Справа № 367/3940/24
Провадження №3/367/1664/2024
Іменем України
29 квітня 2024 року суддя Ірпінського міського суду Київської області Мерзлий Л.В. розглянувши матеріали, які надійшли від СРПП ВП №2 Бучанського РУП ГУНП в Київській області, про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,
за частиною 1 статті 173-2 КУпАП,
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серія ВАБ №866317 від 21.04.2024 року ОСОБА_1 17.04.2024 в період часу з 19.10 - 21.30 год. за адресою АДРЕСА_1 , вчинила домашнє насильство психологічного характеру відносно племінника ОСОБА_2 , а саме: словесно залякувала, внаслідок чого могла завдати психологічного характеру, за що передбачена адміністративна відповідальність частиною 1 статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
В судовому засіданні ОСОБА_1 вину не визнала, пояснила, що не залякувала свого племінника ОСОБА_2 . Зазначила, що працівники СБУ приходили до неї, щоб поспілкуватися з приводу несанкціонованого доступу до її домашньої інтернет мережі, та хотіли поговорити з племінником, оскільки його номер телефону засвітився у її вай-фай мережі та він робив несанкціоновані платежі.
Захисник - адвокат Шевченко З.В. в судовому засіданні просила провадження по справі закрити за відсутності складу адміністративного правопорушення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення ОСОБА_1 , суд прийшов до наступного висновку.
Згідно ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
В статті 251 КУпАП зазначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, свідків, іншими доказами. При цьому суддя повинен дати оцінку не тільки даним, що додані до протоколу про адміністративне правопорушення, але й доказам, які представлені особою в порядку захисту. Досліджуючи всі наявні докази, суддя дає їм об'єктивну оцінку з точки зору їх достовірності та степеня підтвердження чи спростування обставин, що характеризують діяння особи як правопорушення. Для використання доказу при розгляді справи необхідно, щоб він був належним і допустимим. Належний доказ - це доказ, зміст якого відтворює (приблизно чи вірогідно) фактичну обставину, що має значення для правильного вирішення справи. До того ж фактичні дані - це дані, які мають зв'язок із фактами предмета доведення, здатні підтвердити існування чи відсутність доказуваних фактів. А допустимим вважається той доказ, який був отриманий у встановленому законом порядку і передбаченими способами, а також коли законодавець допускає його використання.
Диспозиція ч. 1 ст. 173-2 КУпАП передбачає настання адміністративної відповідальності за вчинення насильства в сім'ї, тобто умисне вчинення будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування фізичного насильства, що не завдало фізичного болю і не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання захисного припису особо, стосовно якої він винесений, не проходження корекційної програми особою, якав чинила насильство в сім'ї.
Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачає, що психологічне насильство є формою домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
В силу ст. 1 Закону України «Про попередження насильства в сім'ї» насильство в сім'ї - це будь-які умисні дії фізичного, сексуального, психологічного чи економічного спрямування одного члена сім'ї стосовно іншого члена сім'ї, якщо ці дії порушують конституційні права і свободи члена сім'ї як людини та громадянина і наносять йому моральну шкоду, шкоду його фізичному чи психічному здоров'ю.
Згідно ст. 3 Сімейного кодексу України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Під психологічним насильством в сім'ї слід розуміти насильство, пов'язане з дією одного члена сім'ї на психіку іншого члена сім'ї шляхом словесних образ або погроз, переслідування, залякування, якими навмисно спричиняється емоційна невпевненість, нездатність захистити себе, що завдає шкоду психічному здоров'ю.
Системний аналіз існуючого національного та міжнародного законодавства свідчить про те, що домашнє насильство істотно відрізняється від звичайних конфліктних відносин, оскільки має певні ознаки та характеризується тим, що особа яка застосовує домашнє насильство, маючи значну перевагу в своїх можливостях, діє умисно з наміром досягти бажаного результату, який полягає у заподіянні шкоди потерпілому шляхом порушення його прав і свобод.
В той час, як під конфліктом необхідно розуміти таких стан взаємовідносин, який характеризується наявністю зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що може призвести до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями; ситуація, в якій кожна зі сторін намагається зайняти позицію несумісну з інтересами іншої сторони
Виникнення конфлікту залежить не лише від об'єктивних причин але й від суб'єктивних факторів, до яких необхідно віднести власні уявлення учасників конфлікту про себе, свої потреби, мотиви, життєві цінності та ставлення до іншої сторони конфлікту.
Разом з тим, протокол про адміністративне правопорушення та долучені до нього матеріали не свідчать про те, що ОСОБА_1 застосувала психологічне насильство, яке могло б завдати чи завдало шкоду фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Крім того, зі змісту диспозиції ч.1 ст.173-2 КУпАП вбачається, що адміністративна відповідальність настає за психологічне насильство, яке здійснюється навмисно, з метою заподіяти потерпілому шкоду її фізичному або психічному здоров'ю.
Однак, в матеріалах справи відсутні докази, які свідчать про те, що ОСОБА_1 навмисно вчинила дії, які були спрямовані на заподіяння шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Суд не приймає до уваги письмові пояснення ОСОБА_3 оскільки в матеріалах справи наявні пояснення двох учасників конфлікту, кожен з яких виклав свою версію перебігу подій, які відбувалися 17.04.2024 близько 19.00 - 21.30 год., та суперечать один одному.
Суд критично ставиться до протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення або таке, що готується, оскільки доказів на підтвердження викладених обставин суду не надано.
Крім того, суд не бере до уваги долучений до матеріалів справи відеозапис, на якому відбувається подія 21.04.2024, що не відображає події 17.04.2024, яка зазначена в протоколі про адміністративне правопорушення, а тому такий відеозапис не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення.
Як передбачено ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях і всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного, ч.1 ст. 173-2 КУпАП та керуючись ст. 283, 284 КУпАП
постановив:
Провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , закрити в зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя: Л.В. Мерзлий