Справа № 314/134/24
Провадження № 2/314/485/2024
01.04.2024 м.Вільнянськ
Вільнянський районний суд Запорізької області в складі судді Мануйлової Н.Ю., секретар судового засідання Рясна А.В., розглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 314/134/24 за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Михайло-Лукашівської сільської ради Запорізького району Запорізької області про встановлення факту проживання разом зі спадкодавцем, про встановлення факту належності правовстановлюючого документа,
Позивач ОСОБА_1 через адвоката Зіменко О.В. звернулась до суду із позовною заявою про встановлення факту проживання разом зі спадкодавцем, про встановлення факту належності правовстановлюючого документа.
Позовні вимоги мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , актовий запис про смерть №651, складений 02.10.2019 Вільнянським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в с.Трудолюбівка Вільнянського району Запорізької області, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 .
Відповідно до свідоцтва про народження, виданого повторно 06 червня 2018 року Вільнянським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, прізвище ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у с. Трудолюбівка Вільнянського району Запорізької області, зазначено «Плахотний».
За зверненням позивача, 29.09.2021 приватним нотаріусом Чепець О.С. заведено спадкову справу, після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , за №88/2021, номер у спадковому реєстрі 68570083.
Відповідно до довідки виконавчого комітету Михайло-Лукашівської сільської ради від 23.12.2022 за №247, ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , був зареєстрований в АДРЕСА_1 по день смерті. На день смерті з померлим проживала донька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Відповідно до інформаційної довідки від 31.07.2023 №34107382, позивач ОСОБА_1 , є власником вказаного домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Підстава виникнення права власності - рішення Вільнянського районного суду від 04.05.2023 №2-561/2012, технічний паспорт на житловий будинок.
Вказане домоволодіння є батьківською хатою, яку вона успадкувала після смерті матері та сестри, та проживала разом із батьком до часу його смерті.
Відповідно до відмітки у паспорті громадянина України, позивач ОСОБА_1 зареєструвала місце проживання за вказаною адресою лише 01.08.2023 року, до цього часу не мала зареєстрованого місця проживання, проте вважала, що з моменту ухвалення Вільнянським районним судом рішення від 04.05.2012 по справі №2-561/2012 була власником вказаного житлового будинку.
Постановою про відмову у вчинення нотаріальної дії від 29.11.2023 за №678 приватним нотаріусом відмовлено у видачі свідоцтва про право власності на спадкове майно, після смерті ОСОБА_2 , з підстав пропущення строку для прийняття спадщини. До 29.09.2020 ОСОБА_1 до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини не зверталась, отже вважається такою, що не прийняла спадщину; та наявності розбіжностей у прізвищі померлого батька. Так, у спадковій справі наявна копія свідоцтва про народження ОСОБА_1 , в графі «батько» записано « ОСОБА_3 ». Відповідно до документу, що посвідчує право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2321583000:01:003:0040, Державним актом на право приватної власності на землю серії ЗП №136799, даний документ видано на ім'я « ОСОБА_4 ий ОСОБА_5 ». Нотаріусом роз'яснено необхідність звернення до суду.
Так, у розпорядженні позивачки після смерті батька залишились такі документи: Державний акт на право власності на земельну ділянку, серії ЗП №136788, виданий на ім'я « ОСОБА_6 » на підставі розпорядження Вільнянської районної державної адміністрації від 20.12.2006 року №932 на земельну ділянку площею 7.1862 га, розташовану на території Максимівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області.
У витязі з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 05.10.2023 у графі «Відомості про власника земельної ділянки» власником зазначено « ОСОБА_2 » як голова СФГ « ОСОБА_2 ».
Розпорядженням Вільнянської районної державної адміністрації Запорізької області від 20.12.2006 №932 земельну ділянку за вказаним державним актом передано у власність « ОСОБА_2 ».
Проте, за час життя померлий ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 вважав вказану земельну ділянку, право на яку посвідчено Державним актом ЗП №136788, своєю власністю.
Відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку прізвище зазначено як « ОСОБА_2 . Проте, у розпорядженні від 10.03.2-11 №162 прізвище зазначено, як « ОСОБА_2 .
Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру на земельну ділянку 2321583000:01:003:0054, у графі «Відомості про право власності», власником даної земельної ділянки зазначено « ОСОБА_2 ».
Відповідно до витягу з ДРП від 28.11.2023 №356131896, за номером запису про речове право за « ОСОБА_2 зареєстровано 22.11.2023 право власності стосовно земельної ділянки 2321583000:01:003:0054.
За час життя, у різних документах, прізвище померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , було зазначено по різному: як « ОСОБА_4 », так і як « ОСОБА_4 », проте це була одна й та сама особа.
Таким чином встановлення факту належності правовстановлюючого документу - Державного акту на право приватної власності на землю серії ЗП №136799, виданого Вільнянською РДА на ім'я « ОСОБА_2 », потребує вирішення в судовому порядку.
Позивач доглядала за батьком, здійснила його поховання, а отже вважала, що є такою, що прийняла спадщину, як спадкоємець, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та протягом строку, встановленого ст. 1270 Цивільного кодексу України, не заявила про відмову від спадщини.
Представник позивача та позивач у судове засідання не з'явились, через канцелярію суду подано заяву про розгляд справи за їх відсутності.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву у якій щодо задоволення позовних вимог не заперечує.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив такі обставини і дійшов таких висновків.
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , актовий запис про смерть №651, складений 02.10.2019 Вільнянським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в с.Трудолюбівка Вільнянського району Запорізької області, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 .
Відповідно до свідоцтва про народження, виданого повторно 06 червня 2018 року Вільнянським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, прізвище ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у с. Трудолюбівка Вільнянського району Запорізької області, зазначено «Плахотний».
За зверненням позивача, 29.09.2021 приватним нотаріусом Чепець О.С. заведено спадкову справу, після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , за №88/2021, номер у спадковому реєстрі 68570083.
Відповідно до довідки виконавчого комітету Михайло-Лукашівської сільської ради від 23.12.2022 за №247, ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , був зареєстрований в АДРЕСА_1 по день смерті. На день смерті з померлим проживала донька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Відповідно до інформаційної довідки від 31.07.2023 №34107382, позивач ОСОБА_1 , є власником вказаного домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Підстава виникнення права власності - рішення Вільнянського районного суду від 04.05.2023 №2-561/2012, технічний паспорт на житловий будинок.
Постановою про відмову у вчинення нотаріальної дії від 29.11.2023 за №678 приватним нотаріусом відмовлено у видачі свідоцтва про право власності на спадкове майно, після смерті ОСОБА_2 , з підстав пропущення строку для прийняття спадщини. До 29.09.2020 ОСОБА_1 до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини не зверталась, отже вважається такою, що не прийняла спадщину; та наявності розбіжностей у прізвищі померлого батька. Так, у спадковій справі наявна копія свідоцтва про народження ОСОБА_1 , в графі «батько» записано « ОСОБА_3 ». Відповідно до документу, що посвідчує право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2321583000:01:003:0040, Державним актом на право приватної власності на землю серії ЗП №136799, даний документ видано на ім'я « ОСОБА_2 ». Нотаріусом роз'яснено необхідність звернення до суду.
Державний акт на право власності на земельну ділянку, серії ЗП №136788, виданий на ім'я « ОСОБА_2 » на підставі розпорядження Вільнянської районної державної адміністрації від 20.12.2006 року №932 на земельну ділянку площею 7.1862 га, розташовану на території Максимівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області.
У витязі з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 05.10.2023 у графі «Відомості про власника земельної ділянки» власником зазначено « ОСОБА_2 » як голова СФГ « ОСОБА_2 ».
Розпорядженням Вільнянської районної державної адміністрації Запорізької області від 20.12.2006 №932 земельну ділянку за вказаним державним актом передано у власність « ОСОБА_2 ».
Відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку прізвище зазначено як « ОСОБА_2 . Проте, у розпорядженні від 10.03.2-11 №162 прізвище зазначено, як « ОСОБА_2 .
Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру на земельну ділянку 2321583000:01:003:0054, у графі «Відомості про право власності», власником даної земельної ділянки зазначено « ОСОБА_2 ».
Відповідно до витягу з ДРП від 28.11.2023 №356131896, за номером запису про речове право за « ОСОБА_2 зареєстровано 22.11.2023 право власності стосовно земельної ділянки 2321583000:01:003:0054.
Згідно ч.5 ст.1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу її відкриття.
За вимогами ст.1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутись до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно, тобто зміна власника майна, що підлягає державній реєстрації, неможлива без перереєстрації права власності. Тому свідоцтво про право на спадщину є обов'язковим, коли об'єктом спадкування є нерухоме майно, що підлягає обов'язковій державній реєстрації.
Для підтвердження наявності спадкового майна, яке підлягає державній реєстрації та місця його знаходження, нотаріусу слід подати документ, що підтверджує право власності спадкодавця на майно з відміткою органу, що проводить реєстрацію, або реєстраційного посвідчення, яке є невід'ємною частиною правовстановлюючого документа.
В свою чергу право власності на нерухоме майно виникає у спадкоємця лише з моменту державної реєстрації цього майна (ч.2 ст.1299 ЦК України).
Право власності на нерухоме майно може бути оформлене на ім'я особи, яка померла, у разі наявності документів, які б підтвердили право власності на майно цієї особи. У випадку відсутності таких документів порушене питання вирішується у судовому порядку.
Для правильного вирішення спору про спадкування, суд на підставі відповідних документів зобов'язаний перевірити: факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства осіб, які звернулись з позовом в суд (докази родинних та інших відносин), наявність заповіту та його чинність (виписка з Спадкового реєстру), наявність спадкової справи (виписка із Спадкового реєстру), факт прийняття спадщини спадкоємцем при визнанні права власності, відмова нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, оскільки за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.
Свідоцтво про право на спадщину, відповідно до ст.67 Закону України «Про нотаріат», видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством, а тому за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину, вимоги про визнання права на спадщину не підлягають судовому розглядові. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, особа може звернутися в суд за правилами позовного провадження.
Враховуючи вищевикладене, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЗП № 136799, виданий Вільнянською районною державною адміністрацією Запорізької області 06 червня 2007 року стосовно земельної ділянки площею 7.1862 га, кадастровий номер 2321583000:01:003:0040, виданий на ім'я « ОСОБА_2 », належить померлому ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_7 .
Визнання факту належності правовстановлюючого документа не порушує права інших осіб та іншим шляхом вирішити питання в позасудовому порядку неможливо.
Відповідно до ч. 2 ст. 256 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема визнання права.
Згідно з ч.1 ст. 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.
Згідно ст.1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до ст.1217 цього ж кодексу спадкування здійснюється за заповітом або законом.
Статтею1218 ЦК України встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов'язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину (статті 1296, 1297 ЦК) та не здійснив його державної реєстрації (ст. 1299 ЦК).
Згідно розяснень, наданих у п.23 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування», якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини.
Відповідно до ст.ст. 1268, 1270 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом 6-місячного строку, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. При цьому, необхідно мати на увазі, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, а часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.
На підставі ч. 5 ст. 1268 Цивільного кодексу України спадщина належить спадкоємцю незалежно від часу її прийняття з часу відкриття спадщини, а згідно із ч. 3 ст. 1296 Цивільного кодексу України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Відповідно до ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.
Щодо спадкоємців, які на час відкриття спадщини постійно проживали спільно із спадкодавцем, встановлюється презумпція прийняття спадщини, яка може бути спростована лише шляхом подання ними заяви про відмову від спадщини до нотаріальної контори. Для тих спадкоємців, які не проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, єдиним виявом бажання прийняти спадщину є заява про це, подана до нотаріального органу (ч.1ст.1269 ЦК України).
Однак, відповідно до правової позиції Верховного Суду від 28 квітня 2021 року в справі №204/2707/19 (провадження № 61-15380св20), державна реєстрація спадкоємця сама по собі не є беззаперечним доказом його постійного проживання на момент смерті спадкодавця за адресою реєстрації. Частина третя статті 1268 ЦК України вимагає наявність фактичного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не лише реєстрацію місця проживання за адресою спадкодавця, що можуть бути відмінними один від одного.
Згідно з п. 4.10 п. 4 гл. 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, жодним строком не обмежена. Тобто спадкоємець, який прийняв спадщину, може звернутися за видачею свідоцтва протягом будь-якого часу після закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини. Особливе значення при цьому має факт постійного проживання спадкоємця на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем, який підтверджує фактичне прийняття спадщини і має бути доведений спадкоємцем.
В останньому випадку зазначені обставини є підставою для звернення з позовом або заявою (в залежності від наявності або відсутності спору щодо спадкового майна) про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не з позовом про надання додаткового строку для прийняття спадщини. Отже, законодавець в даному випадку висунув вимогу про обов'язковість постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, що ставить прийняття спадщину у такому випадку в залежність від факту спільного постійного проживання вказаних осіб.
Відповідно до абз. 3 п. 3 роз'яснень постанови Пленуму ВСУ України від 30.05.2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця, яке визначається за правилами ст. 29, ч. 2 ст.1221 ЦК України.
У відповідності до вимог ч.ч.1,6 ст.29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.
З огляду на викладене, виходячи з інтересів особи щодо захисту права позивача на спадкування, зважаючи на те, що заявник немає іншої можливості, окрім як в судовому порядку, встановити факт постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, єдиним способом захисту невизнаного права є звернення до суду.
Позивач не звернувся до нотаріальної контори у встановлений законом шестимісячний строк, оскільки вважав та був впевнений що прийняв спадщину фактом спільного постійного проживання зі спадкодавцем у відповідності до вимог цивільного законодавства.
Позивач є спадкоємцем І-ї черги спадкування за законом, після смерті спадкодавця, інші спадкоємці відсутні.
Частиною 3 ст.1268 Цивільного кодексу України передбачено що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
На підставі ч.5 ст.1268 Цивільного кодексу України спадщина належить спадкоємцю незалежно від часу її прийняття з часу відкриття спадщини, а згідно із ч. 3 ст. 1296 Цивільного кодексу України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
В абз. 3 та абз. 4 п. 3.3. листа Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 зазначено, що: «Відповідачами у справах про визнання права власності в порядку спадкування, є спадкоємці, які прийняли спадщину, а також органи, які уповноважені видавати правовстановлюючі документи на нерухоме майно, або ж органи, до яких перейшли такі повноваження, та органи, що здійснюють державну реєстрацію прав на нерухоме майно.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у постанові від 30.05.2008 № 7 "Про судову практику у справах про спадкування", відповідачами у справах цієї категорії є спадкоємці, які прийняли спадщину, а при відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про можливість задоволення позову, оскільки встановлення факту належності правовстановлюючого документа, а також факту проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини породжує для позивача юридичні наслідки, від яких залежать її майнові права на спадщину.
Керуючись ст. ст. 15, 30, 60, 208, 212- 215, ч. 1 ст. 256, ст. 259 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до виконавчого комітету Михайло-Лукашівської сільської ради Запорізького району Запорізької області про встановлення факту проживання разом зі спадкодавцем, про встановлення факту належності правовстановлюючого документа, задовольнити.
Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на час відкриття спадщини разом зі спадкодавцем ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресо АДРЕСА_1 .
Визнати факт належності правовстановлюючого документа - Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЗП № 136799, виданого Вільнянською районною державною адміністрацією Запорізької області 06 червня 2007 року, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010726000034, стосовно земельної ділянки площею 7.1862 га, кадастровий номер 2321583000:01:003:0040, виданого на ім'я ОСОБА_2 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_7 .
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Повний текст рішення складено 11.04.2024.
Суддя Наталія Юріївна Мануйлова
11.04.2024