Справа № 306/1705/22
Іменем України
16 квітня 2024 року м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Мацунича М.В.
суддів: Фазикош Г.В., Джуги С.Д.
з участю секретаря судового засідання: Сливки С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Козар Микола Михайлович, на рішення Свалявського районного суду Закарпатської області від 01 грудня 2022 року, ухвалене головуючою суддею Ганчак Л.Ф. у справі за позовом ОСОБА_2 до Органу опіки і піклування Керецьківської сільської ради, ОСОБА_1 про участь у вихованні дитини та визначення графіку спілкування
встановив:
У вересні 2022 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Органу опіки і піклування Керецьківської сільської ради, ОСОБА_1 про участь у вихованні дитини та визначення графіку спілкування.
Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що її син ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перебували в шлюбі, який було розірвано 19.12.2018. У шлюбі в них народився син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який після розлучення проживав разом з матір'ю.
ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_4 . Після смерті матері дитина залишилася проживати з ОСОБА_1 , який є вітчимом.
Висновком служби у справах дітей Керецьківської сільради та наказу №82 від 27.06.2022 дитину було тимчасово влаштовано до вітчима ОСОБА_1 .
Однак, ОСОБА_2 вважає, що першочерговий пріоритет щодо визначенні місця проживання малолітнього ОСОБА_5 має його батько, який тимчасово перебуває за кордоном, а також вона, як бабуся.
Оскільки, між сторонами не досягнуто згоди щодо спілкування та виховання малолітнього ОСОБА_5 , позивач просила суд визначити участь у вихованні онука, шляхом побачення та зобов'язання не чинити перешкоди у спілкуванні.
Рішення Свалявського районного суду Закарпатської області від 01 грудня 2022 року позов задоволено.
Встановлено участь ОСОБА_2 у вихованні ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та визначено спосіб участі у його вихованні та спілкуванні, а саме:
- побачення ОСОБА_2 з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - кожного першого та третього тижня місяця з 14.00 год п'ятниці до 15.00 год неділі за місцем проживання ОСОБА_2 в АДРЕСА_1 без присутності вітчима;
- кожної середи тижня місяця з 14.00 год до 15.00 год за місцем знаходженням Служби у справах дітей АДРЕСА_2 без присутності вітчима.
Зобов'язано ОСОБА_1 та третіх осіб з якими тимчасово проживає малолітній ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 не чинити ОСОБА_2 перешкод у спілкуванні з малолітнім внуком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в тому числі засобами телефонного та Інтернет зв'язку.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Козар М.М., подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення суду в частині побачення ОСОБА_2 з ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 кожного першого та третього тижня місяця з 14.00 год п'ятниці до 15.00 год. неділі за місцем проживання ОСОБА_2 в АДРЕСА_1 без присутності вітчима та в частині зобов'язати ОСОБА_1 та третіх осіб з якими тимчасово проживає малолітній ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 не чинити ОСОБА_2 перешкод у спілкуванні з малолітнім внуком ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 в тому числі засобами телефонного та Інтернет зв'язку скасувати та ухвалити нове рішення та відмовити в задоволенні позовних вимог. В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Вказує, що з ОСОБА_4 він перебував в шлюбі та з двохрічного віку виховує ОСОБА_6 і він називає мене своїм батьком. Після смерті ОСОБА_4 , її син залишився проживати з ним, він піклується про малолітнього ОСОБА_5 , виховує його та утримує.
Зазначає, що ним ніколи не вчинялися дії щодо перешкод позивачу бачитися з онуком на протязі дня чи у вихідні дні. Позивач навіть не надала йому або внуку ОСОБА_6 свій номер телефону чи попросила від нього його номер телефону, щоб з ним поспілкуватися.
Звернення до суду з вказаним позовом можливе коли є перешкоди у спілкуванні з внуком, однак, таких доказів позивачем не надано і такі відсутні в матеріалах справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом встановлено, що предметом спору, тобто правовим об'єктом, з приводу якого виникла конфліктна ситуація між сторонами справи є сімейні правовідносини, пов'язані з участю бабусі у вихованні внука.
ОСОБА_2 є бабусею ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Мати ОСОБА_7 (змінила прізвище з " ОСОБА_7 " на " ОСОБА_7 " у зв'язку з реєстрацією шлюбу з відповідачем 20.03.2019, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.60).
Відповідач займається вихованням дитини із двохрічного віку.
Відповідно до висновку служби у справах дітей від 27.06.2022 №82 та наказу про тимчасове влаштування малолітньої дитини до вітчима ОСОБА_1 дитина постійно проживає у відповідача в с. Керецьки Хустського району Закарпатської області.
Бабуся має належні умови для проживання, може самостійно забезпечити довіз дитини із с. Керецьки в с. Стройне, не зловживає алкогольними чи іншими напоями, має самостійний дохід, доказів того, що будь які інші обставини життя бабусі можуть створити негативні умови для дитини, суду не надано. Вимоги позивача про те, щоб дитина перебувала у п'ятницю та у неділю кожного першого та третього тижня місяця на протязі кількох годин у бабусі є законними та підставними.
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Частинами першою, другою статті 3 Конвенції про права дитини закріплено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 вказаної Конвенції держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
Будь-який сімейний спір стосовно дитини має вирішуватися з урахуванням та якнайкращим забезпеченням інтересів дитини.
СК України визначає засади шлюбу, особисті немайнові та майнові права і обов'язки подружжя, підстави виникнення, зміст особистих немайнових і майнових прав та обов'язків батьків і дітей, усиновлювачів та усиновлених, інших членів сім'ї та родичів. Регулювання сімейних відносин здійснюється цим Кодексом з метою: зміцнення сім'ї як соціального інституту і як союзу конкретних осіб; утвердження почуття обов'язку перед батьками, дітьми та іншими членами сім'ї; побудови сімейних відносин на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги і підтримки; забезпечення кожної дитини сімейним вихованням, можливістю духовного та фізичного розвитку (стаття 1 СК України).
Частиною другою статті 2 СК України визначено, що цей Кодекс регулює сімейні особисті немайнові та майнові відносини між бабою, дідом, прабабою, прадідом та внуками, правнуками, рідними братами та сестрами, мачухою, вітчимом та падчеркою, пасинком.
Згідно із частинами восьмою, дев'ятою та десятою статті 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.
Положеннями статті 257 СК України визначено, що баба, дід, прабаба, прадід мають право спілкуватися зі своїми внуками, правнуками, брати участь у їх вихованні. Батьки та інші особи, з якими проживає дитина, не мають права перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків. Якщо такі перешкоди чиняться, баба, дід, прабаба, прадід мають право на звернення до суду з позовом про їх усунення.
Відповідно до статті 263 СК України спір щодо участі баби, діда, прабаби, прадіда, брата, сестри, мачухи, вітчима у вихованні дитини вирішується судом відповідно до статті 159 цього Кодексу.
За правилами частини другої статті 159 СК України суд визначає способи участі у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця проживання тощо), місце та час їхнього спілкування з урахуванням ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особистої прихильності дитини, її віку, стану здоров'я та інших обставин, що мають істотне значення. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.
Одним із найважливіших прав дитини є право на сімейне виховання. Право дитини на сімейне виховання включає також право на спілкування з іншими членами сім'ї: дідом, бабою, братами, сестрами, іншими родичами.
Питання справедливої рівноваги між інтересами батьків та інтересами дитини неодноразово аналізувалося Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ), практика якого відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» і частини четвертої статті 10 ЦПК України застосовується судом як джерело права.
У рішенні ЄСПЛ у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (§ 54) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини (рішення ЄСПЛ у справі «Johansen v. Norway» від 07 серпня 1996 року, § 78).
Отже, положення про рівність прав та обов'язків батьків у вихованні дитини не може тлумачитися на шкоду інтересам дитини.
У справах зі спорів щодо участі батьків у вихованні та спілкуванні з дитиною узагальнений та формальний підхід є неприпустимим, оскільки сама наявність спору з цього приводу є суттєвим інструментом впливу, особливо у відносинах між колишнім (фактичним) подружжям, який може використовуватися не в інтересах дитини. Кожна справа потребує детального вивчення ситуації, врахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, у тому числі її думки, якщо вона відповідно до віку здатна сформулювати власні погляди.
Положення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод поширюються, у тому числі, і на відносини між бабою, дідом та онуками, якщо між ними існують достатньо тісні зв'язки (рішення ЄСПЛ у справі «Kruskic v. Croatia» від 25 листопада 2014 року, §108). ЄСПЛ зазначає, що держава повинна за загальним правилом забезпечити збереження сімейного зв'язку там, де він існує. Відносини між бабою, дідом і онуками за своїм характером відрізняються від відносин між батьками і дітьми і, зокрема вимагають меншого ступеня захисту. Право на повагу до сімейного життя баби, діда у відносинах з їхніми онуками передбачає, у першу чергу, право підтримувати звичайні стосунки з онуками, навіть якщо такий контакт зазвичай відбувається за згодою особи, яка має батьківську відповідальність» (рішення ЄСПЛ у справі «Bogonosovy v. Russia» від 05 березня 2019 року, § 82).
Подібні правові висновки щодо врахування найкращих інтересів дитини висловлені у рішенні ЄСПЛ від 23 липня 2019 року у справі «Швець проти України» (заява № 22208/17), а також у постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 12 квітня 2021 року у справі № 638/12278/15 (провадження № 61-14491сво20).
При цьому у вищевказаній постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду зазначено, що: «Для врахування балансу інтересів у цій справі Верховний Суд звертається до положення статті 257 СК України, згідно з якою баба, дід, прабаба, прадід мають право спілкуватися зі своїми внуками, правнуками, брати участь у їх вихованні. Батьки чи інші особи, з якими проживає дитина, не мають права перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків . Якщо такі перешкоди чиняться, баба, дід, прабаба, прадід мають право на звернення до суду з позовом про їх усунення.
Тлумачення наведених норм матеріального права у системному поєднанні з прецедентними рішеннями Європейського суду з прав людини дає Верховному Суду підстави вважати, що дід має право на особисте спілкування з дитиною, а той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати йому спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
З урахуванням наведеного, Верховний Суд вважає, що саме збалансування наведених вище прав і гарантій має бути основою для належного виконання рішення суду про участь у спілкуванні дитини з дідом».
Подібні за змістом висновки викладено Верховним Судом у постанові від 19 травня 2022 року у справі № 607/9336/20 (провадження № 61-20367св21), вирішуючи питання про права діда та баби на спілкування зі своєю онукою та на участь у її вихованні.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Крім того, ЄСПЛ зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 100 рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України»).
У справі, яка переглядається судом апеляційної інстанції, спір стосується прав баби на спілкування зі своїм онуком та встановлення графіка спілкування з ним.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги ОСОБА_2 і встановив наступний час спілкування з малолітнім ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - кожного першого та третього тижня місяця з 14.00 год п'ятниці до 15.00 год неділі за місцем проживання ОСОБА_2 в АДРЕСА_1 без присутності вітчима; - кожної середи тижня місяця з 14.00 год до 15.00 год за місцем знаходженням Служби у справах дітей АДРЕСА_2 без присутності вітчима.
Зобов'язано ОСОБА_1 та третіх осіб з якими тимчасово проживає малолітній ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 не чинити ОСОБА_2 перешкод у спілкуванні з малолітнім внуком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в тому числі засобами телефонного та Інтернет зв'язку.
Однак, апеляційний суд не може погодитися з таким графіком, з огляду на наступне.
Як встановлено апеляційним судом, малолітній ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , при організованій зустрічі з бабусею ОСОБА_2 08.08.2022 та 16.08.2022 впізнає бабусю, однак, спілкувався з нею неохоче, подарунки відмовлявся брати, побоювався щоб бабуся не забрала його до себе.
Дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв'язку, колегія суддів прийшла до висновку, що з урахуванням інтересів дитини належить надати позивачу систематичні побачення з дитиною кожного першого та третього тижня місяця з 14.00 год. до 16.00 год. п'ятниці та з 12.00 год. до 16.00 год. неділі по місцю проживання позивача в АДРЕСА_1 .
Зазначений графік максимально враховує інтереси дитини, його ставлення до бабусі, емоційний стан, зміну звичного способу життя, не буде спричиняти останньому стрес та психологічні переживання із-за потреби ночувати в бабусі.
Щодо позивних вимог ОСОБА_2 про усунення перешкод у спілкуванні з внуком у тому числі й за допомогою телефонного та інтернет зв'язку, то в цій частині вимоги не підлягають задоволенню, оскільки належних доказів того, що ОСОБА_1 вчиняє дії які перешкоджають позивачу зустрічатися з онуком та спілкуватися через засоби стільникового зв'язку, інтернету, не надано.
Згідно з вимогами п.2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до положень ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З урахуванням наведеного, оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.
Керуючись статтями 367, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд
постановив:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Козар Микола Михайлович, задовольнити.
Рішення Свалявського районного суду Закарпатської області від 01 грудня 2022 року змінити, виклавши абзац третій резолютивної частини рішення суду першої інстанції наступним чином: шляхом здійснення побачення ОСОБА_2 з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 кожного першого та третього тижня місяця з 14.00 год. до 16.00 год. п'ятниці та з 12.00 год. до 16.00 год. неділі по місцю проживання ОСОБА_2 у АДРЕСА_1 .
У заявленій позовній вимозі щодо зобов'язання ОСОБА_1 та третіх осіб з якими проживає дитина не чинити ОСОБА_2 перешкод у спілкуванні з внуком у тому числі й за допомогою телефонного та інтернет зв'язку, відмовити.
У решті вимог, рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови суду складено 29 квітня 2024 року.
Суддя-доповідач:
Судді: