Справа № 357/9216/18
1-кп/357/293/24
29.04.2024 Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
з участю секретарів судового засідання - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі судового засідання №6 Білоцерківського міськрайонного суду Київської області, кримінальну справу за обвинуваченням:
ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки міста Біла Церква Київської області, громадянки України, заміжньої, має на утриманні двох малолітніх дітей, працюючої директором «Центру раннього розвитку дітей «Смарт кідс» зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 383 КК України,
сторони кримінального провадження та інші учасники судового провадження:
прокурор - ОСОБА_12
обвинувачена ОСОБА_11
захисник обвинуваченої - адвокат ОСОБА_13
встановив
06.09.2017 приблизно о 17 годині ОСОБА_14 , рухаючись на власному автомобілі «Mercedes Benz Sprinter» д.н.з. НОМЕР_1 з проспекту Князя Володимира по вул. Гагаріна в м. Біла Церква Київської області, помітив припаркований в другому ряду автомобіль «Toyota Camry» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_11 , в якому були відчинені задні ліві двері, що створювало перешкоду для здійснення руху автомобіля під керуванням ОСОБА_14 . Призупинившись та зробивши зауваження ОСОБА_11 щодо створення перешкоди для руху автомобіля, між ОСОБА_14 та ОСОБА_11 виникла словесна суперечка. Після чого ОСОБА_11 власноруч зачинила дверцята автомобіля, а ОСОБА_14 продовжив рух та в подальшому припаркував свій автомобіль на автостанції, що розташована по АДРЕСА_3 .
В подальшому встановлено, що 06.09.2017 приблизно о 17 год. 20 хв. чоловік ОСОБА_11 - ОСОБА_15 , перебуваючи на автостанції, що розташована по АДРЕСА_3 , підійшов до ОСОБА_14 та наніс останньому тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості. За вказаним фактом до ЄРДР внесено відомості за № 12017110030004741 від 07.09.2017 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України. Обвинувальний акт у вказаному кримінальному провадженні перебуває на розгляді в Білоцерківському міськрайонному суді.
Водночас ОСОБА_11 , достеменно знаючи про те, що 06.09.2017 будь-якої дорожньо-транспортної пригоди за її участю не було, на ґрунті раптово виниклого злочинного умислу, направленого на вчинення завідомо неправдивого повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення, 08.09.2017 спочатку звернулась до швидкої допомоги про те, що за її участі нібито вчинено ДТП, під час якої вона отримала забій м'яких тканин грудної клітки, закритий перелом ребра зліва, розтяг лівого гомілково ступневого суглобу, закритий крайовий перелом основної фаланги п'ятого пальця лівої ступні.
Крім цього, ОСОБА_11 09.09.2017 звернулась до Білоцерківського відділу поліції з повідомленням про вчинення ДТП, а саме про те, що 06.09.2017 приблизно о 17 год. 20 хв. ОСОБА_14 на автомобілі «Mercedes Benz Sprinter» д.н.з. НОМЕР_1 по вул. Гагаріна в м. Біла Церква здійснив наїзд на її ліву ступню.
При цьому ОСОБА_11 поставила свій підпис у заяві про вчинене кримінальне правопорушення від 09.09.2017 про те, що вона попереджена про кримінальну відповідальність згідно зі ст. 383 КК України, а саме за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину.
Проте, встановлено, що в дійсності ОСОБА_14 не було вчинено порушень правил дорожнього руху.
Відповідно до висновку експерта № 19/12-1/136-/18 від 22.05.2018 ОСОБА_14 на автомобілі «Mercedes Benz Sprinter» д.н.з. НОМЕР_1 не здійснював наїзд на ОСОБА_11 , а враховуючи загальний механізм розвитку дорожньої ситуації зафіксований на відеозаписі з камер спостереження, наїзд на ОСОБА_11 у даній дорожні обстановці з технічної токи зору виключається.
Враховуючи викладене, ОСОБА_11 , будучи попередженою про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення кримінального правопорушення, що передбачене ст. 383 КК України, повідомила органу досудового розслідування про факт кримінального правопорушення, якого в дійсності вчинено не було.
Допитана в судовому засіданні ОСОБА_11 свою вину у вчиненні інкримінованого їй злочину, передбаченого ч.1 ст. 383 КК України, не визнала повністю. При цьому дала показання, що 06.09.2018 вона на автомобілі марки «Тойота» о 17 год. 03 хв. приїхала до своєї матері на АДРЕСА_4 та припаркувалася праворуч. Вона відкрила ліві дверцята та стала діставати дитину, яка перебувала у верхній частині від коляски, та передала її своїй матері, при цьому задні ліві двері авто залишились повністю відчиненими. В цей час на автомобілі марки «Мерседес» під'їхав ОСОБА_16 та став сигналити, а також почав кричати на ОСОБА_11 та висловлюватись нецензурною лайкою. Після цього обвинувачена швидко підійшла до свого автомобіля та закрила задні ліві дверцята. Вона побачила, що автомобіль Mercedes Benz Sprinter перебував у нерухомому стані, подумала, що водій дав можливість ОСОБА_11 відкрити водійські дверцята та сісти за кермо. Вона відкрила дверцята водія, однак в цей час водій автомобіля Mercedes Benz Sprinter почав подавати звуковий сигнал, у зв'язку з чим ОСОБА_11 закрила водійські двері та продовжувала стояти біля свого авто.
В цей час водій авто ОСОБА_17 почав рух прямо та порівнявшись із автомобілем обвинуваченої повернув правіше, таким чином що ОСОБА_11 виявилась притиснутою в області грудної клітини між автомобілями Mercedes ОСОБА_18 та ОСОБА_19 , при цьому тіло ОСОБА_11 перебувало у положенні лицем в напрямку автомобіля Toyota Camry
ОСОБА_11 ліктем правої руки вдарила по автомобілю Mercedes та після цього повернулась дещо ліворуч, тобто в бік автомобіля Mercedes Benz Sprinter та почала кричати водію цього автомобіля. Водій автомобіля Mercedes повернув дещо праворуч, при цьому, права нога ОСОБА_11 залишилась біля автомобіля Toyota Camry, а ліва нога ОСОБА_11 була розвернута в напрямку автомобіля Mercedes Benz Sprinter. Після цього, водій автомобіля Mercedes Benz Sprinter допустив наїзд правим заднім колесом автомобіля на ліву стопу ОСОБА_11 із зовнішньої сторони від п'ятки до мізинця. Відчувши різкий біль, а саме печіння, від тиску на її стопу вона почала кричати до водія автомобіля Mercedes, але той різко повернув ліворуч та припаркувався на стоянці для маршрутних таксі сполученням Біла Церква - Київ.
Вона, поспішаючи на заняття з дітьми, відразу не викликала ШМД, тому що не могла покинути дітей, які прийшли на заняття, оскільки не було інших осіб, які могли б її замінити, сіла за кермо автомобіля Toyota Camry, та поїхала на роботу за адресою: АДРЕСА_1 . При цьому вона зателефонувала до свого чоловіка, та попросила забрати її після роботи, оскільки вона не зможе сісти за кермо автомобіля, оскільки в неї боліла нога. Приїхавши на роботу, ОСОБА_11 провела заняття з дітьми, після чого її забрав її чоловік та завіз додому.
Наступного дня вона не пішла на роботу, оскільки у неї боліла нога у зв'язку з чим вона прикладала компреси. Наступного дня, 09.06.2017 у неї продовжувала боліти нога, у зв'язку з чим, ввечері цього дня вона з чоловіком поїхали до ІНФОРМАЦІЯ_2 , де ОСОБА_11 повідомила лікарю що в неї болить ліва ступня та в лівої сторони в районі ребер. На що лікарі зробили рентген, повідомили що перелому немає, а має місце забій мяких тканин та призначили лікування, після чого ОСОБА_11 повернулась додому.
Наступного дня, коли ОСОБА_11 перебувала вдома, до неї приїхав поліцейський, який сказав, що надійшло повідомлення від лікарів отримання ОСОБА_11 травми, у зв'язку з чим вона повинна надати пояснення з даного приводу та написати заяву. На що ОСОБА_11 в письмовій заяві виклала події, які на її думку мали місце та надала вказану письмову заяву працівнику поліції. При цьому, працівник поліції повідомив ОСОБА_11 про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення кримінального правопорушення.
Незважаючи на невизнання обвинуваченою своєї вини у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 383 КК України, її винуватість у його вчиненні повністю підтверджується сукупністю наданих стороною обвинувачення та досліджених судом доказами: показаннями свідків, документами протоколами слідчих дій та відеозаписами; висновками експертиз, зокрема:
Показаннями допитаного в суді свідка ОСОБА_14 , який зазначив, що 06.09.2017 він на пасажирському автомобілі марки «Мерседес Бенс» їхав на автостанцію «Діліжанс». Інших людей окрім нього в салоні не було, та музика не була ввімкнена. Алкогольних напоїв не вживав, має всі категорії прав водія та досвід перевезення пасажирів, близько 22 років. Повернувши на вул. Гагаріна він побачив, що на відстані приблизно 20 м від повороту стояв легковий автомобіль марки «Тойота камрі» з відчиненими задніми лівими дверцятами. Він побачив, що дівчина діставала дитячу коляску і передавала жінці. Він посигналив. Дівчина зачинила задні дверцята і відкрила передні ліві і стала дивитися на нього. Він знову посигналив після чого вона закрила дверцята і пішла до задніх дверцят. Він повернув і став проїжджати біля автомобіля. Через 15-20 хв. під'їхав чоловік і став пред'являти до нього претензії. Той чоловік двічі наніс удар головою і розсік брову, а також наніс удар ногою по нозі після чого їх розборонили водії і він викликав поліцію. Стверджує, що коли проїжджав біля автомобіля то відстань між автомобілями була приблизно 70 см.
Показаннями допитаного в суді свідка ОСОБА_20 , який зазначив, що він працює лікарем - травматологом Білоцерківської міської лікарні №2. Пам'ятає, що у 2017 році він перебував на роботі на зміні з 16 год. до 8 години ранку. Ввечері до нього звернулася ОСОБА_11 з приводу травми. ОСОБА_11 скаржилася на біль в області грудної клітки та ноги. Віг обстежував пацієнтку застосував огляд та пальпацію і поставив попередній діагноз, було призначено рентгенологічне обстеження, травма була визначена як кримінальна, про що було повідомлено на номер служби 102
Показаннями допитаного в суді свідка ОСОБА_21 , який повідомив, що він працює слідчим СВ Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області. Станом на 2017 рік працював слідчим СВ Білоцерківського ВП ГУНП в Київській області та здебільшого займався розслідуванням кримінальних правопорушень за фактами ДТП. Обставин отримання заяви у ОСОБА_11 не пам'ятає, так як минув тривалий час. Однак, повідомив, що зазвичай від чергової частини відділу поліції отримує повідомлення за фактами ДТП із потерпілими особами, після чого зв'язується із потерпілими та роз'яснює їм право звернутись із заявою про притягнення до кримінальної відповідальність. При цьому, при відібранні заяви про вчинення кримінального правопорушення, завжди попереджає осіб про кримінальну відповідальність за ст. 383 КК України.
- Витягом з кримінального провадження №12018110000000194, з якого видно, що 13.03.2018 до ЄРДР внесено відомості про вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 383 КК України, що 09.09.2017 ОСОБА_11 завідомо неправдиво повідомила орган досудового розслідування про вчинення злочину (а.с. 78);
Протоколом огляду від 30.05.2018, з якого видно, що слідчий в ході здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №12018110000000194 про вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 383 КК України провів огляд матеріалів кримінального провадження №12017110030004788 від 09.09.2017 які складаються з одного тому в прошитому та пронумерованому стані на 79 арк. В ході огляду з кримінального провадження №12017110030004788 вилучено оригінали документів та долучено до матеріалів кримінального провадження №12018110000000194:
- витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань №12017110030004788 від 09.09.2017;
- доручення на проведення досудового розслідування від 11.09.2017;
- повідомлення про початок досудового розслідування;
-рапорт помічника чергового Білоцерківського ВП ГУНП в Київській області від 09.09.2017;
- заява ОСОБА_11 від 09.09.2017;
- пояснення ОСОБА_11 від 09.09.2017;
- запит до Білоцерківської МЛ №2;
- Довідка Білоцерківської МЛ №2 №03-05 від 21.09.2017;
- запит №109/24153-742 від 14.09.2017 до центру здоров'я "Беладент"
- відповідь центру здоров'я "Беладент" на запит слідчого;
- протокол огляду відеозапису від 02.10.2017;
- постанова про визнання речових доказів та передачі їх на зберігання від 19.09.2017;
- протокол допиту свідка ОСОБА_11 ;
- запит до Білоцерківської МЛ №2;
- запит ОСОБА_11 ;
- протокол допиту свідка ОСОБА_20
- супровідний лист директору ДНДЕКЦ від 14.05.2018;
- постанова про призначення фототехнічної експертизи від 12.05.2018
- супровідний лист з ДНДЕКЦ від 23.05.2018;
- довідка про витрати на проведення експертизи від 22.05.2018
- висновок експерта №19/12-1/136-СЕ/18 від 22.05.2018 за результатами проведення фототехнічної експертизи
- речовий доказ - диск "DVD-R VERBATIUM", на якому збережений відеозапис з камери відеоспостереження, яка розташована на зовнішній стороні будівлі по АДРЕСА_3 (а.с. 81-82);
- Витягом з кримінального провадження №12017110030004788, з якого видно, що 09.09.2017 до ЄРДР внесено відомості про вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, що 08.09.2017 до чергової частини Білоцерківського ВП надійшло повідомлення від лікаря МЛ №2 про те, що ними було надано медичну допомогу ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з діагнозом: забій м'яких тканин грудної клітини, закритий перелом 12-го ребра зліва, розтяг зв'язок лівого гомілково-ступеневого суглобу, закритий крайовий перелом основної фаланги п'ятого пальця лівої ступні. Було встановлено, що вказана особа травми отримала під час ДТП, що відбулася 06.09.2017 на АДРЕСА_3 , поблизу перехрестя з проспектом ОСОБА_22 , а саме будучи пішоходом під час наїзду на неї мікро автобусом (а.с. 83);
- Електронним рапортом помічника чергового Білоцерківського ВП ГУ НП в Київській області від 09.09.2017, у якому зазначено, що 08.09.2017 отримано та зареєстровано в єдиному обліку за №30860 повідомлення лікаря. В результаті опрацювання вказаної інформації встановлено наступне: «08.09.2017 о 23:42 надійшло повідомлення зі служби НОМЕР_3 про те, що 08.09.2017 о 23:40 за адресою: АДРЕСА_1 , Бригада №САМОЗВЕРНЕННЯ Лікар ОСОБА_23 Потерпілий: ОСОБА_11 , дата нар.: 21.03.1989р. номер телефону: НОМЕР_4 Діагноз: забій м'яких тканин грудної клітки, закритий перелом 12-го ребра зліва, ростяг зв'язок лівого гомілково-ступеневого суглобу, закритий крайовий перелом основної фаланги п'ятого пальця лівої ступні, Дата скоєння: 08.09.2017 23:40:00 Пояснення: 06.09.2017 було ДТП в АДРЕСА_3 , громадянин ОСОБА_16 наїхав на потерпілу. Пішла додому. Заявник: ОСОБА_24 (а.с. 86 т.1);
Заявою ОСОБА_11 від 09.09.2017 про притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_14 , який допустив наїзд на неї 06.09.2017, керуючи мікроавтобусом Мерседес д.н.з. НОМЕР_1 , При цьому ОСОБА_11 була попереджена про кримінальну відповідальність за ст. 383 КК України (а.с.87 т.1);
Інформаційний лист головного лікаря Білоцерківської МЛ №2 від 21.09.2017 № 03-05/ з якого видно, що на запит слідчого щодо надання медичної інформації на громадянку ОСОБА_11 , КЗ БМР «Білоцерківська міська лікарня № 2» повідомляє інформацію, що громадянка ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , звернулася за медичною допомогою 08.09.2017 року о 23 год. до травматологічного пункту. Діагноз: забій м'яких тканин грудної клітки. Закритий перелом XII ребер зліва. Розтяг зв'язок лівого гомілково-ступневого суглобу. Закритий крайовий перелом фаланги V-гo пальця лівої ступні. Медичну інформацію надано згідно запису в журналі реєстрації ДТП, запис № 265. (а.с. 89 т.1);
Листом про надання копії відеозапису з камер відеоспостереження, які встановлені із зовнішньої сторони центру здоров'я «Беладент», за 06.09.2017 в період з 16 год. 00 хв. до 20 год. 00 хв. на диску DVD-R «VERBATIM». (а.с. 91)
Протоколом огляду від 02.10.2017, з якого видно, що слідчий з 08 год. 30 хв. до 09 год. 15 хв. оглянув отриманий за запитом з Центру здоров'я «Беладент» диск з відеозаписом з камер відеоспостереження. В ході огляду встановлено, що відеозапис датований 06.09.2017 тривалістю 17 хв. 38 с. та починається о 17 год. 00 хв. 28 с. З правої сторони проїжджої частини зображено будівлю центру здоров'я «Беладент», а зліва автостанцію ТОВ «Діліжанс». На 5 хв. 46 секунд тобто о 17 год. 06 хв. 13 с. з перехрестя на вулицю Гагаріна заїхав автомобіль марки «Toyota camry» з номерним знаком НОМЕР_2 О 17 год. 06 хв. 28 с. автомобіль прохавши кілька метрів по вул. Гагаріна зупинився та з нього виходить жінка ( ОСОБА_11 ). Далі ОСОБА_11 підходить до багажника дістає з нього дитячу коляску та в цей момент до неї підходить жінка, яка допомагає дістати коляску. Після цього ОСОБА_25 підходить до задніх лівих дверцят, відчиняє та дістає дитяче автокрісло з дитиною та встановлює на коляску яку дістала раніше. При цьому дверцята залишаються відчиненими. На сьомій хвилині 14 с. до автомобіля марки «Toyota camry» під'їжджає автомобіль марки «Mersedes-Benz Sprinter» типу мікроавтобус д.н.з. НОМЕР_5 під керуванням ОСОБА_14 , який зупиняється біля автомобіля марки «Toyota camry», оскільки через відчинені задні ліві дверцята обмежено рух автотранспорту. ОСОБА_11 зачиняє ліві дверцята та автомобіль білого кольору знову починає рух. Однак після початку руху автомобіля «Mersedes-Benz Sprinter» ОСОБА_11 починає відчиняти ліві передні дверцята свого автомобіля, знову створюючи перешкоду для руху. Автомобіль «Mersedes-Benz Sprinter» знову призупиняється і ОСОБА_11 повертається до автомобіля «Mersedes» спиною, потім на півоберта правим боком і б'є по автомобілю правим ліктем залишаючись стояти. Автомобіль «Mersedes» проїжджає повз ОСОБА_11 та повертає ліворуч на автостанцію, а ОСОБА_11 сідає за кермо свого автомобіля та їде. (а.с. 92-101 т.1)
Висновком фототехнічної експертизи №19/12-1/136-СЕ/18 від 22.05.2018, відповідно до якого на відеозапису «ch04_20170906170028.mp4» відсутні будь які характерні ознаки, які б могли свідчити про факт скоєння наїзду автомобіля «Mersedes Sprinter» на водія автомобіля марки «Toyota camry» ОСОБА_11 а враховуючи загальний механізм розвитку даної дорожньої ситуації, зафіксований на відеозапису «ch04_20170906170028.mp4» наїзд на ОСОБА_11 у даній дорожній обстановці в межах наданих на дослідження матеріалів з технічної точки зору виключається. (а.с. 106-122 т.1)
Диском DVD-R «VERBATIM» з відеозаписом з камери відеоспостереження із зовнішньої сторони центру здоров'я «Беладент», за 06.09.2017, який досліджений в суді. На відеозаписі зафіксована подія, яка мала місце 06.09.2017 у період з 17 год. 06 хв. 13 с. по 17 год. 07 хв. 54 с. з участю водіїв автомобілів марки «Toyota camry» та марки «Mersedes-Benz Sprinter». (а.с. 123 т.1)
При цьому суд констатує, що перібіг подій зафіксований на дослідженому судом відеозапису відповідає описаному в протоколі огляду слідчим.
- Копією постанови від 14.06.2018 слідчої СУ ГУ НП в Київській області про закриття кримінального провадження № 12017110030004788 за відсутністю події кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.
Суд не знаходить підстав для задоволення клопотання захисту про визнання недопустимим джерелом доказів протоколу огляду від 30.05.2018, та вилучені в ході даної слідчої дії документи:
- витяг з ЄРДР від 09.09.2017 з кримінального провадження № 12017110030004788 від 09.09.2017 щодо внесення відомостей за повідомленням Білоцерківської МЛ № 2 про отримання тілесних ушкоджень ОСОБА_11 в результаті ДТП;
- постанову про призначення слідчої групи від 14.09.2017 з кримінального провадження № 12017110030004788 від 09.09.2017;
- рапорт оперативного чергового від 09.09.2017 з кримінального провадження № 12017110030004788 від 09.09.2017;
- заяву ОСОБА_11 від 09.09.2017 з кримінального провадження № 12017110030004788 від 09.09.2017;
запит головному лікарю Білоцерківської МЛ № 2 з кримінального провадження № 12017110030004788 від 09.09.2017;
відповідь з Білоцерківської МЛ № 2 на запит слідчого з кримінального провадження № 12017110030004788 від 09.09.2017;
запит слідчого до центру здоров'я «Беладент» з кримінального провадження № 12017110030004788 від 09.09.2017;
відповідь на запит слідчого з кримінального провадження 12017110030004788 від 09.09.2017, відповідно до якої надано диск типу DVD-R3 записом з камер відеоспостереження;
протокол огляду від 02.10.2017 з кримінального провадження № 12017110030004788 від 09.09.2017, відповідно до якого проведено огляд диску типу DVD-R з записом з камер відео спостереження центру здоров'я «Беладент»;
постанову про призначення фототехнічної експертизи від 12.05.2018 з кримінального провадження № 12017110030004788 від 09.09.2017;
висновок експерта від 22.05.2018 з кримінального провадження №12017110030004788 від 09.09.2017;
постанову про визнання речовим доказом від 19.09.2017 з кримінального провадження № 12017110030004788 від 09.09.2017, відповідно до якої визнано речовим доказом диск типу DVD-R і записом з камер відеоспостереження центру здоров'я «Беладент», з тих підстав що вони вилучені без ухвали слідчого судді про дозвіл на тимчасовий доступ.
При цьому суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 93 КПК України збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження, потерпілим, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у порядку, передбаченому цим Кодексом.
2. Сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1, п.5 ч. 2 ст. 132 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. 2. Заходами забезпечення кримінального провадження є: 5) тимчасовий доступ до речей і документів;
Відповідно до ч. 5 ст. 132 КПК України для оцінки потреб досудового розслідування слідчий суддя або суд зобов'язаний врахувати можливість без застосованого заходу забезпечення кримінального провадження отримати речі і документи, які можуть бути використані під час судового розгляду для встановлення обставин у кримінальному провадженні.
Відповідно до ч. 1 ст. 159 КПК України, тимчасовий доступ до речей і документів полягає у наданні стороні кримінального провадження особою, у володінні якої знаходяться такі речі і документи, можливості ознайомитися з ними, зробити їх копії та вилучити їх (здійснити їх виїмку).
Аналіз положень норм КПК України свідчить, що заходи забезпечення кримінального провадження за своїм змістом є процесуальними засобами державно-правового примусу до учасників кримінального провадження, які застосовуються у передбачених законом випадках та порядку.
Наслідком застосування заходу забезпечення кримінального провадження є певне втручання у права і свободи особи, до якої він застосовується.
Саме тому застосування заходів забезпечення кримінального провадження реалізується виключно в умовах судового контролю, здійснення якого покладено Законом на слідчого суддю.
Однак, як видно з наведених вище матеріалів кримінального провадження старший слідчий СУ ГУ НП в Київській області ОСОБА_26 , якою здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12018110000000194 від 14.03.2018, за ч. 1 ст. 383 КК України на час проведення огляду від 30.05.2018, входила до групи слідчих у кримінальному провадженні №12017110030004788 від 09.09.2017, а відповідно входила до суб'єктного складу володільця інформації та мала законний доступ до матеріалів вказаного кримінального провадження.
Таким чином у слідчого не було жодних перешкод в отриманні документів, а отже і відсутня передбачена законом підстава для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як тимчасовий доступ до документів.
Крім того при вирішенні питання допустимості вищевказаних доказів суд виходить також з правової позиції, викладеної у постанові від 31 серпня 2022 року Великої Палати Верховного Суду у справі № 756/10060/17 (провадження № 13-3кс22). У рішенні вказується, що «Невідповідність тим чи іншим вимогам закону нівелює доказове значення відомостей, одержаних у результаті відповідних процесуальних дій, не в будь-якому випадку, а лише в разі, якщо вона призвела до порушення прав людини і основоположних свобод або ж ставить під сумнів походження доказів, їх надійність і достовірність.» «…суд, вирішуючи питання про вплив порушень порядку проведення процесуальних дій на доказове значення отриманих у їх результаті відомостей, повинен насамперед з'ясувати вплив цих порушень на ті чи інші конвенційні або конституційні права людини, зокрема встановити, наскільки процедурні недоліки "зруйнували" або звузили ці права або ж обмежили особу в можливостях їх ефективного використання.»
Стороною захисту суду не надано жодних даних, які б свідчили, в ході огляду матеріалів кримінального провадження, було порушено права людини і основоположні свободи. Вказана слідча дія не ставить під сумнів походження доказів, їх надійність і достовірність.
Таким чином за результатами дослідження наданих стороною обвинувачення доказів, суд, оцінюючи їх з точки зору належності та допустимості з урахуванням позиції сторін, не встановив підстав, передбачених ст. 87 КПК України, які тягнуть безумовне визнання доказів недопустимими.
Вирішуючи питання чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_11 , а саме завідомо неправдиве повідомлення про вчинення кримінального правопорушення, суд вирішує чи мала місце подія кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України, зокрема наїзд колесом автомобіля на ліву ногу обвинуваченої.
При цьому суд звертає увагу на наступне.
Як видно з висновку фототехнічної експертизи №19/12-1/136-СЕ/18 від 22.05.2018, на відеозапису «ch04_20170906170028.mp4» відсутні будь які характерні ознаки, які б могли свідчити про факт скоєння наїзду автомобіля «Mersedes Sprinter» на водія автомобіля марки «Toyota camry» ОСОБА_11 а враховуючи загальний механізм розвитку даної дорожньої ситуації, зафіксований на відеозапису «ch04_20170906170028.mp4» наїзд на ОСОБА_11 у даній дорожній обстановці в межах наданих на дослідження матеріалів з технічної точки зору виключається.
Указаний висновок у суду не викликає жодних сумнівів. В мотивувальній частині висновку експерт детально описав положення та рухи тіла ОСОБА_11 в різні часові інтервали та положення і рух автомобіля «Mersedes Sprinter». Зокрема експерт зазначає (а.с. 110 т.1):
- під час руху автомобіля Mercedes Sprinter повз водія автомобіля Toyota Camry, який розташовувався біля лівої сторони даного автомобіля візуально можна виявити наявність бокового інтервалу між автомобілем Mercedes Sprinter та водієм;
- корпус водія автомобіля Toyota Camry на даному проміжку був обернений дещо назад до автомобіля Mercedes Sprinter, проте загалом положення тіла було направлено до автомобіля Toyota Camry;
- на даному проміжку відсутні рухи тіла водія автомобіля Toyota Camry, які характерні для факту його контактування із автомобілем ОСОБА_27 , які проїжджав повз, а саме раптовий рух тіла у напрямку до правого краю проїзної частини та дещо вперед;
- ураховуючи напрямок розташування тіла водія автомобіля ОСОБА_11 , можна стверджувати, що її стопи були направлені до автомобіля Toyota Camry, що виключає скоєння наїзду на них автомобілем ОСОБА_27 ;
- зафіксований на даному проміжку відеозапису контакт між ліктем водія ОСОБА_11 та правою боковою поверхнею автомобіля Mercedes Sprinter виник внаслідок руху саме ОСОБА_11 .
В ході дослідження судом відеозапису встановлено, що експерт давав оцінку саме відеозапису, поданому стороною обвинувачення як доказу відсутності події кримінального правопорушення.
Твердження сторони захисту, що оскільки до висновку експерта не додано фото з фрагментом обставин, коли ОСОБА_11 частково повернулася до автомобіля Mercedes лівим боком і ніби то в цей момент стався наїзд на її ступню, є безпідставними.
Допитаний в судовому засіданні судовий експерт ОСОБА_28 підтвердив свої висновки та зазначив, що в ході проведення експертизи ним досліджувався відеозапис, в динаміці, а не фотографії окремих моментів події, наголосив, що ним були роздруковані найбільш важливі фрагменти відеозапису Відеозапис досліджувався ним до самого кінця, коли на відео були зафіксовані учасники події. Як і у висновку експерт категорично підтвердив, що поведінка ОСОБА_11 була не характерною для наїзду.
Про відсутність події кримінального правопорушення також свідчить надана прокурором в судовому засіданні копія постанови від 14.06.2018, з якої видно, що за результатами досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12017110030004788 слідчий СУ ГУ НП в Київській області дійшла висновку про відсутність події кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, та постановою від 14.06.2018 закрила кримінальне провадження з указаних підстав. Постанова слідчої ніким не скасована, а отже є законною.
Даючи кримінально-правову оцінку діям обвинуваченої, суд виходить з оцінки показань обвинуваченої в судовому засіданні у сукупності з вищевказаними дослідженими доказами з точки зору їх достатності та взаємозв'язку. З огляду на пред'явлене обвинувачення, а також аналізуючи докази, що мають значення для встановлення змісту та спрямованості умислу обвинуваченої, суд виходить із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, враховує при цьому поведінку обвинуваченої, яка передувала події, її поведінку після події, що стала підставою для завідомо неправдивого повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення.
Оцінюючи вищенаведені докази у їх сукупності суд дійшов висновку, що обвинувачена ОСОБА_11 дала частково правдиві показання стосовно загальних обставин щодо дорожньої ситуації, яка виникла під час проїзду автомобіля Mercedes біля її автомобіля. Водночас жодних об'єктивних даних, які б давали підстави для висновку, що в момент проїзду Mercedes здійснив наїзд на ліву стопу обвинуваченої матеріали справи не лише не містять, а й навпаки, спростовують вказану обставину.
Сприймаючи зафіксовані на відеозаписі фактичні обставини, суд повністю погоджується з висновком експерта про технічну неможливість здійснення наїзду колесом на ліву стопу вздовж зовнішньої лінії стопи починаючи від області п'яти і закінчуючи п'ятим пальцем як про це стверджує обвинувачена.
Суд констатує, що зафіксована на відео спокійна поведінка обвинуваченої: відсутність жодних реакцій, характерних рухів, які робить людина в момент отримання тілесних ушкоджень, залишення місця події на власному автомобілі, свідчить про відсутність буд якого контакту колеса автомобіля зі стопою обвинуваченої, а отже і про неправдивість у її повідомленні про вчинення кримінального правопорушення.
Суд також враховує, що ОСОБА_11 звернулася до лікарні через дві доби після події.
Суд також не розцінює як доказ невинуватості ОСОБА_11 ту обставину, що заява про вчинення кримінального правопорушення була подана нею після повідомлення лікаря про отримані ОСОБА_11 тілесні ушкодження після її звернення до лікарні. Указана обставина не звільняє особу від кримінальної відповідальності за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину, оскільки така заява є проявом її психічного ставлення до вчинюваних дій, усвідомлення неправдивості повідомлених у заяві фактів, бажання притягнення невинуватої особи до кримінальної відповідальності.
Суд повістю погоджується з правою позицією прокурора та задовольняє клопотання про визнання недопустимим джерелом доказу поданий стороною захисту висновок експертного дослідження № 120/Е від 02.08.2018, оскільки висновок експертного дослідження в контексті, ст. 84 КПК України не є процесуальним джерелом доказу, яким натомість є висновок експерта. Суд додатково звертає увагу, що у висновку експертного дослідження в порушення ч. 2 ст. 102 КПК України, не зазначено, що експерта (спеціаліста) попереджено про відповідальність за завідомо неправдивий висновок та відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків.
Дослідивши усі надані сторонами докази, які стосуються обвинувачення ОСОБА_11 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.383 КК України, які судом визнані належними та допустимими, з урахуванням наведеного вище суд дійшов висновку про достатність наданих обвинуваченням доказів, щоб зробити беззаперечний висновок поза розумним сумнівом про доведеність вини обвинуваченої у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення.
За таких обставин суд кваліфікує дії ОСОБА_11 як завідомо неправдиве повідомлення органу досудового розслідування про вчинення злочину, тобто за ч. 1 ст. 383 КК України в редакції Закону від 13.04.2012.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального проступку і до дня набрання вироком законної сили минув строк 3 роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років.
Подія злочину мала місце 09.09.2017. Таким чином з часу його вчинення минуло понад 6 років.
Виконуючи обов'язок визначений положеннями ч. 1-3 ст. 285, ч.1 ст. 286, ст. 288 КПК України суд роз'яснив обвинуваченій, що на момент судового розгляду закінчилися строки давності притягнення її до кримінальної відповідальності, що є правовою підставою, передбаченою ст. 49 КК України, для звільнення обвинуваченої від кримінальної відповідальності у порядку, передбаченому КПК України, і таке звільнення є підставою для закриття кримінального провадження на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, а також право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави та наслідки такого заперечення.
Обвинувачена заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави та просила ухвалити відповідне рішення по суті розгляду справи.
Враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину при призначенні виду та розміру покарання обвинуваченій, суд бере до уваги, що ОСОБА_11 вчинила умисний закінчений нетяжкий злочин проти правосуддя. Судом також враховуються наслідком вчинення злочину не стало притягнення невинуватої особи до кримінальної відповідальності.
Враховуючи особу обвинуваченої, суд бере до уваги, що ОСОБА_11 раніше не судима. Заміжня, має на утриманні двох малолітніх дітей, працює За місцем проживання характеризується позитивно. Обвинувачена на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.
Оцінюючи в сукупності усі вищенаведені обставини, які характеризують особу обвинуваченого, суд приходить до висновку, що обвинувачена як до вчинення злочину так і після його вчинення веде соціальний спосіб життя з міцними соціальними зв'язками.
Суд відповідно до ч. 2 ст. 66 КК України, визнає обставиною, що пом'якшує покарання перебування на утриманні обвинуваченої трьох малолітніх дітей .
Суд відповідно до ст. 67 КК України обставин, що обтяжують покарання не встановлено.
За таких обставин з урахуванням правової позиції учасників провадження, суд доходить висновку, що для виправлення ОСОБА_11 , попередження вчинення нею та іншими особами нових злочинів їй необхідно і достатньо призначити покарання у виді позбавлення волі в межах, передбачених санкцією ч. 1 ст. 383 КК України, оскільки інші види покарання, а саме: виправні роботи, арешт, обмеженням волі не можуть бути застосовані до обвинуваченої в силу Закону.
З огляду на усі вищевказані обставини у їх сукупності наявність пом'якшуючої та відсутність обтяжуючих покарання обставини, розмір покарання має бути мінімальним, передбаченим санкцією ч. 1 ст.383 КК України для даного виду покарання.
На переконання суду, такий розмір покарання відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.
Відповідно до ч.5 ст. 74 КК України обвинувачена ОСОБА_11 підлягає звільненню від призначеного покарання у зв'язку із закінченням строків давності на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України.
Процесуальні витрати у справі в сумі 2 288 (дві тисячі двісті вісімдесят вісім )грн. слід стягнути з ОСОБА_11 на користь держави .
Питання речових доказів вирішити у порядку, передбаченому ст. 100 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись п. 1 ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України ст. ст. 7, 22, 368, 370, 373, 374, 394 КПК України, суд,-
Визнати ОСОБА_11 винуватою, у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 383 КК України в редакції Закону від 13.04.2012 та призначити їй покарання
- за ч.1 ст.383 КК України в редакції Закону від 13.04.2012 у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік.
Відповідно до ч.5 ст. 74 КК України обвинувачену ОСОБА_11 звільнити від призначеного покарання, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності
Запобіжний захід ОСОБА_11 не застосовувався.
Процесуальні витрати у справі в сумі 2 288 (дві тисячі двісті вісімдесят вісім )грн. стягнути з ОСОБА_11 на користь держави .
Речові докази у справі: оптичний носій інформації - диск з відеозаписом з камери спостереження зберігати при матеріалах судового провадження.
Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Київської області через Білоцерківський міськрайонний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги, вирок набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції, якщо його не буде скасовано.
Суддя: ОСОБА_29