вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"18" квітня 2024 р. м. Рівне Справа № 918/836/23
Господарський суд Рівненської області у складі судді Романюк Ю.Г., при секретарі судового засідання Рижій А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу за позовом Керівника Сарненської окружної прокуратури (вул. Демократична, 32, м. Сарни, Рівненська обл., 34500, код ЄДРПОУ 02910077) в інтересах держави в особі Немовицької сільської ради Сарненського району Рівненської області (вул. Центральна, 4, с. Немовичі, Сарненський р-н, Рівненська обл., 34540, код ЄДРПОУ 04387786) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" (вул. Князя Володимира, 71-Б, м. Рівне, 33013, код ЄДРПОУ 42101003) про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 52 341,19 грн
у судове засідання з'явились представники:
- від прокуратури: Мельничук Л.О.;
- від позивача: не з'явився;
- від відповідача: Патраков О.І.;
Суть спору.
Керівник Сарненської окружної прокуратури звернувся до Господарського суду Рівненської області в інтересах держави в особі Немовицької сільської ради із позовом до ТОВ "РОЕК" про визнання недійсними додаткових угод №№2,3,5-7 до Договору про постачання електричної енергії споживачу №14108-ВЦ від 29.12.2020 та про стягнення 52 341,19 грн - переплати коштів, що відбулась у зв'язку з неправомірним збільшенням ціни на електричну енергію.
Стислий виклад позиції сторін справи.
Стислий виклад правової позиції прокурора, викладеної у позовній заяві, відповіді на відзив.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що додаткова угода №2 від 26.02.2021 укладена без належних доказів збільшення тарифу на електричну енергію. Підставою її укладення слугувала зміна тарифу на передачу електричної енергії з посиланням на Постанову НКРЕКП від 09.12.2020 №2353. За умовами даної постанови, тариф на послуги з передачі електричної енергії для користувачів системи зменшився з 312,76 до 293,93 грн/МВт-год.
В даному випадку постачальником документально не підтверджено підставу збільшення ціни.
Крім того, додаткові угоди №№3,5-7 укладені з порушенням вимог ч.5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", якою встановлене обмеження щодо максимального збільшення ціни за одиницю товару після укладення договору на рівні 10%.
Перевищення 10% від ціни за одиницю товару, визначеної сторонами на момент укладання договору, суперечить позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 07.09.2021 у справі №927/1058/21, у якій зроблено висновок про те, що обмеження у 10% застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначеної в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод).
Тобто, передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10%.
Всупереч даним вимогам, укладення додаткових угод №№2,3,5-7 призвело до збільшення вартості електроенергії на 45,03%.
Крім того, як зазначає прокурор, ключовим у даній нормі Закону є те, що для збільшення ціни за одиницю товару має бути реальне коливання ціни такого товару на ринку в сторону збільшення, що повинно оцінюватися починаючи від підписання договору та до моменту укладення відповідної додаткової угоди, тобто на момент укладання додаткової угоди ціни на товар повинні бути вищими ніж на момент укладання основного договору про закупівлю (або ж додаткової угоди, у разі її обґрунтованого укладення).
Наступні укладені додаткові угоди №№3,5-7, на переконання прокурора укладені без належних доказів коливання ціни електроенергії в бік збільшення.
Так, обґрунтовуючи необхідність внесення змін до Договору, TOB "РОЕК" надавало висновки Рівненської торгово-промислової палати, а також роздруківки із сайту ДП "Оператор ринку", які не містять точної інформації про коливання цін на електроенергію в бік збільшення станом як на момент звернення товариства щодо внесення змін до договору, так і на момент підписання спірних додаткових угод.
Прокурор вважає, що надана постачальником інформація не відображає динаміку ціни на електричну енергію з моменту укладення Договору №14108-ВЦ від 29.12.2020 до моменту ініціювання постачальником збільшення ціни, у зв'язку з чим не містять належного обґрунтування для зміни істотних умов Договору на підставі п.2 ч.5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі".
Оскільки, на переконання прокуратури, додаткові угоди №№2,3,5-7 слід визнати недійсними, то розрахунок за поставлену електроенергію повинен здійснюватися за ціною, вказаною в основному Договорі на постачання електричної енергії №14108-ВЦ від 29.12.2020 (1,55 грн/кВт*год без ПДВ). Внаслідок неправомірного збільшення ціни на електроенергію мала місце переплата коштів у розмірі 52 341,19 грн, які мають бути стягнуті з ТОВ "РОЕК" на користь позивача, на підставі ст. 670 ЦК України.
За підрахунками прокурора, здійсненими на підставі наявних у нього документів (рахунків-фактур №6076134029 від 31.05.2021 і №6319806441 від 31.07.2021, актів приймання-передачі №6076904413 за червень від 23.07.2021 і №6125214616 за серпень від 17.09.2021), за спірним Договором Немовицькій сільськй раді поставлено 105 417 кВт*год електричної енергії, за які остання перерахувала 248 416,81 грн, тоді як за ціною 1,55 грн/кВт*год без ПДВ, повинна була сплатити 196 075,62 грн (105417*1,55+20%).
Щодо представництва інтересів Немовицької сільської ради, прокурор зазначає, що у даному випадку, укладення додаткових угод до Договору всупереч вимогам чинного законодавства порушує інтереси держави у сфері контролю за ефективним та цільовим використанням бюджетних коштів, а дотримання вимог законодавства у цій сфері становить суспільний інтерес, тому захист такого інтересу відповідає функціям прокурора.
Немовицька сільська рада, як орган місцевого самоврядування, у відповідності до ч.5 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", повинна забезпечувати раціональне використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності.
Позовні вимоги прокурора у даній справі ґрунтуються на фактах неефективного витрачання сільрадою бюджетних коштів, здійснених як стороною договору закупілі, а тому цей орган місцевого самоврядування є суб'єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження на звернення до суду, в розумінні ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".
Стислий виклад правової позиції ТОВ "РОЕК", викладеної у відзиві, запереченнях на відповідь на відзив та у додаткових поясненнях.
ТОВ "РОЕК" заперечує проти позовних вимог, вважаючи їх безпідставними та необґрунтованими.
Свою правову позицію пов'язує з тим, що ціна за одиницю товару, яка вказана в кожній з додаткових угод не перевищує 10% та не призводить до збільшення суми визначеної в договорі про закупівлю, що повністю відповідає положенням п.2 ч.5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі". Крім того, законодавчо встановленого обмеження щодо кількості змін ціни за одиницю товару в межах 10% не встановлено.
Приведення зміни ціни до умов договору шляхом укладення Додаткових угод, було викликано зміною коливання ціни на ринку у сторону збільшення у 2021 року та є правомірним передбаченим положеннями нормативно-правових актів (п.2 ч.5 ст. 41 ЗУ "Про публічні закупівлі") та умовами та в кожному випадку не перевищує 10% порогу.
Відомості наведені у звітних даних "Оператора ринку", в експертних висновках торгово-промислової палати щодо середньозважених цін купівлі-продажу електричної енергії за певний період часу (які надавались Немовицькій сільській раді у якості підтвердження коливання ціни в сторону збільшення) тощо, є належними та допустимими доказами коливання та зміни ціни на певний період часу.
Щодо правомірності укладення додаткової угоди №2 зазначає, що тендерна пропозиція ТОВ "РОЕК" розроблена у період, коли тариф на послугу передачі, як складової ціни електроенергії, був встановлений Постановою НКРЕКП №1329 від 11.07.2020 на рівні 240,23 грн/МВт*год і діяв з 01.08.2020 до 30.11.2020.
Датою проведення торгів на закупівлю є 18.11.2020, а тому відображений у тендерній пропозиції ТОВ "РОЕК" тариф на послугу у розмірі 240,23 грн/МВт*год є обґрунтованим нормативними документами та, відповідно, був відображений в укладеному між сторонами Договорі про постачання електричної енергії споживачу №14108-ВЦ від 29.12.2020.
Оскільки тариф на послугу передачі з 01.01.2021 зріс до 293,93 грн/МВт*год (постанова НКРЕКП №2353 від 09.12.2020), сторонами правомірно було підписано Додаткову угоду №2 від 26.02.2021.
Оскільки позовні вимоги, що є предметом розгляду в межах даного спору, фактично зводяться до зобов'язання ТОВ "РОЕК" повернути на користь позивача 52 341,19 грн, що є складовою частиною ціни договору та вартості поставленого товару, задоволення даного позову призведе до зміни такої істотної умови договору, як ціна, після його повного виконання, що суперечить приписам ч.3 ст. 632 ЦК України, згідно якої зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.
Також, ТОВ "РОЕК" поставило під сумнів той факт, що загальна вартість електричної енергії за Договором №14108-ВЦ від 29.12.2020 становить 248 416,81 грн, як вказано у позовній заяві.
За розрахунками ТОВ "РОЕК", здійсненими на підставі актів прийому передачі за січень-грудень 2021 року, дана сума складає 246 790,21 грн.
Також, ТОВ "РОЕК" вважає, що при зверненні до суду прокурор обрав неналежний спосіб захисту.
Так, предметом спору, як вказує прокурор, є визнання недійсними додаткових угод до договору про постачання на підставі ст.ст. 203, 215 ЦК України, як таких, що укладені з порушенням ч.4 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі".
Відповідно до ч.1 ст. 43 Закону України "Про публічні закупівлі" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) договір про закупівлю є нікчемним у разі його укладення з порушенням вимог ч.4 ст. 41 цього Закону.
Таким чином, визнання додаткових угод до договору недійсними не є належним способом захисту прав, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону, а визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (абз.1 ч.2 ст. 215 ЦК України).
Крім того, вважає, що звернення прокурора до суду у даній справі в інтересах держави в особі Немовицької сільської ради є безпідставним, оскільки законодавство у сфері публічних закупівель чітко визначає Держаудитслужбу як орган державної влади, уповноважений здійснювати контроль за дотриманням процедури закупівлі, від укладання відповідного договору і до його повного виконання.
Вказаному органу - Держаудитслужбі - надані повноваження здійснювати моніторинг державних закупівель і реагувати на виявлені порушення, у тому числі, пред'являти підконтрольним установам обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких порушень та звертатися до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених порушень.
Процесуальні дії у справі.
14.08.2023 позов керівника Сарненської окружної прокуратури надійшов до Господарського суду Рівненської області.
Ухвалою від 05.09.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 26.09.2023.
25.09.2023 від ТОВ "РОЕК" надійшов відзив на позовну заяву.
Ухвалою від 26.09.2023 задоволено клопотання Сарненської окружної прокуратури про витребування доказів і зобов'язано ТОВ "РОЕК" у термін до 09.10.2023 надати суду акти приймання-передачі електричної енергії до Договору №14108-ВЦ від 29.12.2020 та платіжні документи, складені за цим договором.
06.10.2023 від Сарненської окружної прокуратури надійшла відповідь на відзив.
Ухвалою від 10.10.2023 задоволено клопотання ТОВ "РОЕК" і зупинено провадження у справі №918/836/23 до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду рішення у справі №922/2321/22.
17.10.2023, на виконання ухвали від 26.09.2023, ТОВ "РОЕК" долучило до матеріалів справи акти приймання-передачі електричної енергії до Договору №14108-ВЦ від 29.12.2020 та платіжні документи, складені за цим договором.
05.02.2024 від керівника Вараської окружної прокуратури надійшло клопотання про поновлення провадження у справі №918/836/23, у зв'язку з усуненням обставин, що раніше зумовили його зупинення: постановою Великої Палати Верховного суду від 24.01.2024 у справі №922/2321/22 було задоволено касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури, скасовано рішення Господарського суду Харківської області від 07.03.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.06.20233, і ухвалено нове рішення, яким позов про визнання недійсними додаткових угод та стягнення коштів - задоволено, визнано недійсними спірні додаткові угоди і стягнуто з відповідача на користь позивача 473 758,34 грн - надмірно сплачених коштів.
Ухвалою від 15.02.2024 провадження у справі було поновлено зі стадії проведення підготовчого засідання, яке призначене на 05.03.2024.
Ухвалою від 05.03.2024 закрито підготовче провадження у справі і призначено її до судового розгляду по суті на 26.03.2024.
20.03.2024 від відповідача надійшли додаткові пояснення.
У судовому засіданні 26.03.2024 суд перейшов до розгляду справи по суті.
Ухвалою від 26.03.2024 в судовому засіданні з розгляду справи по суті було оголошено перерву до 18.04.2024.
18.04.2024, будучи належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи, позивач не забезпечив явку у судове засідання уповноваженого представника, причин неявки не повідомив, що за умовами ч.1 ст. 202 ГПК України, не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до ч.4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує не право бути особисто присутнім у судовому засіданні під час розгляду цивільної справи, а більш загальне право ефективно представляти свою справу в суді та нарівні з протилежною стороною користуватися правами, передбаченими принципом рівності сторін. Пункт 1 ст. 6 Конвенції надає Державам можливість на власний розсуд обирати засоби гарантування цих прав сторонам провадження. Отже, питання особистої присутності, форми здійснення судового розгляду, усної чи письмової, а також представництва у суді є взаємопов'язаними та мають аналізуватися у більш ширшому контексті "справедливого суду", гарантованого ст. 6 Конвенції. Суд повинен встановити, чи було надано заявнику, стороні цивільного провадження, розумну можливість ознайомитися з зауваженнями або доказами, наданими іншою стороною, та представити свою справу в умовах, що не ставлять його у явно гірше становище порівняно з опонентом протилежною стороною (рішення у справі "Лопушанський проти України").
Провадження у справі триває з 05.09.2023, тому сторони мали достатньо часу для ефективного представлення своєї справи в суді.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
Немовицькою сільською радою проведено закупівлю UA-2020-11-18-004944-с за предметом: "Електрична енергія".
Відповідно до оголошення про закупівлю - фінансування здійснюється за рахунок місцевого бюджету.
Між Немовицькою сільською радою (Замовник) та ТОВ "РОЕК" (Постачальник) укладено Договір №14108-ВЦ на постачання електричної енергії від 29.12.2020, згідно умов якого Постачальник продає електричну енергію Споживачу (за кодом ДК 021:2015 - 09310000-5 Електрична енергія) для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії (п. 2.1 Договору).
Пунктами 5.1. Договору визначено, що загальна ціна Договору становить 632 400,00 грн з ПДВ.
Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за цінами згідно з обраною Споживачем коменціною пропозицією, яка є Додатком 2 до цього Договору.
Згідно з п.13.1. Договору, цей Договір набирає чинності з моменту погодження (акцептування) Споживачем заяви приєднання (додаток 1 до Договору) і договірних величин споживання електричної енергії (додаток 3 до Договору) (в частині постачання електричної енергії з 01.01.2021) та укладається на строк до 31.12.2021 року включно, а в частині виконання фінансових зобов'язань (надання акту про спожиту електроенергію, виставлення рахунків, проведення рахунків) Договір діє доповного їх виконання.
Відповідно до п.13.8 Договору, умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі.
Істотні умови договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків (9, 99%) пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі.
Зміна ціни за одиницю електричної енергії допускається за умови надання Стороною, яка пропонує зміни, документального підтвердження факту коливання ціни електричної енергії на ринку в торговій зоні "ОЕС України".
Таким документальним підтвердженням можуть бути офіційні дані про ціну, обсяги купівлі-продажу електричної енергії на ринку "на добу на перед" (далі - РДН) та внутрішньодобовому ринку (далі - ВДР), та інші показники, які склалися у відповідному розрахунковому періоді в торговій зоні "ОЕС України" та оприлюднені офіційному вебсайті ДП "ОПЕРАТОР РИНКУ" - згідно з ч.6 ст. 67 Закону України "Про ринок електричної енергії".
У якості документального підтвердження даних, Сторонами визнаються, зокрема, завірені роздруківки з веб-сайту Звітів про результати роботи РДН/ВДР та про діяльність ОР за відповідний календарний місяць, які оприлюднюються відповідно до законодавства ДП "ОПЕРАТОР РИНКУ" або інший документ органу, установи чи організації, які мають повноваження здійснювати моніторинг цін на товари, визначати зміни ціни товару на ринку.
Нова (змінена) ціна застосовується з першого числа відповідного розрахункового періоду (календарного місяця) і залишається незмінною до його завершення.
Крім того, відповідно до вказаного пункту Договору, істотні умови Договору можуть змінюватися у випадку зміни регульованих цін (тарифів) та нормативів, які застосовуються у Договорі, а саме: тарифу на послуги з передачі електричної енергії, який враховується в структурі остаточної ціни електричної енергії, що постачають за Договором. У цьому випадку зміну ціни здійснюють у такому випадку:
- підставою для зміни ціни є набрання чинності постановою НКРЕКП про зміну відповідного регульованого тарифу, що застосовується у Договорі;
- нову (змінену) ціну застосовують з дня введення в дію відповідного регульованого тарифу згідно з рішенням НКРЕКП, якщо інше не встановлено чинним законодавством України (у тому числі відповідними рішеннями НКРЕКП).
Заявою-приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу, яка є Додатком №1 до договору постачання електричної енергії №14108-ВЦ від 29.12.2020 року встановлено, що датою початку постачання електричної енергії є 01.01.2021.
Додатком №3 до договору №14108-ВЦ визначені договірні величини споживання електричної енергії, зокрема загальний обсяг електроенергії для споживання протягом року визначено в розмірі 340 000 кВт*год.
Згідно з Додатком №2 до Договору, ціна за електричну енергію (кВт*год) (одинию товару) становить 1,55 грн./кВт*год без ПДВ.
В подальшому, між сторонами укладено ряд додаткових угод, за наслідками яких ціну за одиницю товару збільшено на 45,03%, а саме:
- додатковою угодою №2 від 26.02.2021 визначено, що ціна за спожиту електричну енергію за 1 кВт/год, становить 1,6037 грн без ПДВ і поширює свою дію на правовідносини між сторонами, починаючи з 01.012021;
- додатковою угодою №3 від 26.02.2021 - 1,76391 грн/кВт*год без ПДВ і поширює свою дію на правовідносини між сторонами, починаючи з 01.01.2021;
- додатковою угодою №5 від 05.03.2021 - 1,90918 грн/кВт*год без ПДВ і поширює свою дію на правовідносини між сторонами, починаючи з 01.02.2021;
- додатковою угодою №6 від 18.08.2021 - 2,07054 грн/кВт*год без ПДВ і поширює свою дію на правовідносини між сторонами, починаючи з 01.08.2021;
- додатковою угодою №7 від 27.09.2021 - 2,24803 грн/кВт*год без ПДВ і поширює свою дію на правовідносини між сторонами, починаючи з 01.09.2021;
На виконання Договору №14108-ВЦ від 29.12.2020, TOB "РОЕК" поставило 274 995 кВт*год електричної енергії, що підтверджується актами приймання-передавання (далі - Акти) долученими товариством до матеріалів справи на виконання ухвали від 26.09.2023:
- 44 808 кВт*год - згідно акту №А-6088863987 приймання-передавання електроенергії за січень 2021 року (вартість товару 94 767,33 грн);
- 64 028 кВт*год - згідно акту №А-6073193820 приймання-передавання електроенергії за лютий 2021 року (вартість товару 146 615,26 грн);
- 39 952 кВт*год - згідно акту №А-6074395499 приймання-передавання електроенергії за березень 2021 року (вартість товару 91 530,70 грн);
- 5 392 кВт*год - згідно акту №А-6075984317 приймання-передавання електроенергії за квітень 2021 року (вартість товару 12 353,19 грн);
- 50 313 кВт*год - згідно акту №А-6076134029 приймання-передавання електроенергії за травень 2021 року (вартість товару 115 267,90 грн);
- 23 954 кВт*год - згідно акту №А-6076904413 приймання-передавання електроенергії за червень 2021 року (вартість товару 54 878,97 грн);
- 8 914,39 кВт*год - згідно акту №А-6319806441 приймання-передавання електроенергії за липень 2021 року (вартість товару 8 914,39 грн);
- 27 259 кВт*год - згідно акту №А-6125214616 приймання-передавання електроенергії за серпень 2021 року (вартість товару 67 728,95 грн);
- 15 398 кВт*год - згідно акту №489002463/9/1 прийняття-передавання товарної продукції за вересень 2021 року (вартість товару 41 538,23 грн).
Отож, коштами, належними до сплати згідно Актів за електроенергію, є 633 594,92 грн.
Згідно фінансової документації, долученої товариством до матеріалів справи на виконання ухвали від 26.09.2023 (М30 RAM обробка (по місяцях за період 01.2021-08.2021), банківських карток підприємства за період з 01.01.2021 по 01.01.2022), Немовицька сільська радою, за поставлену по Договору №14108-ВЦ від 29.12.2020 електроенергію, перерахувала на користь ТОВ "РОЕК" 633 594,92 грн:
- 95 037,33 - у лютому 2021 року;
- 146 615,26 грн - у березні 2021 року ;
- 91 530,70 грн у квітні 2021 року;
- 11 269,89 грн - у травні 2021 року;
- 113 483,19 грн - у червні 2021 року;
- 56 663,68 грн - у липня 2021 року;
- 8 914,39 грн - у серпні 2021 року;
- 67 728,95 грн - у вересні 2021 року;
- 41 423,23 грн - у жовтні 2021 року;
- 928,30 грн - у грудні 2021 року.
Відповідно до звіту про виконання договору про закупівлю UA-2020-11-18-004944-с, що сформований 20.01.2022 на веб-порталі "Ргоzоrrо", правовідносини за вказаним Договором припинені, сума оплати за договором становить 632 396,62 грн, джерело фінансування - місцевий бюджет.
На переконання прокуратури, укладаючи додаткові угоди №1-8,5 до Договору та збільшуючи ціну товару на 45,03% від передбаченої правочином, сторони діяли усупереч Закону України "Про публічні закупівлі", а тому ці угоди підлягають визнанню недійсними в судовому порядку, а надмірно сплачені кошти - стягненню з ТОВ "РОЕК" на користь позивача.
Щодо участі прокурора у цій справі, оцінка обґрунтованості порушення інтересів держави в особі органу, визначеного прокурором позивачем.
Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 3 ч.1 ст. 1311 Конституції України передбачено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює: представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Частинами 3 та 5 ст. ГПК України встановлено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Відповідно до ч.4 ст. 53 ГПК України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених ст. 174 цього Кодексу.
За змістом ч.1, ч.3, ч.4 та ч.7 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.
З системного аналізу вказаних правових норм вбачається, що виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".
Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 р. зі справи №806/1000/17).
У даному випадку загроза порушення інтересів держави полягає у порушенні чинного законодавства про публічні закупівлі.
Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.
У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.
"Нездійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 викладено таку правову позицію:
- прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу;
- бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк;
- звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення;
- невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо;
- прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, у спірних правовідносинах судам необхідно дослідити: чи знав або повинен був знати компетентний орган про допущені порушення інтересів держави, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся; чи дотримано прокурором розумного строку для надання уповноваженому органу можливості відреагувати на виявлене прокурором порушення та самостійно звернутися до суду з відповідним позовом або ж надати аргументовану відповідь на звернення прокурора.
При цьому самого лише посилання прокурора про виявлення ним порушення інтересів держави та невжиття органом державної влади (позивачем у справі), на який покладено обов'язок щодо судового захисту інтересів держави, відповідних дій для такого захисту, недостатньо для прийняття судом рішення в такому спорі по суті, оскільки за змістом п.2 ч.4 ст. 23 Закону "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом правових підстав для представництва.
У справі, що слухається, прокурором визначено позивачем Немовицьку сільську раду.
Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" первинним суб'єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада села, селища, міста.
Відповідно до ч.1 ст.10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Водночас згідно з ч.5 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності.
Частиною 4 ст. 71 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що органи та посадові особи місцевого самоврядування мають право звертатися до суду щодо визнання незаконними актів місцевих органів виконавчої влади, інших органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які обмежують права територіальних громад, повноваження органів та посадових осіб місцевого самоврядування.
Доходи місцевих бюджетів, інші кошти, які перебувають у власності територіальних громад, є складовою частиною матеріальної і фінансової основи місцевого самоврядування (ст. 142 Конституції України, ст.16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"). Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності, зокрема на доходи місцевих бюджетів, інші кошти (ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").
Тобто, органам місцевого самоврядування надано широкі права для здійснення економічного і соціального розвитку на своїй території. У ст. 143 Конституції України зазначено, що місцеві органи самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки та збори відповідно до закону; утворюють, реорганізовують та ліквідують комунальні підприємства, організації, установи.
Відтак, завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності.
Отже, підсумовуючи зазначене, прокуратурою обґрунтовано правомірність звернення з даним позовом в інтересах саме компетентного органу - Немовицької сільської ради, як учасника договору закупівлі з використанням бюджетних коштів.
Права місцевого самоврядування захищаються в судовому порядку відповідно до ст. 145 Конституції України.
Сарненською окружною прокуратурою, у відповідності до вимог ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", скеровано на адресу Немовицької сільської ради відповідний лист №53-2373 ВИХ-23 від 08.08.2023, яким повідомлено про наявність порушень при підписанні додаткових угод до Договору постачання електричної енергії.
Відповідно до відповіді Немовицької сільської ради від 09.08.2023 №2318/08/01-09, остання повідомляє, що заходи щодо оскарження додаткових угод радою не здійснювались.
Відтак, окружною прокуратурою правомірно кваліфіковано вищевказане як бездіяльність відповідного органу та, як наслідок, встановлено достатні та обґрунтовані підстави для реалізації представницьких повноважень.
Разом з тим, безпідставним є аргумент щодо необхідності проведення моніторингу закупівлі органами Держаудитслужби, а також необхідність залучення останньої у якості позивача.
Спростовуючи дане твердження TOB "РОЕК" слід зауважити, що питання моніторингу процедури закупівлі врегульовано ст. 8 Закону "Про публічні закупівлі". Так, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державі політику у сфері державного фінансового контролю, та його міжрегіональні територіальні органи можуть проводити моніторинг процедури закупів протягом проведення процедури закупівлі, укладення договору про закупівлю та його дії.
Сарненській окружній прокуратурі про викладені у позовній заяві порушення вимог законодавства у сфері публічних закупівель, які допущені під час підписання додаткових угод до Договору №14108-ВЦ від 29.12.2020, стало відомо після фактичного виконання сторонами умов договору.
Отже, у зв'язку з закінченням строку дії договору на момент виявлені порушення, підстави для проведення органами Держаудислужби моніторингу закупівлі були відсутні.
Варто зауважити, що Держаудитслужба набуває статусу позивача внаслідок звернення до суду з метою усунення виявлених під час здійснення державної фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження використання активів. У випадках, коли вказаний орган не здійснює фінансовий контроль та, як наслідок, не виявив порушення законодавства, то право на звернення до суду із позовом у останнього не виникає.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.03.2019 у справі №912/898/18.
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів сторін.
Відповідно до преамбули Закону України "Про публічні закупівлі" (далі - Закон), цей Закон визначає правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об'єднаних територіальних громад.
Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.
Відповідно до ч.5 ст. 5 Закону, Замовники, учасники процедур закупівлі, суб'єкт оскарження, а також їхні представники повинні добросовісно користуватися своїми правами, визначеними цим Законом. Забороняється зловживання правами, у тому числі правом на оскарження рішень, дії чи бездіяльності замовника.
Як зазначено в ч.1 ст. 41 Закону, договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Згідно з ч.4 ст. 41 Закону, умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.
Разом з тим п.2 ч.5 ст. 41 Закону встановлено, що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема збільшення ціни за одиницю товару до 10% пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.
Крім того, п.7 ч.5 ст. 41 Закону, істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, коли зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS регульованих цін (тарифів) і нормативів, що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни.
Вбачається, що ключовим у даній нормі Закону є те, що для збільшення ціни за одиницю товару має бути реальне коливання ціни такого товару на ринку в сторону збільшення, що повинно оцінюватися починаючи від підписання договору та до моменту укладення відповідної додаткової угоди (або ж момент розповсюдження дії додаткової угоди), тобто на момент укладання додаткової угоди ціни на товар повинні бути вищими ніж на момент укладання основного договору про закупівлю (або ж додаткової угоди, у разі її обґрунтованого укладення).
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином, зокрема відповідно до умов договору. Частиною 1 ст. 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст. 651 ЦК України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Варто відмітити, що Закон не містить виключень з цього правила.
Із вказаного слідує, зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов: відбувається за згодою сторін; порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проекту, що входив до тендерної документації); підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку, що обґрунтоване і документально підтверджене постачальником; ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10%; загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися.
Відповідно до ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Згідно із ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.1 ст. 203 цього Кодексу.
Частиною 3 ст. 215 ЦК України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Як встановлено з матеріалів справи, укладаючи Договір №14108-ВЦ про постачання електричної енергії від 29.12.2020, Немовицька сільська рада та ТОВ "РОЕК" дійшли згоди щодо усіх істотних умов, зокрема визначивши ціну за 1 кВт*год електричної енергії на рівні 1,55 грн без ПДВ - закріплено у Додатку №2 до Договору - Комерційна пропозиція.
В подальшому, між сторонами укладено ряд додаткових договорів, якими підвищено ціну на 45,03%.
Хоча, при укладенні додаткової угоди №2 від 26.02.2021, яка поширила свою дію на правовідносини між сторонами, починаючи з 01.01.2021, сторонами дотримано 10% обмеження щодо можливості підвищення ціни, проте суд звертається до підстав, якими сторонами обґрунтовано наявність необхідності для перегляду ціни електричної енергії.
Аналізуючи підстави внесення змін до Договору шляхом підписання Додаткової угоди №2 від 26.02.2021, якою збільшено ціну за одиницю товару, останню укладено у зв'язку зі зміною тарифу на передачу електричної енергії з посиланням на Постанову НКРЕКП від 09.12.2020 №2353 "Про встановлення тарифу на послуги з передачі електричної енергії ПРАТ "НЕК "УКРЕНЕРГО" на 2021 рік".
У розрізі даного питання слід звернути увагу на те, що п.1 додатку №2 до Договору "Комерційна пропозиція" встановлено ціну на електричну в розмірі 1,55 грн,/кВт*год. без ПДВ.
До вказаної ціни включаються наступні складові:
- закупівельна ціна електричної енергії Постачальником для Споживача на ринках електричної енергії за розрахунковий період грн./кВт*год.;
- ціна на послугу пов'язані з постачанням еектричної енергії споживачу грн./кВт*год;
- тариф на послугу з передачі.
Встановлення тарифу на послугу з передачі віднесено до компетенції НКРЕКП.
Звертаючись до хронології встановлення і зміни тарифів на послугу, судом встановлено наступне:
- у період з 01.08.2020 до 30.11.2020 діяв тариф 240,23 грн/МВт*год, встановлений постановою НКРЕКП №1329 від 11.07.2020;
- у період з 01.12.2020 по 31.12.2020 діяв тариф 312,76 грн/МВт*год, встановлений постановою НКРЕКП №1998 від 04.11.2020;
- з 01.01.2021 тариф на послугу передачі склав 293,93 грн/МВт*год, встановлений постановою НКРЕКП №2353 від 09.12.2020.
Згідно позиції відповідача, оскільки тендерна пропозиція сформована 18.11.2020 - у період дії тарифу 240,23 грн/МВт*год, а датою початку поставки електроенергії є 01.01.2021, тобто після введення в дію вищого тарифу - 293,93 грн/МВт*год, підвищення ціни одиниці товару, яке відображене в оскаржуваній Додатковій угоді №2 від 26.02.2021 - документально підтверджене.
В той же час, з таким твердженням суд не погоджується, оскільки метою регулювання, передбаченого ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", а саме закріплення можливості сторін змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10% є запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника.
Тобто, передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10%.
Інше тлумачення відповідної норми Закону України "Про публічні закупівлі" нівелює, знецінює, робить непрозорою процедуру відкритих торгів.
При цьому, постачальник зобов'язаний довести підвищення ціни на певний товар на певному ринку за допомогою доказів, але й обґрунтувати для Замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі. Продавець повинен обґрунтувати, чому таке підвищення пін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціні, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним. Продавець також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).
Такої правової позиції щодо імперативної поведінки постачальника дійшов Верховний Суд в своїй постанові від 18.06.2022 у справі №927/491/19.
Вищезгадана постановою НКРЕКП від 04.11.2020 №1998 "Про внесення змін до постанови НКРЕКП від 10.12.2019 №2668", якою внесено зміни до постанови НКРЕКП від 10.12.2019 №2668 "Про встановлення тарифу на послуги з передачі електричної енергії ПРАТ "НЕК "УКРЕНЕРГО" на 2020 рік", та збільшено тариф на послуги з передачі електричної енергії з 240,23 на 312,76 грн/МВт*год, хоча і набирала чинності з 01.12.2020 ("після" внесення тендерної пропозиції однак "до" укладення Договору), проте її прийнято та офіційно оприлюднено ще 04.11.2020 ("до" внесення тендерної пропозиції).
Отже, ТОВ "РОЕК" як підприємство, основним видом діяльності якого є торгівля електроенергією, подаючи 18.11.2020 тендерну пропозицію на участь у відкритих торгах UA-2020-11-18-004944-с, було обізнане про заплановане підвищення тарифу на послуги з передачі електричної енергії з 01.12.2020, однак не врахувало це при визначенні цінової пропозиції.
Крім того, ключовим у п.2 ч.5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", на підставі якого укладались оскаржувані додаткові угоди, є те, що для збільшення ціни за одиницю товару має бути реальне коливання ціни такого товару на ринку в сторону збільшення, що повинно оцінюватися починаючи від підписання договору та до моменту укладення відповідної додаткової угоди, тобто на момент укладання додаткової угоди ціни на товар повинні бути вищими ніж на момент укладання основного договору про закупівлю або ж додаткової угоди, у разі її обґрунтованого укладення).
В той же час, з аналізу вищевикладеного можна дійти висновку, що на момент підписання договору (29.12.2020) діяв вищий тариф на послуги з передачі електричної енергії (312,76 грн/МВт*год) ніж на момент укладення Додаткової угоди від 26.02.2021 (293,93 грн/МВт*год)
На переконання суду, ТОВ "РОЕК" не обґрунтувало необхідність підписання Додаткової угоди №2 від 26.02.2021, а тому вона суперечить ч.5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі".
При цьому, судом звертається увага на те, що сторони не могли не розуміти особливості функціонування ринку електричної енергії; враховуючи діяльність відповідача, на момент підписання основного договору відповідач знав (не міг не знати) про ціни, які склалися на ринку на електричну енергію, постачання якої він мав намір здійснювати, та гарантував її поставку замовнику за цінами відповідно до договору.
Верховний Суд у постанові від 12.09.2019 року у справі №915/1868/18 наголосив, що можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та ст. 5 Закону України "Про публічні закупівлі".
Стаття 652 ЦК України передбачає, що в разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Через зміну істотних обставин договір може бути змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) у момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Тобто, передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим.
Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, Закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10%.
Верховним Судом у постанові від 07.09.2022 у справі №927/1058/21 висловлено правову позицію, що обмеження у 10% застосовується як максимальний ліміт: щодо зміни ціни, визначеної в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються” такі зміни (кількість підписаних додаткових угод.
У п.52 - п.63 та п.88 - п.90 постанови Великої Палати Верховного суду від 24.01.2024 року у справі №922/2321/22 (провадження №12-57гс23) викладено правову позицію:
"Відповідно до частини четвертої ст. 41 Закону №922-VIII умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.
Згідно з пунктом 2 частини п'ятої ст. 41 Закону №922-VIII істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10% пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.
Із системного тлумачення наведених норм ЦК України, ГК України та Закону №922-VIII вбачається, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов'язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.
Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку ст. 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у ст. 652 ЦК України та пункті 2 частини п'ятої ст. 41 Закону №922-VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.
В іншому випадку не досягається мета Закону №922-VIII, яка полягає в забезпеченні ефективного та прозорого здійснення закупівель, створенні конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку.
Наведене підтверджується також історичним тлумаченням норм пункту 2 частини п'ятої ст. 41 Закону №922-VIII. У цьому Законі в редакції до 19 квітня 2020 року норма пункту 2 частини п'ятої ст. 41 була викладена в ст. 36 та мала такий зміст: "Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадку зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10% у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі".
Отже, вказана норма Закону №922-VIII в редакції до 19 квітня 2020 року не дозволяла зміни ціни за одиницю товару більше ніж на 10% від ціни, визначеної сторонами при укладенні договору про закупівлю, проте не обмежувала сторони в можливості багато разів змінювати (не було обмежень щодо строків зміни ціни) таку ціну протягом дії договору в межах встановлених 10% у разі коливання ціни такого товару на ринку.
Зазначена норма була змінена Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про публічні закупівлі" та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення публічних закупівель" №114-IX від 18.09.2019 року (далі - Закон №114-ІХ), яким Закон №922-VIII було викладено в новій редакції. У новій редакції зазначена норма була викладена в пункті 2 частини п'ятої ст. 41 Закону №922-VIII та доповнена умовою, що така зміна ціни в бік збільшення не може відбуватись частіше ніж один раз на 90 днів, крім закупівлі бензину, дизельного пального, газу та електричної енергії.
Отже, в новій редакції норма пункту 2 частини п'ятої ст. 41 Закону №922-VIII не змінила свого змісту щодо розміру зміни ціни за одиницю товару (не більше ніж на 10% від ціни, визначеної сторонами при укладенні договору про закупівлю), проте була доповнена умовою, яка обмежила строки зміни такої ціни, а саме не частіше ніж один раз на 90 днів.
Як убачається з пояснювальної записки до проєкту Закону №114-ІХ, метою його прийняття було удосконалення системи публічних закупівель, спрямованої на розвиток конкурентного середовища та добросовісної конкуренції у сфері закупівель, а також забезпечення виконання міжнародних зобов'язань України у сфері публічних закупівель, у тому числі протидії "ціновому демпінгу" коли учасник процедури закупівлі пропонує значно занижену ціну товару, щоб перемогти, а потім через додаткові угоди суттєво збільшує ціну товару та відповідно зменшує обсяг закупівлі, чим нівелює результати публічної закупівлі.
За такої мети очевидно, що зміни, внесені законодавцем Законом №114-ІХ у вказану норму пункту 2 частини п'ятої ст. 41 Закону №922-VIII, не були спрямовані на те, щоб дозволити учасникам публічних закупівель використовувати "ціновий демпінг" з подальшим збільшенням ціни за одиницю товару більше ніж на 10% від ціни, визначеної сторонами за результатами процедури закупівлі та при укладенні договору про закупівлю.
Ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов'язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.
Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку ст. 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у ст. 652 ЦК України та пункті 2 частини п'ятої ст. 41 Закону №922-VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі."
Cуд погоджується з доводами прокурора про те, що збільшення ціни електричної енергії у додаткових угодах №№3,5-7 по відношенню до погодженої у договорі ціни здійснено з порушенням ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", зокрема п.2 ч.5 ст. 41 цього Закону, яким встановлена не лише вимога пропорційного збільшення ціни за одиницю товару по відношенню до збільшення ціни товару на ринку, а й 10-відсоткове обмеження такого збільшення.
Укладення додаткових угод №3,5-7 призвело до збільшення ціни за 1 кВт/год. на більше ніж на 10% відносно ціни, що визначена за умовами Договору (1,55 грн без ПДВ):
- Додатковою угодою №3 від 26.02.2021 - на 13,80: 1,76391 грн./кВт*год без ПДВ;
- Додатковою угодою №5 від 05.03.2021 - на 23,17%: до 1,90918 грн./кВт*год без ПДВ;
- Додатковою угодою №6 від 19.08.2021 - на 33,58%: до 2,07054 грн./кВт*год без ПДВ;
- Додатковою угодою №7 від 27.09.2021 - на 45,03%: до 2,24803 грн./кВт*год без ПДВ.
Отже, сторонами не підтверджено правомірності дій щодо зміни істотних умов договору про закупівлю після його підписання та до виконання в повному обсязі. За таких обставин зміна ціни згідно з оспорюваних додаткових угод є безпідставною, суперечить принципам максимальної економії та ефективності, встановлених ст. 5 Закону України "Про публічні закупівлі", здійснена з порушенням вимог ст. 41 Закону, з огляду на що суд доходить висновку, що Додаткові угоди №2,3,5-7 до Договору про постачання електричної енергії споживачу №14108-ВЦ від 29.12.2020 підлягають визнанню недійсними відповідно до ст. ст. 203, 215 ЦК України.
Крім того, розірвання сторонами договору, виконаного повністю або частково, не позбавляє сторони права на звернення до суду з позовом про визнання такого договору недійсним. Так само не перешкоджає поданню відповідного позову закінчення строку (терміну) дії оспорюваного правочину до моменту подання позову. Аналогічна правова позиція Верховного суду викладена у постанові від 27.11.2018 року у справі №905/1227/17.
Критично відноситься суд до посилань ТОВ "РОЕК", що прокурором обрано неналежний спосіб захисту. При цьому, товариство посилається на ч.1 ст. 43 Закону України "Про публічні закупівлі" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), згідно якої договір про закупівлю є нікчемним у разі його укладення з порушенням вимог ч.4 ст. 41 цього Закону, вважаючи що визнання визнання додаткових угод до договору недійсними не є належним способом захисту прав, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Частиною 4 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" передбачено, що умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.
В той же час, прокурором ініційовано даний позов з підстав порушення п.2 ч.5 ст. 41 цього Закону (порушення механізму зміни ціни), а факту невідповідності укладеного договору змісту тендерної пропозиції судом не встановлено.
Також прокурором заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача коштів у розмірі 52 341,19 грн.
Обґрунтовуючи зазначену вимогу, як на підставу стягнення прокурор посилається на ч.1 ст. 670 ЦК України, згідно якої, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
Як встановлено з матеріалів справи, зокрема з документів, представлених ТОВ "РОЕК" на виконання ухвали від 26.09.2023 (актів приймання-передавання електроенергії за счень-вересень 2021 року, рахунків-фактур №6076134029 від 31.05.2021 і №6319806441 від 31.07.2021, актів приймання-передачі №6076904413 за червень від 23.07.2021 і №6125214616 за серпень від 17.09.2021) за період дії за період дії Договору №14108-ВЦ від 29.12.2020, ТОВ "РОЕК" поставлено Немовицькій сільській раді 274 995 кВт*год електричної енергії, тоді як Радою оплачено 633 594,92 грн.
У зв'язку з встановленими обставинами суд не приймає до уваги посилання прокурора на те, що за Договором №14108-ВЦ від 29.12.2020 поставлено 105 417 кВт*год, оплачено 248 416,81 грн, а сума переплати складає 52 341,19 грн.
Також, такими, що не відповідають дійсності є заперечення ТОВ "РОЕК", що Немовицькій сільській раді, на підставі актів прийому передачі за січень-грудень 2021 року, поставлено електроенергії на 246 790,21 грн.
Враховуючи, що додаткові угоди №№2,3,5-7 до Договору про постачання електричної енергії споживачу №14108-ВЦ від 29.12.2020 є недійсними та не породжують правових наслідків, правовідносини між позивачем та відповідачем щодо ціни електричної енергії, поставленої за Договором мали регулюватись самою угодою.
Таким чином розрахунок за поставлену енергію у 2021 році повинен здійснюватися за ціною 1,55 грн без ПДВ. Отже, позивачу належало сплатити за отриманий товар 511 490,70 грн (274 995*1,55+20%), що на 122 104,22 грн менше фактично сплаченого.
Виходячи із висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19, у процесуальному законодавстві діє принцип “jura novit curia” ("суд знає закони"), який полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus).
З урахуванням викладеного, при кваліфікації спірних правовідносин суд застосовує норми ст. 1212 ЦК України, а не ч.1 ст. 670 ЦК України, як помилково прохає прокуратура у позовній заяві.
Згідно з ч.1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Відповідно до ч.1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Згідно з п.1 ч.3 ст. 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.
Отже, внаслідок неправомірного збільшення ціни на електричну енергію шляхом укладання оспорюваних додаткових угод з порушенням законодавства мала місце переплата коштів у розмірі 122 104,22 грн (633 594,92 - 511 490,70).
Крім того, суд враховує, що внаслідок виконання позивачем своїх зобов'язань фінансового характеру за оспорюваними угодами відповідачем було отримано грошові кошти, які є такими, що були безпідставно одержані відповідачем (підстава їх набуття відпала), а тому відповідач зобов'язаний їх повернути позивачу, що відповідає приписам ст. ст. 216, 1212 ЦК України.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.03.2024 у справі № 918/323/23.
В той же час, у позовній вимозі про стягнення зайво сплачених коштів за Договором №14108-ВЦ від 29.12.2020, прокурор просить стягнути 52 341,19 грн. А тому суд задовольняє позов в повному обсязі в межах цих позовних вимог.
Висновки суду за результатами вирішення спору.
Відповідно до ч.2 ст. 4 ГПК України юридичні та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або госпорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Дана справа, яка пов'язана з виконанням правочинів в господарській діяльності відповідно до п.1 ч.1 ст. 20 ГПК України відноситься до юрисдикції господарського суду.
Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч.1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За результатами з'ясування обставин, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, підтверджених тими доказами, які були дослідженні, і з наданням оцінки всім аргументам у їх сукупності та взаємозв'язку, як це передбачено вимогами ст. ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку, що додаткові угоди №№2,3,5-7 до Договору про постачання електричної енергії споживачу №14108-ВЦ від 29.12.2020 укладені між сторонами за відсутності встановлених Законом України "Про публічні закупівлі" підстав та з перевищенням максимального ліміту щодо можливої зміни ціни на товар (10%), а відтак суд вважає обґрунтованими та правомірними позовні вимоги прокурора про визнання їх недійсними.
Крім того, судом встановлено, що внаслідок неправомірного збільшення ціни на електричну енергію шляхом укладання оспорюваних додаткових угод мала місце переплата Немовицькою сільською радою грошових коштів в розмірі 122 104,22 грн, а відтак вимога прокурора про стягнення 52 341,19 грн з ТОВ "РОЕК", як з особи яка їх отримала, також визнається судом обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.3 ст. 2 ГПК України однією із засад (принципів) господарського судочинства є диспозитивність.
Згідно зі ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Принцип диспозитивності покладає на суд обов'язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять учасники спірних правовідносин. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача та позов має чітко виражену ціль, яка втілюється у формі позовних вимог, що їх викладає позивач у позовній заяві.
Отже, кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів.
Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову. Відповідно, право особи звернутися до суду з самостійно визначеними позовними вимогами узгоджується з обов'язком суду здійснити розгляд справи в межах таких вимог.
Розподіл судових витрат.
Згідно з ч.1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судом встановлено, що позивачем сплачено судовий збір у розмірі 16 104,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №1317 від 02.08.2023, який підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача, у зв'язку з задоволенням позову.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 233, 238, 241 ГПК України, суд -
1. Позов задовольнити.
2. Визнати недійсною Додаткову угоду №2 від 26.02.2021 до Договору на постачання електричної енергії №14108-ВЦ від 29.12.2020, укладеного між Немовицькою сільською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія".
3. Визнати недійсною Додаткову угоду №3 від 26.02.2021 до Договору на постачання електричної енергії №14108-ВЦ від 29.12.2020, укладеного між Немовицькою сільською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія".
4. Визнати недійсною Додаткову угоду №5 від 05.03.2021 до Договору на постачання електричної енергії №14108-ВЦ від 29.12.2020, укладеного між Немовицькою сільською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія".
5. Визнати недійсною Додаткову угоду №6 від 18.08.2021 до Договору на постачання електричної енергії №14108-ВЦ від 29.12.2020, укладеного між Немовицькою сільською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія".
6. Визнати недійсною Додаткову угоду №7 від 27.09.2021 до Договору на постачання електричної енергії №14108-ВЦ від 29.12.2020, укладеного між Немовицькою сільською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія".
7. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" (код ЄДРПОУ 42101003) на користь Немовицької сільської ради (код ЄДРПОУ 04387786) кошти у розмірі 52 341 (п'ятдесят дві тисячі триста сорок одну) грн 19 коп.
8. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" (код ЄДРПОУ 42101003) на користь Рівненської обласної прокуратури (р/р UA228201720343130001000015371, МФО 820172, ЄДРПОУ 02910077, банк одержувач Державна казначейська служба України, м. Київ, код класифікації видатків бюджету 2800) понесені витрати на сплату судового збору в розмірі 16 104 (шістнадцять тисяч сто чотири) грн 00 коп.
Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 ГПК України.
Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.
Повний текст рішення складено та підписано 29 квітня 2024 року.
Суддя Ю.Г. РОМАНЮК