Справа № 420/3856/24
22 квітня 2024 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд під головуванням судді Андрухіва В.В., за участю секретаря судового засідання Рижук В.І., представників відповідача - Рубан В.О., Псюк Л.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Державної установи "Херсонський слідчий ізолятор" про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді,
06.02.2024 року ОСОБА_1 звернулася до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Державної установи "Херсонський слідчий ізолятор", в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати наказ державної установи "Херсонський слідчий ізолятор" від 24 січня 2023 року №4/ОС "Про особовий склад" в частині звільнення старшого сержанта внутрішньої служби ОСОБА_1 , молодшого інспектора ІІ категорії відділу режиму і безпеки, 24 січня 2023 року;
- поновити ОСОБА_1 на посаді молодшого інспектора ІІ категорії відділу режиму і безпеки державної установи "Херсонський слідчий ізолятор" з 25 січня 2023 року;
- допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді молодшого інспектора ІІ категорії відділу режиму і безпеки державної установи "Херсонський слідчий ізолятор".
Ухвалою від 12.02.2024 року прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Державної установи "Херсонський слідчий ізолятор" про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, та відкрито провадження у справі. За клопотанням позивача ухвалено розглядати справу в порядку загального позовного провадження.
27.02.2024 року відповідч подав до суду клопотання про залишення позову ОСОБА_1 без розгляду у зв'язку з пропуском нею місячного строку звернення до суду.
Клопотання обґрунтоване зокрема, тим, що наказом Державної установи "Херсонський слідчий ізолятор" від 24 січня 2023 року №4/ОС "Про особовий склад" старшого сержанта внутрішньої служби ОСОБА_1 , молодшого інспектора ІІ категорії відділу режиму і безпеки, звільнено зі служби 24 січня 2023 року. Зазначений наказ був спрямований для ознайомлення позивачу через месенджер Телеграм на особистий номер телефону позивача 01.02.2023 року. Крім того, в березні 2023 року за зверненням позивача на електронну пошту e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 було спрямовано службову характеристику для подальшого працевлаштування, та трудову книжку з відповідним записом про звільнення через відділення ТОВ «Нова пошта» до м.Кривий Ріг.
Підтвердженням обізнаності позивача про звільнення зі служби є подання нею 17.04.2023 року декларації при звільненні, за визначений період з 01.01.2023 року по 24.01.2023 року. В даній декларації ОСОБА_1 вказувала період, не охоплений раніше поданими деклараціями, а саме: 01.01.2023 - 24.01.2023.
Крім того, 22.09.2023 року сектором по роботі з персоналом Державної установи "Херсонський слідчий ізолятор" через відділення АТ «Укрпошта» було надіслано ОСОБА_2 витяг з наказу про звільнення за місцем її реєстрації, зазначеній в особовій справі. Лист повернуто з підстав відсутності адресата за вказаною адресою.
25.10.2023 року сектором по роботі з персоналом Державної установи "Херсонський слідчий ізолятор" було повторно спрямовано позивачу витяг з наказу про звільнення на Вайбер за номером телефону, зазначеним в її особовій справі.
Представник позивача 27.03.2024 року подала до суду заперечення на клопотання про залишення позову без розгляду, яке обґрунтоване тим, що з долученого до матеріалів справи скріну вбачається, що абоненту під ім'ям « ОСОБА_3 » через месенджери Телеграм - 01.02.2023 та Вайбер - 25.10.2023 спрямовано документ, без будь-яких інших повідомлень та підписів. Представник позивача вказує, що зі скріну неможливо встановити ні відправника, ні отримувача фотографічного зображення документа, оскільки скрін не містить інформації про контактні номери телефонів абонентів; документ спрямований 01 лютого без зазначення року; зі скріну неможливо достовірно встановити зміст спрямованого документа, за відсутності будь-яких інших повідомлень.
Щодо направлення документів на e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 представник позивача вказала, що у позовній заяві позивач зазначила, що ніколи не користувалася вказаною електронною адресою та не зазначала її в жодному з рапортів, які раніше подавались відповідачу, і вказана електронна пошта не належить позивачу.
Крім того, представник позивача посилається на те, що ані норми Закону України «Про національну поліцію», ані КЗпП України не визначають можливість роботодавця повідомляти персонал про наступне звільнення шляхом розсилки електронної пошти або за допомогою месенджерів Вайбер, Ватсап, Телеграм. Згідно приписів ст.7 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» у період дії воєнного стану сторони трудового договору можуть домовитися про альтернативні способи створення, пересилання і зберігання наказів (розпоряджень) роботодавця, повідомлень та інших документів в питань трудових відносин та про будь-який інший спосіб електронної комунікації, який обрано за згодою між роботодавцем та працівником. Однак, позивач не надавала згоди роботодавцю у період дії воєнного стану пересилати їй будь-які документи з питань трудових відносин через месенджери Вайбер, Ватсап, Телеграм.
Посилаючись на норми ч.5 ст.122 КАС України та ч.2 ст.233 КЗпП України представник позивача вказала, що місячний строк звернення до суду має обчислюватися з дня вручення працівнику копії наказу про звільнення. Тому цей строк має відраховуватися з 26 січня 2024 року.
Розглянувши клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду, суд зазначає таке.
Згідно ч.1 ст.122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до ч.2 ст.122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно ч.5 ст.122 КАС України, для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Згідно ч. 1 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Відповідно до ч.2 ст.123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Згідно ч.3 ст.123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Суд зазначає, що строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Для звернення особи до суду з позовом, який стосується поновлення на публічній службі, встановлено місячний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об'єктивної можливості цієї особи знати про такі факти.
Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів. При зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом місяця від дати порушення його прав, свобод чи інтересів.
В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Як вбачається зі скріншоту з мобільного телефону, доданого до клопотання, абоненту « ОСОБА_3 » 1 лютого о 17.32 годин було надіслано файл формату «pdf».
У підготовчому судовому засіданні по даній справі, яке відбулося 22.04.2024 року, представником відповідача Лідією Псюк, старшим інспектором сектору по роботі з персоналом Державної установи "Херсонський слідчий ізолятор" повідомлено, що вказаний вище документ 1 лютого 2023 року позивачу надсилала саме вона за вказівкою начальника сектору по роботі з персоналом Сердюк. Вказаний представник пред'явила на огляд суду та учасникам справи свій мобільний телефон з номером НОМЕР_1 , відкрила месенджер Телеграм та показала надісланий абоненту « ОСОБА_3 » з номером телефону НОМЕР_2 , який в матеріалах особової справи позивача зазначений як її особистий номер телефону, файл формату «pdf». Датою надсилання файлу значиться « 1 лютого 2023». Цей файл містить позначку про його прочитання. При відкриванні цього файлу на телефоні відправника з'являється текст витягу з наказу Державної установи "Херсонський слідчий ізолятор" від 24 січня 2023 року №4/ОС "Про особовий склад" в частині звільнення позивача 24 січня 2023 року. Представник зазначила, що у даті надіслання цього файлу на наявному у справі скріні відсутній рік, оскільки цей скрін було зроблено у році його надіслання позивачу, у 2023 році, і повідомлення поточного року в даті надіслання містять лише число і місяць. На момент огляду цього повідомлення у телефоні представника цей файл є минулорічним, а тому містить число, місяць та рік.
Враховуючи вказані обставини, а також те, що 17.04.2023 року позивач подала на сайті НАЗК декларацію при звільненні (яка охоплює період, який не був охоплений раніше поданими деклараціями) за період з 01.01.2023 по 24.01.2023, що підтверджується роздруківкою цієї декларації, доданою до клопотання відповідача, суд доходить висновку, що оскаржуваний наказ дійсно було надіслано позивачу через месенджер Телеграм працівником сектору по роботі з персоналом 01 лютого 2023 року, і щонайпізніше 17.04.2023 року, на момент подання декларації, позивачу було достеменно відомо про її звільнення зі служби з Державної установи "Херсонський слідчий ізолятор" саме з 24 січня 2023 року. Розуміючи наслідки зазначення у декларації недостовірної інформації, позивач чітко вказала дату її звільнення як кінцеву дату періоду, за який подається декларація при звільненні.
Будь-яких пояснень щодо даних обставин, окрім як щодо відсутності її згоди на пересилання документів засобами електронної комунікації та неотримання цих документів, позивач суду не надала.
Втім, як зазначено судом вище, позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення її прав, свобод та інтересів. При зверненні до суду позивач повинна довести той факт, що вона не могла дізнатися про порушення свого права й саме з цієї причини не звернулася за його захистом до суду протягом місяця від дати порушення її прав, свобод чи інтересів.
У той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання нею строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
За викладених обставин, суд дійшов висновку, що позивачем пропущено строк звернення до суду з даним позовом. Тому відповідно до приписів ч.6 ст.161 КАС України позивач була обов'язана додати до позову заяву про поновлення строку звернення до суду та докази поважності причин його пропуску.
Оскільки факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі, позов слід залишити без руху та надати позивачу 10-денний строк з дня отримання даної ухвали для подання заяви про поновлення строку звернення до суду з цим позовом з доказами поважності причин його пропуску.
Також слід попередити позивача, що у разі неподання такої заяви або якщо підстави, вказані нею у заяві, будуть визнані судом неповажними, позовна заява буде залишена без розгляду.
Керуючись ст.ст. 122, 123, 161, 248, 256, 293 КАС України, суд,
Позовну заяву ОСОБА_1 до Державної установи "Херсонський слідчий ізолятор" про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді - залишити без руху.
Встановити позивачу ОСОБА_1 строк для подання заяви про поновлення строку звернення до суду з даним позовом - 10 днів з дня отримання копії даної ухвали.
Роз'яснити позивачу, що у разі неподання такої заяви або якщо підстави, вказані нею у заяві, будуть визнані судом неповажними, позовна заява буде залишена без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з негайно після її проголошення.
Ухвала оскарженню окремо від рішення суду не підлягає. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення.
Повний текст ухвали складено 29.04.2024 року.
Суддя В.В. Андрухів