Справа № 357/7401/22
Провадження № 2/357/82/24
30 квітня 2024 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді - Бебешко М. М. ,
при секретарі - Мартиненко Є. Є.,
За участю сторін:
позивача за первісним позовом ОСОБА_1 ;
представника позивача за первісним позовом Батури П.О. ;
представника відповідача за первіснпм позовом Речицької Я.О. ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження в місті Біла Церква цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про визнання майна особистою приватною власністю, поділ спільного майна подружжя,-
В провадженні Білоцерківського міськрайонного суду Київської області перебуває вищевказана справа, яка надійшла до суду 23 серпня 2022 року.
Ухвалою суду від 19 серпня 2022 року задоволено заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, подану до подачі позову, про накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомості - 1197256832103), загальною площею 55,2 кв.м., житловою площею 29,1 кв.м., що зареєстрована за ОСОБА_5 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на підставі договору купівлі-продажу від 12.08.2022 року, посвідченого приватним нотаріусом Білоцерківського районного нотаріального округу Федорякою О.С., зареєстрованого в реєстрі за № 1215; накладено арешт на автомобіль «Kia Sportage», державний номер НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_3 , 2020 року випуску, коричневого кольору.
21 вересня 2022 року на адресу суду надійшла інформація щодо реєстрації місця проживання відповідачів у справі.
Ухвалою суду від 23 вересня 2022 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 19 жовтня 2022 року.
18 жовтня 2022 року на адресу суду надійшло клопотання представника позивача - адвоката Батури П.О. про відкладення підготовчого засідання та призначення останнього в час після 22 листопада 2022 року.
Підготовче засідання у справі відкладено на 23 листопада 2022 року.
23 листопада 2022 року на адресу суду надійшла заява від представника відповідача ОСОБА_4 про поновлення строку на надання відзиву, одночасно з якою надійшов відзив на позовну заяву, згідно з яким остання просила суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
В підготовчому засіданні 23 листопада 2022 року представником позивача - адвокатом Батурою П.О. заявлено клопотання про виклик свідків та витребування доказів.
Ухвалою суду від 23 листопада 2022 року задоволено клопотання представника позивача, викликано свідків та витребувано докази. Підготовче засідання відкладено на 20 грудня 2022 року.
20 грудня 2022 року на адресу суду надійшло клопотання представника позивача - адвоката Батури П.О. про відкладення підготовчого засідання через ненадходження до суду витребуваних судом доказів.
Підготовче засідання у справі відкладено на 24 січня 2023 року.
26 грудня 2022 року на адресу суду з ГУ ДПС у Київській області надійшли витребувані судом докази.
27 грудня 2022 року на адресу суду з Другої Білоцерківської державної нотаріальної контори надійшли витребувані судом докази.
05 січня 2023 року на адресу суду від приватного нотаріуса Білоцерківського районного нотаріального округу надійшли витребувані судом докази.
24 січня 2023 року на адресу суду надійшло клопотання представника позивача - адвоката Батури П.О. про відкладення підготовчого засідання через ненадходження до суду витребуваних судом доказів.
Підготовче засідання у справі відкладено на 14 лютого 2023 року.
24 січня 2023 року на адресу суду з ТЦК МВС № 3242 надійшли витребувані судом докази.
31 січня 2023 року на адресу суду з АТ «ОТП-Банк» надійшли витребувані судом докази.
Ухвалою суду від 07 лютого 2023 року задоволено клопотання представника відповідача ОСОБА_4 - адвоката Речицької Я.О. про участь у судовому засідання в режимі відеоконференції.
14 лютого 2023 року за клопотанням представника позивача - адвоката Батури П.О. відкладено підготовче засідання у справі на 27 лютого 2023 року.
В підготовчому засіданні 27 лютого 2023 року надійшло клопотання від представника позивача - адвоката Батури П.О. про призначення експертизи.
Ухвалою суду від 27 лютого 2023 року у даній справі за клопотанням представника позивача - адвоката Батури П.О. призначено оціночно-будівельну експертизу та автотоварознавчу експертизу, виконання яких доручено експертам Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України. Провадження у справі зупинено.
30 травня 2023 року на адресу суду надійшло клопотання експерта ОСОБА_6 від 16 травня 2023 року про надання додаткових матеріалів та інформації, а саме відомостей щодо наявних обмежень та обтяжень на об'єкт дослідження (за наявності даних надати документи, що підтверджують їх появу (договори іпотеки, рішення суду і т.д.), чинних станом на дату визначення вартості та забезпечення прибуття, безперешкодного доступу, належні умови праці судовому експерту для проведення натурного об'єкта дослідження
30 травня 2023 року на адресу суду надійшло клопотання експерта ОСОБА_7 про забезпечення надання підтверджуючих документів про здійснення оплати за проведення судової експертизи; забезпечення огляду об'єкта дослідження - автомобіля «Kia Sportage», реєстраційний номер НОМЕР_2 . У разі неможливості надання (відсутності) об'єкта дослідження на огляд, виконання експертизи можливе лише у разі рішення суду про проведення дослідження без особистого огляду експертом транспортного засобу.
До клопотання експерта долучено рахунок на його оплату.
06 червня 2023 року на адресу суду надійшло клопотання представника позивача - адвоката Батури П.О. про постановлення ухвали про надання дозволу на проведення судової автотоварознавчої експертизи без особистого огляду судовим експертом транспортного засобу - автомобіля «Kia Sportage», реєстраційний номер НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_3 , 2020 року випуску, за наявними матеріалами цивільної справи.
06 червня 2023 року на адресу суду надійшло клопотання представника позивача - адвоката Батури П.О. про долучення до матеріалів справи копії ухвали Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19.08.2022 у справі № 357/7259/22 (провадження 2-з/357/114/22) та про зобов'язання відповідача ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_1 ) надати безперешкодний доступ до квартири АДРЕСА_1 , у визначену судовим експертом дату для проведення натурального обстеження об'єкта дослідження.
07 червня 2023 року на адресу суду надійшло клопотання представника позивача - адвоката Батури П.О. про розгляд клопотань експертів за відсутності позивача та його представника, з урахуванням наданих раніше представником позивача клопотань.
Ухвалою суду від 07 червня 2023 року задоволено клопотання експертів, зобов'язано відповідача ОСОБА_5 надати безперешкодний доступ до квартири та надано дозвіл на проведення автотоварознавчої експертизи транспортного засобу без його особистого огляду.
11 липня 2023 року на адресу суду від відповідача ОСОБА_5 надійшов відзив на позовну заяву, згідно з яким остання просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
24 липня 2023 року на адресу суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив відповідача ОСОБА_5
07 серпня 2023 року на адресу суду від відповідача ОСОБА_5 надійшло заперечення на відзив.
12 жовтня 2023 року на адресу суду надійшов висновок експертизи.
Ухвалою суду від 03 листопада 2023 року поновлено провадження у справі та призначено підготовче засідання на 01 грудня 2023 року.
01 грудня 2023 року на адресу суду надійшла заява позивача, подана його представником - адвокатом Батурою П.О. про залишення без розгляду позовної вимоги щодо встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, визнання майна об'єктом спільної сумісної власності та визнання недійним правочину. Вказаною заявою позивач також просить суд змінити предмет позову, а саме: 1) В порядку поділу майна, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 половину суми, що вносилася на виконання кредитного зобов'язання, а саме грошову суму в розмірі 1 077 163,16 грн.; 2) Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за 1\2 частку ринкової вартості автомобіля «Kia Sportage», реєстраційний номер НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_3 , 2020 року випуску, коричневого кольору в розмірі 362 210,00 грн.; 3) Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 20 лютого 2008 року між сторонами зареєстровано шлюб, який розірвано 18 січня 2022 року. До укладення шлюбу, 14 березня 2006 року на ім'я ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу було зареєстровано квартиру АДРЕСА_1 . Квартира була придбана за ціною 219008,00 грн,, що станом на день укладення договору становило еквівалент 43368,00 доларів США. Вказана квартира була придбана частково за кредитні кошти в розмірі 34690,00 доларів США відповідно до кредитного договору від 14 березня 2006 року, укладеного ОСОБА_4 з АКБ «Райффайзенбанк Україна». Квартира відповідачем була передана в іпотеку вказаній банківській установі. Станом на 14 березня 2017 року заборгованість за кредитним договором від 14 березня 2006 року була повністю погашена. За час перебування у шлюбі в період з 20 лютого 2008 року по 11 лютого 2017 року подружжя сплатило за кредитним зобов'язанням від 14 березня 2006 року грошову суму в розмірі 59225,14 доларів США, з яких сума по кредиту становила 32877,80 доларів США, а сума по відсотках склала 26347,34 доларів США. Таким чином на користь позивача необхідно стягнути з відповідача половину суми, що вносилася на виконання кредитного зобов'язання в розмірі 29612,57 доларів США. Станом на 01 грудня 2023 року офіційний курс долара США до гривні становить: 1 долар США = 36,3752 грн. За таких обставин, з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення грошова сума в розмірі 1077163,156 грн. (29612,57*36,3752=1077163,16). 04 січня 202 1року сторони за спільні кошти подружжя придбали автомобіль «Kia Sportage», реєстраційний номер НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_3 , 2020 року випуску, коричневого кольору, який було зареєстровано за відповідачем. Після розірвання шлюбу 15 серпня 2022 року відповідач продала автомобіль та розпорядилася грошовими коштами на власний розсуд. Згідно висновку експерта ринкова вартість автомобіля станом на 19 вересня 2023 року становить 724420,00 грн. За таких обставин, з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення 1\2 частина ринкової вартості автомобіля, в сумі 362210,00 грн.
В підготовчому засіданні 01 лютого 2023 року представник відповідача ОСОБА_4 - адвокат Речицька Я.О. просила суд оголосити перерву в підготовчому засіданні після підготовки своєї позиції в письмовій формі, так як заяву нею було отримано безпосередньо перед засідання у справі.
В підготовчому засіданні було задоволено клопотання представника відповідача ОСОБА_4 та у зв'язку з перебуванням головуючого судді у черговій щорічній відпустці, оголошено перерву до 24 січня 2024 року для підготовки письмової правової позиції щодо поданої зави представником позивача.
В підготовчому засіданні 24 січня 2024 року представник позивача - адвокат Батура П.О. підтримав свою заяву про залишення без розгляду частини позовних вимог, зміну предмету позову та заявив клопотання про скасування заходів забезпечення позову у виді зняття арешту з квартири. З приводу неявки в підготовче засідання 24 січня 2024 року представника відповідача ОСОБА_4 - адвокат Речицької Я.О. просив розглядати вказане клопотання за відсутності останньої, так як вона належним чином повідомлена про день, час та місце розгляду справи та мала достатньо часу для підготовки своєї правової позиції щодо вирішення заяви про зміну предмету позову.
Представник відповідача ОСОБА_5 - адвокат Дідич П.В. не заперечувала проти задоволення заяви позивача про залишення позову без розгляду, зміну предмету позову, та скасування арешту квартири. З приводу розгляду клопотань без участі представника відповідача ОСОБА_4 покладалася на думку суду. В свою чергу подала до суду заяву стягнення (розподіл) витрат за надану професійну правничу допомогу, якою просила стягнути з позивача ОСОБА_1 на користь відповідача ОСОБА_5 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 15 000,00 грн.
Позивач та його представник - адвокат Батура П.О. просили відмовити в стягненні витрат на правничу допомогу через не доведення недобросовісності дій позивача.
Ухвалою суду від 24 січня 2024 року відмовлено в задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_5 про стягнення з ОСОБА_1 на користь останньої витрат на професійну правничу допомогу.
Ухвалою суду від 24 січня 2024 року задоволено заяву позивача , позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про встановлення акту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, визнання майна об'єктом спільної сумісної власності та визнання недійсним правочину - залишено без розгляду; скасовано арешт на квартиру АДРЕСА_1 ; прийнято до розгляду заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про зміну предмету позову та збільшення позовних вимог. Підготовче засідання у справі відкладено на 14 лютого 2024 року.
14 лютого 2024 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно з яким остання просила суд відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Відзив обґрунтовано тим, що остання 14 березня 2006 року придбала шляхом купівлі -продажу квартиру АДРЕСА_1 . Жодної згадки про чоловіка Чуба, дозвіл на купівлю квартири чи спільних коштів. Договір купівлі-продажу не містив. Квартира була придбана за особисті кошти відповідача. 14 березня 2006 року відповідачем особисто було отримано кредитні кошти в АКБ «Райффайзенбанк Україна» в сумі 34690 доларів США шляхом укладення кредитного та іпотечного договорів. 20 лютого 2008 року між сторонами було зареєстровано шлюб, на момент укладення якого, кредит погашався на протязі 2 років. За період з 14 березня 2006 року до 20 лютого 2008 року, відповідачем було виплачено банку 90-43,26 доларів з відсотками (34690 доларів США-9043,26доларів США = 25646,74 доларів США). ОСОБА_1 будучи в шлюбі отримував значно менші доходи за ОСОБА_4 26 квітня 2007 відповідач придбала автомобіль «Део Ланос», в 2011 році змінила його на «Рено Логан», в 2016 - на «Кіа Ріо», а по тім на «КІА Sportage». На купівлю автомобілів відповідача витрачала власні грошові кошти, позивач ніколи не кермував автомобілем та не має дозволу на керування останнім. 20 травня 2021 року відповідач потрапила в дорожньо-транспортну пригоду на спірному автомобілі і за власні кошти сплатила ОСОБА_8 30000,00 грн.
14 лютого 2024 року відповідач подала до суду зустрічний позов, згідно з яким просила суд: 1) визнати на ОСОБА_4 право особистої приватної власності на автомобіль «Kia Sportage», реєстраційний номер НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_3 , 2020 року випуску; на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 55,2 кв.м, житловою площею 29,1 кв.м; грошову суму, що вносилася на виконання кредитного зобов'язання за договорами: кредитний договір PML-001/041/2006 від 14 березня 2006 року; договір іпотеки PML-001/041/2006 від 14 березня 2006 року. 2) Визнати спільною сумісною власністю суму заборгованості 126977,61 грн. перед АТ «Сенс Банк» від 17 вересня 2021 року; 3) В порядку поділу майна, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 половину суми заборгованості перед АТ «Сенс Банк» від 17 вересня 2021 року, а саме грошову суму в розмірі 63448,81 грн.; 4) В задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.
Зустрічний позов обґрунтовано тим, що квартиру АДРЕСА_1 було придбано до шлюбу 14.03.2006 за особисті кошти відповідача. 26 квітня 2007 року відповідачем було придбано за власні кошти автомобіль «Део Ланс». Автомобілі використовувалися відповідачем для здійснення господарської діяльності ФОП ОСОБА_9 .17 вересня 2021 року було укладено кредит в АТ «Сенс Банк» і заборгованість за кредитом станом на 21 грудня 2022 рок установила 126977,61 грн. Кредитні кошти використовувалися для спільних потреб подружжя.
В підготовчому засіданні 14 лютого 2024 року зустрічний позов прийнято до розгляду спільно з первісним, відкладено підготовче засідання для надання можливості позивачу за первісним позовом скористатися правом на подачу відзиву на зустрічний позов. Протокольно відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача за первісним позовом щодо виклику та допиту в судовому засіданні експерта, який оцінював спірний транспортний засіб.
21 лютого 2024 року представник позивача за первісним позовом звернувся до суду з відповіддю на відзив, яка обґрунтована тим, що квартира АДРЕСА_2 була придбана частково за кредитні кошти в розмірі 34690,00 доларів США, які були отримані відповідачем на підставі кредитного договору, а не за особисті кошти. За час перебування у шлюбі подружжя сплатило за кредитним зобов'язанням грошові кошти в сумі 59225,14 доларів США. Відповідач безпідставно вказує на сплату 9043,26 доларів США в період часу з 14 березня 2006 року до 20 лютого 2008 року, оскільки сплата вказаних коштів не є предметом спору. Відповідачем не надано належних і допустимих доказів на підтвердження розміру свого доходу від здійснення підприємницької діяльності. Придбаний сторонами у шлюбі спірний автомобіль купувався за спільні кошти подружжя тому є об'єктом спільної сумісної власності. Відповідачем не спростовано ринкової вартості вказаного автомобіля, визначеного експертом.
27 лютого 2024 року представник позивача за первісним позовом направив на адресу суду відзив на зустрічний позов, згідно з яким просив суд відмовити в задоволенні зустрічного позову в повному обсязі.
Відзив на зустрічний позов обґрунтовано тим, що позивачем не надано доказів на підтвердження обставин, зазначених у зустрічному позові, зокрема щодо придбання позивачем спірного автомобіля за особисті кошти та використання його не в інтересах сім'ї, а для здійснення підприємницької діяльності. Відповідачем за первісним позовом не спростовано презумпції спільності права власності подружжя на майно, придбане у шлюбі. Спірний автомобіль та квартира АДРЕСА_1 відчужені відповідачем за первісним позовом третім особам, тому відповідачем за первісним позовом обрано неправильний спосіб захисту. Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження визнання за нею права особистої приватної власності на грошову суму, що вносилася на виконання кредитних зобов'язань, тому нею обрано неефективний спосіб захисту порушеного права. Позивачем за зустрічним позовом не доведено те, яку суму та на які цілі отримувалися кредитні кошти в АТ «Сенс Банк», не зазначено розмір заборгованості по кредиту станом на 18.01.2022. Відповідач за зустрічним позовом не визнає обставин, що отримані позивачем від АТ «Сенс Банк» кошти витрачалися в інтересах сім'ї, позивач не повідомляла останнього про отримання кредиту в АТ «Сенс Банк» Позивачем за зустрічним позовом не надано доказів витрачання кредитних коштів в інтересах сім'ї, не доведено заборгованості в розмірі 126977,61 грн., яка існувала станом на дату розірвання шлюбу між сторонами.
06 березня 2023 року на адресу суду від відповідача за первісним позовом надійшло заперечення на відповідь на відзив, яке обґрунтовано тим, що відповідач за первісним позовом ставить під сумнів проведену експертизу спірного транспортного засобу, так як останній потребував ремонту та проданий за значно нижчою ціною. Позивач не бере до уваги кошти, за які було придбано квартиру, а бере до уваги кошти, витрачені на погашення кредитного зобов'язання, яка в рази більша за ціну квартири. Позивач не бажає сплачувати кошти за отримання кредиту в АТ «Сенс Банк».
Протокольною ухвалою суду від 01 квітня 2024 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.
В судовому засіданні позивач та його представник за первісним позовом просили суд задоволити позовні вимоги в повному обсязі та відмовити в задоволенні зустрічного позову з підстав, викладених у заяві про зміну предмету позову та інших заявах по суті.
В судовому засіданні представник відповідача за первісним позовом просила суд відмовити в задоволенні позову позивача та задоволити зустрічний позов з підстав, викладених у зустрічному позові та інших заявах по суті.
Допитана в якості свідка ОСОБА_10 показала, що ОСОБА_11 та ОСОБА_12 вона знає з 2000 року. Вона працювала поруч з ними на ринку в місті Біла Церква.Вона з чоловіком перебувала в дружніх відносинах із сім'єю ОСОБА_13 та ОСОБА_14 . В 2006 році ОСОБА_13 та ОСОБА_14 шукали для себе нежитлове приміщення для ведення бізнесу та квартиру для проживання. В подальшому ОСОБА_13 та ОСОБА_14 за допомогою кредитних коштів придбали квартиру по АДРЕСА_3 . В подальшому ОСОБА_14 та ОСОБА_13 стали хрещеними батьками для двох її дітей. Сім'ї спільно відпочивали та проводили дозвілля. В квартирі по АДРЕСА_3 проживали ОСОБА_13 з ОСОБА_14 та син ОСОБА_13 від першого шлюбу. Вона неодноразово була в даній квартирі. В ОСОБА_13 в різні часи було чотири автомобілі, останній з яких Кіа Спортеж, який ОСОБА_13 , на думку свідка, подарував ОСОБА_14 . На вказаних автомобілях вони спільно їздили в Київ , в Одесу, на море, за покупками. Перед придбаною квартирою на вулиці ОСОБА_16 та ОСОБА_13 проживали в зйомній квартирі по АДРЕСА_4 . Між ОСОБА_14 та ОСОБА_13 були теплі відносини, у 2008 році вони зареєстрували шлюб між собою, хоча до цього часу проживали спільно як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу. Разом ОСОБА_14 та ОСОБА_13 вирішували всі питання по спільному бізнесу. Як ОСОБА_14 так і ОСОБА_13 неодноразово позичали у неї грошові кошти для погашення кредитної заборгованості за придбану квартиру по АДРЕСА_3 . За місяць до розлучення, ОСОБА_13 розповіла їй про те, що буде розривати відносини з ОСОБА_14 і сказала, що хоче залишити ОСОБА_14 бізнес, а собі забрати квартиру та автомобіль. ОСОБА_13 також обіцяла ОСОБА_14 поділити грошові кошти за продаж квартири, але кошти за продані квартиру та автомобіль ОСОБА_13 залишила для себе.
Допитана в якості свідка ОСОБА_17 показала, що восени 1998 року вона познайомилася з ОСОБА_18 . З ОСОБА_19 вона познайомилася коли навчалася на початку 1990-их років в індустріальному технікумі. ОСОБА_13 представила ОСОБА_14 як чоловіка та 2-3 місяці проживала з ОСОБА_14 у неї в квартирі в АДРЕСА_2 , після чого виїхали на зйомну квартиру та почали працювати на ринку в місті Біла Церква. ОСОБА_13 та ОСОБА_14 вели спільний бізнес говорили один до одного - коханий та кохана. ОСОБА_14 та ОСОБА_13 розповідали їй про те, що придбали за кредитні кошти в місті Біла Церква нежитлове приміщення та квартиру по АДРЕСА_2 . Квартиру вони купували для проживання, вона неодноразово була в даній квартирі. Все, що ОСОБА_13 та ОСОБА_14 спільно заробляли вони вкладали у виплату кредитної заборгованості. Декілька разів ОСОБА_13 та ОСОБА_14 позичали грошові кошти в свідка. В ОСОБА_13 та ОСОБА_14 був спільний автомобіль, яким керувала ОСОБА_13 . Вказаним автомобілем вони допомагали перевозити речі її сину після закінчення останнім навчання у війському училищі. 06 лютого 2022 року ОСОБА_13 повідомила свідка про розрив відносин з ОСОБА_14 та розповіла про те, що все придбане майно вона розділить порівно з ОСОБА_14 .
Допитана в якості свідка ОСОБА_20 показала, що в 2010 році на ринку вона познайомилася з ОСОБА_13 та ОСОБА_14 так як вона з чоловіком також торгували на ринку в місті Біла Церква .. ОСОБА_13 з ОСОБА_14 проживали в квартирі по вулиці ОСОБА_22 . З ними також проживав син ОСОБА_13 від першого шлюбу. Вони разом сім'ями відпочивали. За столом ОСОБА_13 та ОСОБА_14 часто розповідали про те, що квартиру купували за кредитні кошти. В ОСОБА_13 та ОСОБА_14 був автомоіль сірий Кіа , керувала яким ОСОБА_13 , так як у ОСОБА_14 не було водійського посвідчення. На вказаному автомобілі вони спільно їздили на відпочинок в Одесу, в Трушки . ОСОБА_14 повідомив свідка про те, що ОСОБА_13 розірвала з ним відносини. Про лікування сина ОСОБА_13 їй нічого не відомо, так як і невідомо про останні кредитні договори, які укладалися ОСОБА_13 . Кредитні договори ОСОБА_13 свідку не показувала.
Допитана в якості свідка ОСОБА_25 показала, що з 2000 року вона знає ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , в останніх був спільний бізнес. ОСОБА_14 їздив за товаром, а ОСОБА_13 розпоряджалася фінансами. Про відносини ОСОБА_13 та ОСОБА_14 свідку не відомо. Вона лише знає, що в 2008 році вони зареєстрували шлюб між собою, а до цього деякий час проживали у фактичних шлюбних відносинах. У ОСОБА_14 та ОСОБА_13 був спільний автомобіль, яким керувала ОСОБА_13 . Спільних дітей останні не мали.
Допитаний в якості свідка ОСОБА_26 показав, що ОСОБА_13 знає близько 20 років, познайомився з нею на ринку. Зустрічалися на ринку. Про кредитні договори ОСОБА_13 та ОСОБА_14 йому нічого не відомо. Хто був власником бізнесу він не знає. На його думку ОСОБА_13 та ОСОБА_14 були бізнес-партнери та чоловік і жінка. Вдома у ОСОБА_14 та ОСОБА_13 він не був, про автомоіль останніх йому нічого не відомо.
Допитана в якості свідка ОСОБА_28 показала, що з 2010 року на протязі 2,5 років вона працювала в ОСОБА_13 реалізатором. В ОСОБА_13 було багато кредитів, вона хотіла їх виплатити, зокрема за квартиру, автомобіль, який потрапив у ДТП. За кермом автомобіля вона бачила лише ОСОБА_13 . Свідку невідомо про кредитні договори, які укладала ОСОБА_13 . На думку свідка ОСОБА_13 була керівником бізнесу, так як давала свідку завдання до виконання. ОСОБА_13 була незадоволена ОСОБА_14 , ОСОБА_14 сварився з ОСОБА_13 з приводу витрат із сімейного бюджету. ОСОБА_13 та ОСОБА_14 проживали в квартирі по АДРЕСА_2 . Свідок вважала, що ОСОБА_14 реалізатор в ОСОБА_13 .
Допитана в якості свідка ОСОБА_29 показала, що в 2006 році вона працювала в ОСОБА_13 в магазині « Мачо », в подальшому працювала реалізатором на ринку в ОСОБА_13 . Разом з ОСОБА_13 продавцем на ринку був ОСОБА_14 . На думку свідка, ОСОБА_13 була директором, а ОСОБА_14 продавцем. ОСОБА_13 говорила про те, що виплачує кредит за придбану квартиру, самостійно забезпечує сина. Поза межами ринку вона з ОСОБА_13 та ОСОБА_14 не спілкувалася.
Доптаний в якості свідка ОСОБА_31 показав, що познайомився з ОСОБА_13 в 1998 році, з ОСОБА_14 - у 2000 році. Вони працювали на центральному ринку та мали поруч з ним торгівельні точки. ОСОБА_14 торгував спільно з ОСОБА_13 . В 2008 році ОСОБА_13 повідомила йому про те, що одружилася з ОСОБА_14 ., в останніх були бізнес-партнерські стосунки. ОСОБА_13 регулярно брала в кредит кошти так як була ФОП. В приватній розмові зі свідком, ОСОБА_13 розповідала про те, що виплачувала грошові кошти за кредитниими договорами. В 2013 році він перестав спілкуватися з ОСОБА_14 та в подальшому з ОСОБА_13 . ОСОБА_14 постійно розповідав йому про те, що ОСОБА_13 для нього директор. ОСОБА_13 вела бухгалтерію та подавала податкову звітність, ОСОБА_14 був вантажником та продавцем. ОСОБА_13 говорила про те, що за кредитні кошти вона придбала квартиру для проживання із сином. В квартирі по АДРЕСА_2 свідок був двічі - в 2007 році та в 2010 році. В 2010 році у квартирі був ОСОБА_14 , у 2007 році ОСОБА_14 в квартирі не було. Зі слів ОСОБА_13 йому стало відомо про те, що остання погасила кредит за кошти, отримані від бізнесу.
Від виклику та допиту інших свідків сторони в судових засіданнях 23 квітня 2024 року та 30 квітня 2023 року відмовилися і така відмова була прийнята судом.
Дослідивши матеріали справи судом встановлено наступне:
Сторони перебували у шлюбі з 20 лютого 2008 року до 18 січня 2022 року.
14 березня 2006 року ОСОБА_4 , не перебуваючи в шлюбі, на підставі договору купівлі-продажу квартири з ОСОБА_32 було придбано квартиру АДРЕСА_1 , на яку 14.03.2006 року було зареєстровано іпотеку в АКБ «Райффайзенбанк Україна» на підставі кредитного зобов'язання в сумі 34692,00 доларів США за кредитним договором № ML-001/0412006, укладеного між ОСОБА_4 та АКБ «Райффайзенбанк Україна».
12 серпня 2022 року на підставі договору купівлі-продажу, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , остання придбала у ОСОБА_4 за 276 000,00 грн. квартиру АДРЕСА_1 .
ОСОБА_1 з 19.07.2006 є фізичною особою-підприємцем та платником єдиного податку. За 2011 рік він отримав дохід в сумі 8000,00 грн.; за 2012 - в сумі 48029,00 грн.; за 2013 в сумі 3755,00 грн. за 2014 рік - в сумі 46663 грн. за 2015 - в сумі 15840,31 грн.; за 2016 - в сумі 43671,00 грн.; за 2017 - в сумі 66650,00 грн.; за 2018 рік - в сумі 47284,00 грн.; зва 2019 рік - в сумі 55080,00 грн.; за 2020 рік - в сумі 36260.00 грн.; за 2021 рік - в сумі 145365,00 грн.;
ОСОБА_4 є фізичною особою-підприємцем з 05.06.2008 року.
Територіальним сервісним центром № 3242 15.07.2022 надано відповідь адвокату Батурі П.О. про те, що за ОСОБА_4 зареєстровано автомобіль «Kia Sportage», 2020 року випуску, від 05.01.20221 року.
Позивачем долучено до матеріалів справи переписку в месенджері з абонентом ОСОБА_13 , з номером телефону НОМЕР_4 за період часу 04.06.2022-17.08.2022.
Відповідачем за первісним позовом до матеріалів справи долучено свідоцтво про шлюб та про розірвання шлюбу з позивачем; договір купівлі-продажу автомобіль «Kia Sportage», 2020 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , зареєстрований за ОСОБА_4 від 05.01.2021 року, відповідно до якого ОСОБА_4 продала ОСОБА_33 вказаний автомобіль 15.08.2022 року за 585 000,00 грн.; договір купівлі-продажу 15.01.2021 року автомобіля КІА РІО, номерний знак НОМЕР_5 , відповідно до якого ОСОБА_4 продала вказаний автомобіль ОСОБА_34 за 50 000,00 грн.; договір купівлі-продажу автомобіля від 04 січня 2021 року, відповідно до якого АТ «Українська автомобільна корпорація» продала ОСОБА_4 автомобіль КІА за ціною 587 106,00 грн.
Григорчук Є ФОП з 08.06.2006 та платником єдиного податку.
Дохід ОСОБА_4 за 2018 рік склав 417028,00 грн.; за 2019 рік - 375990,00 грн.; за 202 рік - 315000,00 грн.; за 2021 рік - 775390 грн.
ГУ ДПС України в Київській області надало на ухвалу суду відомості про доходи ОСОБА_4 за період з 2000 по 2009 рік, відповідно до яких остання доходи не отримувала.
ОСОБА_4 надала звіти ФОП-платника єдиного податку за 2008-2011 роки.
31 березня 2023 року ОТП Банк надав на ухвалу суду: 1) кредитний договір № МL-001/0412006 від 14 березня 2006 року між ОСОБА_4 та АКБ «Райффайзенбанк Україна» про надання ОСОБА_4 кредитних коштів в сумі 34690,00 доларів США; 2) договір іпотеки між вказаними особами від 14 березня 2006 року, згідно з яким ОСОБА_4 передала банку в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 ; 3)розрахунок заборгованості за кредитним договором. Крім цього ОТП Банк повідомив суд про те, що ОСОБА_1 не укладав з банком договір поруки.
Згідно висновку експертів Київського НДЕЕКЦ МВС України від 25 вересня 2023 року, дійсна ринкова вартість станом на дату оцінки (13.09.2023) 2-х кімнатної квартири, загальною площею 55,2 кв.м, житловою площею 29,1 кв.м, розташованої за адресою: АДРЕСА_5 складала 1703122,00 грн.; ринкова вартість станом на дату оцінки - 19.09.2023 транспортного засобу марки «Kia Sportage», 2020 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , становила 724 420.00 грн.
Представником позивача - адвокатом Батурою П.О. здійснено розрахунок суми погашення кредиту за кредитним договором від 14.03.20026, згідно з яким за період часу з 28.02.2008 до 10.02.2017 погашено кредиту в сумі 32877,00 доларів США.
Представником позивача - адвокатом Батура П.О. здійснено розрахунок суми погашення відсотків за кредитним договором від 14.03.20026, згідно з яким за період часу з 28.02.2008 до 10.02.2017 погашено відсотків за кредитом в сумі 26347,34 доларів США.
Відповідачем за первісним позовом ОСОБА_4 надано до суду рахунок № 247 від 26 травня 2021 року про сплату ОСОБА_4 . ФОП ОСОБА_35 грошових коштів в сумі 29300,00 грн.; розписку ОСОБА_8 про сплату ОСОБА_4 грошових коштів останньому за ДТП, яке мало місце 20.05.201 за участю автомобіля КІА спортедж, номерний знак НОМЕР_6 в сумі 30000,00 грн. ; відповідь територіального сервісного центру МВС України Григорчук І.О. від 13.12.2023 про те, що за ОСОБА_4 з 01.01.2006 по 23.12.2023 були зареєстровані наступні транспортні засоби: автомобілі Renault Logan 2011 року виготовлення, який 26.04.2016 було перереєстрованого на нового власника за договором купівлі-продажу; KIA RIO, 2012 року випуску, який 15.01.2021 було перереєстровано на нового власника за договором купівлі-продажу; KIA Sportage, 2020 року випуску, який 15.08.2022 було перереєстровано на нового власника за договором купівлі-продажу; Ford Focus 2014 року випуску, який 30.08.2022 було перереєстровано на нового власника за договором купівлі-продажу; ЗАЗ TF55Y0 2007, року випуску, який 20.10.2011 було перереєстровано на нового власнику за договором купівлі-продажу; Розписку від 14.12.2023, видану директором агентства нерухомості «Престиж» про отримання від ОСОБА_4 1200 доларів США за підготовку документів щодо купівлі 14.03.2008 квартири по АДРЕСА_5 , яка була придбана 14.03.2008 за ціною 40 000,00 доларів США; довідку АТ ОТП Банк про рух коштів за період з 14.03.2008 по 12.10.2020 по кредитному договору № ML-001/041/2006; Договір добровільного страхування від нещасних випадків від 04 березня 2014 року, укладений між ПрАТ «Страхова компанія ПЗУ Україна» та ОСОБА_4 за договором іпотеки з АТ ОТП Банк» від 14.03.2006; Виписку по грошовому рахунку ОСОБА_4 в АТ Сенс Банк» за період часу з 01.09.2021 по 28.02.2023 та довідку АТ Сенс Банк» про те, що 17.09.2021 ОСОБА_4 укладено кредитний договір з АТ «Сенс Банк» , згідно з якою станом на 17.09.2021 встановлений кредитний ліміт в сумі 75000,00 грн., а станом на 21ю12.2023 поточна сума заборгованості за рахунком складає 126 977,61 грн.;
При вирішенні справи суд виходить з наступного:
Щодо поділу кредитних коштів
Так, предметом судового спору у цій справі за первісним позовом є, зокрема, кошти, витрачені подружжям на погашення кредиту отриманого відповідачем за первісним позовом ОСОБА_4 відповідно до кредитного договору з АКБ «Райффайзен банк Україна № МL-001/041/2006, укладеного 14 березня 2006 року, тобто до реєстрації шлюбу з позивачкою.
Посилаючись на те, що за вказаним кредитним договором в рахунок погашення заборгованості за період з 20 лютого 2008 року по 11 лютого 2017 року було перераховано грошову суму в розмірі 59 225,14 доларів США, з яких сума погашення кредиту становила 23 877,80 доларів США, а сума погашення відсотків - 26 347,34 доларів США із спільних коштів подружжя, позивач за первісним позовом ОСОБА_1 просив суд стягнути з ОСОБА_4 на його користь половину вказаних коштів.
Крім цього, предметом судового спору у цій справі за зустрічним позовом є, зокрема, кошти, отримані під час шлюбу відповідачем за первісним позовом ОСОБА_4 відповідно до кредитного договору з АТ «Сенс Банк» за кредитним договром від 17 вересня 2021 року, за яким банком на ім'я ОСОБА_4 відкрито картку № НОМЕР_7 .
Посилаючись на те, що за вказаним кредитним договором станом на 21 грудня 2022 року у ОСОБА_4 виникла заборгованість в сумі 126 988,61 грн., остання просила суд стягнути з ОСОБА_1 половину вказаних коштів.
За змістом положень глав 7 та 8 СК України власність у сім'ї існує у двох правових режимах: спільна сумісна власність подружжя та особиста приватна власність кожного з подружжя, залежно від якого регулюється питання розпорядження таким майном.
Згідно зі статтею 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й одним із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Зазначене узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17-ц, провадження № 14-325цс18.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, що викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
До складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї (частина четверта статті 65 СК України).
Отже, об'єктом права спільної власності подружжя є як предмети матеріального світу, так і майнові права та обов'язки. Договір, укладений одним із подружжя, створює обов'язки для другого з подружжя в разі, якщо його укладено в інтересах сім'ї, а одержане за цим договором майно фактично використано на задоволення потреб сім'ї.
Водночас відповідно до пунктів 1, 3 частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю чоловіка, дружини є майно, набуте нею, ним до шлюбу; набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (стаття 1054 ЦК України).
Кредитний договір є двостороннім, оскільки породжує обов'язок кредитодавця надати кредит та обов'язок позичальника його повернути, та сплатити проценти за користування ним.
Сплата ОСОБА_1 частини коштів за кредитним договором, укладеним для придбання квартири, не змінює правового статусу квартири, оскільки кредитний договір укладено між АКБ «Райффайзен банк Україна» та ОСОБА_4 не в період перебування сторін у шлюбі. Тому зобов'язання з повернення кредиту за зазначеним договором виникло лише у ОСОБА_4 . Той з подружжя, який не був стороною кредитного договору, проте частина кредитного боргу сплачена подружжям у шлюбі, не має право ані на компенсацію частки вартості нерухомого майна, ані на певну частку нерухомості.
У разі укладення кредитного договору та отримання грошей на придбання нерухомості одним із подружжя до укладення шлюбу, за умови подальшого виконання кредитного зобов'язання подружжям під час шлюбу, той з подружжя, який не укладав кредитний договір, після розірвання шлюбу має право на компенсацію половини сум що вносилися на виконання кредитного зобов'язання.
Суд вважає, що квартира АДРЕСА_5 на момент її придбання була особистою власністю ОСОБА_4 , оскільки набута нею у власність до укладення шлюбу з ОСОБА_1 та за кошти, отримані ОСОБА_4 за кредитним договором від 14 березня 2006 року, за яким у ОСОБА_1 не виникло жодних зобов'язань.
Судом встановлено, що подружжя у період шлюбу погасило спільні кредитні кошти, отримані ОСОБА_4 на придбання вказаної квартири в сумі з 20 лютого 2008 року по 11 лютого 2017 року в розмірі 59 225,14 доларів США, з яких сума погашення кредиту становила 23 877,80 доларів США, а сума погашення відсотків - 26 347,34 доларів США.
Квартира АДРЕСА_5 використовувалася подружжям в інтересах сім'ї, що не спростовується сторонами.
Суд не бере до уваги твердження ОСОБА_4 та її представника - адвоката Речицької Я.О. щодо необхідності включення до суми кредитної заборгованості інших витрат, понеених ОСОБА_4 , зокрема сплату страхових платежів та послуг банка і ріелтора, так як вказані послуги не включалися банком до кредитної заборгованості. Крім цього вказані послуги сплачувалися ОСОБА_4 до укладення шлюбу з ОСОБА_1 .
За таких обставин суд приходить до висновку про доцільність ухвалення рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_4 та стягнення із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 половини сплачених кредитних коштів за кредитним договрлом, укладеним ОСОБА_4 14 березня 2006 ркоу із АКБ «Райффайзен Банк Україна» в сумі 1 077 163,16 грн. Суд не бере до уваги твердження ОСОБА_4 щодо необхідності стягнення коштів у валюті зобов'язання, так як відповідно до ч.1 ст. 192 ЦК України, законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня.
Крім цього, представником позивача за первісним позовом обраховано суму сплачених коштів за отримання кредиту в гривневому еквіваленті до долару США на момент подачі позову і останній в судовому засіданні та під час виступу в судових дебатах просив суд стягнути саме образовану ним суму грошових коштів (32 877,80 доларів США - сума погашення кредиту + 26 347,34 доларів США сума погашених відсотків = 59 225, 14 доларів США / 2 = 29 612,57 доларів США.
Крім цього, у випадку стягнення половини грошових коштів за повернення кредиту в доларах США - 29 612,57 доларів, суд вийде за межі позовних вимог, так як станом на день розгляду справи (30.04.2024 року) НБУ встановлено курс гривні до долару США - 39,6688 гривень за один долар. Сума сплачених грошових коштів за поверення кредиту від 14 березня 2006 року буде становити в перерахунок на гривню - 1 085 857,40 грн., тоді як представник позивача за первісним позовом просить суд стягнути з відповідача суму грошових коштів в розмірі 1 077 163,16 грн.
Суд не погоджується з зустрічними позовними вимогами ОСОБА_4 до ОСОБА_1 в частині стягнення половини розміру кредитної заборгованості ОСОБА_4 перед АТ «Сенс Банк» за договором від 17 вересня 2021 року в розмірі 63 488,81 грн. так як позивачем за зустрічним позовом не надано доказів того, що вказаний кредитний договір укладався за згодою із ОСОБА_1 , а кредитні кошти, отримані за даним договором було використано в інтересах сім'ї. Суд не бере до уваги твердження представника позивача за зустрічним позовом про те, що частина вказаних грошових коштів, одержаних ОСОБА_4 в кредит, була використана останньої для оперативного втручання на очах сина ОСОБА_4 від першого шлюбу, у зв'язку з тим, що ОСОБА_4 не надано жодних доказів такого оперативного втручання. Крім цього, ОСОБА_1 не є особою, яка записана батьком дитини ОСОБА_4 , а тому відповідно до положень Сімейного кодексу України не несе обов'язок щодо утримання вкаазної дитини. Разом з цим, як вказали сторони, на момент оперативного втручання, здійсненого щодо сина ОСОБА_4 від першого шлюбу, останній досяг повноліття та деякий час проживав та працював за кордоном, в Республіці Польща.
Правова позиція у подібних за змістом правовідносинах викладена у постанові Об'єднаної палати Касаційного Цивільного Суду у складі Верховного Суду від 12 червня 2023 року у справі № 712/8602/19.
Щодо компенсації за належну частку у спільному майні подружжя
Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу (частина перша статті 69 СК України).
У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (частина перша статті 70 СК України).
Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 цього Кодексу (частина третя статті 370 ЦК України).
Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою (абзаци перший і другий частини другої статті 364 ЦК України).
Неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення (частина друга статті 183 ЦК України).
Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду (частини друга, четверта та п'ята статті 71 СК України).
Право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї (частина перша статті 365 ЦК України). Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду (частина друга статті 365 ЦК України).
Приписи частин четвертої та п'ятої статті 71 СК України і статті 365 ЦК України, з урахуванням принципу розумності (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК Украйни) треба розуміти так: (а) правила про необхідність попереднього внесення коштів на депозитний рахунок суду стосуються тих випадків, коли позивач (один із подружжя чи колишній чоловік, колишня дружина) згідно зі статтею 365 ЦК України заявив вимогу про припинення права відповідача на частку у спільній власності (такі кошти забезпечують отримання відповідачем грошової компенсації); (б) якщо позивач (один із подружжя чи колишній чоловік, колишня дружина) таку вимогу не заявив (а вимагає, наприклад, поділити неподільну річ шляхом виділення її у власність відповідача та стягнення з нього грошової компенсації замість частки позивача у праві спільної сумісної власності на цю річ), то підстави для внесення ним відповідної суми коштів на депозитний рахунок суду відсутні.
Інакше кажучи, вимога позивача про стягнення з відповідача грошової компенсації замість частки позивача у праві спільної сумісної власності на майно подружжя не породжує обов'язку відповідача попередньо внести відповідну суму на депозитний рахунок суду (див. висновок, сформульований у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 червня 2018 року у справі № 299/2587/15-ц). Підтвердження платоспроможності такого відповідача законодавство України не вимагає.
Саме до такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (провадження № 14-182цс21).
Сторони правочинів повинні діяти добросовісно й у випадку порушення цього обов'язку вони позбавляються захисту (стаття 13 ЦК України). Зазначене свідчить, що відчуження одним із подружжя спільного подружнього майна за ціною, нижчою за ринкову вартість цього майна, без згоди на таку вартість іншого з подружжя є порушенням права цього подружжя на мирне володіння своїм майном та отримання за нього справедливої ціни, а також є проявом недобросовісності відчужувача, що позбавляє останнього права виплатити компенсацію саме у визначеному договором розмірі.
У випадку відчуження майна одним із подружжя проти волі іншого з подружжя та у зв'язку з цим - неможливості встановлення його дійсної (ринкової) вартості, визначенню підлягає ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи.
Такий підхід є гарантією справедливої сатисфакції іншому з подружжя (співвласнику) у зв'язку з припиненням його права на спільне майно. При цьому вартість майна, що підлягає поділу, у разі недосягнення згоди між подружжям, визначається на час розгляду справи, а не на час продажу майна одним з подружжя проти волі іншого. Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 127/7029/15-ц (провадження № 61-9018сво18). Він є сталим при вирішенні вказаного правового питання у спірних правовідносинах. Підстав для відступу від нього немає.
Звертаючись до суду з позовом, з урахуванням його уточнення ОСОБА_1 просив стягнути з відповідача грошову компенсацію за належну йому частку у спільному майні подружжя в розмірі 1/2 вартості відчуженого майна - автомобіля «Kia Sportage», реєстраційний номер НОМЕР_2 у розмірі 362 210,00 грн.
Суд зазначає, що спірний автомобіль було придбане в період перебування сторін у шлюбі та є спільною сумісною власністю подружжя. Відповідач за первісним позовом, всупереч положенням статті 65 СК України відчужила даний транспортний засіб на власний розсуд, без згоди позивача за первісним позовом. За таких обставин, на користь позивача за первісним позовом необхідно стягнути 1/2 частки ринкової вартості цього автомобіля (724 420,00 грн.) в розмірі 362 210,00 грн.
Вказаний розмір компенсації суд бере із висновку автотоварознавчої експертизи, проведеної судовими експертами Київського НДЕКЦ МВС України за ухвалою суду про призначненя експертизи.
На момент проведення судової автотоварознавчої експертизи, спірний транспортний засіб було продано, тому експертом було визначено сердню ринкову ціну транспортного засобу на дату його оцінки - 19 вересня 2023 року.
Відповідач за первісним позовом власної оцінки транспортного засобу не надала і на момент проведення експертизи та розгляду справи у суді відчужила вканий транспортний засіб на користь третіх осіб без згоди позивача за первісним позовом, як одного із подружжя.
Суд не бере до уваги твердження відповідача за первісним позовом ОСОБА_4 та її представника Речицької Я.О. про те, що автомобіль «Kia Sportage» є особистою приватною власністю ОСОБА_4 , так як придбаний нею після продажу ряду попередніх автомобілів, так як останньою не надано доказів того, що в момент купівлі автомобіля «Kia Sportage» нею було використано грошові кошти за продаж попереднього автомобіля, який належав останній на праві особистої привтаної власності.
Суд відхиляє доводи відповідача за первісним позовом щодо того, що спірний автомобіль викоростовувася ОСОБА_4 для ведення бізнесу, так як згідно з показами свідків у судовому засіданні ОСОБА_10 , ОСОБА_17 , ОСОБА_20 , на вказаному автомобілі останні неодноразово їздили відпочивати спільно з ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , крім цього за допомогою вказаного автобіля ОСОБА_36 їздила купувати продукти харчування для сім'ї.
Таким чином суд вважає, що відповідачем за первісним позовом ОСОБА_4 не спростовано презумпцію спільності майна, набутого в шлюбі.
Суд не бере до уваги посилання відповідача за первісним позовом, викладене у відзиві, про стягнення компенсації у розмірі, зазначеній у договорі відчуження спірного майна, оскільки, у разі відчуження майна одним із подружжя проти волі іншого з подружжя та у зв'язку з цим неможливості встановлення його дійсної (ринкової) вартості, слід визначити ринкову вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи.
Такий підхід є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв'язку з припиненням її права на спільне майно. Вартість майна, що підлягає поділу, у разі недосягнення згоди між подружжям визначається на час розгляду справи, а не на час продажу майна одним із подружжя проти волі іншого (аналогічний правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 127/7029/15-ц, провадження № 61-9018сво18).
Таким чином, з метою захисту порушеного права власності одного з подружжя при відчуженні іншим з подружжя спільного майна без отримання відповідної згоди, визначаючи розмір грошової компенсації частини вартості спірного майна, стягненню у вигляді компенсації підлягає дійсна (ринкова) вартість відчуженого майна або ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи.
Правова позиція у подібних за змістом правовідносинах викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2022 року у справі № 125/2157/19.
За таких обставин суд приходить до висновку про доцільність ухвалення рішення про задоволення позовних вимог за первісним позовом у повному обсязі.
З приводу зустрічного позову суд додатково зазначає про те, що позовні вимоги про визнання за ОСОБА_4 права особистої приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 та на автомобіль «Kia Sportage», реєстраційний номер НОМЕР_2 не підлягають до задоволення, так як на момент розгляду справи вказані об'єкти нерухомого та рухомого майна відчужені на користь третіх осіб і задоволення позовних вимог в цій частині буде суперечити правам та законним інтересам нових власників вказаного майна, які до участі у справі, позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_4 в якості відповідачів не залучалися, вимоги щодо визнання незаконними договорів по відчуженню майна, стороною позивача за зустрічним позовом до суду не заявлялися.
Крім цього, суд зазначає, що стороною позивача за первісним позовом, згідно зі зміненими позовними вимогами, не ставилося питання про визнання квартири АДРЕСА_1 , об'єктом спільного майна подружжя.
Позивачем за первісним позовом не спростовано презумпцію спільності майна, набутого в шлюбі, передбачену ст. 60 Сімейного кодексу України.
Суд не може погодитися з позовними вимогами щодо визнання грошової суми на виконання кредитного зобовязання за кредитним догором від 14 березня 2006 року особистою приватною власністю, так як доказів сплати кредитної заборгованості виключно ОСОБА_4 матеріали справи не містять. Крім цього, згідно показів свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_17 , як ОСОБА_4 так ОСОБА_1 позичали у них грошові кошти на погашення кредитної заборгованості за придбану за кредитні кошти квартиру по АДРЕСА_2 .
Позовна вимога ОСОБА_4 щодо поділу майна та стягнення з ОСОБА_1 грошових коштів на погашення кредитної заборгованості ОСОБА_4 перед АТ «Сенс Банк» за договором від 17 вересня 2021 року не підлягає до задоволення з підстав, викладених у рішенні вище, зокрема з підстав відсутності доказів отримання кредитних коштів ОСОБА_4 та їх використання саме в інтересах сім'ї.
З приводу стягнення судових витрат суд зазначає наступне:
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи - ч.1 ст.133 ЦПК України.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, згідно з вимогами ч.3 ст. 133 ЦПК України, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно з ч.2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката, згідно з ч.4 ст. 137 ЦПК України, має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами -ч.5 ст. 137 ЦПК України.
Суми, що підлягають виплаті залученому судом експерту, спеціалісту, перекладачу або особі, яка надала доказ на вимогу суду, сплачуються особою, на яку суд поклав такий обов'язок, або судом за рахунок суми коштів, внесених для забезпечення судових витрат - ч.4 ст.139 ЦПК України.
Розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів - ч.6 ст.139 ЦПК України.
Судовий збір, згідно з ч.1 ст. 141 ЦПК України, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, згідлно з ч.2 ст. 141 ЦПК України. пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Представником позивача за первісним позовом 25 квітня 2024 року подано до суду заяву про стягнення судових витрат, зокрема про стягнення судового збору у розмірі 14 083,52 грн.; пов'язаних із залученням оцінювачів та експертів у розмірі 18 221,40 грн.; на поштові відправлення у розмірі 341,00 грн.; на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000,00 грн.
Представником відповідача за первісним позовом при розгляді вказаної заяви зроблено зауваження з приводу того, що їх розмір є завищеним, оплата за забезпечення позову не підлягає до стягнення; експертом у своєму висновку цитуються вірші.
При вирішенні заяви щодо стягнення судових витрат суд зазначає наступне:
Представником позивача за первісним позовом включено до витрат по сплаті судового збору та проведення експертиз послуги банку та комісію банку.
Суд звертає увагу на те, що банківська комісія - це грошові суми, що списуються з рахунків клієнтів як плата за обслуговування рахунку або за надання спеціальних послуг. Банківська комісія береться також за оплату чеків, розміщення депозитів, виконання постійних доручень, пряме дебатування.
З огляду на вказане суд вважає, що стягненню на користь позивача за первісним позовом підлягають виключно судові витрати без врахування комісії, оскільки банк було обрано ним самостійно, та банківська комісія за своєю суттю не є частиною судового збору чи судовими витратами, який встановлюється державою відповідним нормативно-правовим актом та є обов'язковим до сплати. Комісію за обслуговування було стягнуто обраним позивачем банком за надання йому банківської послуги.
Правова позиція у подібних за змістом правовідносинах щодо стягнення судових витрат викладена у постанові Верховного Суду від 25 січня 2023 року у справі № 523/12032/18.
Суд відхиляє твердження представника відповідача за первісним позовом про доцільність виключення із суми судових витрат витрати по сплаті судового збору за забезпечення позову, так як первісний позов ОСОБА_1 було забезпечено ухвалою суду від 19 серпня 2022 року шляхом накладення арешту на спірні квартиру та транспортний засіб з метою належного виконання судового рішення за позовом.
Суд не погоджується з доводами представника відповідача за первісним позовом щодо цитувнаня віршів експертом, так як вказане цитування жодним чином не впливає на висновок експерта.
Суд не в повній мірі погоджується з доводами представника відповідача за первісним позовом про завищення ціни судових витрат, так як останньою не конкретизовано що саме завищено, та в якому розмірі.
При вирішення судових витрат суд вважає за доцільне стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 понесені витрати за сплату судового збору в сумі 13916,20 грн., що включає в себе 12405,00 грн. за подачу позову; 496,20 грн. за подачу заяви про забезпечення позову; 1015,00 грн. за подачу заяви про збільшення позовних вимог.
Суд вважає за доцільне стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 витрати по залученню експертів та оцінювачів в сумі 7883,20 грн., що включає в себе 1000,00 грн. за залучення оцінювача щодо встановлення експертної оцінки транспортного засобу та витрати за проведення судової товарознавчої експертизи в сумі 6883,20 грн., так як представник відповідача за первісним позовом не погодилася із первісною оцінкою транспортного засобу, через що судом за клопотанням представника позивача за первісним позовом було призначено судову автотоварознавчу експертизу.
Суд не погоджується із заявою представника позивача за первісним позовом щодо стягнення комісії банку за розрахунково-касові послуги в сумі 68,80 грн., з підстав викладених у рішенні вище.
Крім цього суд вважає, що не підлягають до задоволення судові витрати по оцінці квртири в сумі 1000,00 грн. та за проведення судової оціночно-будівельної експертизи в сумі 9177,60 грн., так як вказані висновки судом не бралися до уваги у зв'язку зі зміною предмету позову представником позивача за первісним позовом.
Витрати на поштові відправлення в сумі 341,00 грн. підлягають до задоволення у зв'язку з їх понесенням та документальним підтвердженням стороною позивача за первісним позовом.
При вирішення судових витрат по стягненню правничої допомоги суд зазначає наступне:
Відповідно до частин третьої, четвертої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказано, що «склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення».
На підтвердження витрат на правничу допомогу надано:
1)Договір про надання правничої допомоги № 52/ЦС від 15 липня 2022 року;
2)Додаток № 1 до договору про надання правничої допоомги № 52/ЦС від 15 липня 2022 року, у якому зазначено, що вартість правничої допомоги становить 20000,00 грн.;
3)Доповнення № 1 до договору № 52/ЦС про надання правничої допомои від 15 лютого 2024 року;
4)Доповнення № 1 до додатку №1 до договору № 52/ЦС про надання правничої допомои від 15 лютого 2024 року, у якому зазначено, що вартість правничої допомоги при розгляді зустрічного позову становить 10000,00 грн.;
5)Рахунок-фактура про сплату коштів в сумі 10000,00 грн.;
6)Платіжна інструкція від 26 лютого 2024 року про сплату ОСОБА_1 грошових коштів за договором про надання правничої допомоги в сумі 10000,00 грн.
В постанові Верховного Суду від 03.02.2021 року у справі № 554/2586/16-ц вказано, що при обчисленні гонорару слід керуватися зокрема умовами укладеного між замовником і адвокатом договору про надання правової допомоги (частина друга статті 137 ЦПК України, частина друга статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Відповідно до рішення ЄСПЛ від 23.01.2014 року у справі "East/West Alliance Limited проти України", заява №19336/04 Заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.
В постанові Об'єднаної палати Касаційного Господарського Суду Верховного суду від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19 вказано, що у розумінні положень частини п'ятої статті 141 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, є можливим лише на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Щодо змісту детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, Велика Палата ВС у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22) вказала, що подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.
Саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у разі домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).
Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися із суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.
Велика Палата ВС дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.
Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.
Таким чином, суд відхиляє заперечення представника відповідача за первісним позовом щодо відсутності детального розрахунку у звіті про обсяг наданих послуг згідно договору про надання правової допоомги.
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини. Разом з тим чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Про це зазначила Велика Палата Верховного Суду в постанові у справі № № 910/12876/19 від 07.07.2021.
Варто також зауважити, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами Верховного суду, наприклад у справах № 923/560/17, № 329/766/18, № 178/1522/18.
У разі недотримання вимог щодо співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката, суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат. При цьому обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про їх зменшення.
У справі, що розглядається, було встановлено фіксований розмір гонорару. В цьому випадку фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, не обчислюється. Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини. Водночас, зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, не є обов'язковими для суду у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат.
Тож сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. І з урахуванням конкретних обставин суд може обмежити розмір, зважаючи на розумну необхідність судових витрат у справі.
Правова позиція у подібних за змістом правовідносинах щодо ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу, висловлена у додатковій постанові Касаційного господарського суду ВС від 13.02.2024 № 910/12155/22.
Беручи до уваги неспівмірність суми фіксованого гонорару, пов'язаного з розглядом зустрічного позову, зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, суд дійшов висновку про надмірність заявленої суми компенсації витрат, тому суд вважає, що заява про ухвалення додаткового рішення в частині стягнення правничої допомоги підлягає до часткового задоволення у розмірі 25000.00 грн., що складається із правничої допомоги по розгляду первісного позову в сумі 20000,00 грн. та по розгляду зустрічного позову в сумі 5000,00 грн.
Судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_4 , покладаються на останню у зв'язку з ухваленням судом рішення про відмову в задоволенні зустрічного позову.
Суд вважає за доцільне скасувати арешт на автомобіль «Kia Sportage», державний номер НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_3 , 2020 року випуску, коричневого кольору, накладений в порядку забезпечення позову до відкриття провадження у справі ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19 серпня 2022 року (справа № 357/7259/22, провадження 2-з/357/114/22. Арешт квартири АДРЕСА_1 , скасований ухвалою суду від 24 січня 2024 року.
Керуючись ст. 12, 13, 81, 141, 258-259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя - задовольнити повністю.
В порядку поділу майна, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 половину суми, що вносилася на виконання кредитного зобов'язання, а саме грошову суму в розмірі 1077163,16 грн.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за 1\2 частку ринкової вартості автомобіля «Kia Sportage», реєстраційний номер НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_3 , 2020 року випуску, коричневого кольору в розмірі 362210,00 грн.
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про визнання майна особистою приватною власністю, поділ спільного майна подружжя - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 судові витрати у справі на загальну суму 47140,40 грн, що включають в себе витрати: за сплату судового збору в сумі 13916,20 грн.; за залучення експертів та оцінювачів в сумі 7883,20 грн., на поштові відправлення в сумі 341,00 грн.; на правничу допомогу у сумі 25000,00 грн.
Судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_4 , покласти на ОСОБА_4 .
Скасувати арешт на автомобіль «Kia Sportage», державний номер НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_3 , 2020 року випуску, коричневого кольору, накладений в порядку забезпечення позову до відкриття провадження у справі ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19 серпня 2022 року (справа № 357/7259/22, провадження 2-з/357/114/22.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення до Київського апеляційного суду.
Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач за первісним позовом: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_6 . РНОКПП: НОМЕР_8 .
Відповідач за первісним позовом: ОСОБА_4 , місце проживання: АДРЕСА_7 . РНОКПП: НОМЕР_9 .
Суддя М. М. Бебешко