Справа № 463/6631/22 Головуючий у 1 інстанції: Гирич С. В.
Провадження № 22-ц/811/282/24 Доповідач в 2-й інстанції: Савуляк Р. В.
04 квітня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого судді: Савуляка Р.В.,
суддів: Мікуш Ю.Р., Приколоти Т.І.,
секретаря: Салати Я.І.
з участю: представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 представника ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 07 грудня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права власності на нерухоме майно,-
У вересні 2022 року ОСОБА_1 через свого представника адвоката Кріль О.М. звернулася з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права власності на нерухоме майно.
Позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 є власником (одної другої) частки житлового будинку АДРЕСА_1 .
Житловий будинок по АДРЕСА_2 розташований на земельній ділянці загальною - площею 0,0631 га, кадастровий номер земельної ділянки: 4610137200:07:006:0063, призначення: для обслуговування житлового будинку, яка згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на праві спільної сумісної власності зареєстрована за дідом Позивачки - ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та Відповідачами - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно №19375582 від 21 березня 2014 року.
Таким чином, Позивачка - ОСОБА_1 є власником житлового будинку, проте не є власником відповідної частини земельної ділянки, на якій такий будинок розташований і яка призначена для його обслуговування, що суперечить закону та порушує її права.
Власником відповідної частини земельної ділянки, яка призначена для обслуговування частки житлового будинку АДРЕСА_2 , що належить Позивачці, залишається її дідо - ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 і спадкова справа після смерті такого не заводилася.
На час отримання свідоцтва та реєстрації права власності за ОСОБА_6 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на земельну ділянку загальною площею 0,0631 га, кадастровий номер 610137200:07:006:0063, яка призначена для обслуговування житлового будинку АДРЕСА_2 , зазначені особи були співвласниками даного будинку і розмірі їхніх часток у будинку становили , та відповідно, а відтак розміри їх часток у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку були пропорційними часткам у будинку та становили частка земельної ділянки належала ОСОБА_6 , і по частці земельної ділянки - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
26 червня 2015 року ОСОБА_7 подарував частку житлового будинку АДРЕСА_2 своєму сину (батьку Позивачки) ОСОБА_8 , який, в свою чергу, подарував частину відповідного будинку Позивачці. У зазначених вище договорах вказано про те, що відповідний будинок розташований на земельній ділянці загальною площею 0,0631 га кадастровий номер 610137200:07:006:0063, проте правочинів щодо розпоряджання відповідною частиною земельної ділянки, на які розташований будинок, вчинено не було.
Таким чином, разом з переходом права власності на відповідну частину будинку на підставі укладених 26 червня 2015 року договорів дарування між ОСОБА_6 і ОСОБА_8 та між ОСОБА_8 і ОСОБА_1 , до обдарованих осіб перейшло і право власності на відповідну частину земельної ділянки, яка призначена для обслуговування будинку, проте таке право власності на відповідну частину земельної ділянки не було за ними зареєстроване.
З врахуванням зазначеного просила:
визнати за ОСОБА_1 право власності на частину земельної ділянки площею 0,0631 га, кадастровий номер: 46010137200:07:006:0063, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка знаходиться за адресою АДРЕСА_2 .
Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 07 грудня 2023 року позов задоволено частково.
Визнано за ОСОБА_1 права власності на 1/3 частину земельної ділянки площею 0,0631 га, кадастровий номер: 46010137200:07:006:0063, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка знаходиться за адресою АДРЕСА_2 .
В решті в задоволенні вимог відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі по 405,23 грн (чотириста п'ять гривень 23 копійки)
Рішення суду оскаржив представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 .
В апеляційній скарзі покликається на те, що суд першої інстанції не врахував, що у цьому спорі не підлягають застосуванню положення ч. 2 ст. 372 ЦК України щодо рівності часток співвласників у праві спільної сумісної власності, оскільки Законом, а саме ч. 4 ст. 120 ЗК України (в редакції від 07 серпня 2011р. ) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.
Вказує, що оскільки Позивачка володіє 1/2 частиною будинку та фактично користується 1/2 частиною земельної ділянки, яка по суті розділена парканом на дві окремі земельні ділянки, що не заперечується Відповідачами, то пропорційно ОСОБА_9 має належати 1/2 частина спірної земельної ділянки.
Вважає помилковим висновок суду про те, що: «розмір частки ОСОБА_1 у праві спільної сумісної власності на вказану земельну ділянку становив саме 1/3, пропорційно до кількості співвласників зазначеної земельної ділянки...».
Стверджує, що частка сторін у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку повинна визначатись пропорційно до їх часток у спільній частковій власності на домоволодіння, а не, як помилково вказав суд першої інстанції: пропорційно до кількості співвласників.
Просить рішення Личаківського районного суду м. Львова від 07 грудня 2023 року в частині відмови у визнанні за ОСОБА_1 права власності на 1/2 частину земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер: 4610137200:07:006:0063, загальною площею: 0,0631 га скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі, а саме: визнати за ОСОБА_1 право приватної власності на 1/2 частину земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер: 4610137200:07:006:0063, загальною площею: 0,0631 га.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на підтримання доводів апеляційної скарги, представника ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на її заперечення, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення із наступних підстав.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 суд першої інстанції дійшов висновку про те, що згідно договору дарування від 26 червня 2015 року позивачка отримала в дар від свого батька житлового будинку44(а) по АДРЕСА_2 , а згідно Свідоцтва про право на спадщину за законом від 06 вересня 2022 року отримала ще частку вказаного будинку. Однак, за життя її дідусю ОСОБА_6 належала 1/3 частка земельної ділянки кадастровий номер 4610137200:07:006:0063 для обслуговування зазначеного житлового будинку, тому їй (позивачці) не може належати частка спірної земельної ділянки.
Оскільки спірна земельна ділянка 21 березня 2014 року передавалась трьом співвласникам у спільну сумісну власність і домовленістю між ними, законом чи рішення суду не визначено конкретні частки співвласників, тому частки всіх співвласників були рівними, тобто, кожному із співвласників належало по 1/3 частині спірної земельної ділянки
З таким висновком суду погодитися не можна із наступних підстав.
Судом та матеріалами справи встановлено, що Згідно з Наказом Управління комунальної власності ЛМР від 18 липня 2011 року, було вирішено оформити право спільної часткової власності на житловий будинок на АДРЕСА_2 : гр. ОСОБА_10 (батько відповідачів) - на 1/2 ідеальну частину житлового будинку; гр. ОСОБА_6 (дідо позивачки) - на 1/2 ідеальну частину житлового будинку.
Станом на день подання позову ОСОБА_1 є власником (одної другої) частки житлового будинку АДРЕСА_1 .
Так, частину зазначеного вище житлового будинку ОСОБА_1 отримала в дар від свого батька - ОСОБА_8 на підставі договору дарування від 26 червня 2015 року (а.с.13).
В свою чергу, батько Позивачки - ОСОБА_8 став власником частини будинку АДРЕСА_2 на підставі договору дарування від 26 червня 2015 року, укладеного між ним та його батьком - ОСОБА_6 (дарувальник) (а.с.10).
ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько позивачки - ОСОБА_8 , після смерті якого відкрилася спадщина на (одну четверту) частку житлового будинку АДРЕСА_1 і яку прийняла Позивачка - ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом, виданим приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Онищак Н.М. 06 вересня 2022 року (а.с.20).
Станом на сьогодні співвласниками житлового будинку АДРЕСА_2 є позивачка - ОСОБА_1 , якій на праві власності належить такого будинку, відповідачі - ОСОБА_3 , якій належить (одна четверта) частка житлового будинку, та ОСОБА_4 , якій на праві власності також належить (одна четверта) частка будинку.
Житловий будинок по АДРЕСА_2 розташований на земельній ділянці загальною - площею 0,0631 га, кадастровий номер земельної ділянки: 4610137200:07:006:0063, призначення: для обслуговування житлового будинку, яка згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на праві спільної сумісної власності зареєстрована за дідом Позивачки - ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та Відповідачами - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно №19375582 від 21березня 2014 року (а.с.16).
Відповідно до частини першої, четвертої статті 86 ЗК України (в редакції на момент виникнення між сторонами спірних правовідносин) земельна ділянка може знаходитись у спільній власності з визначенням частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність) або без визначення часток учасників спільної власності (спільна сумісна власність).
Згідно зі статтею 89 ЗК України земельна ділянка може належати на справі спільної сумісної власності лише громадянам.
Володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою спільної сумісної власності здійснюється за договором або за законом.
Співвласники земельної ділянки, що перебуває у спільній сумісній власності, мають право на її поділ або на виділення з неї окремої частки.
Поділ земельної ділянки, яка є у спільній сумісній власності, з виділенням частки співвласника, може бути здійснено за умови попереднього визначення розміру земельних часток, які є рівними, якщо інше не передбачено законом або не встановлено судом.
Відповідно до ч.4 ст.120 ЗК України (в редакції станом на 07 серпня 2011 року) у разу набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.
З огляду на зазначену норму ст.120 ЗК України на час набуття (12 серпня 2011 року) первісними співвласниками ( ОСОБА_10 , ОСОБА_6 ) по частці житлового будинку, кожен із співвласників отримав рівні права і щодо земельної ділянки для обслуговування вказаного будинку, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
Крім цього, статтею 377 ЦК України передбачено, що до особи, яка набула право власності на об'єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об'єкт незавершеного будівництва, право власності на який зареєстровано у визначеному законом порядку, або частку у праві спільної власності на такий об'єкт, одночасно переходить право власності (частка у праві спільної власності) або право користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об'єкт, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для відчуження (попереднього власника) такого об'єкта, у порядку та на умовах, визначених Земельним кодексом України.
Задовольняючи частково позов ОСОБА_1 суд першої інстанції не врахував, що у цьому спорі не підлягають застосуванню положення ч.2 ст.372 ЦК України щодо рівності часток співвласників у праві спільної сумісної власності, оскільки Законом, а саме ч.4 ст.120 ЗК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.
З огляду на те, що ОСОБА_1 володіє частиною будинку та фактично користується частиною земельної ділянки, яка, як встановлено в суді апеляційної інстанції, по суті розділена парканом на дві окремі земельні ділянки, то пропорційно останній має належати частина спірної земельної ділянки.
Зазначене узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду висловлених у справах №203/3204/17 від 24 травня 2023 року, №570/4795/20 від 08 листопада 2023 року, та постанови Великої Палати Верховного суду по справі №910/18560/16 від 04 грудня 2018 року.
Тому помилковим є висновок суду першої інстанції про те, що «розмір частки ОСОБА_11 у праві спільної сумісної власності на спірну ділянку має становити 1/3 частку, пропорційно до кількості співвласників зазначеної земельної ділянки..», оскільки з огляду на ст120 ЗК України , ст.377 ЦК України розмір частки співвласника на земельну ділянку визначається, виходячи з розміру його частки у будинку, який розташований на земельній ділянці.
Отже, частка сторін у справі спільної сумісної власності на земельну ділянку повинна визначатись пропорційно до їх часток у спільній частковій власності на будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_2 , а не, як помилково вказав суд першої інстанції: пропорційно до кількості співвласників.
Суд першої інстанції залишив поза увагою, що первісні власники житлового будинку - ОСОБА_10 та ОСОБА_6 , яким належало по ідеальній частці житлового будинку, що до приватизації, також мали права та обов'язки щодо користування земельною ділянкою в розмірі пропорційному до їх часток у праві власності на будинок, тобто по - .
Сам по собі перехід 13 серпня 2011 року права власності на житловий будинок від батька відповідачів - ОСОБА_10 до його дочок ОСОБА_3 , ОСОБА_4 у розмірі по жодним чином не збільшує розміру їхніх прав на земельну ділянку.
Вказаних обставин не врахував суд першої інстанції та помилково відмовив у повному задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
За вказаних обставин, апеляційна скарга підлягає до задоволення, рішення Личаківського районного суду м. Львова від 07 грудня 2023 року зміні з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних ОСОБА_1 в повному обсязі.
Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, ст.ст. 376, 381, 382, 384, 389 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - задовольнити.
Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 07 грудня 2023 року - змінити.
Позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,0631 га, кадастровий номер: 46010137200:07:006:0063, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка знаходиться за адресою АДРЕСА_2 .
Стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 по 972 гривень судових витрат.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повний текст постанови складено 30 квітня 2024 року.
Головуючий: Савуляк Р.В.
Судді: Мікуш Ю.Р.
Приколота Т.І.