номер провадження справи 4/205/23
10.04.2024 Справа № 908/3107/23
м.Запоріжжя Запорізької області
за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ОРАНТА-СІЧ», (69104, м. Запоріжжя, вул. Європейська, буд. 16), представник позивача адвокат Богославський Віктор Анатолійович, (69007, м. Запоріжжя, вул. Ігоря Сікорського)
до відповідача 1 Комунального підприємства «Запоріжремсервіс» Запорізької міської ради, (69006, м. Запоріжжя, вул. Фанатська (кол. Добролюбова), буд. 23А)
до відповідача 2 Концерну «Міські теплові мережі», (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137)
про стягнення 247 148,32 грн.
Суддя Зінченко Н.Г.
при секретарі судового засідання Батрак М.В.
За участю представників сторін:
від позивача - Богославський В.А., на підставі Ордеру на надання правничої (правової) допомоги серія АР № 1143239 від 03.10.2023;
від відповідача 1 - Яковенко В.І., на підставі довіреності № 1 від 02.01.2024;
від відповідача - Скрипаль О.С., на підставі довіреності № 720/20-24 від 29.12.2023;
05.10.2023 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява вих. № б/н від 03.10.2023 (вх. № 3394/08-07/23 від 05.10.2023) Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ОРАНТА-СІЧ», м. Запоріжжя до Комунального підприємства «Запоріжремсервіс» Запорізької міської ради, м. Запоріжжя і до Концерну «Міські теплові мережі», м. Запоріжжя про стягнення 247 148,32 грн. (з кожного відповідача порівну по 123 574,16 грн.) страхового відшкодування в порядку суброгації.
Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.10.2023 справу № 908/3107/23 за вищевказаною позовною заявою розподілено судді Зінченко Н.Г.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 24.10.2023 після усунення недоліків позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/3107/23, справі присвоєно номер провадження справи 4/205/23, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 13.12.2023 ухвалено перейти до розгляду справи № 908/3107/23 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 16.01.2024.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 16.01.2024 продовжено строк підготовчого провадження у справі № 908/3107/23 до 12.03.2024, підготовче засідання відкладалося на 19.02.2024.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 19.02.2024 закрито підготовче провадження у справі № 908/3107/23, справу призначено до розгляду по суті та призначено судове засідання на 12.03.2024.
В судовому засіданні оголошувалася перерва до 10.04.2024, про що зазначено в протоколі судового засідання від 12.03.2024.
В судове засідання 10.04.2024 з'явилися представники позивач і відповідачів 1 і 2, здійснювалася фіксація судового процесу програмно-апаратним комплексом «Акорд».
В судовому засіданні 10.04.2024 справу розглянуто, на підставі ст. 240 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та долучених судом до матеріалів справи.
Заявлені позивачем вимоги викладені в позовній заяві, обґрунтовані посиланням на приписи ст., ст. 16, 515, 988, 991, 993, 1166, 1191, 1192 ЦК України, ст. 352 ГК України, положення Закону України «Про страхування». В обґрунтування своїх вимог, позивач посилається на те, що 15.07.2020 між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІК» (Страхувальник) укладено договір страхування майна № 07/05/06/15, яким застраховані майнові інтереси Страхувальника, пов'язані з володінням і розпорядженням майном, що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, пл. Профсоюзів, буд. 3. 05.10.2020 із застрахованим майном відбулась страхова подія - пошкодження нежитлового приміщення, яке відбулося в результаті прориву опалювальних систем, замочування фундаменту та просідання ґрунту, через що сталося просідання стін. Факт настання страхового випадку зафіксовано фотознімками та Актом огляду № 1 від 08.10.2020, складеними Страховиком - ПрАТ «СК «Оранта-Січ» та Страхувальником - ТОВ «ЛІК». Крім того, факт затоплення нежитлових приміщень ТОВ «ЛІК» за адресою: м. Запоріжжя, пл. Профсоюзів, буд. 3, та пошкодження будівлі внаслідок затоплення підтверджено Актом від 30.10.2020, складеним за участю представників КП «Запоріжремсервіс» Запорізької міської ради. У вказаному Акті від 30.10.2020 причиною затоплення вказано, що на транзитному трубопроводі діаметром 140 мм зовнішньої системи опалення, що проходить з боку дворового фасаду будинку № 3 по майдану Профспілок, на ділянці в районі 3-го під'їзду був викопаний котлован. При цьому, виконувалися роботи з ліквідації аварійної ситуації, що відбулася внаслідок витоку з пошкодженого трубопроводу опалення. Згідно з Висновком експертного будівельно-технічного дослідження № 8-2021 від 30.01.2021, складеного експертом Редькіним Ю.М., вартість відновлювального ремонту нежитлового приміщення першого поверху Х літ. А-5, за адресою: м. Запоріжжя, пл. Профсоюзів, буд. 3,в результаті пошкодження становить 251159,32 грн. У зв'язку із настанням страхової події Страхувальнику - ТОВ «ЛІК» - здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 233142,82 грн. = (251159,32 грн. (сума шкоди) - 12011,01 грн. (сума франшизи по договору страхування) - 6005,50 грн. (утримання несплаченої частини страхового платежу). У зв'язку із цим, позивач отримав право вимоги до особи, відповідальної за належне утримання та обслуговування багатоквартирного житлового будинку № 3 по пл. Профспілок в м. Запоріжжі. Так, позивач звернувся до КП «Запоріжремсервіс» Запорізької міської ради із претензією вих. № 105 від 24.01.2022 про виплату в порядку суброгації 233142,82 грн. страхового відшкодування та 8000,00 грн. витрат ПрАТ «СК «Оранта-Січ» на проведення будівельно-технічного дослідження, а всього коштів в сумі 247148,32 грн. У відповідь на вищезазначену претензію відповідач 1 відмовив у сплаті в порядку суброгації страхової виплати в розмірі 247148,32 грн. З урахуванням викладеного, позивач просить суд позов задовольнити повністю, а також покласти на відповідачів судові витрати зі сплати судового збору.
Відповідач 1 проти позову заперечив, в обґрунтування своїх заперечень зазначив, що наданий позивачем у підтвердження заявлених позовних вимог Акт огляду № 1 від 08.10.2020 складений з порушенням вимог Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 № 76, тому не може бути прийнятий судом до уваги, як належний, допустимий, достовірний доказ, оскільки не містить належних доказів неправомірних дій щодо залиття приміщення ТОВ «ЛІК» з вини КП «Запоріжремсервіс» Запорізької міської ради. Також відповідач 1 зазначає, що при складенні акту про залиття присутність зацікавлених осіб від потерпілої сторони та з боку винної є обов'язковою, тобто Акт огляду № 1 від 08.10.2020 є одностороннім і позбавленим доказової бази, як і всі похідні від цього акту документи, якими обґрунтовуються позовні вимоги є односторонніми, а отже неналежними та недопустимими доказами. Крім того, відповідач 1 зауважує, що Висновок експертного будівельно-технічного дослідження № 8-2021 від 30.01.2021, складений експертом Редькіним Ю.М., яким визначено розмір матеріального збитку, завданого приміщенню ТОВ «ЛІК», не відповідає вимогам закону та не ґрунтується на вихідних даних, які є обов'язковими для визначення ринкового майнового збитку. За актами про технічне обстеження нежитлового приміщення у наслідок залиття власник приміщення до КП «Запоріжремсервіс» Запорізької міської ради не звертався. Відсутня достовірна інформація щодо обсягів та наслідків пошкодження. За таких обставин, відповідач 1 вважає заявлені позовні вимоги, необґрунтованими, недоведеними та просить суд в задоволенні позову відмовити повністю.
Відповідач 2 проти позову заперечив з підстав, наведених у Відзиві на позовну заяву вих. № б/н, сформований в підсистем «Електронний суд» ЄСІТС 08.11.2023, (вх. № 24005/08-08/23 від 09.11.2023). Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач 2 зазначає, що у жовтні 2020 року мала місце аварійна ситуація на трубопроводі між тепловими камерами ТК 60-21 та ТК 60-22 по площі Профспілок, 1, 3, яку було негайно усунено філією Концерну «МТМ» Вознесенівського району з розкриттям каналу теплових мереж, про що свідчать наряд-замовлення № 883 від 16.10.2020, Дефектна відомість на проведення ремонту, т/обслуговування до наряд-замовлення № 883 від 16.10.2020, Витрати матеріалів до замовлення № 883 від 16.10.2020. У листопаді 2020 року Концерном «МТМ» було проведено ремонт (заміну) 70 м трубопроводу опалення O159/250 мм від ТК 60-22 до ТК 60-23 на площі Профспілок, 1, 3 з розкриттям каналу теплових мереж, що підтверджується Актом форми КБ-2в приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2020 року № 149/11. Зазначені трубопроводи знаходяться в господарському віданні (на балансі) Концерну «МТМ». Згідно з Актами обстеження системи теплоспоживання від 05.10.2020, від 02.11.2020 та від 20.11.2020, складеними філією Концерну «МТМ» Вознесенівського району, витоків теплоносія не виявлено, теплові камери сухі. Тобто, пошкодження в мережах Концерну «МТМ» були відсутні. При цьому, що 05.10.2020 при обстеженні відповідачем 2 теплової камери ТК 60-23 (врізка на житловий будинок №3 по площі Профспілок) у присутності представника КП «Запоріжремсервіс» Запорізької міської ради провідного інженера Борискіної Н.В. було виявлено відсутність герметизації інженерного вводу теплової мережі в цей житловий будинок. Представник відповідача 1 Борискіна Н.В. від підпису Акту обстеження системи теплоспоживання від 05.10.2020 відмовилася. У жовтні 2020 року до Концерну «МТМ» звернень від ТОВ «ЛІК» та/або інших громадян та суб'єктів господарювання про підтоплення фундаменту житлового будинку № 3 на площі Профспілок не надходило. В заяві ТОВ «ЛІК» на адресу ПрАТ «ОРАНТА-СІЧ» від 08.10.2020 про пошкодження нежитлового приміщення Х першого поверху, літ. А-5 загальною площею 956,9 кв. м (внаслідок прориву 05.10.2020 опалювальних систем, через що сталося підтоплення фундаменту приміщення та виникнення просадки будівлі, тріщин на стелі та стінах) не зазначено місце прориву опалювальних систем (у чиїх мережах це відбулося: в будинку, приміщенні чи мережах теплопостачальника). Як вважає відповідача 2 позивач не здійснив усі необхідні та достатні заходи для встановлення причин та обставин настання страхового випадку, обмежившись призначенням експертизи вартості відновлювального ремонту пошкодженого майна. Акт обстеження нежитлових приміщень ТОВ «ЛІК», розташованих по майдану Профспілок, 3, складений представниками відповідача 1 30.10.2020 не є належним доказом пошкодження нерухомого майна ТОВ «ЛІК» внаслідок деформацій будинку № 3 по площі Профспілок, оскільки цей Акт складений 30.10.2020, а, отже, не може містити висновки про вірогідні причини пошкоджень приміщення ТОВ «ЛІК», що виникли 05.10.2020. З урахуванням зазначеного, відповідач 1 вважає заявлені позовні вимоги, необґрунтованими, недоведеними та просить суд в задоволенні позову відмовити повністю.
Позивач на підставі ст. 166 ГПК України надав Відповідь на відзиви відповідачів 1 і 2 (вх. № 27281/08-08/23 і вх. № 27283/08-08/23 від 21.12.2023), в яких зазначив, що відповідачами 1 і 2 не спростовані доводи, наведені в обґрунтування позовних вимог, а навпаки обставини, на які посилаються відповідачі 1 і 2 свідчать про наявність вини обох відповідачів у спричиненні пошкоджень майна ТОВ «ЛІК», що стало підставою для виплати останньому страхового відшкодування. З урахуванням викладеного, позивач вважає, що у суду наявні всі підстави для задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Відповідачі 1 і 2 не скористалися своїм процесуальним правом на подання заперечень на відповідь на відзив.
19.02.2024 до служби діловодства господарського суду Запорізької області від КП «Запоріжремсервіс» Запорізької міської ради надійшло Клопотання про залучення доказів вих. № б/н від 19.02.2024 (вх. № 3841/08-08/24 від 19.02.2024), яким відповідач 1 просив суд залучити до матеріалів справи № 908/3107/23 копію Схеми замочування ґрунтів в районі будинків № 1 і № 3 по майдану Профспілок аварійним витоком води з зовнішнього трубопроводу опалення, виявленого в жовтні 2020 року, та Результати обстежень та інструментальних спостережень за будинком № 3 по майд. Профспілок Лабораторією діагностики деформацій будівельних конструкцій КП «Запоріжремсервіс» Запорізької міської ради.
Крім того, 11.03.2024 через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС до господарського суду Запорізької області від Концерну «Міські теплові мережі» надійшло Клопотання про прийняття до розгляду додаткових доказів вих. № б/н, сформоване в підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС 11.03.2024) (вх. № 5601/08-08/24 від 11.03.2024), яким відповідач 2 просив суд залучити до матеріалів справи № 908/3107/23 копії Актів обстеження системи теплоспоживання, складені філією Концерну «Міські теплові мережі» Вознесенівського району 05.10.2020 та 20.11.2020.
Розглянувши подані КП «Запоріжремсервіс» Запорізької міської ради та Концерном «Міські теплові мережі» клопотання про долучення доказів, дослідивши матеріали справи № 908/3107/23, суд вважає подані клопотання задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.
Статтею 207 «Розгляд заяв та клопотань» ГПК України унормовано порядок заявлення клопотань, які з поважних причин не були заявлені в підготовчому засіданні. Зокрема названою статтею визначено, що головуючий з'ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов'язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи. Суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.
Враховуючи, що справа № 908/3107/23 знаходиться на стадії розгляду по суті і відповідачі 1 і 2 поважності причин не зявлення клопотань про приєднання доказів в підготовчому провадженні суду не довели, суд відмовляє в залученні доказів до матеріалів справи щодо яких відповідачами 1 і 2 заявлені відповідні клопотання, у зв'язку з порушенням порядку подання доказів, передбаченого Господарським процесуальним кодексом України.
Розглянувши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд
15.07.2020 між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ОРАНТА-СІЧ» (далі за текстом скорочено - ПрАТ «СК «ОРАНТА-СІЧ», позивач у справі, Страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІК» (далі за текстом скорочено - ТОВ «ЛІК», Страхувальник) укладений Договір страхування майна № 07/05/06/15, предметом якого є майнові інтереси Страхувальника, що не суперечать чинному законодавству України, пов'язані із володінням, користуванням та розпорядженням майном, що знаходиться за адресою: 69000, м. Запоріжжя, площа Профсоюзів, буд. № 3. (п. 1.1 Договору страхування)
Згідно з п. 1.2 Договору страхування вигодонабувачем за цим Договором є ТОВ «ЛІК».
За умовами п. 2.1 Договору страхування Страховик приймає на страхування майно від знищення або пошкодження його внаслідок наступних страхових випадків, зокрема аварій, в тому числі водопровідних, каналізаційних, опалювальних і протипожежних систем, проникнення води з сусіднього приміщення, викиду газу, вибуху, припинення постачання електричної енергії при настанні вищевказаних подій (далі - аварії).
В п. 3.1 Договору страхування передбачено, що застрахованим майном є нежиле приміщення Х першого поверху літ. А-5 площею 956,9 кв.м. під розміщення торгівельного комплексу «ЛІК».
Відповідно до п. 4.1 Договір страхування набуває чинності з 00 годин наступного дня після надходження страхового платежу на р/р Страховика і діє з 22.07.2020 по 21.10.2020, дати надходження другої частини страхового платежу. Після надходження другої частини страхового платежу на р/р Страховика Договір поновлює свою дію з 00 годин наступного дня і діє до 21.01.2021, дати надходження третьої частини страхового платежу. Після надходження третьої частини страхового платежу на р/р Страховика Договір поновлює свою дію з 00 годин наступного дня і діє до 21.04.2021, дати надходження четвертої частини страхового платежу. Після надходження четвертої частини страхового платежу на р/р Страховика Договір поновлює свою дію з 00 годин наступного дня і діє до 21.07.2021.
Пунктом 5.4.3 Договору страхування передбачено, що Страхувальник має право після надання необхідних документів своєчасно отримати страхове відшкодування у разі визнання події страховою.
У відповідності до п., п. 5.1.2, 5.1.4 Договору страхування протягом двох робочих днів після одержання письмової заяви Страхувальника про загибель або пошкодження майна Страховик зобов'язаний скласти страховий акт встановленої форми і протягом 15 робочих днів скласти розрахунок збитку (якщо Страхувальником будуть подані всі необхідні документи). У разі визнання події страховим випадком Страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування в порядку та строки, передбачені розділом 6 Договору страхування.
Згідно з розділом 6 «Порядок та умови виплати страхового відшкодування» Договору страхування виплата страхового відшкодування проводиться Страховиком згідно з Договором страхування на підставі заяви Страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається Страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається Страховиком. (п. 6.1) Рішення про виплату страхового відшкодування або відмову у виплаті, з визначенням причин відмови, Страховик приймає протягом 30 діб від дня складання акту про знищення, пошкодження застрахованого майна і одержання всіх необхідних документів від компетентних органів. (п. 6.2) Страхове відшкодування виплачується протягом 15 робочих днів після прийняття рішення про виплату і одержання всіх необхідних документів. (п. 6.3)
Як свідчать матеріали справи, 05.10.2020 із застрахованим майном відбулась страхова подія - пошкодження нежитлового приміщення Х першого поверху літ. А-5 площею 956,9 кв.м. за адресою: м. Запоріжжя, майдан Профспілок, буд. 3, яке на праві власності належить ТОВ «ЛІК», в результаті прориву опалювальних систем, замочування фундаменту та просідання ґрунту через що сталося просідання стін, внаслідок чого з'явилися тріщина на стелі, підлозі та стінах будівлі.
З метою фіксування страхового випадку Страхувальником (ТОВ «ЛІК») та Страховиком (ПрАТ «СК «ОРАНТА-СІЧ») складено Акт огляду приміщення № 1 від 08.10.2020.
Крім того, факт затоплення нежитлових приміщень ТОВ «ЛІК» за адресою: м. Запоріжжя, пл. Профсоюзів, буд. 3, та пошкодження будівлі внаслідок затоплення підтверджено Актом від 30.10.2020, складеним за участю представників Комунального підприємства «Запоріжремсервіс» Запорізької міської ради (відповідач 1 у справі).
У вказаному Акті від 30.10.2020 причиною затоплення вказано, що на транзитному трубопроводі діаметром 140 мм зовнішньої системи опалення, що проходить з боку дворового фасаду будинку № 3 по майдану Профспілок, на ділянці в районі 3-го під'їзду був викопаний котлован. При цьому, виконувалися роботи з ліквідації аварійної ситуації, що відбулася внаслідок витоку з пошкодженого трубопроводу опалення.
Для визначення страхової суми на замовлення ПрАТ «СК «ОРАНТА-СІЧ» було проведено будівельно-технічне дослідження пошкодженого майна.
Згідно з Висновком експертного будівельно-технічного дослідження № 8-2021 від 30.01.2021, складеного експертом Редькіним Ю.М., вартість відновлювального ремонту нежитлового приміщення першого поверху Х літ. А-5, за адресою: м. Запоріжжя, пл. Профсоюзів, буд. 3,в результаті пошкодження становить 251159,32 грн.
Страхувальник за Договором страхування майна № 07/05/06/15 від 15.07.2020 звернувся до ПрРАТ «СК «ОРАНТА-СІЧ» із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування.
Дана заява була розглянута, пошкодження майна ТОВ «ЛІК» внаслідок прориву опалювальних систем визнано страховим випадком, у зв'язку з чим, на підставі Висновку експертного будівельно-технічного дослідження № 8-2021 від 30.01.2021 з визначенням розміру матеріального збитку завданого об'єкту оцінки та Страхового акту з розрахунком суми страхового відшкодування, ПрРАТ «СК «ОРАНТА-СІЧ» здійснило виплату страхового відшкодування на користь Страхувальника в розмірі 233142,82 грн. = (251159,32 грн. (сума шкоди) - 12011,01 грн. (сума франшизи по договору страхування) - 6005,50 грн. (утримання несплаченої частини страхового платежу), що підтверджується платіжними дорученнями № 182 від 03.02.2021, № 208 від 09.02.2021, № 221 від 11.02.2021 і № 245 від 15.02.2021.
Як свідчать матеріали справи та не заперечується сторонами у справі управителем багатоквартирного житлового будинку № 3 по пл. Профспілок в м. Запоріжжя є КП «Запоріжремсервіс» Запорізької міської ради, до повноважень якого відноситься надання послуг співвласникам багатоквартирного будинку з управління багатоквартирним будинком № 3 по пл. Профспілок.
Концерн «Міські теплові мережі» (відповідач 2 у справі) є юридичною особою, метою діяльності якої відповідно до п. 2.1 Статуту є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на постійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності Концерну та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу Концерну.
Предметом діяльності Концерну «Міські теплові мережі» є виробництво теплової енергії, транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, постачання теплової енергії для потреб населення для обігріву житла і побутових потреб, комунально-побутових потреб підприємств, бюджетних установ та організацій, інших категорій споживачів, її збут тощо. (п. 2.2 Статуту)
Відповідно до наданих Концерном «МТМ» пояснень у жовтні 2020 року мала місце аварійна ситуація на трубопроводі між тепловими камерами ТК 60-21 та ТК 60-22 по площі Профспілок, 1, 3, яку було негайно усунено філією Концерну «МТМ» Вознесенівського району з розкриттям каналу теплових мереж, про що свідчать Наряд-замовлення № 883 від 16.10.2020, Дефектна відомість на проведення ремонту, т/обслуговування до наряд-замовлення № 883 від 16.10.2020, Витрати матеріалів до замовлення № 883 від 16.10.2020.
У листопаді 2020 року Концерном «МТМ» було проведено ремонт (заміну) 70 м трубопроводу опалення O159/250 мм від ТК 60-22 до ТК 60-23 на площі Профспілок, 1, 3 з розкриттям каналу теплових мереж, що підтверджується Актом форми КБ-2в приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2020 року № 149/11. Зазначені трубопроводи знаходяться в господарському віданні (на балансі) Концерну «МТМ».
Згідно з Актами обстеження системи теплоспоживання від 05.10.2020, від 02.11.2020 та від 20.11.2020, складеними філією Концерну «МТМ» Вознесенівського району, витоків теплоносія не виявлено, теплові камери сухі. Тобто, пошкодження в мережах Концерну «МТМ» були відсутні.
При цьому, 05.10.2020 при обстеженні відповідачем 2 теплової камери ТК 60-23 (врізка на житловий будинок №3 по площі Профспілок) у присутності представника КП «Запоріжремсервіс» Запорізької міської ради провідного інженера Борискіної Н.В. було виявлено відсутність герметизації інженерного вводу теплової мережі в цей житловий будинок. Представник відповідача 1 Борискіна Н.В. від підпису Акту обстеження системи теплоспоживання від 05.10.2020 відмовилася.
У жовтні 2020 року до Концерну «МТМ» звернень від ТОВ «ЛІК» та/або інших громадян та суб'єктів господарювання про підтоплення фундаменту житлового будинку № 3 на площі Профспілок не надходило.
З урахуванням того, що ПрАТ «СК «ОРАНТА-СІЧ» здійснило виплату Страхувальнику (ТОВ «ЛІК») страхового відшкодування у розмірі 233142,82 грн., позивач вважає, що у нього виникло право вимоги до осіб, винних у спричиненні пошкодження майну ТОВ «ЛІК», а саме до КП «Запоріжремсервіс» Запорізької міської, як до особи, з вини якої сталося замочування ґрунтів за адресою: м. Запоріжжя, пл. Профсоюзів, буд. 3, в результаті чого сталося замочування фундаменту та пошкодження приміщення ТОВ «ЛІК», а також до Концерну «Міські теплові мережі», як особи до зони відповідальності якої відноситься належний стан теплотраси біля будинку № 3 по пл. Профспілок, оскільки позивач вважає, що саме внаслідок відсутності належної гідроізоляції теплотраси сталося затоплення та замочування ґрунтів.
Відповідач 1 заперечує проти позовних вимог, посилаючись на те, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків власнику приміщення (ТОВ «ЛІК»), зокрема, позивачем не доведено, що саме з вини КП «Запоріжремсервіс» Запорізької міської ради сталася аварія і що саме неналежна гідроізоляція вводу теплотраси до будинку № 3 по пл. Профспілок є причиною затоплення. Також відповідач 1 наполягає на тому, що він не має доступу до трубопроводу, який знаходиться в приміщенні першого поверху Х літ. А-5, за адресою: м. Запоріжжя, пл. Профсоюзів, буд. 3, власником якого є ТОВ «ЛІК», а тому власник приміщення також несе відповідальність за належне утримання комунікацій належного йому приміщення. Таким чином, відповідач 1 вважає, що позивачем не доведено наявність збитків, причинний зв'язок та його вину у даній події.
Відповідач 2 також заперечує проти позовних вимог, посилаючись на те, що аварія, яка мала місце 05.10.2020, була біля будинку № 3 по пл. Профспілок в м. Запоріжжі, проте позивачем не надано жодного доказу у підтвердження причинно-наслідкового зв'язку між цією аварією та затопленням приміщення першого поверху Х літ. А-5, за адресою: м. Запоріжжя, пл. Профсоюзів, буд. 3, власником якого є ТОВ «ЛІК».
Розглянувши та проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши представлені сторонами письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновків про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
За приписами пункту 3 частини 2 статті 11 ЦК України завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків.
Згідно частини 1 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (частина 2 статті 224 ГК України).
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Як наведено в ч. 1 статті 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Дана норма кореспондується із статтею 979 ЦК України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
За змістом статті 980 ЦК України, статті 4 Закону України «Про страхування» залежно від предмета договору страхування може бути особистим, майновим, а також страхуванням відповідальності.
Згідно п. 3 ч. 1 ст.20 Закону України «Про страхування» страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.
Статтею 9 Закону України «Про страхування» визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про страхування» добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства. Добровільне страхування у конкретного страховика не може бути обов'язковою передумовою при реалізації інших правовідносин. Види добровільного страхування, на які видається ліцензія, визначаються згідно з прийнятими страховиком правилами (умовами) страхування, зареєстрованими Уповноваженим органом.
За частиною другою статті 8 Закону України «Про страхування» під страховим випадком розуміється подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Згідно з положеннями статті 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
За приписами статті 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
До таких випадків, зокрема, відноситься виплата страховиком за договором добровільного страхування страхового відшкодування страхувальнику (потерпілому), внаслідок чого до такого страховика переходить право вимоги, яке страхувальник мав до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.07.2018 в справі № 910/2603/17 висловила правову позицію, згідно з якою перехід права вимоги потерпілого (страхувальника) у деліктному зобов'язанні до страховика в порядку статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України «Про страхування» є суброгацією.
При цьому, помилковим є ототожнення права вимоги, визначеного статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України, із правом вимоги (регресу), визначеного статтею 1191 ЦК України, оскільки наведені норми регулюють різні за змістом правовідносини - суброгацію у страхових відносинах та регрес.
Так, на відміну від суброгації у страхових відносинах, де, як вже зазначено вище, право вимоги переходить від потерпілого (страхувальника) до страховика, а деліктне зобов'язання продовжує існувати, при регресі основне (деліктне) зобов'язання припиняється та виникає нове (регресне) зобов'язання, в межах якого у кредитора (третьої особи, що виконала обов'язок замість винної особи перед потерпілим) виникає право регресної вимоги до такої винної особи.
Це виходить із змісту статей 599 та 1191 ЦК України, згідно з якими зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином; особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Зважаючи на зміст наведених норм Цивільного кодексу України, право зворотної вимоги (регресу) не переходить від однієї особи до іншої, як у випадку заміни сторони (кредитора) у вже існуючому зобов'язанні (при суброгації у страхових відносинах). При регресі право регресної вимоги виникає, тобто є новим правом кредитора за новим в даному випадку регресним зобов'язанням, що виникло внаслідок припинення основного (деліктного) зобов'язання шляхом виконання обов'язку боржника (винної особи) у такому деліктному зобов'язанні третьою особою.
В цілому, як за змістом статті 1191 так і за змістом статті 993 ЦК України і статті 27 Закону України «Про страхування», йдеться про виконання обов'язку боржника перед потерпілим третьою особою. Водночас ці норми встановлюють різний порядок виникнення прав вимоги до винної особи у деліктному зобов'язанні.
При цьому, при суброгації у страхових відносинах деліктне зобов'язання продовжує існувати та відбувається лише заміна кредитора - право вимоги переходить від потерпілої особи до страховика.
При регресі - право вимоги (регресу) виникає у третьої особи після виконання такою особою обов'язку боржника та, відповідно, припинення основного (деліктного) зобов'язання та виникнення нового (регресного) зобов'язання.
У спірних (страхових) відносинах застосуванню підлягають норми статті 27 Закону України «Про страхування» та статті 993 ЦК України, які визначають спеціальний порядок переходу прав вимоги до винної особи від страхувальника (потерпілого) до страховика, що відшкодував шкоду потерпілому.
Здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком (ч. 1 ст. 25 Закону України «Про страхування»).
До страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки (ст. 993 ЦК України, ст.27 Закону України «Про страхування»).
Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Згідно ч. 2 ст. 224 ГК України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Для правильного вирішення питання щодо стягнення відповідно до положень статті 27 Закону України «Про страхування», статті 993 ЦК України суми шкоди, завданої внаслідок залиття, важливим є встановлення особи, відповідальної за заподіяння шкоди.
За приписами п. 3 ч. 2 ст.11 ЦК України завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків.
Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди містяться у ст. 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок доказування наявності шкоди та протиправності поведінки заподіювача шкоди покладається на особу, якій завдано збитків. При цьому, відсутність своєї вини доводить особа, яка завдала шкоди (ч. 2 ст. 1166 ЦК України).
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) розміру збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини.
Отже, для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки. Тобто, протиправна дія є причиною, а шкода наслідком протиправної дії.
Відсутність будь-якої з зазначених ознак виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов'язку з відшкодування збитків.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги позивач посилається на Акт № 1 від 08.10.2020 про знищення (пошкодження) майна та на Акт обстеження від 30.10.2020 нежитлового приміщення ТОВ «ЛІК», розташованого по майдану Профспілок, 3.
Так, Акт № 1 від 08.10.2020 про знищення (пошкодження) майна складений за участю представників ТОВ «ЛІК», (Страхувальник, потерпіла особа) та ПрАТ «СК «ОРАНТА-СІЧ» (Страховик). В цьому Акті зазначено, що застраховане майно пошкоджене в результаті прориву опалювальних систем та замочування грантів основи фундаменту, що спричинило появу тріщин на стінах та стелі нежитлового приміщення першого поверху Х літ. А-5, за адресою: м. Запоріжжя, пл. Профсоюзів, буд. 3, власником якого є ТОВ «ЛІК».
Акт обстеження від 30.10.2020 нежитлового приміщення ТОВ «ЛІК», розташованого по майдану Профспілок, 3 складений комісією із представників КП «Запоріжремсервіс» Запорізької міської ради, яке є управителем багатоквартирного житлового будинку № 3 по пл. Профспілок в м. Запоріжжя. В Акті обстеження від 30.10.2020, зокрема, причиною затоплення вказано, що на транзитному трубопроводі діаметром 140 мм зовнішньої системи опалення, що проходить з боку дворового фасаду будинку № 3 по майдану Профспілок, на ділянці в районі 3-го під'їзду був викопаний котлован. При цьому, виконувалися роботи з ліквідації аварійної ситуації, що відбулася внаслідок витоку з пошкодженого трубопроводу опалення.
Суд, надавши оцінку вказаним Акту № 1 від 08.10.2020 про знищення (пошкодження) майна та Акту обстеження від 30.10.2020 вважає за необхідне зазначити наступне.
Акт про залиття є основним доказом причин залиття приміщення, а тому його зміст та форма мають відповідати Правилам утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затвердженими наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 № 76 і зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 № 927/11207 (надалі-Правила), передбачено, що в разі залиття квартири складається відповідний акт (пункт 2.3.6 Правил).
В додатку № 4 до цих Правил зазначено, що факт залиття квартири та його наслідки фіксується актом комісійного обстеження квартири за участю представників організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди є виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, представників організації (підприємства), яка згідно з укладеною угодою обслуговує внутрішньо-будинкові системи опалення та водопостачання, представника власника будинку, будинкового комітету та затверджується начальником організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди надає послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. Присутність зацікавлених осіб від потерпілої сторони та з боку винної є обов'язковою. В акті повинно бути відображено: дата складання акта (число, місяць, рік); прізвища, ініціали та посади членів комісії; прізвище, ім'я, по батькові власника (наймача, орендаря) квартири, що зазнала шкоди; адреса квартири, поверх, форма власності; характер залиття та його причини; завдана матеріальна шкода (обсяги необхідного ремонту приміщень квартири, перелік пошкоджених внаслідок залиття залиття речей та їх орієнтовна вартість); висновок комісії щодо встановлення вини особи, що вчинила
Згідно до роз'яснення, наданого Міністерством з питань житлово-комунального господарства України у листі від 29.12.2009 № 12/20-11-1975, відповідно до п. 2.3.6 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 № 76, у разі аварії і залиття квартир складається відповідний акт. Додатком 4 до Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій встановлено форму згаданого акта. Тобто факт залиття квартири та його наслідків фіксується актом комісійного обстеження квартири за участю представників організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди є виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, представників організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди обслуговує внутрішньобудинкові системи опалення, водопостачання та водовідведення, представника (власника) будинку, будинкового комітету та затверджується начальником організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди надає послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. Присутність зацікавлених осіб як від потерпілої, так і від винної сторін є обов'язковою. В акті повинно бути відображено: дата складання акта; прізвища, ініціали та займані посади членів комісії; прізвище, ім'я, по батькові власника, наймача, орендаря, квартири, що зазнала шкоди; адреса квартири, поверх, форма власності; прізвище, ім'я, по батькові власника, наймача, орендаря квартири, з вини якого сталося залиття; адреса квартири, поверх, форма власності; характер залиття та його причини; завдана матеріальна шкода, обсяги необхідного ремонту приміщень квартири, перелік пошкоджених внаслідок залиття речей та їх орієнтовна вартість; висновок комісії щодо встановлення вини особи,яка вчинила залиття. Акт обов'язково має бути підписаний всіма членами комісії. Відмова від підпису складеного акта присутніми особами від потерпілої сторони та з боку винної не впливає на його чинність: у такому випадку в акті має бути зазначено що згадані особи (прізвище ім'я по батькові) підписувати складений акт відмовилися з тих чи інших причин.
Окрім забезпечення присутності осіб, визначених у зазначених Правилах, зацікавленим особам слід домогтися належного оформлення акта. Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій визначено, що з актом про залиття повинні бути ознайомлені мешканці відповідних квартир шляхом його підписання, що дає змогу майбутньому відповідачу включити до акту свої пояснення. Окрім цього, в актах повинна бути вказана чітка причина залиття, як того вимагає Додаток 4 до п. 2.3.6 зазначених Правил: «чітко зазначити причини».
Крім того, присутність зацікавлених осіб від потерпілої сторони та з боку винної є обов'язковою.
Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій визначено, що з актом про залиття повинні бути ознайомлені і мешканці відповідних квартир шляхом його підписання, що дає змогу майбутньому відповідачу включити до акту свої пояснення. Окрім цього, в актах повинна бути вказана чітка причина залиття, як того вимагає Додаток 4 до п. 2.3.6 зазначених Правил: «чітко зазначити причини».
Також комісія повинна взяти покази свідків, сусідів, які мешкають в цьому будинку.
Аналогічної позиції викладена у постанові Верховного Суду України у справі № 6-2125цс16 від 23.07.2017, в який зазначено, що позивачі не надали комісійного акта, складеного за участю представників обслуговуючої організації, яким би було зафіксовано сам факт затоплення, а також причини затоплення та завдані пошкодження, а суди попередніх інстанцій, установивши факт залиття квартири, не з'ясували причини залиття квартири позивачів та не установили особу, відповідальну за завдану шкоду.
Акт № 1 від 08.10.2020 про знищення (пошкодження) майна та Акт обстеження від 30.10.2020, на які посилається позивач, складені з порушенням вимог вказаних Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, зокрема, не містять жодної конкретизації події, внаслідок якої сталося залиття, як конкретних обставин щодо порушення саме відповідачами 1 і 2 своїх зобов'язань, як і наявності дій відповідачів 1 і 2 або ж бездіяльності, внаслідок яких відбулось залиття приміщення, Акт № 1 від 08.10.2020 про знищення (пошкодження) майна складено без участі відповідачів 1 і 2 та ними не підписаний, Акт обстеження від 30.10.2020 складений лише представниками відповідача 1 не встановлено конкретних причин залиття приміщення, несправність якого саме обладнання призвело до залиття приміщення, відсутній перелік пошкодженого, майна яке знаходилося в приміщенні, в актах не зазначено характер залиття та його причини: яка завдана матеріальна шкода (обсяги необхідного ремонту приміщень, перелік пошкоджених внаслідок залиття речей та їх орієнтовна вартість, не вказано причину залиття із зазначенням дії або бездіяльності заподіювача шкоди, не вказано, які саме норми технічної експлуатації будівель і приміщень порушені або недотримані відповідачами 1 і 2.
У листі Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 29.12.2009 № 12/20-11-1975 зазначено, що при складенні акту про залиття присутність зацікавлених осіб від потерпілої сторони та з боку винного є обов'язковою.
Отже, суд приходить висновку, що Акт № 1 від 08.10.2020 про знищення (пошкодження) майна та Акт обстеження від 30.10.2020 складені з порушенням Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затвердженими наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 року № 76, тому не можуть бути прийняті судом до уваги, як належні, допустимі, достовірні докази, оскільки не містять належних доказів неправомірних дій щодо залиття приміщення ТОВ «ЛІК» з вини відповідачів 1 і 2, оскільки ґрунтується на припущеннях, а відтак, відсутній причинно-наслідковий зв'язок між неправомірними діями та шкодою.
Як вже зазначалось судом, позивач має довести, серед іншого, протиправність поведінки відповідачів та те, що саме протиправні дії чи бездіяльність відповідачів є причиною завдання збитків, які виникли у власника нежитлового приміщення, як безумовний наслідок такої протиправної поведінки.
Суд звертає увагу, що позивач звертаючись до суду з позовом самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.
Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права позивача про яке ним зазначається в позовній заяві здійснюється судом на розгляд якого передано спір крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги. (Аналогічні висновки алгоритму розгляду спорів викладено у постановах Верховного Суду від 19.09.2019 у справі № 924/831/17 та від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18).
Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.
Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є компетенцією виключно національних судів першої та апеляційної інстанцій. Проте зважаючи на прецедентну практику ЄСПЛ, суд зобов'язаний мотивувати свої дії та рішення, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.
Однак, жодних належних та допустимих доказів, які б свідчили про протиправність поведінки відповідачів 1 і 2 та те, що саме протиправні дії чи бездіяльність відповідачів 1 і 2 є причиною завдання збитків, як безумовний наслідок такої протиправної поведінки, матеріали справи не містять, а позивачем не надано.
Судом враховується правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду (зокрема, від 21.02.2018 в справі № 2-1974/11), в яких неодноразово зазначалося, що акт, який не відповідає вимогам, викладеним у Правилах, не може бути належним і допустимим доказом заподіяння відповідачем майнової шкоди.
Суд зазначає, що вищезазначений акт може підтверджувати факт залиття приміщення, проте не є належним доказом в підтвердження наявності вини відповідачів у залитті зазначеного приміщення.
За загальними правилами деліктних зобов'язань, закріплених ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
З аналізу наведеної статті ЦК України суд приходить до висновку, що позивач повинен надати докази, що підтверджують факт завдання йому шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є заподіювачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов'язана відшкодувати шкоду. Відповідач, в свою чергу, повинен довести відсутність вини у заподіянні шкоди.
Як зазначалося вище, предметом даного спору є стягнення шкоди в порядку регресу.
Відтак, суд приходить до висновку про те, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами тих обставин, на які він посилається у своїй позовній заяві, не доведено наявності причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою (бездіяльністю) відповідачів 1 і 2 та завданими збитками, а тому не доведено наявності усього складу цивільного правопорушення як необхідної передумови для настання відповідальності у вигляді відшкодування шкоди.
Відповідно до частин першої, другої статті 5 ГПК України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Отже, розглядаючи справу суд має з'ясувати: 1) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 2) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 3) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах.
Позивач звертаючись до суду з позовом самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та правову підставу вимог, а також зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 27.11.2018 № 905/2260/17 звертає увагу на те, що як захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Відповідно до статті 20 ГК України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.
Відповідно до частини першої статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Отже завданням суду є вирішення спору, який виник між учасниками справи у найбільш ефективний спосіб з метою запобігання ситуаціям, які б спричинили повторне звернення до суду з іншим позовом або захисту порушеного права в інший спосіб. Тобто вирішення справи в суді має на меті, зокрема, вирішення спору між сторонами у такий спосіб, щоб учасники правовідносин не мали необхідності докладати зайвих зусиль для врегулювання спору повторно, або врегулювання спору у іншій спосіб, або врегулювання іншого спору, який виник у зв'язку із судовим рішенням тощо.
Суд зазначає, що до господарського суду має право звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. (ст. 45 ГПК України) Тобто в контексті цієї норми має значення лише суб'єктивне уявлення особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту. Виключно суб'єктивний характер заінтересованості як переконаності в необхідності судового захисту суб'єктивного матеріального права чи законного інтересу може підтверджуватися при зверненні до суду лише посиланням на таку необхідність самої заінтересованої особи. Саме тому суд не вправі відмовити у прийнятті позовної заяви з тих лише підстав, що не вбачається порушення матеріального права чи законного інтересу позивача, або заявник без належних підстав звернувся до суду в інтересах іншої особи.
Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.
Згідно ч., ч. 1-4 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).
Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
В п. 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.
Суд визнає позовні вимоги недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню.
Доводи позивача, наведені в обґрунтування заявлених ним вимог, не знайшли свого підтвердження за встановлених судом обставин, що склались між сторонами.
Заперечення відповідачів на заявлені позовні вимоги враховані судом при вирішенні даного спору.
Враховуючи вище наведене, в задоволенні позову відмовляється повністю.
Згідно зі ст. 129 ГПК України, приймаючи до уваги висновок суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, відсутні підстави для розподілу судового збору.
Керуючись ст., ст. 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
В задоволені позову Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ОРАНТА-СІЧ», м. Запоріжжя до Комунального підприємства «Запоріжремсервіс» Запорізької міської ради, м. Запоріжжя і до Концерну «Міські теплові мережі», м. Запоріжжя про стягнення 247 148,32 грн. (з кожного відповідача порівну по 123 574,16 грн.) страхового відшкодування в порядку суброгації відмовити повністю.
Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст. ст. 240, 241 ГПК України « 29» квітня 2024 р.
Суддя Н.Г. Зінченко
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.