Справа № 302/312/24
Закарпатський апеляційний суд
29.04.2024 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд в особі судді Феєра І. С., розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді справу про адміністративне правопорушення № 33/4806/284/24 за апеляційною скаргою захисника-адвоката Рішка С. І. на постанову судді Міжгірського районного суду Закарпатської області від 22.03.2024.
Цією постановою:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, мешканець АДРЕСА_1 , працівник Міжгірської філії ДП «Ліси України», визнаний винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 122-4, 124 КУпАП та на нього із застосуванням ст. 36 цього Кодексу накладено адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 01 (один) рік 06 (шість) місяців.
Стягнуто з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір у розмірі 605 грн 60 коп.
З протоколів про адміністративні правопорушення серії ААД № 488223, ААД № 488222 від 13.03.2024 та постанови судді від 22.03.2024 вбачається, що 10.03.2024 о 20 год 30 хв на автодорозі «Долина-Хуст» в с. Сойми Хустського району, біля будинку ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки «Фольксваген Пасат» номерний знак НОМЕР_1 , не врахував дорожньої обстановки, не вибрав безпечної швидкості руху, з'їхав у кювет з дороги та допустив зіткнення з житловим будинком № 83 в с. Сойми, внаслідок чого автомобіль та будинок зазнали пошкоджень. Після цієї події водій ОСОБА_2 покинув місце дорожньо-транспортної пригоди.
В апеляційній скарзі захисник-адвокат Рішко С. І. вказує на те, що постанова судді є незаконною. Розгляд справи всупереч ст. 268 КУпАП був проведений без участі ОСОБА_2 та без належного його сповіщення про час і місце судового розгляду, що призвело до передчасного висновку про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 122-4, 124 КУпАП. Разом з тим, захисник просить змінити постанову суду першої інстанції в частині накладення адміністративного стягнення пом'якшивши його до штрафу в розмірі 200 (двохсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 грн. В обґрунтування вказаних доводів зазначає, що ОСОБА_2 визнає факт вчинення ним адміністративних правопорушень, передбачених ст. 122-4, 124 КУпАП. Однак, суд першої інстанції при накладенні адміністративного стягнення не врахував щире розкаяння ОСОБА_2 , добровільне відшкодування збитків, які були відшкодовані ще до складання протоколів про адміністративні правопорушення, відсутність претензій з боку потерпілого, позитивну характеристику за місцем проживання та роботи, а також відсутність даних про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної чи кримінальної відповідальності.
-2-
Будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду апеляційної скарги, ОСОБА_2 та його захисник-адвокат Рішко С. І. на розгляд справи щодо ОСОБА_2 не з'явилися. Останні судову кореспонденцію отримували, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляли, а тому, враховуючи вимоги закону про розгляд справи в розумні строки, передбачені ч. 4 ст. 294 КУпАП, а також рішення Європейського суду з прав людини «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07.07.1989 про те, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип - верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи, апеляційний суд уважає за необхідне розглянути справу за відсутності ОСОБА_2 та його захисника-адвоката Рішка С. І., що не може розцінюватись як порушення їх прав, передбачених ст. 268, 271 КУпАП. При цьому враховується заява захисника-адвоката Рішка С. І. про можливість розгляду апеляційної скарги без його та ОСОБА_2 участі.
Дослідивши зібрані в справі докази, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про те, що апеляційна скарга захисника підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Згідно ч. 7 ст. 294 КУпАП України апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 245 КУпАП, провадження по справам про адміністративні правопорушення повинно бути засновано на своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному з'ясуванню обставин справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Оцінка доказів відповідно до ст. 252 КУпАП здійснюється за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП при розгляді справи суд зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно до вимог ст. 251, 252 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчинені та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.
Cуд першої інстанції всебічно й повно дослідивши матеріали справи, вірно прийшов до висновку про наявність у діях ОСОБА_2 складу адміністративних правопорушень, передбачених ст. 122-4, 124 КУпАП, оскільки останній 10.03.2024 о 20 год 30 хв на автодорозі «Долина-Хуст» в с. Сойми Хустського району, керуючи автомобілем марки «Фольксваген Пасат» номерний знак НОМЕР_1 , не врахував дорожньої обстановки, не вибрав безпечної швидкості руху, з'їхав у кювет з дороги та допустив зіткнення з житловим будинком № 83 в с. Сойми, внаслідок чого автомобіль та будинок зазнали пошкоджень. Після цієї події водій ОСОБА_2 покинув місце дорожньо-транспортної пригоди.
-3-
Порушення ОСОБА_2 п. 2.10 «а», 12.1 Правил дорожнього руху України підтверджується, як протоколами про адміністративні правопорушення серій ААД № 488223, ААД № 488222 від 13.03.2024, так і даними схеми місця дорожньо-транспортної пригоди від 13.03.2024, письмовими поясненнями ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , потерпілого ОСОБА_4 , рапортом поліцейського від 13.03.2024 та іншими матеріалами справи.
При розгляді справи про адміністративне правопорушення цим доказам суд дав належну оцінку та вірно кваліфікував дії ОСОБА_2 за ст. 122-4, 124 КУпАП, що стороною захисту не оспорюються.
Доводи захисника про те, що розгляд справи був проведений за відсутності ОСОБА_2 , апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки ОСОБА_2 згідно протоколів про адміністративні правопорушення знав про перебування у провадженні Міжгірського районного суду Закарпатської області справ щодо нього. Крім того, з матеріалів справи вбачається, що суд повідомляв ОСОБА_2 про час та місце розгляду справи належним чином, разом з тим, в судове засідання призначене на 22.04.2024 ОСОБА_2 не з'явився, про поважність своєї неявки не повідомив.
Як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Крім того, враховуючи принцип судочинства, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, враховуючи безпідставне умисне затягування правопорушником справи нівелює завдання КУпАП, яким є охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції, законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП).
Частиною 1 статті 268 КУпАП передбачено, що справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Відповідно до ст. 6 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків або при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий i відкритий розгляд справи упродовж розумного строку незалежним i безстороннім судом, встановленим законом.
У ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» вказано, що стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнов проти України», в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.
-4-
Суд повинен контролювати процесуальну поведінку осіб, які беруть участь у справі, а значить обов'язок добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки, а також нести відповідальність за зловживання правом. В прямі обов'язки осіб, що беруть участь у справі, входить дотримання процесуальної дисципліни на протязі всього провадження у справі.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07.07.1989, виходить з того, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було зневільовано ключовий принцип - верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи як, що таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи.
В цьому ж рішенні Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Стаття 268 КУпАП не містить імперативної заборони розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 122-4, 124 КУпАП, без обов'язкової присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Таким чином рішення суду першої інстанції про розгляд справи за відсутності ОСОБА_2 прийнято відповідно до вимог ст. 268 КУпАП.
Між тим, при застосуванні до ОСОБА_2 адміністративного стягнення судом першої інстанції не враховано характер вчиненого правопорушення, особу порушника, його майновий стан, ступінь його вини, ставлення до вчиненого.
Згідно ст. 23, 33 КУпАП при накладенні стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини що пом'якшують і обтяжують відповідальність та враховується мета адміністративного стягнення, яка застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Зі змісту постанови місцевого суду вбачається, що в ній відсутні належні обґрунтування та мотиви обрання судом саме такої міри та виду адміністративного стягнення з огляду на справедливий баланс між адміністративним проступком та мірою відповідальності.
Статтею 24 КУпАП зазначено, що обставинами, що пом'якшують відповідальність за адміністративне правопорушення, визнаються: 1) щире розкаяння винного; 2) відвернення винним шкідливих наслідків правопорушення, добровільне відшкодування збитків або усунення заподіяної шкоди; 3) вчинення правопорушення під впливом сильного душевного хвилювання або при збігу тяжких особистих чи сімейних обставин; 4) вчинення правопорушення неповнолітнім; 5) вчинення правопорушення вагітною жінкою або жінкою, яка має дитину віком до одного року. Законами України може бути передбачено й інші обставини, що пом'якшують відповідальність за адміністративне правопорушення. Орган (посадова особа), який вирішує справу про адміністративне правопорушення, може визнати пом'якшуючими і обставини, не зазначені в законі.
Обставини, які пом'якшують відповідальність за адміністративне правопорушення, є проявом принципу індивідуалізації покарання.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
-5-
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Накладаючи адміністративне стягнення відносно ОСОБА_2 з урахуванням ст. 36 КУпАП в межах санкції за ст. 122-4 КУпАП, суд першої інстанції не врахував належним чином обставини, що пом'якшують відповідальність за адміністративне правопорушення, відсутність обстави, які його обтяжують та дані про особу ОСОБА_2 і застосував до останнього стягнення у виді позбавлення права керування транспортним засобом, яке, в даному випадку, є занадто суворим і тому його застосування не відповідає балансу відповідності між адміністративним проступком та застосованою за це мірою відповідальності.
При визначенні виду і міри адміністративного стягнення до ОСОБА_2 апеляційним судом враховується: добровільне відшкодування збитків, які згідно заяви потерпілого ОСОБА_4 , були відшкодовані ще до складання протоколів про адміністративні правопорушення, позитивну характеристику за місцем проживання та роботи, а також відсутність даних про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної чи кримінальної відповідальності, а також відсутність обставин, що обтяжують відповідальність та претензій з боку потерпілого ОСОБА_4 .
Враховуючи встановлене, апеляційний суд уважає за необхідне змінити судове рішення в частині накладення адміністративного стягнення за ст. 122-4 КУпАП, застосувавши до ОСОБА_2 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двохсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, у зв'язку з чим апеляційна скарга захисника підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
Апеляційну скаргу захисника-адвоката Рішка С. І. задовольнити частково.
Постанову судді Міжгірського районного суду Закарпатської області від 22.03.2024 про притягнення ОСОБА_5 до адміністративної відповідальності за ст. 122-4, 124 КУпАП в частині накладання адміністративного стягнення змінити.
Застосувати до ОСОБА_5 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 (три тисячі чотириста) грн.
В решті постанову судді Міжгірського районного суду Закарпатської області від 22.03.2024 щодо ОСОБА_2 залишити без змін.
Постанова апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя