22 квітня 2024 року Справа № 915/1870/21
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Семенчук Н.О.,
за участю секретаря судового засідання Мавродій Г.В.
розглянувши в режимі відеоконференції скаргу від 10.04.2024 (вх.№4310/24 від 10.04.2024) Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на дії державного виконавця, у справі
за позовом: Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", вул. Шолуденка, 1, м. Київ, 04116,
електронна пошта: gaskanc@gasukraine.com.ua
представник скаржника: Тіщенко Анна Андріївна
електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1
до відповідача: Обласного комунального підприємства "Миколаївоблтеплоенерго", вул. Миколаївська, 5-А, м. Миколаїв, 54034,
електронна пошта: note@com.relc.com)
про: стягнення 206 869,67 грн.
Орган ДВС, дії якого оскаржуються: Державний виконавець Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), проспект Миру, 54-В, корпус 4, м.Миколаїв, Миколаївська область, 54056
Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулась до Господарського суду Миколаївської області зі скаргою від 10.04.2024 (вх.№4310/24 від 10.04.2024) в якій просить суд:
- визнати дії державного виконавця Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Пахомової В.А. щодо винесення постанови про зупинення вчинення виконавчих дій від 20.03.2024 ВП НОМЕР_1 з примусового виконання наказу господарського суду Миколаївської області від 22.06.2023 №915/1870/21, незаконними;
- визнати постанову про зупинення вчинення виконавчих дій від 20.03.2024 ВП НОМЕР_1 з примусового виконання наказу господарського суду Миколаївської області від 22.06.2023 №915/1870/21 недійсною;
- зобов'язати державного виконавця Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Пахомову В.А. вжити всі заходи для виконання рішення суду.
В обґрунтування скарги зазначає, що 02.042024 на адресу ДК «Газ України» від органу ДВС надійшла постанова про зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 від 20.03.2024 разом із супровідним листом від 20.03.2024 №58484. Постанову про зупинення вчинення виконавчих дій з примусового виконання наказу господарського суду Миколаївської області від 22.06.2023 №915/1870/21 винесено на підставі п.10 ч.1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження». ДК «Газ України» вважає, що дії державного виконавця є незаконними, а постанова про зупинення вчинення виконавчих дій від 20.03.2024 ВП НОМЕР_1 є недійсною. Вказує, що відповідно до рішення господарського суду Миколаївської області від 02.05.2023 у справі № 915/1870/21 стягнуто з Обласного комунального підприємства "Миколаївоблтеплоенерго" на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 117 404,19 грн. - інфляційних втрат, 49149,94 грн. - 3 % річних та 2 513,47 грн. - судового збору. Вказана заборгованість стягнута за неналежне виконання боржником затвердженої ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 07.08.2012 у межах справи №5016/1002/2011(3/70) Мирової угоди, укладеної 27.06.2012 між стягувачем -Дочірньою компанією Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та боржником - Обласним комунальним підприємством "Миколаївоблтеплоенерго", а не за спожитий природний газ, використаний станом на 1 червня 2021 року для виробництва теплової енергії, послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води (з урахуванням суми неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ), а також за послуги з транспортування і розподілу природного газу, теплову енергію, отриману для її подальшого постачання споживачам та/або надання відповідних комунальних послуг, та підприємств централізованого водопостачання та водовідведення за електричну енергію, спожиту для виробництва та надання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення. Зазначає, що згідно з ч.4 ст. ст.34 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження з підстав, передбаченої пунктом 10 частини першої цієї статті, зупиняється у частині стягнення з теплопостачальних та теплогенеруючих організацій заборгованості за спожитий природний газ, використаний станом на 1 червня 2021 року для виробництва теплової енергії, послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води (з урахуванням суми неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ), а також за послуги з транспортування і розподілу природного газу, теплову енергію, отриману для її подальшого постачання споживачам та/або надання відповідних комунальних послуг, та підприємств централізованого водопостачання та водовідведення за електричну енергію, спожиту для виробництва та надання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення. Отже, державним виконавцем безпідставно, всупереч вимогам законодавства, винесено постанову про зупинення вчинення виконавчих дій від 20.03.2024 НОМЕР_1. Державний виконавець зобов'язаний був надалі виконувати рішення суду до повного фактичного виконання.
Ухвалою суду від 15.04.2024 скаргу № від 10.04.2024 (вх.№4310/24 від 10.04.2024) Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на дії органу державної виконавчої служби прийнято до розгляду. Розгляд скарги призначено на 22.04.2024.
Державний виконавець через систему «Електронний суд» надав відзив на скаргу (вх.№4660/24 від 17.04.2024) в якому просить суд відмовити у задоволенні скарги. Вважає скаргу безпідставною та необґрунтованою. Вказує, що 20.03.2024, керуючись п.10 ч.1 ст.34, ст.35 Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Пахомовою В.А. винесено постанову про зупинення вчинення виконавчих дій. Зазначає, що у резолютивній частині Наказу № 915/1870/21 виданого 22.06.2023 Господарським судом Миколаївської області вказано «Стягнути з Обласного комунального підприємства "Миколаївоблтеплоенерго" на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 117404,19 грн. - інфляційних втрат, 49149,94 грн. - 3 % річних та 2513,47 грн. - судового збору». Виконавчий документ в частині сплати судового збору за подання позову в сумі 2513,47 грн., боржником виконано. У зв'язку з чим, стягненню підлягає 117404,19 грн інфляційних втрат та 49149,94 грн. - 3% річних. Відповідно до ч.4 ст.34 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження з підстав, передбаченої пунктом 10 частини першої цієї статті, зупиняється у частині стягнення з теплопостачальних та теплогенеруючих організацій заборгованості за спожитий природний газ, використаний станом на 1 червня 2021 року для виробництва теплової енергії, послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води (з урахуванням суми неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ). Таким чином, відповідно до п.10 ч.1 ст. 34, ч.4 ст.34 Закону України «Про виконавче провадження», враховуючи положення Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення», враховуючи отриману від боржника заяву та довідку до неї, яка підтверджує включення до реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процесі врегулювання заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення», державний виконавець був зобов'язаний винести постанову про зупинення виконавчого провадження. З посиланням на ч.1 ст.19 Закону України «Про виконавче провадження», вказує, що скаржник, як учасник виконавчого провадження не звертався до державного виконавця та не надавав додаткові матеріали, які підтверджують відповідні обставини на які він посилається у скарзі. Виходячи з вище викладеного вважає, що доводи викладені у скарзі, не доводять протиправність дій державного виконавця та як наслідок необхідність скасування постанови про зупинення виконавчого провадження та його поновлення.
Боржник через систему «Електронний суд» надав пояснення по скарзі (вх.№4702/24 від 18.04.2024) в яких просить суд відмовити у задоволенні скарги. Зазначає, що 13.03.2024 Боржником подано до Органу ДВС заяву про зупинення вчинення виконавчих дій згідно п.10. ч.1 ст.34 Закону України «Про виконавче провадження» з копією повідомлення про включення/внесення змін до реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» станом на 02.11.2021 та копією наказу №282 від 01.11.2021 з додатком до наказу. У подальшому, 15.03.2024 боржником в доповнення до заяви направлено до Органу ДВС копію листа Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України від 15.03.2024р. №4880/25/10-24. Листом Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України від 15.03.2024р. №4880/25/10-24 підтверджено той факт, що станом на 15.03.2024р. Боржник перебуває в реєстрі теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості з 01.11.2021 серед інших за кредитором - Дочірня компанія «Газ України «Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (код ЄДРПОУ 31301827). З урахуванням зазначеної інформації 20.03.2024 державним виконавцем Органу ДВС винесено постанову про зупинення вчинення виконавчих дій відповідно до п.10 ч.1 ст.34 Закону України «Про виконавче провадження». Вказує, що в даному виконавчому провадженні і боржник і стягувач відповідають встановленим п.10 ч.1 ст.34 Закону України «Про виконавче провадження» критеріям у Органу ДВС були наявні всі підстави для винесення постанови про зупинення вчинення виконавчих дій.
Боржник в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду скарги повідомлений належним чином ухвалою суду від 15.04.2024.
У відповідності до ч.2 ст.342 ГПК України, неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
Суд дослідивши матеріали скарги, заслухавши пояснення державного виконавця та представника боржника, зазначає наступне.
Так, рішенням Господарського суду Миколаївської області від 02.05.2023 у справі №915/1870/21 позов Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" задоволено частково. Стягнуто з Обласного комунального підприємства "Миколаївоблтеплоенерго" на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 117 404,19 грн. - інфляційних втрат, 49149,94 грн. - 3 % річних та 2 513,47 грн. - судового збору.
Зі змісту вказаного рішення вбачається, що у справі №5016/1002/2011(3/70) було прийнято рішення, яким стягнуто з Обласного комунального підприємства "Миколаївоблтеплоенерго" на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" за договором № 10-11/ТЕ-36 суму основного боргу - 10 725 053,26 грн., інфляційних збитків - 134 049, 32 грн., 3% річних - 65 964, 61 грн., пені -171 236,60 грн.; за договором № 10-11/БО-36 суму основного боргу -6 275 116,05 грн., інфляційних збитків -72 546,69 грн., 3% річних - 45 266,65 грн., пені - 117 969,89 грн., 25 500 грн. - державного мита та 236,00 грн. - витрат на ІТЗ. Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 07.08.2012 в межах справи №5016/1002/2011 (3/70), затверджено мирову угоду, укладену 27.06.12 року між стягувачем Дочірньою компанією "Газ України" Національної компанії «Нафтогаз України» та боржником ОКП "Миколаївоблтеплоенерго". Уклавши вказану мирову угоду, сторони фактично розстрочили сплату заборгованості за договором поставки природного газу, встановлену судовим рішенням від 06.06.2011 у справі №5016/1002/2011(3/70).
22 червня 2023 року на виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 02.05.2023 видано відповідний наказ.
Як вбачається з матеріалів справи, 12 березня 2024 року державним виконавцем Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_1 по виконанню наказу від 22.06.2023 у справі №915/1870/21 про стягнення з Обласного комунального підприємства "Миколаївоблтеплоенерго" на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 117 404,19 грн. - інфляційних втрат, 49149,94 грн. - 3 % річних та 2 513,47 грн. - судового збору (а.с.19 т.2).
У подальшому, 20 березня 2024 року державним виконавцем Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) керуючись п.10 ч.1 ст.34 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про зупинення вчинення виконавчих дій. Державним виконавцем встановлено, що відповідно до листа Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України за вих.№4880/25/10-24 від 15.03.2024 щодо перебування Обласного комунального підприємства «Миколаївоблтеплоенерго» у Реєстрі теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення». Станом на 15.03.2024 Обласне комунальне підприємство «Миколаївоблтеплоенерго» перебуває у теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості. Зазначене підприємство було включено до Реєстру наказом Мінрегіону від 16.06.2017 №152 (№ запису у Реєстрі 37) відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальник та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» за заборгованістю, утвореною станом на 01.07.2016 перед кредитором - Акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України». Наказом Мінрегіону від 01.11.2021 №282 внесено зміни до Реєстру за заборгованістю Обласного комунального підприємства «Миколаївоблтеплоенерго», утвореною станом на 01.06.2021 перед кредитором: Дочірньою компанією «Газ України «Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» за № запису у Реєстрі 37.2 (а.с.17 т.2).
Статтею 339 Господарського процесуального кодексу України визначено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Частиною 1 ст.74 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
У відповідності до ч. 5 ст.74 Закону України «Про виконавче провадження», рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Рішення виконавця про відкладення проведення виконавчих дій може бути оскаржене протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.
Частиною 1 ст. 340 Господарського процесуального кодексу України визначено, що скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Згідно ст. 341 ГПК України, скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлений судом.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 342 ГПК України, скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.
Оцінюючи доводи скаржника, які стосуються обставин, пов'язаних з характером правовідносин на захист прав яких було подано позов та постановлено відповідне рішення, господарський суд виходить з такого.
Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
У відповідності до статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.
Відповідно до ч. 5 наведеної статті, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду тільки у випадках, встановлених актами цивільного законодавства.
Згідно із частиною першою статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною першою статті 612 цього Кодексу встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, установлений договором або законом.
У відповідності до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
Отже, з наведених норм права вбачається, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Вирішення судом по суті майнового спору про стягнення заборгованості, який витікає з встановленого факту порушення цивільного зобов'язання, цього зобов'язання не припиняє.
Рішення суду про стягнення заборгованості, не змінює змісту відповідного правовідношення - характер та обсяг прав і обов'язків сторін залишаються незмінними, додається лише ознака безпосередньої можливості примусового виконання. (висновок, викладений Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц).
До моменту здійснення такого виконання або до припинення зобов'язання після ухвалення судового рішення з інших підстав (наприклад, унаслідок зарахування зустрічних однорідних вимог) відповідне зобов'язання продовжує існувати.
Чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов'язання та підстав виникнення відповідного боргу. Одним зі способів вирішення господарського спору є мирова угода сторін, яка може стосуватися лише прав та обов'язків сторін щодо предмета позову. Спір може бути врегульовано укладенням мирової угоди на будь-якій стадії господарського процесу, у тому числі на стадії виконання судового рішення.
Отже, затвердження судом мирової угоди за результатами вирішення спору не припиняє та не змінює цивільного зобов'язання, яке виникло між сторонами відповідного спору (за договором постачання природного газу), що спростовує твердження скаржника.
Відповідно до ст.129-1 Конституції України, судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно ч.3 ст.2 Господарського процесуального кодексу України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, обов'язковість судового рішення.
У відповідності до ст.326 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
У відповідності до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
30 листопада 2016 року набрав чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" (далі - Закон №1730) визначає комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.
Згідно абз.9, 11 ч.1 ст.1 Закону №1730, процедура врегулювання заборгованості це заходи, спрямовані на зменшення, списання та/або реструктуризацію заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію шляхом проведення взаєморозрахунків, реструктуризації та списання заборгованості; спожиті енергоносії це спожиті природний газ, електрична енергія.
У відповідності до ст.2 Закону №1730, дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.
Згідно з частиною першою статті 3 Закону №1730 для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.
Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2017 №93 затверджено Порядок ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, та користування зазначеним реєстром (далі - Порядок №93), який визначає механізм формування, ведення відповідного реєстру, а також користування його даними.
Отже , з моменту включення підприємства уповноваженою особою до реєстру у ньому відображається обсяг кредиторської заборгованості цього підприємства, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону №1730.
Аналіз преамбули статей 1 і 2 Закону №1730 дає підстави для висновку, що він покликаний, зокрема, забезпечити стале функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій шляхом врегулювання відповідної кредиторської заборгованості перед постачальниками природного газу, електричної енергії.
Для досягнення цієї мети Закон №1730 передбачає комплекс організаційних та економічних заходів, зокрема: проведення взаєморозрахунків (стаття 4), реструктуризацію заборгованості за спожиті природний газ, електричну енергію (статті 5, 6) та списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за енергоносії (стаття 7).
Зазначеним Законом (розділ ІІ "Прикінцеві та перехідні положення") частина перша статті 34 Закону «Про виконавче провадження» доповнена пунктом 10 та статтю 35 вказаного Закону доповнено частиною шостою.
Пунктом 10 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі: включення підприємств, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», з виконавчих проваджень, стягувачами за якими є Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», її дочірня компанія «Газ України», Публічне акціонерне товариство «Укртрансгаз», постачальники електричної енергії, а боржниками - підприємства, що виробляють теплову енергію, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, та підприємства централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем).
Відповідно до ч.6 ст.35 Закону України «Про виконавче провадження», у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону, виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій до виключення боржника з реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії".
Згідно ч.4 ст.34 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження з підстав, передбаченої пунктом 10 частини першої цієї статті, зупиняється у частині стягнення з теплопостачальних та теплогенеруючих організацій заборгованості за спожитий природний газ, використаний станом на 1 червня 2021 року для виробництва теплової енергії, послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води (з урахуванням суми неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ), а також за послуги з транспортування і розподілу природного газу, теплову енергію, отриману для її подальшого постачання споживачам та/або надання відповідних комунальних послуг, та підприємств централізованого водопостачання та водовідведення за електричну енергію, спожиту для виробництва та надання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення.
Отже, достатніми підставами для зупинення вчинення виконавчих дій є включення підприємства до Реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" (постанова КГС ВС від 30.06.2020 у справі № 917/2053/17, постанова КГС ВС від 02.11.2020 у справі № 905/1005/18).
Так, згідно листа Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України за вих. №4880/25/10-24 від 15.03.2024 станом на 15.03.2024 Обласне комунальне підприємство "Миколаївоблтеплоенерго" перебуває у реєстрі теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості.
Постановою державного виконавця Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 20.03.2024 ВП НОМЕР_1 з вказаних вище підстав зупинено вчинення виконавчих дій на підставі п.10 ч.1 ст.34, ст. 35 Закону України "Про виконавче провадження".
Судом враховано правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 28.04.2021 у справі №5/263, від 23.12.2021 у справі №905/1353/20 та від 20.01.2022 у справі №905/872/20, згідно з якою: "Метою внесення змін до Закону №1404, зокрема шляхом його доповнення пунктом 10 частини першої статті 34 є створення механізму втілення та забезпечення належного виконання положень Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних, теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", оскільки ця норма була первісно передбачена Прикінцевими та перехідними положеннями Закону та нерозривно пов'язана зі створенням правового механізму у виконавчому провадженні з виконання судових рішень на забезпечення проведення взаєморозрахунків, укладення та виконання угод про реструктуризацію, списання боргу, передбаченого цим Законом. Тому, вона не може застосовуватися та тлумачитися ширше, ніж головна частина цього закону, оскільки вона є допоміжним механізмом для реалізації самого Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" (постанова КГС ВС від 19.04.2022 у справі №905/781/20).
Отже, зміст заборгованості, яка підлягає примусовому виконанню за наказом від 22.06.2023 №915/1870/21 відповідає положенням ч. 4 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження", сторонами не спростовуються обставини відповідності сторін суб'єктивному критерію, визначеному п. 10 ч.1 ст.34 Закону України "Про виконавче провадження", станом на час винесення оскарженої постанови та станом на час розгляду спору в суді відомостей про виключення боржника з Реєстру матеріали справи не містять, а тому, відсутні підстави вважати, що державним виконавцем порушено вимоги закону при винесенні постанови про зупинення вчинення виконавчих дій.
З огляду на викладене у задоволенні скарги від 10.04.2024 (вх.№4310/24 від 10.04.2024) Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" - слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 232 - 235, 339, 341, 342, 343 ГПК України, суд
1. У задоволенні скарги від 10.04.2024 (вх.№4310/24 від 10.04.2024) Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" - відмовити.
Ухвала суду, набирає законної сили у відповідності до ч.1 ст.235 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно ст.ст.254, 255 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Ухвали суду першої інстанції оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу.
Ухвала господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 256-259 ГПК України.
Повний текст ухвали складено 29.04.2024.
Суддя Н.О.Семенчук