79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"29" квітня 2024 р. Справа №914/2935/23
м. Львів
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді Бонк Т.Б.
Суддів Бойко С.М.
Желік М.Б.
розглянувши матеріали апеляційної скарги Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці б/н від 01.01.2024 (вх. суду від 02.01.2024 №01-05/12/24)
на рішення Господарського суду Львівської області від 11.12.2023 (суддя Горецька З.В., м. Львів)
у справі № 914/2935/23
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», м. Київ
до відповідача: Західне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці, м. Львів,
про стягнення 36 518,42 грн заборгованості
Короткий зміст вимог позовної заяви і рішень судів попередніх інстанцій:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про стягнення 36 815, 42 грн заборгованості за поставлений газ, з яких 30 410,18 грн - основний борг, 4 941,17 грн - пеня, 296,47 грн - 3% річних та 870,60 грн інфляційних втрат.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач включений до реєстру споживачів постачальника «останньої надії», позивач належним чином виконав взяті на себе зобов'язання та поставив відповідачу газ на загальну суму 30 410,18 грн у період з 30.01.2023 - 31.01.2023 та 02.02.2023 - 04.02.2023, а відповідач не здійснив оплату за поставлений газ.
З врахуванням суми та строку прострочення сплати основного боргу, позивач просив суд стягнути з відповідача пеню, 3% річних та інфляційні втрати.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 11.12.2023 позов задоволено, стягнуто з Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» борг у загальній сумі 36 518,42 грн, у тому числі:
- основний борг у сумі 30 410,18 грн;
- пеня у сумі 4 941,17 грн;
- три проценти річних у сумі 296,47 грн;
- інфляційні втрати у сумі 870,60 грн.
Рішення мотивовано тим, що матеріалами справи підтверджено факт споживання газу відповідачем із ресурсу постачальника «останньої надії» та не спростовано відповідачем.
Щодо тверджень відповідача, що в спірний період ним газ не споживався, оскільки були відсутні приміщення в його користуванні, то місцевий суд зазначив, що облік спожитого газу відбувався за ЕІС - кодом споживача, а не за місцезнаходженням приміщень споживача.
Короткий зміст вимог та узагальнених доводів учасників справи:
Не погодившись з рішенням, Західне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці звернулось до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить рішення Господарського суду Львівської області від 11.12.2023 у справі № 914/2935/23 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
В апеляційній скарзі, відповідач зазначає, що між ним та Комунальною установою «Управління спільною власністю територіальних громад» було укладено договір оренди комунального майна та відповідно до укладеного договору, умови розповсюджують свою дію на відносини між сторонами, які виникають з 11.04.2023 по 10.03.2026, отже право користування послугами газопостачання могло бути здійснено лише з 11.04.2023.
Позивач не подав суду доказів, що споживання природного газу за адресою: Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Минайська 16 було здійснено Міжрегіональним управлінням, а тому, на переконання скаржника, пред'явлені позовні вимоги адресовані неналежному відповідачу.
Крім цього, в межах спірного періоду, у Міжрегіонального управління був укладений договір на постачання природного газу з іншим постачальником - ТзОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг», який зобов'язувався включити відповідача до власного реєстру споживачів на інформаційній платформі Оператора ГТС.
З урахуванням наведеного, апелянт вважає, що заявлена сума заборгованості є необґрунтованою, а позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» подало відзив на апеляційну скаргу, просить суд апеляційну скаргу Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Львівської області від 11.12.2023 року у справі № 914/2935/23 залишити без змін.
Позивач вказує, що у зв'язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником Оператором ГТС за участю Операторів ГРМ об'єми природного газу, спожитого відповідачем з 30.01.2023 по 31.01.2023 та з 02.02.2023 по 04.02.2023 року автоматично включено до портфеля постачальника «останньої надії» - Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», і, відповідно, спожитий природний газ віднесено до об'ємів, поставлених позивачем.
Також, позивач звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували постачання природного газу відповідачу з ресурсу ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» в спірний період, а саме, акт приймання-передачі природного газу, укладений між відповідачем та ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» в період 30.01.2023 по 31.01.2023 та з 02.02.2023 по 04.02.2023 та дані з Інформаційної платформи оператора ГТС щодо включення відповідача до Реєстру споживачів постачальника ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» саме в цей період.
Рух справи в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.01.2024 справу № 914/2935/23 розподілено колегії суддів у складі: головуючого судді Бонк Т.Б., суддів Бойко С.М., Желік М.Б.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 08.01.2024 у справі № 914/2935/23 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці б/н від 01.01.2024 (вх. суду від 02.01.2024 №01-05/12/24), ухвалено здійснити розгляд справи № 914/2935/23 в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи.
Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) господарського судочинства відповідно до пункту 10 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним вважається строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.
При цьому, Європейський Суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (див. рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).
Таким чином, суд, враховуючи обставини справи, застосовує принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до зазначеної вище практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з встановленими судами першої та апеляційної інстанцій обставин, і визначених відповідно до них правовідносин, вбачається, що:
ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» відповідно до Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 04.07.2017 № 880 здійснює ліцензійне постачання природного газу на території України.
За результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 917-р Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» визначено постачальником «останньої надії» на ринку природного газу.
Відповідно до пункту 1 розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП № 2496 від 30.09.2015, договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» укладається у випадках передбачених пунктом 3 розділу VI, з урахуванням вимог статей 205, 633, 634, 641, 642 ЦК України шляхом публічної оферти постачальника «останньої надії» та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника.
Договір постачання між постачальником останньої надії і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» відповідно до Кодексу газотранспортної системи.
Типовий договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» (далі - Договір) затверджений постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2501.
Відповідно до пункту 2.1. договору постачальник зобов'язується постачати природний газ споживачу в необхідних для нього об'ємах (обсягах), а споживач зобов'язується своєчасно сплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені договором.
Згідно з пунктом 3.1. договору постачання природного газу споживачу здійснюється з дня, визначеного інформаційною платформою оператора газотранспортної системи днем початку постачання в Реєстрі споживачів постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи.
Пунктом 3.3 договору визначено, що період безперервного постачання природного газу постачальником не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, що настає за місяцем початку фактичного постачання природного газу споживачу постачальником, крім випадків дострокового розірвання договору.
У зв'язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником оператором газотранспортної системи за участю операторів газорозподільних систем об'єми природного газу, спожитого відповідачем з 30.01.2023 по 31.01.2023 та з 02.02.2023 по 04.02.2023 автоматично включено до портфеля постачальника «останньої надії» - Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», і, відповідно, спожитий «природний газ» віднесено до об'ємів, поставлених позивачем.
Факт включення відповідача до реєстру споживачів постачальника «останньої надії» та віднесення газу, спожитого відповідачем, до портфеля постачальника «останньої надії» підтверджується:
- листом оператора ГТС від 27.07.2023 № ТОВВИХ-23-9878 та інформацією щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС - кодом 56XS00018LМ2Х00R;
- відомостями з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо споживача з ЕІС - кодом 56XS00018LМ2Х00R;
- інформацією щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» від оператора ГРМ (Форма № 10).
Відповідно до пп. 4.2 розділу IV Договору, об'єм (обсяг) постачання та споживання природного газу споживачем за розрахунковий період визначається за даними оператора ГРМ за підсумками розрахункового періоду, що містяться в базі даних Оператора ГТС та доведені споживачу Оператора ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.
Відповідно до п. 2 глави 7 розділу XII Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою НКРЕКП № 2493 від 30.09.2015 у точках виходу до газорозподільної системи з метою проведення остаточної алокації щодобових відборів/споживання, що не вимірюються щодобово, оператор газорозподільної системи до 08 числа газового місяця (M+1) надає оператору газотранспортної системи інформацію про фактичний місячний відбір/споживання природного газу окремо по кожному споживачу, відбір/споживання якого не вимірюється щодобово. У випадку якщо комерційний вузол обліку обладнаний обчислювачем (коректором) з можливістю встановити за результатами місяця фактичне щодобове споживання природного газу, така інформація додатково надається в розрізі газових днів газового місяця (М).
Таким чином, об?єм (обсяг) спожитого Споживачем природного газу передається Оператором ГРМ в інформаційну платформу Оператора ГТС та використовується постачальником для розрахунку вартості спожитого природного газу та позивач проводить нарахування вартості спожитого Споживачем природного газу виключно на підставі даних Оператора ГРМ про об?єм (обсяг) розподіленого/спожитого споживачем природного газу, які отримує в процесі доступу до інформаційної платформи оператора ГТС.
3 1 жовтня 2021 р. ціна природного газу, що постачається постачальником «останньої надії» щоденно розраховується за формулою, наведеною в пункті 24 Порядку проведення конкурсу з визначення постачальника «останньої надії», затвердженого постановою КМУ від 30 вересня 2015 р. № 809 в редакції Постанови КМУ № 1102.
Відповідно до п. 4.1 Договору, постачання природного газу здійснюється за ціною, оприлюдненою постачальником на своєму сайті. Така ціна визначається постачальником відповідно до розділу VI Правил постачання. Нова ціна є обов'язковою для сторін з дня, наступного за днем її оприлюднення постачальником на власному сайті.
З 1 грудня 2021 року, відповідно до умов договору, ціна природного газу (з урахуванням ПДВ) опублікована/оприлюднена на сайті Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» https://gas.ua/uk/business/news/pon-archive-price.
До позову долучено копії роздруківок тарифів за січень та лютий місяці 2023 року (а.с. 54-55).
Згідно з п. 4.3. Договору, постачальник зобов?язаний надати споживачу рахунок на оплату природного газу за цим Договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між постачальником і споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо сторонами це окремо обумовлено).
Відповідно до п 4.4. Договору, споживач зобов'язаний оплатити рахунок, наданий постачальником відповідно до п. 4.3 цього Договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.
Як вбачається з Акту № 1578 приймання-передачі природного газу, долученого до позову, з 30.01.2023 по 31.01.2023 позивач поставив відповідачу природний газ в об'ємі 0,69576 тис. куб. м. на суму 27 088,04 грн, позивачем виставлено відповідачу рахунок на оплату природного газу № 4861.
Факт надсилання позивачем відповідачу вказаних документів підтверджується реєстром поштових відправлень список № 14.02.2023, та чеком від 15.02.2023, що долучені до матеріалів позовної заяви.
Відповідно до Акту № 3411 приймання-передачі природного газу, з 02.02.2023 по 04.02.2023 позивач поставив відповідачу природний газ в об'ємі 0,08421 тис. куб. м на суму 3 322,14 грн, виставлено рахунок на оплату природного газу № 8470, які були направлені відповідачу засобами поштового зв'язку АТ «Укрпошта» на адресу відповідача. Факт надсилання вказаних документів підтверджується реєстром поштових відправлень список № 14.03.2023 та чеком від 14.03.2023, що долучені до матеріалів позовної заяви.
Відповідач не надав та в матеріалах справи відсутні докази оплати природного газу згідно рахунків на оплату № 4861 та № 8470.
Відповідно до п. 4.5 Договору, у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим Договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. У разі порушення побутовим споживачем строків оплати за цим Договором він сплачує пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення прострочення. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.
З урахуванням суми та строку прострочення сплати основного боргу відповідача перед позивачем, останнім надано суду розрахунок пені в сумі 4 941,17 грн, інфляційних втрат в сумі 870,60 грн та 296, 47 грн - 3% річних (період нарахування з 01.03.2023 по 30.06.2023).
При перегляді рішення місцевого господарського суду судова колегія Західного апеляційного господарського суду керувалась наступним.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Зобов'язанням, за статтею 509 ЦК України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема договорів та інших правочинів.
Як встановлено судом вище, між сторонами у справі існують правовідносини з постачання природного газу постачальником «останньої надії».
Відповідно до пункту 26 частини 1 статті 1 Закону України «Про ринок природного газу», постачальник «останньої надії» - визначений Кабінетом Міністрів України постачальник, який не має права відмовити в укладенні договору постачання природного газу в обмежений період часу.
За змістом статті 1 Закону України "Про ринок природного газу":
- оператор газотранспортної системи - суб'єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників);
- споживачем є фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини.
Згідно з частинами 1, 3 статті 12 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами. Постачання природного газу побутовим споживачам здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором та оприлюднюється в установленому порядку. Постачання природного газу постачальником "останньої надії" здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором. Договір на постачання природного газу постачальником "останньої надії" є публічним. Права та обов'язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.
Відповідно до частини 2 статті 13 Закону України "Про ринок природного газу" споживач зобов'язаний, зокрема: 1) укласти договір про постачання природного газу; 2) забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів; 3) не допускати несанкціонованого відбору природного газу; 4) забезпечувати безперешкодний доступ уповноважених представників оператора газотранспортної системи, оператора газорозподільної системи до вузлів обліку природного газу та з метою встановлення вузлів обліку газу; 5) припиняти (обмежувати) споживання природного газу відповідно до вимог законодавства та умов договорів.
Пунктом 3 розділу 1 Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП № 2496 від 30.09.2015, визначено, що постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до вимог цих Правил, та після включення споживача до Реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі Оператора ГТС у відповідному розрахунковому періоді в порядку, визначеному Кодексом газотранспортної системи. Постачальник не має права реєструвати споживача у власному Реєстрі споживачів постачальника у розрахунковому періоді, не погодженому зі споживачем.
Згідно з пунктом 1 розділу II Правил, підставою для постачання природного газу споживачу є:
- наявність у споживача, об'єкт якого підключений до газорозподільної системи, договору розподілу природного газу, укладеного в установленому порядку між споживачем та Оператором ГРМ, та присвоєння споживач Оператором ГРМ персонального ЕІС - коду як суб'єкту ринку природного газу;
- наявність у споживача, об'єкт якого підключений до газотранспортної системи, договору транспортування природного газу, укладеного в установленому порядку між споживачем та Оператором ГТС, та присвоєння споживачу Оператором ГТС персонального ЕІС - коду як суб'єкту ринку природного газу;
- наявність у споживача укладеного з постачальником договору постачання природного газу та дотримання його умов;
- включення споживача до Реєстру споживачів постачальника у відповідному розрахунковому періоді;
- відсутність простроченої заборгованості споживача за поставлений природний газ перед діючим постачальником (за його наявності), що має підтверджуватися письмовою довідкою діючого постачальника або складеним з ним актом звірки взаєморозрахунків, або наявність письмового дозволу діючого постачальника на перехід споживача до нового постачальника.
26.10.2021 набула чинності Постанова Кабінету Міністрів України від 25.10.2021 №1102 "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 № 809 і від 09.12.2020 № 1236" (далі Постанова Кабінету Міністрів України № 1102).
Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України № 1102 визначено зобов'язання акціонерного товариства "Магістральні газопроводи України", товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України", операторів газорозподільних систем забезпечити автоматичне включення оператором газотранспортної системи за участю операторів газорозподільних систем до портфеля постачальника "останньої надії" обсягів природного газу, спожитих з 01.10.2021 бюджетними установами (в значенні Бюджетного кодексу України), закладами охорони здоров'я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо) та закладами охорони здоров'я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо), постачання природного газу яким не здійснювалося жодним постачальником.
Західне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці, за ознакою неприбутковості та з огляду на джерело фінансування є бюджетною установою (в значенні Бюджетного кодексу України).
У відповідності до положень пункту 2 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС оператори газорозподільних систем, оператор газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) протягом трьох діб зобов'язані надати постачальнику "останньої надії" через інформаційну платформу інформацію щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії", за формою оператора газотранспортної системи, погодженою Регулятором. Інформація скріплюється електронним підписом уповноваженої особи оператора газорозподільної системи/оператора газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) та повинна містити: ЕІС-код споживача або ЕІС-код точки комерційного обліку споживача; назву та ЄДРПОУ (для споживачів, що не є побутовими); поштову адресу об'єкта споживача. Зазначена інформація надається через інформаційну платформу, за допомогою відправки повідомлення на поштову скриньку постачальника останньої надії в інформаційній платформі дані скриньки G_MAIL_PLR.
Правове регулювання технічних, організаційних, економічних та правових засад функціонування газотранспортної системи України здійснюється Кодексом Газотранспортної системи, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за № 1378/27823.
Відповідно до положень пункту 5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС інформаційна платформа - електронна платформа у вигляді веб-додатка в мережі Інтернет, функціонування та керування якою забезпечується оператором газотранспортної системи, яка використовується для забезпечення надання послуг транспортування природного газу відповідно до вимог цього Кодексу.
Оператор газотранспортної системи виконує функції адміністратора інформаційної платформи (пункт 5 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС).
Отже, суб'єкти ринку природного газу (в даному випадку позивач та відповідач, як продавець та покупець природного газу, відповідно), користуються ресурсами інформаційної платформи, адміністратором якої є Оператор ГТС.
Інформаційна платформа має бути доступною всім суб'єктам ринку природного газу та операторам торгових платформ у межах їх прав, визначених цим Кодексом, для забезпечення ними дій, пов'язаних із укладанням угод за короткостроковими стандартизованими продуктами, замовленням, наданням та супроводженням послуг транспортування природного газу, у тому числі для подання номінацій/реномінацій, перевірки величин грошових внесків (фінансової гарантії), а також інших дій, передбачених цим Кодексом.
Для вчинення вищезазначених дій веб-додаток інформаційної платформи має бути доступним у мережі Інтернет цілодобово, сім днів на тиждень (пункт 2 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС).
За відомостями з інформаційної платформи щодо споживача - Західне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці зазначено ЕІС-код споживача природного газу - 56XS00018LМ2Х00R.
Кількість отриманого газу доведені споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу на підставі якого складені акти приймання-передачі послуг розподілу газу. Така інформація доступна відповідачу на інформаційні платформі Оператора ГТС за ЕІС - кодом, як суб'єкту ринку природного газу у межах прав на перегляд відображених відомостей.
Факт споживання газу відповідачем із ресурсу постачальника «останньої надії» підтверджений Оператором ГТС (лист від 27.07.2023 № ТОВВИХ-23-9878) та не спростований відповідачем.
Твердження відповідача, що в спірний період у нього були відсутні приміщення в користуванні і він не потребував послуг з газопостачання, спростовується наступним.
Відповідно до абзацу 1 пункту 1 глави 2 розділу IV Кодексу ГТС, з метою уніфікації та однозначної ідентифікації суб'єктів ринку природного газу та точок комерційного обліку, розміщених на об'єктах газової інфраструктури, та для забезпечення спрощення процедур зміни постачальників природного газу та електронного обміну даними між суб'єктами ринку природного газу, на національному рівні використовується система кодування, рекомендована Європейською мережею операторів газотранспортних систем (ENTSOG).
Абзацом 2 пункту 1 глави 2 розділу IV Кодексу ГТС визначено, що для кодування використовується ЕІС - код.
Згідно з абзацом 3 пункту 1 глави 2 розділу IV Кодексу ГТС на ринку природного газу використовуються ЕІС - коди, що присвоєні відповідно до регламенту ЕІС - схеми для кодування та ідентифікації в енергетиці.
Відповідачу було присвоєно ЕІС - код 56XS00018LМ2Х00R, який використовується для ідентифікації відповідача. Відтак, як правильно зазначив місцевий суд, облік спожитого газу відбувається за ЕІС - кодом споживача, а не за місцезнаходженням приміщень споживача.
Листом Оператора ГТС від 27.07.2023 № ТОВВИХ-23-9878 підтверджуються обсяги спожитого природного газу споживачем з ЕІС - кодом 56XS00018LМ2Х00R в період з 30 по 31 січня 2023 та з 02 по 04 лютого 2023 року.
Згідно з формою № 10, відповідач 29.12.2022 та повторно 02.02.2023 був зареєстрований в Реєстрі Споживачів постачальника «останньої надії» - позивача по справі.
Таким чином, враховуючи дані з Інформаційної платформи оператора ГТС в період з 30.01.2023 по 31.01.2023 та з 02.02.2023 по 04.02.2023 саме позивач здійснював постачання природного газу відповідачу як постачальник «останньої надії», натомість в зазначений період на Інформаційній платформі відсутня інформація щодо постачання природного газу відповідачу в цей період з боку ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг».
Як вбачається з матеріалів справи відповідач не надав жодного доказу того, що у спірний період він був включений до реєстру споживачів ТзОВ «ГК «Нафтогаз Трейдінг», а тому відбулось його автоматичне включення оператором ГТС до портфеля постачальника «останньої надії».
Матеріалами справи підтверджено, що позивачем поставлено відповідачу природній газ за січень 2023 на загальну суму 27 088,04 гривні та за лютий 2023 - 3 322, 14 грн, загальною сумою 30 410,18 грн.
Позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 4 941,17 грн, інфляційні втрати в сумі 870,60 грн та 296, 47 грн - 3% річних, до матеріалів справи додано розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат, період нарахування з 01.03.2023 по 30.06.2023 (а.с. 16-17).
Відповідно до п 4.4. Договору, споживач зобов'язаний оплатити рахунок, наданий постачальником відповідно до п. 4.3 цього Договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.
Тобто, враховуючи спірний період 30.01.2023 - 31.01.2023 та 02.02.2023 - 04.02.2023, у відповідності до п. 4.4 Договору відповідач мав сплатити вартість поставленого газу за січень 2023 до 28.02.2023 в сумі 27 088,04 грн, за лютий 2023 до 31.03.2023 в сумі 3 322, 14 грн.
Згідно ч. 1 ст. 199 ГК України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Так, відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до пункту 4.5 договору у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором, він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, постанови Верховного Суду від 04.10.2019 у справі № 915/880/18, від 26.09.2019 у справі № 912/48/19, від 18.09.2019 у справі № 908/1379/17).
Вимагати сплату суми боргу з врахуванням індексу інфляції та 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанова Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18).
Визначене частиною другою статті 625 ЦК України право стягнення інфляційних втрат і 3% річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 вказала, що відсотки річних, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника та не можуть розглядатися, як спосіб отримання кредитором доходів.
З урахуванням наведеного вище, враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів здійснення відповідачем оплати поставленого газу, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог та стягнення 30 410,18 грн основного боргу, 4 941,17 грн - пені, 296,47 грн - 3% річних та 870,60 грн інфляційних втрат.
Висновок апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до ч.1 ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
За приписами ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ч. 1 ст. 276 ГПК України).
На підставі викладеного колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Львівської області від 11.12.2023 у справі № 914/2935/23 ґрунтується на матеріалах справи та чинному законодавстві і підстав для її скасування немає, а зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не обґрунтовані і не визнаються такими, що можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення.
Судові витрати в суді апеляційної інстанції:
Оскільки у цьому випадку суд апеляційної інстанції не змінює рішення, та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 ГПК України). Відтак, згідно з ст. 129 ГПК України сплачений апелянтом судовий збір за подання апеляційної скарги слід залишити за скаржником.
Керуючись ст. ст. 86, 129, 236, 254, 255, 269, 270, 271, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці б/н від 01.01.2024 (вх. суду від 02.01.2024 №01-05/12/24) - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Львівської області від 11.12.2023 у справі № 914/2935/23 - залишити без змін.
3. Судовий збір за перегляд справи у суді апеляційної інстанції - покласти на скаржника.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі ст.ст. 286-289 ГПК України.
5. Матеріали справи повернути до місцевого господарського суду.
Головуючий суддя Т.Б. Бонк
суддя С.М. Бойко
суддя М.Б. Желік