Справа № 308/6343/24
3/308/3690/24
22 квітня 2024 року м. Ужгород
Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Шумило Н.Б., розглянувши матеріали справи, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України,
непрацюючого, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч.5 ст. 126 та ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
встановив:
ОСОБА_1 31.03.2024 року о 11 год. 29 хв. в м. Ужгород на вул. Тельмана, 95, керував транспортним засобом марки «ВАЗ», номерний знак НОМЕР_1 , не маючи права керування транспортними засобами, чим порушив вимоги ст. 15 ЗУ «Про дорожній рух», за що відповідальність передбачена ч.5 ст. 126 КУпАП.
Крім того, ОСОБА_1 31.03.2024 року о 11 год. 29 хв. в м. Ужгород на вул. Тельмана, 95, керував транспортним засобом марки «ВАЗ», номерний знак НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння, огляд проводився зі згоди водія у встановленому законом порядку із застосуванням приладу «Драгер», результат огляду 2.23% проміле, чим порушив вимоги п.2.9а Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ч.1 ст.130 КУпАП.
Постановою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 22.04.2024 року справи про адміністративні правопорушення №308/6343/24 та №308/6347/24 відносно ОСОБА_1 за ч.5 ст. 126 та ч.1 ст. 130 КУпАП об'єднано і постановлено розглядати в одному провадженні, присвоєно спільній справі №308/6343/24.
В судове засідання 22.04.2024 ОСОБА_1 не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, шляхом направлення судової повістки, SMS-повідомлення на номер телефону вказаний у його заявці на отримання електронних повісток від 31.03.2024, про причини неявки суд не повідомив, заяв про відкладення не подавав.
З огляду на те, що особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, будучи обізнаною про складання щодо неї протоколу про адміністративне правопорушення, не вжила заходів для явки до суду, не подав письмових заперечень проти протоколу, тому враховуючи наведене та вимоги ст. 268 КУпАП вважаю за можливе розгляд справи проводити без його участі.
Крім того, Європейський Суд з прав людини у рішенні «Пономарьов проти України» від 3 квітня 2008 наголосив, що «сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження».
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності та надавши їм належну правову оцінку, враховуючи характер і обставини вчиненого правопорушення, приходжу до наступного висновку.
Згідно з вимогами ст.245 КУпАП, завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності із законом та забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно зі ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, передбачені ст.ст. 34-35 КУпАП, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Суд, у відповідності до приписів ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Частинами 1-4 стаття 126 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред'явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством.
За керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом.
За керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.
За керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.
Частина 5 ст. 126 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті.
Згідно ч.1 ст.130 КУпАП, адміністративна відповідальність передбачена за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно вимог ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватись вимог Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Відповідно до вимог п. 2.9а Правил дорожнього руху України водієві заборонено керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Порядок проведення огляду на стан сп'яніння регламентований ст. 266 КУпАП, норми якої є бланкетними, оскільки не встановлюють детальної процедури проходження огляду, а відсилають до підзаконних нормативно-правових актів, які деталізують положення цієї статті. Такий висновок підтверджується положеннями частини 6 цієї статті, в якій зазначено, що направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Процедура направлення поліцейськими водія для проведення огляду з метою виявлення стану сп'яніння визначена Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затверджено постановою Кабінету Міністрів України №1103 від 17.12.2008. На виконання вказаної постанови Кабінету Міністрів України з метою створення нормативно-правового підґрунтя діяльності патрульної поліції та закладів охорони здоров'я, наказом МВС України та МОЗ України № 1452/735 від 09.11.2015 була затверджена Інструкція про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі Інструкція).
Відповідно до п.п.2, 3, 4 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів,що знижують увагу та швидкість реакції огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці. Ознаками наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.
Отже, поліцейський вправі пред'явити до водія транспортного засобу вимогу пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану сп'яніння за наявності підстав вважати, що водій перебуває в стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
За правилами частини 2 ст.266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
З матеріалів справи вбачається, що огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння був проведений у відповідності до вимог Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень передбачених ч.5 ст. 126 та ч.1 ст. 130 КУпАП підтверджується матеріалами справи, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ААБ №058935, серії ААБ № 058936 від 31.03.2024, з яких вбачаються обставини вчинених правопорушень; копією постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА № 1788725 від 31.03.2024 відносно ОСОБА_1 за ч.5 ст. 121 КУпАП, результатом тестування на алкоголь з результатом 2.23‰, проведеного за допомогою приладу "DRAGER" ALCOTEST 6820, тест №1222 від 31.03.2024; актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, при цьому підпис ОСОБА_1 відсутній; розпискою ОСОБА_1 від 31.03.2024, згідно якої останній підтвердив факт залишення на зберігання транспортного засобу, рапортом інспектора поліції від 31.03.2024 та відеозаписом з нагрудної камери (відеореєстратора) працівників патрульної поліції, що здійснювали оформлення даних адміністративних правопорушень, на якому зафіксовано обставини вчинених правопорушень.
Крім того, із довідок старшого інспектора відділу адміністративної практики УПП у Закарпатській області ДПП Діани Пастика від 02.04.2024, вбачається, що згідно облікових баз даних Національної автоматизованої інформаційної системи МВС України ОСОБА_1 не отримував посвідчення водія на право керування транспортними засобами відповідної категорії, не є власником транспортного засобу; відносно ОСОБА_1 31.03.2024 винесено постанову про накладення адміністративного стягнення за ч.4 ст. 126 КУпАП, згідно рішення Ужгородського міськрайонного суду справа №308/12427/22 від 07.10.2022 накладено стягнення.
Під час розгляду справи не встановлено яких-небудь даних, які би давали підстави вважати, що працівники поліції були упереджені при складанні протоколів відносно ОСОБА_1 за ознаками адміністративних правопорушень передбачених ч.5 ст. 126 та ч.1 ст.130 КУпАП.
Істотних порушень співробітниками патрульної поліції при оформленні відносно ОСОБА_1 матеріалів про адміністративні правопорушення за ч.5 ст. 126 та ч.1 ст.130 КУпАП не встановлено.
Наведені вище докази, досліджені судом, в своїй сукупності підтверджують вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 126 та ч.1 ст. 130 КУпАП, узгоджуються між собою та доповнюють один одного, а тому вважаю, що в його діях наявний склад адміністративних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 126 та ч.1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до роз'яснень, наданих в п. 21 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 23.12.2005р. «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», призначення покарання у виді позбавлення права особі, яка взагалі не мала права керувати транспортним засобом є неможливе.
Згідно ст.33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Відповідно до вимог статті 36 КУпАП при вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо. Якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.
З врахуванням характеру вчинених правопорушень, даних про особу правопорушника у сукупності із обставинами справи та ступеня тяжкості вчинених ним правопорушень, для досягнення мети адміністративного стягнення, визначеної ст.23 КУпАП, з урахуванням положень ст. 36 КУпАП, вважаю, що на ОСОБА_1 слід накласти адміністративне стягнення в межах санкції, встановленої у ч.5 ст.126 КУпАП у виді штрафу без позбавленням права керування транспортними засобами та без оплатного вилучення транспортного засобу, оскільки не є його власником.
У рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Крім того, ухвалюючи дане судове рішення, суд керується також ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення "Серявін та інші проти України") та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Зокрема, у рішенні Європейського суду з прав людини по справі "Серявін та інші проти України" (п.58) суд наголошує, що відповідно до принципу належного здійснення правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до ст.40-1 КУпАП, у разі винесення суддею постанови про накладання адміністративного стягнення, особою, на яку накладено таке стягнення, сплачується судовий збір у відповідності до ст.4 Закону України «Про судовий збір» в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605,60 грн.
Керуючись ст.ст. 40-1, 126, 130, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя,-
постановив:
Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 126 та ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та на підставі ст. 36 КУпАП накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 40 800 (сорок тисяч вісімсот) грн. 00 коп.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь держави 605,60 грн. судового збору.
Постанова може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області протягом десяти днів з дня її винесення.
Строк звернення постанови для виконання три місяці з дня винесення постанови.
Суддя Ужгородського міськрайонного
суду Закарпатської області Н.Б. Шумило