27 грудня 2023 року № 320/80/23
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лиска І.Г., розглянувши в м. Києві у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправною та скасування вимоги,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, у якому просить суд:
- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС у м. Києві від 15.05.2019 №Ф-29628-17.
- зобов'язати Головне управління ДПС у місті Києві відкоригувати інтегровану картку ОСОБА_1 за платежем 71040000.
Позовні вимоги обґрунтовані відсутністю підстав для сплати позивачем, як фізичною особою-підприємцем, єдиного внеску, оскільки позивач не отримував доходу від підприємницької діяльності та 12.10.2022 було припинено його діяльність, як фізичної особи-підприємця. Посилаючись на висновки Верховного суду, викладені у постанові від 04.12.2019 у справі №440/2149/19, позивач стверджує, що відсутність офіційного підтвердження отримання ним відповідних доходів виключає можливість формальної та фактичної його участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування за відповідним статусом. Відповідачем не були враховані дані обставини, що свідчить про прийняття спірної вимоги на підставі даних облікової картки платника податків, і як наслідок, протиправність винесення відповідачем спірної вимоги про сплату боргу (недоїмки) по єдиному внеску.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30.01.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву.
Відповідач, не погоджуючись з позовними вимогами подав до суду відзив, в обґрунтування чого зазначив, що позивач у період з 26.11.1997 по 28.02.2018 перебував на обліку як ФОП в Головному управлінні ДПС у Запорізькій області, з 28.02.2018 до 13.10.2022 перебував на обліку як ФОП в ІНФОРМАЦІЯ_1 та знаходився на загальній системі оподаткування. В інтегрованій картці ФОП ОСОБА_2 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) за кодом платежу 71040000 (для ФОП, у т.ч. які обрали спрощену систему оподаткування, та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність) обліковувалась недоїмка, та після її сплати в ІКП нараховано в автоматичному режимі довідково нараховані позакарткові фінансові санкції. Станом на 30.04.2019, згідно з даними інформаційно-комунікаційної системи контролюючого органу (далі - ІКС), в ІКП ОСОБА_1 за кодом платежу 71040000 обліковувалась заборгованість зі сплати єдиного внеску в сумі 21 030,90 грн. Таким чином, засобами ІКС в автоматичному режимі було сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску від 15.05.2019 № Ф-29628-17 та направлено ОСОБА_1 рекомендованим листом, з повідомленням про вручення. Станом на 16.03.2023 заборгованість з єдиного соціального внеску за ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) - не обліковується. Вказана заборгованість визначена вимогою про сплату боргу (недоїмки) від 15 травня 2019 року № Ф - 29628-17 сплачена платником в повному обсязі.
У відповіді на відзив позивач підтримав свою позиці викладену в позовній заяві.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази та з'ясувавши обставини справи, судом встановлено таке.
Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 згідно з даними з інформаційної системи перебував на обліку як фізична особа-підприємець з 28.02.2018 до 13.10.2022 перебував на обліку як ФОП в ІНФОРМАЦІЯ_1 та знаходився на загальній системі оподаткування. Відповідно до даних інтегрованої картки платника по єдиному внеску платника податків - ФОП ОСОБА_1 на 30.04.2019, обліковувалась заборгованість зі сплати єдиного внеску в сумі 21 030,90 грн.
У зв'язку з наявністю у ФОП ОСОБА_1 заборгованості по єдиному внеску (код бюджетної класифікації 71040000) відповідно до даних автоматизованої системи обліку, керуючись вимогами Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (із змінами та доповненнями) (далі - Закон № 2464), ГУ ДПС у м. Києві сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 15.05.2019 № Ф-29628-17.
Вимога про сплату боргу (недоїмки) від 15.05.2019 № Ф-29628-17 надіслана рекомендованим листом за адресою реєстрації платника.
Рекомендований лист з вимогою був повернутий поштою, про що свідчить відмітка на повідомленні за закінченням терміну зберігання.
Позивач зазначає, що під час проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця 12.10.2022, ОСОБА_1 дізнався про відкрите щодо нього виконавчого провадження в рамках якого стягувачем є головне управління ДПС у м. Києві.
3 метою з'ясування всіх обставин справи позивач звернувся по правничу допомогу, за наслідками отримання якої 13.12.2022 було встановлено, що ГУ ДПС у м. Києві винесено ОСОБА_1 вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску № Ф-29628-17 від 15.05.2019 (надалі за текстом - оскаржувана вимога) в сумі 21 030,90 грн та після її сплати в інтегрованій картці платника податку нараховуються в автоматичному режимі поза карткові фінансові санкції.
Вважаючи вказану вимогу про сплату боргу (недоїмки) протиправною, з огляду на те, що останній не був належним чином повідомлений про наявність боргу, позивач звернувся до суду з позовом про її скасування.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначено Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 8 липня 2010 року № 2464-VI (далі - Закон №2464- VI).
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону 2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
За змістом статті 2 Закону № 2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.
Згідно з абзацом другим пункту 1 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Пунктом 4 частини першої статті 4 Закону №2464 з-поміж інших платників єдиного внеску визначено й фізичних осіб - підприємців, в тому числі й тих, які обрали спрощену систему оподаткування.
Відповідно до абзацу першого пункту 1 та пункту 3 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI (в редакції, чинній з 1 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується:
-для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;
-для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Підпунктом 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України дано визначення поняттю "працівник" - це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.
В той же час відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи у трудових відносинах та наявності у неї статусу фізичної особи-підприємця Законом № 2464-VI не врегульовано.
Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов'язок особи самостійно визначити цю базу, розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.
Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов'язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Наведене правове врегулювання дає підстави для висновку, що, з урахуванням особливостей форми діяльності осіб, що зареєстровані як фізичні особи підприємці, проте фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов'язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.
З огляду на предмет спору у даній справі та вищевикладені висновки, шляхом системного тлумачення наведених норм права, суд вважає, що особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов'язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.
Інше тлумачення норм Закону № 2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.
Наведене узгоджується із висновками Верховного Суду щодо застосування норм права, сформульованими у постановах від 04 грудня 2019 року у справі №440/2149/19; адміністративне провадження №К/9901/28514/19, від 23 січня 2020 року у справі №480/4656/18; адміністративне провадження №К/9901/25355/1.
Станом на 30.04.2019, в інтегрованій картці ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за кодом платежу 71040000 (для ФОП, у т.ч. які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність) обліковувалися автоматичні нарахування єдиного внеску за січень-грудень 2017 року в розмірі мінімального страхового внеску за кожен місяць та щоквартальні нарахування за І квартал 2018 року - І квартал 2019 року в розмірі мінімального страхового внеску за кожен місяць, на загальну суму 21030,90 грн, а саме:
- 09.02.2018 нараховано розрахункову суму єдиного внеску за рік - 8448 грн;
- 19.04.2018 нараховано ЄВ ФОП, в т.ч. на спрощений системі - 2457,18 грн;
- 19.07.2018 нараховано ЄВ ФОП, в т.ч. на спрощеній системі - 2457,18 грн;
- 19.10.2018 нараховано ЄВ ФОП, в т.ч. на спрощеній системі - 2457,18 грн;
- 21.01.2019 нараховано ЄВ ФОП, в т.ч. на спрощений системи - 2457,18 грн;
- 19.04.2019 нараховано ЄВ ФОП, в т.ч. на спрощеній системі - 2457,18 грн.
Станом на 16.03.2023 заборгованість з єдиного соціального внеску за ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) - не обліковується. Вказана заборгованість визначена вимогою про сплату боргу (недоїмки) від 15 травня 2019 року № Ф - 29628-17 сплачена платником в повному обсязі.
Також, контролюючим органом вимога від 15 травня 2019 року № Ф - 29628-17 про сплату суми недоїмки вважається відкликаною оскільки відсутня заборгованість.
Головне управління ДПС у м. Києві наголошує, що відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, визначених прав.
Відповідачем також надана роздруківка з податкового блоку про відсутність недоїмка з єдиного соціального внеску.
Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування страхувальниками, визначеними Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», визначає Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року №449 (надалі також - Інструкція №449).
Відповідно до пункту 1 розділу VІ Інструкції №449 до платників, які не виконали визначені Законом обов'язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.
Абзацом 3 пункту 2 розділу VІ Інструкції №449 визначено, що сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.
Згідно з пунктом 3 розділу VІ Інструкції №449 органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо:
- дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів;
- платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;
- платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.
Відповідно до абзаців сьомого, восьмого, дев'ятого пункту 3 розділу VІ Інструкції №449 (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) у випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається):
-платникам, зазначеним у підпунктах 1, 2 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 10 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій);
-платникам, зазначеним у підпунктах 3, 4, 6 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).
Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 гривень.
Вимога про сплату боргу (недоїмки), крім загальних реквізитів, має містити відомості про розмір боргу, в тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов'язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк.
Вимога про сплату боргу (недоїмки) є виконавчим документом.
Згідно з абзацом 1 пункту 4 розділу VІ Інструкції №449 вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).
Отже, у разі наявності у платника на кінець календарного місяця недоїмки зі сплати єдиного внеску податковий орган на підставі даних звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи контролюючого органу формує та надсилає (вручає) платнику вимогу про сплату боргу (недоїмки) на суму такої недоїмки.
При цьому положеннями законодавства не передбачено обов'язкової та єдиної умови для формування вимоги (у разі наявності у платника на кінець календарного місяця недоїмки) проведення перевірки та складення за її результатами відповідного акту.
Аналогічних висновків про те, що проведення перевірки та складення акту перевірки не є обов'язковою передумовою прийняття контролюючим органом вимоги про сплату недоїмки за єдиним внеском дійшов Верховний Суд у постановах від 11 вересня 2018 року у справі №826/11623/16, від 10 грудня 2019 року у справі №826/25425/15.
Крім того, суд вважає, хибними посилання позивача на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 04.12.2019 у справі №440/2149/19, оскільки обставини встановлені судом у зазначених постановах стосувалися перебування фізичної особи-підприємця у статусі найманого працівника, за якого внески з єдиного соціального внеску здійснював роботодавець, що виключає обов'язок по сплаті у цей період єдиного внеску позивачем ще і як особою, що має право провадити адвокатську діяльність, проте не отримувала дохід від неї.
Відтак, у силу вищевказаних вимог законодавства та з урахуванням висновків Верховного Суду нарахування позивачеві єдиного соціального внеску за вищенаведений період є обґрунтованим. Тому, суд зазначає, що спірна вимога була винесена контролюючим органом у межах чинного законодавства та з урахуванням фактичних обставин.
У статті 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до положень ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на те, що станом на 16.03.2023 заборгованість по єдиного соціального внеску за ФОП ОСОБА_1 - не обліковується, що підтверджується наданими доказами в матеріалах справи.
За сукупністю наведених обставин суд дійшов висновку, що заявлений позов задоволенню не підлягає.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позову, розподіл судових витрат згідно ст. 139 КАС України не здійснюється.
Керуючись статтями 9,14,73-78,90,143,242-246,250,255 КАС України, суд,-
У задоволенні адміністративного позову, - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Лиска І.Г.