ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"30" квітня 2024 р. справа № 300/718/24
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Скільського І.І., розглянувши в письмовому провадженні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу у розмірі 9420,00 грн,
Головне управління Державної податкової служби України в Івано-Франківській області (далі - позивач, ГУ ДПС в Івано-Франківській області) звернулося до суду з адміністративним позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач, ФОП ОСОБА_1 ) про стягнення податкового боргу в сумі 9420,00 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що за відповідачем рахується заборгованість перед бюджетом, яка виникла у зв'язку з несплатою єдиного податку в розмірі 9420,00 грн. Оскільки, заборгованість станом на день розгляду справи є узгодженою та не погашеною, її необхідно стягнути в судовому порядку.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06.02.2024 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження (а.с.10-11).
Поштове відправлення із ухвалою суду, направлене відповідачу за його податковою адресою, повернулося до суду без вручення. В такому випадку у відповідності до частини 11 статті 126 Кодексу адміністративного судочинства України у разі повернення поштового відправлення, яке не вручене адресату з незалежних від суду причин, вважається, що останнє вручене належним чином. Заяв чи клопотань відповідач суду не подав, правом на подання відзиву на позов, у п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, не скористався. Також відповідачем не повідомлено суд про поважність причин ненадання такого відзиву.
Згідно з частиною 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Розглянувши матеріали адміністративної справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, дослідивши і оцінивши докази, судом встановлено наступне.
Згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань фізична особа - ОСОБА_2 , перебуває на обліку в ГУ ДПС в Івано-Франківській області як платник податків.
Правовідносини з приводу предмету адміністративного позову між позивачем та відповідачем врегульовані положеннями Податкового кодексу України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (надалі по тексту також - ПК України, Кодекс), зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Податковим обов'язком в розумінні вимог статті 36 вказаного Кодексу визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом або законами з питань митної справи.
Згідно статті 38 ПК України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Пунктом 15.1 статті 15 Кодексу визначено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
За змістом підпункту 16.1.4. пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
У силу правового регулювання пунктів 8.1, 8.2, 8.3 статті 8 коментованого Кодексу в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори.
До загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені цим Кодексом і є обов'язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених цим Кодексом. До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.
Єдиний податок, який є предметом стягнення за вказаним позовом у відповідності до підпункту 10.1.2. пункту 10.1 статті 10 ПК України належить до місцевих податків і зборів (обов'язкові платежі).
Щодо обставин наявності у відповідача податкового зобов'язання з єдиного податку з фізичних осіб, за основним платежем,суд виходить із наступних аргументів.
Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлюються Главою 1 розділу XIV Податкового кодексу України.
Спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 ПК України, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності (пункт 291.2 статті 291 ПК України).
Відповідно до пункту 291.3 статті 291, підпункту 298.1.1. пункту 298.1 статті 298 вказаного Кодексу юридична особа чи фізична особа-підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.
Для обрання або переходу на спрощену систему оподаткування суб'єкт господарювання подає до контролюючого органу заяву.
Приписами підпункту 2 пункту 291.4 статті 291 ПК України встановлено, що до суб'єктів господарювання другої групи, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності відносяться, зокрема, фізичні особи-підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:
не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб;
обсяг доходу не перевищує 834 розміри мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
За змістом пунктів 293.1, 293.2 статті 293 згаданого Кодексу ставки єдиного податку для платників другої групи встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - мінімальна заробітна плата).
Фіксовані ставки єдиного податку встановлюються сільськими, селищними, міськими радами або радами об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, для фізичних осіб-підприємців, які здійснюють господарську діяльність, залежно від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць для другої групи платників єдиного податку - у межах до 20 відсотків розміру мінімальної заробітної плати.
Згідно із поданою 17.05.2019 відповідачем заявою про застосування спрощеної системи оподаткування, останнього переведено на спрощену систему оподаткування шляхом сплати єдиного податку - 2-га група (а.с.5). Відповідно до обраного виду діяльності для фізичних осіб-підприємців платників єдиного податку для здійснюваного відповідачем видів діяльності, встановлено ставку єдиного податку у розмірі 20% до розміру мінімальної заробітної плати.
У силу правового регулювання пункту 295.1 статті 295 ПК України платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця.
Законом України “Про Державний бюджет України на 2022 рік” у спірний період нарахування єдиного податку визначено розмір мінімальної заробітної плати у місячному розмірі з 1 січня - 6500,00 гривень.
Законом України “Про Державний бюджет України на 2024 рік” у спірний період нарахування єдиного податку визначено розмір мінімальної заробітної плати у місячному розмірі з 1 січня - 7100,00 гривень.
Як вже зазначено судом, згідно поданої заяви відповідача про застосування спрощеної системи оподаткування від 17.05.2019 обрана ставка єдиного податку - 20% до розміру мінімальної заробітної плати. Виходячи із вимог статті 8 Закону України “Про Державний бюджет України на 2022 рік”, Закону України “Про Державний бюджет України на 2024 рік” розмір єдиного податку з березня 2022 року становив 1300 гривень на місяць (20% від 6500 гривень), з серпня по грудень 2022 року - 1340 гривень (20% від 6700 гривень), з січня 2024 року - 1420,00 грн (20% від 7100, 00 гривень).
Відповідно до пункту 295.2 статті 295 ПК України нарахування авансових внесків для платників єдиного податку першої і другої груп здійснюється контролюючими органами на підставі заяви такого платника єдиного податку щодо розміру обраної ставки єдиного податку, заяви щодо періоду щорічної відпустки та/або заяви щодо терміну тимчасової втрати працездатності.
Таким чином станом на час розгляду справи податковий борг відповідача зі сплати єдиного податку (2 групи (20%)) за основним платежем станом на березень 2022 року становить 1300 гривень, за серпень-грудень 2022 року 6700 грн,(5*1340), за січень 2024 року - 1420 грн, що в загальному становить 9420,00 гривень, що підтверджується відомостями інтегральної картки платника податків за вказані періоди (а.с.6).
У разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків (підпункт 59.1 статті 59 ПК України).
При розгляді справи встановлено, що Головним управлінням Державної фіскальної податкової служби в Івано-Франківській області направлено відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення податкову вимогу форми “Ф” за №0001641-1306-0908 від 25.01.2022 (а.с.4), за адресою, внесеною до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Дана вимога разом із поштовим конвертом повернулася до контролюючого органу з незалежних від останнього причин, із відміткою «за закінченням терміну зберігання» (зворот а.с.4).
Абзацом 1 пункту 6 Розділу ІV Порядку направлення податковими органами податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №610 від 30.06.2017, визначено, що податкова вимога вважається належним чином надісланою (врученою) платнику податків, якщо вона надіслана за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою, а для фізичної особи (її законного чи уповноваженого представника) - місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручена платнику податків (його законному чи уповноваженому представникові).
Відтак у випадку, який досліджується судом, податкова вимога вважається врученою відповідачу.
Податковий борг відповідача підтверджується довідкою про борг за платежами станом на 2024 рік, заявою від 17.05.2019, податковою вимогою форми “Ф” за №0001641-1306-0908 від 25.01.2022 та витягом з інтегрованої (облікової) картки платника єдиного податку (а.с.6).
Доказів, які б свідчили про погашення заборгованості, що є предметом стягнення або спростування її наявності, відповідачем суду не надано.
За таких обставин суд приходить до висновку, що відповідач зобов'язаний погасити податковий борг в загальній сумі 9420,00 грн. Наявність такого обов'язку у відповідача є визначальною для вирішення вказаного спору, крім того, даний обов'язок забезпечується статтею 67 Конституції України.
Підпунктом 20.1.34. пункту20.1статті 20 Податкового кодексу України передбачено право позивача на звернення до суду з метою стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
Пунктом 87.11 статті 87 ПК України встановлено, що орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про стягнення з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 податкового боргу в сумі 9420,00 грн, є обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
позов задовольнити повністю.
Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) в дохід бюджету податковий борг в розмірі 9420 (дев'ять тисяч чотириста двадцять) гривень 00 копійок.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Учасники справи:
позивач: Головне управління ДПС в Івано-Франківській області (ідентифікаційний код юридичної особи 43968084), адреса: вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ,76018;
відповідач: фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), адреса: АДРЕСА_1 .
Суддя /підпис/ Скільський І.І.