Дата документу 01.04.2024 Справа № 331/1409/21
Єдиний унікальний № 331/1409/21 Головуючий в 1 інст. ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/807/309/24 Доповідач в 2 інст. ОСОБА_2
Категорія: ч. 1 ст. 286 КК України
1 квітня 2024 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
за участі прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_8 ,
потерпілого ОСОБА_9 ,
представника потерпілого ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_10 ,
розглянувши в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Запорізького апеляційного суду кримінальне провадження за апеляційними скаргами прокурора у кримінальному провадженні - прокурора Дніпровської окружної прокуратури м. Запоріжжя ОСОБА_11 , представника потерпілого ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_10 на вирок Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 24 травня 2023 року, яким
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Запоріжжя, громадянин України, українець, маючий середню спеціальну освіту, не працюючий, одружений, маючий на утриманні малолітню дитину, зареєстрований та проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,
визнаний невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, та виправданий у зв'язку з не доведенням того, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.
Цивільний позов потерпілого залишено без розгляду.
Долю речових доказів вирішено відповідно до ст. 100 КПК України, -
Вироком суду ОСОБА_7 визнаний невинуватим у пред'явленому йому обвинуваченні за ч. 1 ст. 286 КК України, та виправданий у зв'язку з не доведенням того, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.
Відповідно до обвинувального акта, ОСОБА_7 обвинувачувався у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України за наступних обставин.
25 листопада 2020 року, приблизно о 13.35 годині, водій ОСОБА_7 , керуючи автомобілем «Форд Транзит Коннект», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснював рух по проїзній частині вул. Шкільної з боку вул. Запорізької в напрямку регульованого світлофором перехрестя з вул. Фортечною в м. Запоріжжі. При цьому швидкість руху автомобіля під керуванням ОСОБА_7 складала 57 - 57.9 км/год, що перевищує максимально допустиму швидкість руху на даній ділянці дороги - 50 км/год.
У цей час водій ОСОБА_9 , керуючи автомобілем «Деу Ланос» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 здійснював рух по проїзній частині вул. Шкільної у зустрічному для водія ОСОБА_7 напрямі.
Під час руху на регульованому світлофором перехресті вул. Шкільної та вул. Фортечної водій ОСОБА_9 , діючи в порушення вимог п.п. 10.1, 16.6 ПДР України, не переконався в безпеці своїх дій, дорогу транспортному засобу під керуванням водія ОСОБА_7 , який рухався у зустрічному напрямі прямо, не надав, а почав виконувати маневр лівого повороту для подальшого руху в бік ОСОБА_12 .
У свою чергу водій ОСОБА_7 , діючи в порушення вимог ПДР України, а саме п. 12.4, відповідно до якого «У населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год» та п. 12.9 у якому зазначено «Водієві забороняється: б) перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4-12.7…», маючи об'єктивну спроможність виявити автомобіль «Деу Ланос», водій якого, повертаючи наліво, виїхав на смугу його руху, здійснюючи рух із перевищенням максимально дозволеної швидкості руху, своєчасних заходів для гальмування, аж до повної зупинки керованого ним транспортного засобу, не застосував.
Внаслідок порушень правил безпеки дорожнього руху з боку водіїв ОСОБА_7 та ОСОБА_9 відбулось зіткнення правої бічної частини автомобіля під керуванням водія ОСОБА_9 та передньої частини автомобіля під керуванням водія ОСОБА_7 ..
У результаті даної дорожньо-транспортної пригоди водій ОСОБА_9 отримав тілесні ушкодження у вигляді:
- закритого переломовивиху середньої фаланги 3-го пальця лівої кисті із наступним проведенням відкритого виправлення та остеосинтезу спицями (оперативне втручання 24.12.2020 р.), синця з набряком м'яких тканин в ділянці всіх фаланг 3-го пальця лівої кисті по долонній поверхні, із наступним розвитком контрактури м'язів суглобів лівої кисті, помірних проявів лімфостазу, що кваліфікується як ушкодження середньої тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров'я;
- тупої травми правого колінного суглобу: забою кісткового мозку латерального виростка великогомілкової кістки, травматичного ушкодження клубово-великогомілкового тракту, травматичного пошкодження заднього рогу медіального меніска, на тлі дегенеративного гонартроза колінного суглобу 1 ступеня, синця з набряком м'яких тканин від рівня нижньої третини правого стегна з розповсюдженням на ділянку середньої третини правої гомілки по зовнішній поверхні, що кваліфікується як легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я;
- рани в ділянці лоба ліворуч, слідом загоєння якої став виявлений при огляді (10.02.2021 року) рубець, що кваліфікується як легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я;
- синців в ділянках правого плечового суглоба по задній поверхні, 7-9-го ребер по правій задньо-пахвинній лінії, правого стегна по зовнішній поверхні в середній третині, що кваліфікується як легкі тілесні ушкодження.
Порушення водієм ОСОБА_7 вимог п.п. 12.4, 12.9 б ПДР України заходиться у прямому причинному зв'язку з подією ДТП та її наслідками.
У цей же час дії водія ОСОБА_9 не відповідали вимогам п.п. 10.1, 16.6 Правил дорожнього руху, що також перебуває у причинному зв'язку із подією ДТП.
Такі дії ОСОБА_7 органом досудового розслідування були кваліфіковані за ч. 1 ст. 286 КК України - як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керувала транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.
Виправдовуючи ОСОБА_7 , суд першої інстанції прийшов до висновку, що висновки експертів № СЕ-19/108-21/128-ІТ від 23.02.2021 та № 6208/6209-22 від 14.02.2023 року вказують на порушення водієм ОСОБА_9 ПДР України та про наявність прямого причинного зв'язку із подією ДТП; згідно досліджених у судовому засіданні матеріалів кримінального провадження небезпека для руху виникла саме у зв'язку із порушенням ПДР, які допустив водій ОСОБА_9 ; наявні сумніви щодо правильності вимірювання часу з моменту зміни напрямку руху (початку лівого повороту) водієм ОСОБА_9 до моменту зіткнення із зустрічним автомобілем під керуванням ОСОБА_7 ; згідно висновку експерта № 6208/6209-22 від 14.02.2023 року неможливо встановити наявність причинного зв'язку між порушенням ПДР водієм ОСОБА_7 та подією ДТП.
Таким чином, суд першої інстанції встановив, що висновки експерта від 14.02.2023, дані встановлені з пояснень учасників судового засідання, свідчать про те, що наданими доказами не підтверджується наявність причинного зв'язку між порушенням ПДР обвинуваченим ОСОБА_7 та дорожньо-транспортною пригодою, у результаті якої водій ОСОБА_9 отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості.
В апеляційній скарзі прокурор вважає вирок суду незаконним, необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню у зв'язку з невідповідністю висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.
В обґрунтування своїх вимог зазначає, що суд першої інстанції, посилаючись на висновки, викладені у Постанові Великої Палати Верховного Суду України від 21.08.2019 № 13-31кс19, помилково дійшов висновків про те, що вищенаведене рішення є тотожним до даної дорожньо-транспортної пригоди.
Більш того, диспозиція статті 286 КК України передбачає настання кримінальної відповідальності для особи, яка на час ДТП керує транспортним засобом, саме за умов наявності таких ознак об'єктивної сторони злочину як: наявність порушень вимог правил дорожнього руху, які перебувають у причинно-наслідковому зв'язку із подією ДТП та негативними наслідками; настання негативних наслідків для потерпілого у вигляді не менше як середнього ступеня тяжкості тілесного ушкодження.
Стороною обвинувачення зібрано докази у даному кримінальному провадженні та встановлена наявність у діях водія ОСОБА_7 порушення вимог правил безпеки дорожнього руху, які з технічної точки зору перебувають у причинному зв'язку із наслідками ДТП, що виразились у перевищенні водієм ОСОБА_7 . максимально дозволеної швидкості руху в населеному пункті та фактично утворюють склад кримінального правопорушення, передбаченого за ч. 1 ст. 286 КК України.
Звертає увагу, що під час судового розгляду судом першої інстанції будь-який доказ не визнано неналежним та недопустимим, а стороною захисту не надано жодних доказів, що ставлять під сумнів винуватість ОСОБА_7 або його невинуватість взагалі.
Так, стороною захисту долучено лише довідку щодо завантаження автомобіля «Форд Транзит Коннект» будівельними матеріалами загальною вагою 732 кг, що, на їх думку, могло вплинути на визначення параметру швидкості руху, шляхом проведення експертного дослідження.
Зважаючи на це, стороною обвинувачення ініційовано питання про проведення судової інженерно-транспортної експертизи, за результатами якої встановлено, що швидкість руху автомобіля, ким керував обвинувачений ОСОБА_7 становить 60,1 км/год, що є більшим, аніж при висуненні обвинувачення під час досудового розслідування.
Наявність зафіксованого в ході проведення огляду місця ДТП сліду юзу коліс автомобіля під керуванням ОСОБА_7 свідчить виключно про те, що під час руху ОСОБА_7 реагував на зміну дорожньої обстановки шляхом застосування заходів екстреного гальмування.
Під час проведення відповідних інженерно-транспортних досліджень експертами було визначено час руху транспортного засобу під керуванням ОСОБА_7 у загальмованому стані безпосередньо до моменту зіткнення із зустрічним автомобілем. Подальшим дослідженням експерт провів визначення мінімально можливого часу існування небезпеки для руху водію ОСОБА_7 та порівняв визначену ним величину із відповідною величиною часу (відстані) необхідних для зупинки технічно справного транспортного засобу під керуванням ОСОБА_7 в умовах місця ДТП. Згідно відповідних експертних розрахунків було отримано висновок щодо наявності в діях ОСОБА_7 порушень вимог Правил дорожнього руху України, що з технічної точки зору перебувають у причинному зв'язку із подією ДТП та її наслідками.
На стадії досудового розслідування та судового розгляду не виникала необхідність проведення комплексного судового фототехнічного та інженерно-транспортного дослідження (експертизи), оскільки в матеріалах провадження існують 2 судові інженерно-транспортні експертизи, які не суперечать одна одній, навпаки, навіть під час судового розгляду встановлена швидкість руху обвинуваченого, яка є більшою, аніж при висуненні обвинувачення.
Вважає, що наразі є необхідність у проведенні відповідного комплексного судового фототехнічного та інженерно-транспортного дослідження (експертизи), з метою остаточного вирішення питання щодо наявності саме в діях обвинуваченого ОСОБА_7 порушень ПДР, що перебувають у причинно-наслідковому зв'язку із наслідками ДТП.
Таким чином, вважає за необхідне призначити комплексну судову фототехнічну та інженерно-транспортну експертизу, з наданням експертам відповідних вихідних даних, викладених в апеляційній скарзі.
Звертає увагу, що суд спотворив фактичні обставини та не прийняв до уваги експертні дослідження механізму ДТП № СЕ-19/108-21/128 ІТ від 23.02.2021 та № 6208/6209-22 від 14.02.2023 за результатами проведення інженерно-транспортних експертиз та виніс незаконне, невмотивоване та необґрунтоване рішення.
Оцінюючи зібрані докази, суд дійшов до висновку тільки про порушення правил дорожнього руху водієм ОСОБА_9 , без взяття до уваги відомостей щодо наявності у діях водія ОСОБА_7 порушення вимог ПДР, які з технічної точки зору перебувають у причинному зв'язку з наслідками ДТП, що виразились у перевищенні водієм ОСОБА_7 . максимально дозволеної швидкості руху у населеному пункті.
Просить виправдувальний вирок скасувати та ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 286 КК України покарання у вигляді 2 років обмеження волі з позбавлення права керування транспортними засобами на 2 роки, на підставі ст. 75 КК України звільнити від відбування основного покарання з іспитовим строком 1 рік, покласти обов'язки, передбачені ст. 76 КК України.
Крім того, в апеляційній скарзі викладено клопотання про повторне дослідження доказів, а саме: висновок експерта № СЕ-19/108-21/128 ІТ від 23.02.2021; висновок експерта № 6208/6209-22 від 14.02.2023; відеозапис наслідків ДТП та протокол огляду місця події від 25.11.2020 зі схемою фіксації наслідків ДТП, яка є додатком до протоколу огляду місця події.
Також просить призначити комплексну судову фототехнічну та інженерно-транспортну експертизу за експертною спеціальністю «Дослідження обставин і механізму дорожньо-транспортної пригоди», проведення якої доручити експертам Запорізького НДЕКЦ МВС України, поставити на вирішення експертам наступні питання:
- відповідно до наданого відеозапису якою була швидкість руху автомобіля «Форд Транзит Коннєкт» з урахуванням сталих об'єктів на відеозаписі, його габаритних розмірів та технічних характеристик транспортного засобу в момент початку зміни напрямку руху з боку водія зустрічного автомобілю «Деу Ланос»?
- відповідно до наданого відеозапису який час минає з моменту зміни напряму руху (початку лівого повороту) водієм автомобілю «Деу Ланос» до моменту зіткнення із зустрічним автомобілем «Форд Транзит Коннєкт»?
- виходячи із відповідей на попередні питання, як з технічної точки зору в даній дорожній ситуації повинні були діяти кожен з учасників дорожньо-транспортної пригоди для забезпечення безпеки руху?
- у діях кого з учасників ДТП маються невідповідності вимогам пунктів Правил дорожнього руху України, що знаходяться, з технічної точки зору, в причинному зв'язку з подією пригоди?
- чи мали водії ОСОБА_9 та ОСОБА_7 технічну можливість уникнути зіткнень, якщо так, то за допомогою яких заходів?
В апеляційній скарзі представник потерпілого ОСОБА_9 - адвокат ОСОБА_10 вважає вирок суду незаконним та таким, що підлягає скасуванню у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та незастосуванням судом норм кримінального закону, який підлягав застосуванню.
В обґрунтування своїх вимог зазначає, що відповідно до висновку інженерно-транспортної експертизи № СЕ-19/108-21/128-ІТ від 23.02.2021, порушення ОСОБА_7 ПДР знаходяться у прямому зв'язку з подією ДТП, отже потерпілому діями обвинувачуваного спричинено тілесні ушкодження середньої тяжкості.
Вказаний висновок було визнано судом першої інстанції допустимим доказом, проте не взято до уваги вищенаведені висновки експертизи щодо наявності причинно-наслідкового зв'язку між порушенням обвинуваченим швидкісного режиму та настанням ДТП.
Причиною того, що водій ОСОБА_7 скоїв зіткнення з автомобілем, яким керував потерпілий, стало перевищення обвинуваченим дозволеної швидкості руху у місті (50 км/год) більш ніж на 7-10 кілометрів на годину, адже у випадку дотримання швидкісних обмежень, обвинувачений, побачивши перед собою перешкоду - автомобіль потерпілого, що здійснював поворот, застосувавши гальмування, зупинив би власний транспортний засіб, не допустивши зіткнення.
При цьому, вказане перевищення швидкості обвинуваченим підтверджується як висновком інженерно-транспортної експертизи № СЕ-19/108-21/128-ІТ від 23.02.2021, так і висновком інженерно-транспортної експертизи №6208/6209-22 від 14.03.2023.
Крім того, згідно висновку інженерно-транспортної експертизи № СЕ-19/108-21/128-ІТ від 23.02.2021, при дотримання водієм ОСОБА_7 швидкісного режиму він мав технічну можливість уникнути зіткнення з автомобілем ОСОБА_9 , а в діях ОСОБА_7 вбачається невідповідність вимогам п.п. 12.4,12.9 б) ПДР.
Щодо вихідних даних про масу транспортного засобу, яким керував ОСОБА_7 , звертає увагу, що експерту дані про масу вантажу 300 кг надав сам обвинувачений під час досудового розслідування, проте змінив свої показання та надалі вказав масу вантажу у 736 кг.
Наявність саме такої маси вантажу належними та допустимими доказами не підтверджується, так як надана накладна про купівлю товарів ОСОБА_7 не підтверджує, що саме ці товари у такій же кількості були ним завантажені в автомобіль 25.11.2020 перед подією ДТП.
Проте вказані дані в цілому не вплинули на розрахунки експертів, так як в обох експертизах ними бралось значення сповільнення технічно справного автомобіля категорії МІ групи 3, до якої відноситься «Форд Транзит Коннект», яким керував обвинувачений.
Окрім того, у висновку експерта інженерно-транспортної експертизи №6208/6209-22 від 14.03.2023 зазначено, що маса автомобіля «Форд Транзит Коннєкт» береться з максимальним навантаженням в 100 процентів.
Стосовно посилання суду першої інстанції на висновки, викладені у Постанові Великої Палати Верховного Суду України від 21.08.2019 №13-31кс19, зауважує, що обставини вказаної справи (наїзд на пішохода) є значно відмінними від цієї кримінальної справі, тож ці висновки до даної справи суд першої інстанції застосував неправильно.
Крім того, в даному кримінальному провадженні були досліджені адміністративні матеріали щодо водія ОСОБА_9 , проте судом не взято до уваги результат розгляду цього протоколу судом, з винесенням постанови, якою справу закрито, а в ході розгляду адміністративного протоколу було встановлено вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення.
Так як в оскаржуваному вироку відсутні посилання на результати розгляду судом адміністративного матеріалу щодо ОСОБА_9 , вважає за необхідне долучити вказану постанову Жовтневого районною суду м. Запоріжжя від 20.04.2021 та дослідити її у судовому засіданні у якості доказу.
Також вважає, що суд повинен був задовольнити цивільний позов у повному обсязі, оскільки потерпілий отримав тілесні ушкодження, знаходився на стаціонарному та амбулаторному лікуванні, на яке витратив більше 3,5 місяців, на теперішній час його кисть не функціонує належним чином, не має можливості працювати, переживає за своє можливе звільнення з роботи, планує встановлювати групу інвалідності, переживає сильний біль та страждання.
Просить виправдувальний вирок скасувати та ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 286 КК України покарання, що відповідає тяжкості вчиненого діяння, а цивільний позов задовольнити, стягнувши з ОСОБА_7 моральну шкоду в розмірі 46108,37 грн. та судові витрати у розмірі 5000 грн. за розгляд справи у суді першої інстанції, та інші судові витрати, якщо такі виникнуть під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції.
Прокурор в судовому засіданні апеляційного суду підтримав подану апеляційну скаргу та клопотання про повторне дослідження доказів в кримінальному провадженні. Вказував, що суд першої інстанції застосував практику Великої Палати ВС, яка нерелевантна до вказаного провадження, що зумовлює помилковість висновків суду першої інстанції. Крім того, суд не здійснив всіх заходів для усунення сумнівів у висновках експертів, зокрема не здійснив їх допит, а лише формально надав перевагу одному доказу над іншим.
Потерпілий ОСОБА_9 в судовому засіданні апеляційного суду підтримав апеляційні скарги та просив вирок суду скасувати.
Представник потерпілого - адвокат ОСОБА_10 підтримав апеляційні скарги, наголошував на тому, що вирок суду першої інстанції повинен бути скасований через невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні фактичним обставинам кримінального провадження. Судом першої інстанції не було оцінено належним чином висновок інженерно-транспортної експертизи від 23.02.2021 року, яким встановлено, що ОСОБА_7 при дотриманні дозволеної швидкості мав технічну можливість уникнути зіткнення з автомобілем потерпілого.
Обвинувачений ОСОБА_7 в судовому засіданні апеляційного суду заперечував щодо доводів апеляційних скарг та просив вирок суду залишити без змін.
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_8 просила вирок суду першої інстанції залишити без змін та заперечувала щодо доводів апеляційних скарг. Вважала, що суд першої інстанції вірно надав правильну оцінку всім доказам та дійшов до обґрунтованих висновків.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, думку учасників судового провадження, їх виступи в судових дебатах, перевіривши матеріали провадження в межах поданих апеляційних скарг, обговоривши їх доводи і надавши обвинуваченому останнє слово, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Відповідно до вимог ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим, зокрема, повинно бути ухвалене згідно з нормами матеріального та процесуального права, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України, з наведенням належних і достатніх мотивів та підстав його ухвалення.
З огляду на ст. 409 КПК України, підставами для скасування або зміни судового рішення судом апеляційної інстанції є, окрім іншого, неповнота судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Відповідно до вимог ст. 410 КПК України, неповним визнається судовий розгляд, під час якого залишилися недослідженими обставини, з'ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення, зокрема, у разі якщо судом були відхилені клопотання учасників судового провадження про допит певних осіб, дослідження доказів або вчинення інших процесуальних дій для підтвердження чи спростування обставин, з'ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення.
Відповідно до вимог ст. 411 КПК України, судове рішення вважається таким, що не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, якщо, висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду; суд не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки; за наявності суперечливих доказів, які мають істотне значення для висновків суду, у судовому рішенні не зазначено, чому суд взяв до уваги одні докази і відкинув інші; висновки суду, викладені у судовому рішенні мають істотні суперечності.
Згідно з ч. 3 ст. 374 КПК України мотивувальна частина обвинувального вироку повинна містити, окрім іншого, докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
З мотивувальної частини вироку вбачається, що суд першої інстанції в основу поклав дослідженні в судовому засіданні показання обвинуваченого ОСОБА_7 , потерпілого ОСОБА_9 , письмові докази кримінального провадження, зокрема й висновки судових експертиз №СЕ-19/108-21/128-ІТ від 23.02.2021 року та №6208/6209-22 від 14.03.2023 року .
Однак ухвалюючи виправдувальний вирок від 24.05.2023 року, відносно обвинуваченого ОСОБА_7 , суд першої інстанції застосував нерелевантну судову практику, яка викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 року за №13-31кс19.
Зокрема, апеляційний суд в цій частині погоджується з апелянтами про те, що відповідно до висновків Великої Палати ВС, в провадженні розглядалося ДТП, у якій приймав участь водій автомобіля та пішохід, який рухався у попутному напрямку автомобіля.
Відповідно до змісту постанови стороною обвинувачення оспорювались саме обтяжуючи обставини вчиненого злочину, покарання, однак, не ставилось питання щодо причинно-наслідкового зв'язку вчиненого ДТП, на які посилається у випадку ДТП за участю ОСОБА_7 , суд першої інстанції, оскільки у даному випадку має місце ДТП за участю двох водіїв, які керують транспортними засобами на час ДТП.
Колегія суддів вважає, що обставини вказаної справи (наїзд на пішохода) є значно відмінними від вказаного кримінального провадження, а тому вказані висновки суд першої інстанції застосував помилково.
Також судом першої інстанції було досліджено висновок експерта №6208/6209-22 від 14.03.2023 року та висновок експерта №СЕ-19/108-21/128-ІТ від 23.02.2021 року, якими встановлено порушення водієм ОСОБА_7 вимог ПДР України, зокрема перевищення швидкості руху в населеному пункті.
Однак, в супереч вказаному, суд першої інстанції дійшов до висновку про порушення вимог ПДР України лише водієм ОСОБА_9 , які лежать в причинному зв'язку між діями і наслідками у вигляді ДТП, без взяття до уваги відомостей щодо наявності у діях водія ОСОБА_7 порушення вимог ПДР України через перевищення швидкості.
Так, матеріали провадження містять висновки експерта про те, що ОСОБА_7 перевищив швидкість в населеному пункті, що знаходиться в причинному зв'язку між наслідками ДТП (висновок експерта №СЕ-19/108-21/128-ІТ від 23.02.2021 року) та висновки експерта про те, що ОСОБА_7 перевищив швидкість свого руху, однак вирішити питання про причинний зв'язок не надається можливим (висновок експерта №6208/6209-22 від 14.03.2023 року).
Отже, матеріали справи містять суперечності щодо встановлення швидкості руху автомобіля під керуванням обвинуваченого і щодо наявності між діями учасників пригоди причинного зв'язку між із наслідками у вигляді ДТП.
Крім того, суд першої інстанції не врахував того, що у висновку експерта №6208/6209-22 від 14.03.2023 року в розрахунках швидкості (а.с.36, т.2) експертом взято до уваги навантаження в 100 відсотків, а не як на вихідних даних - 736 кг.
Висновком експерта від 23.02.2021 року встановлено, що швидкість автомобіля ОСОБА_7 без врахування вантажу складає 57-57,9 км/год, в той час, як в іншому висновку експерта від 23.02.2021 року швидкість складала 61,1 км/год, тобто більше, аніж при висуненні обвинувачення під час досудового розслідування.
Вказані розбіжності в судовому засіданні не були усуненні, експерт за висновком від 14.03.2023 року не допитувався для усунення вказаних недоліків, зокрема не було з'ясовано, в чому полягає така різниця в швидкості та як вираховувалась швидкість руху з вантажем масою 736 кг та чи вплинула така маса на швидкість руху і екстреного гальмування під час виявлення небезпеки для водія ОСОБА_7 .
Фактично суд першої інстанції під час винесення вироку відкинув висновки експертизи №СЕ-19/108-21/128-ІТ від 23.02.2021 року, надавши перевагу іншому висновку експерта за експертизою №6208/6209-22 від 14.03.2023 року, без врахування обставини встановлення перевищення швидкості під час руху водієм ОСОБА_7 .
Крім того, судова колегія вказує, що висновки суду першої інстанції проте, що наявність порушення вимог ПДР України в діях одного водія виключає вини іншого водія є передчасними, оскільки наявність порушення вимог ПДР України в діях одної особи не може виключати наявність порушень ПДР України в діях іншої особи.
Вказані недоліки в свою чергу викликають вірогідність ряду припущень у вказаному кримінальному провадження, які є недопустимими при ухвалені вироку.
Таким чином, суд першої інстанції в судовому засіданні не усунув суперечності у висновках експертів, застосував нерелевантну судову практику, що в сукупності призвело до передчасних висновків про виправдування ОСОБА_7 .
Вказане, є істотним порушенням в розумінні практики Європейського суду з прав людини справі, оскільки усталеною практикою суду, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів мають належним чином бути викладені підстави, на яких вони ґрунтуються (рішення у справі «Морейра Феррейра проти Португалії (№ 2)» [ВП] (Moreira Ferreira v. Portugal (no. 2) [GC], заява № 19867/12, пункт 84, від 11 липня 2017 року).
Право на справедливий судовий розгляд може вважатися ефективним, тільки якщо клопотання чи зауваження сторін дійсно «заслухані», тобто належним чином розглянуті судом та на них були надані обґрунтовані відповіді (рішення у справі «Кармель Суліба проти Мальти» (Carmel Saliba v. Malta), заява № 24221/13, пункт 65, від 29 листопада 2016 року).
Приймаючи до уваги встановлені факти неповноти судового розгляду, яку допущено судом першої інстанції, виходячи з загальних засад кримінального провадження, а саме вимог ст.7 КПК України, ч.6 ст.9 КПК України, оскаржуваний вирок, на підставі п.3 та п.2 ч.1 ст.409, ч.1 ст.412, ст.415 КПК України, підлягає скасуванню із призначенням нового розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції.
Що стосується клопотання прокурора про повторне дослідження доказів та призначення експертизи в суді першої інстанції, то колегія суддів дійшла до наступних висновків.
Відповідно ч.3 ст.404 КПК України, за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов'язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.
В апеляційній скарзі прокурором заявлено клопотання про дослідження повторно письмових доказів та призначення комплексної судової фототехнічної та інженерно-транспортної експертизи.
Повторне дослідження доказів є правом, а не обов'язком суду. Відмова в задоволенні клопотання щодо повторного дослідження доказів свідчить не про порушення кримінального процесуального закону та неповноту досліджень доказів, а про відсутність аргументованих підтверджень щодо необхідності цих дій. Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною в рішенні Верховного Суду від 10 червня 2020 року (справа № 712/2341/15-к, провадження № 51-6364км19).
Судова колегія вважає, що клопотання прокурора про повторне дослідження доказів і призначення експертизи обумовлене виключно незгодою з оцінкою доказів місцевого суду, а не за умов ст.404 КПК України.
Апеляційний суд не може здійснювати збір доказів винуватості чи невинуватості під час перегляду кримінального провадження.
З огляду на вказані обставини колегія суддів, не може без належних підстав досліджувати і давати оцінку тим доказам і обставинам, які були досліджені, однак не оцінені належним чином судом першої інстанції, тому вирок підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду.
При цьому, призначаючи новий розгляд в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції не має права вирішувати наперед питання про доведеність чи недоведеність обвинувачення, достовірність чи недостовірність доказів, переваги одних доказів над іншими, застосування судом першої інстанції того чи іншого закону України про кримінальну відповідальність та призначення покарання. А тому, при новому розгляді районному суду належить з'ясувати всі фактичні обставини справи у порядку визначеному кримінальним процесуальним законом.
Отже, скасовуючи вирок через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, колегія суддів не входить в обговорення всіх доводів апеляційної скарги прокурора і представника потерпілого, однак вважає, що вони підлягають ретельній перевірці під час нового судового розгляду, як такі, що мають суттєве значення у цьому кримінальному провадженні.
При новому судовому розгляді необхідно усунути порушення, зазначені у цій ухвалі, повно та всебічно дослідити обставини, які мають істотне значення для кримінального провадження, створити сторонам необхідні умови для забезпечення рівних прав у наданні доказів на підтвердження своїх позицій і доведенні перед судом їх переконливості та ухвалити рішення, яке відповідає вимогам закону.
На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 405, 407, 409, 412, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги прокурора у кримінальному провадженні - прокурора Дніпровської окружної прокуратури м. Запоріжжя ОСОБА_11 , представника потерпілого ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_10 задовольнити частково.
Вирок Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 24 травня 2023 року, яким ОСОБА_7 визнаний невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та виправданий у зв'язку з не доведенням того, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення, скасувати.
Призначити новий розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції в іншому складі суду.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту оголошення та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3