30 квітня 2024 року № 320/13735/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Дніпровського відділу держаної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Дніпровського відділу держаної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Дніпровського відділу держаної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо не зняття арешту з майна боржника ОСОБА_1 при закінченні виконавчого провадження;
- зобов'язати Дніпровський відділ держаної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) вчинити дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно по зняттю арешту з нерухомого майна боржника ОСОБА_1 , які накладені постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: 44887867, виданий 16.10.2014.
Позов обґрунтовано тим що, діючий арешт на майно, який накладений у рамках виконавчого провадження, у якому відбулось повернення виконавчого документу, призводить до порушення прав позивача.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10.04.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та в порядку, визначеному положеннями ст. 287 КАС України.
Відповідач правом подання відзиву на позовну заяву не скористався, інших заяв по суті справи відповідачем до суду не подано.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
На примусовому виконанні у відповідача перебував виконавчий лист виданий Дніпровським районним судом м. Києва про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 .
Для забезпечення виконання означеного та з метою погашення заборгованості у повному обсязі державним виконавцем вжито заходи, у тому числі, держаним виконавцем відкрито виконавче провадження № 44887867, у рамках якого 16.10.2014 прийнято постанову про арешт майна боржника.
Так, із інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 369338439 від 11.03.2024 слідує, що на майно позивача, а саме: нежитлове приміщення, літ А в будинку АДРЕСА_1 , накладено арешт на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП № 44887867, виданий 16.10.2014.
Постановою державного виконавця від 04.12.2014 ВП №44887867 повернуто виконавчий документ стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 47 Закону України "Про виконавче провадження".
За результатами звернення позивача, листом відповідача від 07.03.2024 № 25818 повідомлено, що виконавче провадження № 44887867 знищено за закінченням терміну зберігання.
У подальшому, позивач звернувся за захистом своїх прав цим позовом до суду, з приводу чого суд зазначає таке.
При вирішені спору суд виходить із того, що відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року № 606-XIV (чинного та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 606-XIV) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною першою статті 6 Закону № 606-XIV встановлено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.
Виходячи зі змісту статті 25 Закону № 606-XIV за заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.
Положеннями статті 57 Закону № 606-XIV передбачено, що державний виконавець виносить постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження не пізніше наступного робочого дня після закінчення строку для самостійного виконання рішення, якщо така постанова не виносилася під час відкриття виконавчого провадження, та не пізніше наступного робочого дня із дня виявлення майна.
Відповідно до статті 30 Закону № 606-XIV державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме:
- закінчення виконавчого провадження - згідно із статтею 49 цього Закону;
- повернення виконавчого документа стягувачу - згідно із статтею 47 цього Закону;
- повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав, - згідно із статтею 48 цього Закону.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону № 606-XIV виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо: у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
Статтею 50 вказаного Закону також було передбачено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.
За заявою боржника державний виконавець видає йому додаткові копії постанови, зазначеної в частині другій цієї статті, для їх пред'явлення до органів, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження, для зняття арешту, накладеного на майно.
Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який застосовується для забезпечення реального виконання рішення, що відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» підлягає примусовому виконанню.
Також, за наведених вимог Закону України «Про виконавче провадження», як закінчення виконавчого провадження, так і повернення виконавчих документів з різних підстав, законодавцем визначено як стадію завершення виконавчого провадження, за яким ніякі інші дії державного виконавця не проводяться.
Виконавче провадження № 44887867, в рамках якого на майно позивача накладено арешт, завершено на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» та передано до архіву, в подальшому знищено за закінченням терміну зберігання.
У той же час, із інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 369338439 від 11.03.2024 слідує, що арешт майна позивача після повернення виконавчого документи знятий так і не був. Не вчиняв відповідач означені дії й після звернення позивача.
На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що не зняття відповідачем арешту з майна боржника у виконавчому провадженні при поверненні виконавчого документа стягувачеві є протиправною бездіяльністю органу державної виконавчої служби і порушене право позивача підлягає захисту шляхом зобов'язання відповідача зняти арешт з нерухомого майна позивача.
Висновки суду у цій справі відповідають правовим позиціям Верховного Суду, які викладені, зокрема, у постанові від 27 березня 2020 року у справі № 817/928/17.
За викладених обставин, позовні вимоги є цілком обгрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Під час звернення до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Враховуючи задоволення позову, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору, підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Керуючись ст. 241-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Дніпровського відділу держаної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо не зняття арешту з майна боржника ОСОБА_1 при закінченні виконавчого провадження.
Зобов'язати Дніпровський відділ держаної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) вчинити дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно по зняттю арешту з нерухомого майна боржника ОСОБА_1 , які накладені постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: 44887867, виданий 16.10.2014.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять грн. 20 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Дніпровського відділу держаної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (ідентифікаційний код 35011660). Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення .
Суддя Василенко Г.Ю.