 26589-26443/Ч-02/8-1600/23 не є відмовою у перерахунку пенсії, а є відповіддю інформативного характеру на звернення позивача щодо виконання рішень Полтавського окружного адміністративного суду від 10.11.2021 року по справі № 440/12480/21 та від 10.11.2021 року по справі № 440/12480/21.
Таким чином, оскаржувані дії (бездіяльність) щодо виконання рішень Полтавського окружного адміністративного суду від 10.11.2021 року по справі № 440/12480/21 та від 10.11.2021 року по справі № 440/12480/21 можуть бути оскаржені відповідно до статті 383 КАС України.
Такий порядок оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, прийнятого на виконання судового рішення, є більш оптимальним для особи, яка вважає що її права порушені, з огляду, зокрема, на положення частини п'ятої статті 383 КАС України, відповідно до якої, розгляд заяви про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень здійснюється судом протягом 10 днів, з дня її отримання.
Відповідно до частини шостої цієї статті, за наявності підстав для задоволення заяви, суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону; у разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.
Суд також враховує, що винесення судового рішення, яке передбачає оцінку судового рішення прийнятого в іншій справі, буде суперечити статті 129-1 Конституції України.
З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичного конфлікту та не відповідає об'єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним.
Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 17 квітня 2019 року у справі № 355/1648/15-а.
За вказаних обставин, суд зазначає, що позивач у цій справі обрав спосіб захисту шляхом подання позову про визнання протиправними дій, допущених на виконання рішень суду. Проте, спірні правовідносини між сторонами вже вирішені судом та перейшли до стадії виконання судового рішення.
Отже, у спірних правовідносинах наявні обставини, з якими стаття 383 КАС України пов'язує виникнення підстав для встановлення судового контролю за виконанням судових рішень.
Відповідно, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаного судового рішення порушувалися його права, свободи чи інтереси, то він повинен був звертатися до суду в порядку статті 383 КАС України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача (тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення), а не подавати новий адміністративний позов.
Підсумовуючи вище наведене, суд зазначає, що вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судових рішень, в окремому судовому провадженні не розглядаються.
Тобто, якщо позивач вважає протиправними рішення, дії чи бездіяльність відповідача, вчинені на виконання вищевказаних рішень Полтавського окружного адміністративного суду від 10.11.2021 року по справі № 440/12480/21 та від 10.11.2021 по справі № 440/12480/21, то він може звернутись до суду в порядку КАС України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача, а не пред'являти новий адміністративний позов.
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22 серпня 2019 року у справі № 522/10140/17.
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили, рішення або постанова суду, ухвала про закриття провадження в адміністративній справі.
Беручи до уваги те, що є такими, що набрали законної сили рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10.11.2021 року по справі № 440/12480/21 та від 10.11.2021 року по справі № 440/12480/21 з такого самого фактичного предмету спору (щодо здійснення перерахунку та виплати пенсії), з тих же підстав та між тими самими сторонами, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у цій справі на підставі пункту 2 частини першої статті 170 КАС України.
На підставі викладеного, керуючись пунктом 4 частини 1 статті 238, статтями 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Копію ухвали направити особі, яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.
Роз'яснити, що повторне звернення тієї самої особи до суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення до Другого апеляційного адміністративного суду.
Суддя М.В. Довгопол