Справа №481/798/23
Провадж.№1-кп/481/25/2024
30.04.2024 року м. Новий Буг
Новобузький районний суд Миколаївської області в складі:
головуючої по справі судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
захисника - адвоката ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в п
риміщенні Новобузького районного суду Миколаївської області в реживі відеоконференції із застосуванням апаратно-програмного комплексу VKZ кримінальне провадження №12023152270000124 від 23 лютого 2023 року за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Миколаїв, Миколаївської області, українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, не працюючого, не одруженого, в силу ст. 89 КК України не судимого, проживаючого без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15 - ч. 1 ст. 115 КК України,
26.02.2023 року близько 13:10 години обвинувачений ОСОБА_4 та потерпілий ОСОБА_6 , перебували у приміщенні кухні будинку за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем їхнього спільного проживання, та розпивали спиртні напої. Під час розпиття спиртних напоїв між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин відбувся словесний конфлікт, в ході якого у ОСОБА_4 раптово виник злочинний умисел спрямований на позбавлення життя ОСОБА_6 .
Так, 26.02.2023 року близько 13:20 години, обвинувачений ОСОБА_4 перебуваючи у кімнаті кухні будинку розташованому за адресою: АДРЕСА_1 , з метою реалізації свого злочинного умислу, направленого на протиправне заподіяння смерті потерпілому ОСОБА_6 діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді смерті потерпілого та бажаючи їх настання, з мотивів особистої неприязні, встав із-за столу, вийняв з кишені куртки, у яку він був одягнений, розкладний ніж з рукояткою коричневого кольору, та розклавши його, наблизився до ОСОБА_7 , який в свою чергу також встав із-за столу та перебував стоячи навпроти нього. Далі обвинувачений ОСОБА_4 , утримуючи рукоятку ножа в лівій руці, раптово замахнувся та умисно наніс ОСОБА_6 небезпечний в момент заподіяння один ковзний удар лезом вищевказаного ножа y життєво важливий орган, а саме область шиї, спричинивши останньому тілесне ушкодження y вигляді різаної рани передньої поверхні шиї з пошкодженням гілки поверхневої сонної артерії, що відноситься до легких тілесних ушкоджень, які викликали короткочасний розлад здоров'я.
Після цього, ОСОБА_6 , розуміючи, що ОСОБА_4 не зупиниться на досягнутому та продовжуватиме спричиняти йому тілесні ушкодження спрямовані на позбавлення життя потерпілого, вибіг з будинку на АДРЕСА_1 та почав кликати на допомогу.
Таким чином, ОСОБА_4 виконав всі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, але з незалежних від його волі обставин, а саме через те, що ОСОБА_6 втік, не зміг довести свій злочинний умисел направлений на протиправне заподіяння смерті іншій людині до кінця, в результаті чого ОСОБА_6 було своєчасно надано медичну допомогу та смерть потерпілого не настала.
Зважаючи на викладене, орган досудового розслідування обвинувачує ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України - закінчений замах на умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.
Обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15 - ч. 1 ст. 115 КК України не визнав, суду пояснив, що він проживає в АДРЕСА_1 , у будинку АДРЕСА_1 , який йому придбала мати понад два роки тому. Потерпілий ОСОБА_6 з ОСОБА_8 , яка раніше була співмешканкою обвинуваченого та у них народилось троє спільних дітей, також проживали в АДРЕСА_1 , в орендованому житлі. Обвинувачений ОСОБА_4 запропонував їм проживати разом із ним, безкоштовно, оскільки хотів жити зі своїми дітьми. Між усіма ними склалися гарні, дружні стосунки. 26.02.2023 року близько 13 год. в будинку була колишня дружина ОСОБА_8 , діти, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 . Він та ОСОБА_6 сиділи за столом та розпивали спиртні напої, після чого під час розмови на підвищених тонах, ОСОБА_9 підвівся та зробив в його бік крок, після чого вдарив кулаком лівої руки у верхню частину голови. В цей час він автоматично наніс ОСОБА_10 один удар ножем в область шиї, який знаходився у нього в кармані та який належить саме йому та в побуті не використовується. Більше ніяких ударів він не наносив, оскільки ОСОБА_6 його не бив, і він розумів, що захищатись йому не потрібно. Потім зрозумів, що то був невеличкий ніж, розкладний, і він якимось чином попав в область шиї ОСОБА_6 і порізав його. Після цієї події вибіг з кімнати син і він пішов його відводити до кімнати, в цей час потерпілий ОСОБА_11 пішов з будинку. Вони з потерпілим розпивали горілку, яка була ним придбана у магазині. ОСОБА_12 та дітей під час сварки з ОСОБА_13 не було. Причиною конфлікту з потерпілим стали його ревнощі до ОСОБА_12 Раніше у них із ОСОБА_13 також виникали конфліктні ситуації, але наміру на позбавлення життя останнього він не мав. Просив суд суворо його не карати.
Дослідженими в судовому засіданні показами потерпілих, свідків, обвинуваченого, наданими прокурором й дослідженими судом письмовими та речовими доказами, а саме:
- показами потерпілого ОСОБА_6 , проте, що він разом зі своєю цивільною дружиною ОСОБА_14 та чотирма дітьми проживають в будинку, який належить ОСОБА_15 . ОСОБА_16 раніше була дружиною обвинуваченого у яких народилося троє дітей, а після того як вони розійшлись він почав проживати з ОСОБА_17 і вже в них народилась сумісна дитини. Вони з ОСОБА_17 та дітьми раніше проживали в АДРЕСА_1 , де винаймали житло, потім через деякий час обвинувачений запропонував їм перейти до нього жити у будинок, на що вони погодилися та почали проживати всі разом. 26.02.2023 року він разом із обвинуваченим ОСОБА_4 перебуваючи кухні будинку, де вживали горілку, яку приніс з магазину ОСОБА_4 . Під час розпиття спиртних напоїв ОСОБА_4 наніс йому удар ножем у шию, а він свою чергу взявши до рук каструлю, яка знаходилася на плиті та вдарив обвинуваченого по голові, обвинувачений впав, а він переступивши через нього попрямував до магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 » в АДРЕСА_1 , де його чекав ОСОБА_18 , щоб забрати на роботу. Біля магазину «Софія» йому викликали швидку та надали медичну допомогу. Наразі він жодних претензій до обвинуваченого не має, оскільки він його вибачив. Раніше коли у них виникали сварки, обвинувачений йому не погрожував та він не думав, що останній його може вдарити ножем. Як обвинувачений витягнув ніж він не бачив. Навіть коли обвинувачений наніс удар він не помітив ножа. У своїй заяві до суду потерпілий просив призначити покарання ОСОБА_4 не пов'язане з позбавленням волі;
- показами свідка ОСОБА_19 , який суду пояснив, що він працює фельдшером швидкої медичної допомоги. 26.02.2023 року йому прийшов виклик о 13.23 год. та повідомили що в с.Софіївка сидить біля магазину чоловік, причина виклику - кровотеча, різана рана шиї. О 13:43 год. він прибув з водієм ОСОБА_20 в с.Софіївка, Баштанського району, Миколаївської області, до магазину «Софія». Там сидів чоловік схиливши голову вниз. Під ним була калюжа крові. ОСОБА_21 була обмотана рушником. Чоловік був у свідомості. Свідок зняв рушник, на передній боковій лівій ділянці шиї була різана рана приблизно 5 см. на 2 см. Потерпілого забрали в автомобіль, де він зупиняв кровотечу шляхом пальцевого притискання судини і підключав крапельницю, препарат для поповнення крові та зупинення кровотечі. При цьому він фіксував шию та контролював крапельницю. Під час транспортування потерпілий втратив свідомість. В лікарні він був вже у свідомості. Ушкодження, які малися у потерпілого є небезпечними, якщо вчасно не надати допомогу;
-показами свідка ОСОБА_22 , який повідомив, що працює лікарем - хірургом в Новобузькій районній лікарні. Каретою швидкої допомоги, до приймального відділення, було доставлено потерпілого, у якого була велика рана передньої поверхні шиї, яка дуже кровила. Потерпілий був притомний та контактний, терміново його було доставлено до операційної. У потерпілого малася велика рана, пошкоджена магістральна артерія у фазці, глибина до 5 см, розміри рани приблизно 18 на 3-4 см. Операція відразу була проведена екстрено, оскільки була загроза життю. В домашніх умовах потерпілий не міг сам зупинити кров. Потерпілому був нанесений один удар гострим предметом, оскільки рана рівна. Пошкоджена була поверхнева сонна артерія, яку можна перев'язати. Потерпілому було перев'язано артерію, проведено ПХО, ревізію і накладено шви і дренування;
-показами свідка ОСОБА_23 , яка пояснила, що вона проживає по сусідству із обвинуваченим ОСОБА_4 , з яким ніколи не було ніяких конфліктів, за характером він спокійний, врівноважений. Прямим свідком подій 26.02.2023 року вона не була. 19.12.2021 року до обвинуваченого ОСОБА_4 приїхали проживати потерпілий ОСОБА_6 з дружиною ОСОБА_17 та дітьми. Відколи з'явився ОСОБА_6 , який за характером агресивний, приблизно 26-27 грудня до неї прийшов обвинувачений ОСОБА_24 та попросив її викликати поліцію. 20 липня 2022 році обвинувачений знову прийшов до неї, але вже з розбитою головою і з вуха текла кров, тоді вона викликала територіальну оборону, яка заспокоювала потерпілого. Обвинувачений повідомив, що ОСОБА_6 побив його. В будинку де проживає обвинувачений з потерпілим та його родиною, конфлікти були постійні, потерпілий постійно ображав обвинуваченого. Вони регулярно перебували в стані алкогольного сп'яніння. 3 серпня 2023 році ОСОБА_16 закодувалась і спосіб життя сусідів змінився, більше у будинку немає сторонніх людей, вони не вживають алкогольні напої, діти доглянуті. Будинок в якому проживає обвинувачений з потерпілим належить матері обвинуваченого;
-показами свідка ОСОБА_8 , яка суду пояснила, що з обвинуваченим ОСОБА_4 проживала разом 5 років, у них народилось троє спільних дітей. Зараз з потерпілим ОСОБА_6 вже три роки проживають, у них народилась одна спільна дитина. Обвинувачений ОСОБА_4 запросив її з потерпілим пожити у нього, щоб зекономити гроші та не винаймати житло. В будинку ОСОБА_4 дві кімнати, вона з потерпілим і меншою дитиною жили в одній кімнаті, а обвинувачений ОСОБА_4 з трьома спільними дітьми в іншій кімнаті. Конфлікти, бійки між обвинуваченим та потерпілим були, але не часто. Тілесні ушкодження отримували як ОСОБА_4 так і ОСОБА_6 Спиртні напої вживали раз в тиждень. Інколи місяць не пили. 26.02.2023 року нагодувавши дітей, вона із ними пішла гратись на вулицю, а коли повернулась до будинку, то вже все сталося. ОСОБА_4 спав, а ОСОБА_6 не було. Коли вона повернулася, то зайшовши в будинок побачила кров в коридорі, в кімнаті на підлозі також бачила кров. Потерпілого ОСОБА_6 не було вдома. Потерпілий ОСОБА_6 мав їхати на роботу по найму, тому вона подумала, що він пішов на зустріч із роботодавцем. Її син ОСОБА_25 повідомив бабусі, що ОСОБА_26 підрізав ОСОБА_27 ;
-показами свідка ОСОБА_28 , яка пояснила, що є матір'ю ОСОБА_8 26.02.2023 року їй зателефонував онук ОСОБА_25 і повідомив, що «папа ОСОБА_29 підрізав папу ОСОБА_30 ». Вона прийшла до будинку обвинуваченого, забрала онуків з дочкою ОСОБА_8 , оскільки побачила у будинку кров і вони всі разом пішли до її будинку. Вона ніколи не чула, щоб обвинувачений та потерпілий погрожували один одному;
-показами експерта ОСОБА_31 , який в судовому засіданні суду пояснив, що він працює лікарем судово-медичним експертом Баштанського міжрайонного відділення філії №1 Миколаївського обласного бюро судово-медичної експертизи. Судово-медична експертиза медичної карти стаціонарного хворого ОСОБА_6 була розпочата 20 березня 2023р. Під час проведення експертизи застосувались Правила судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень і проводилась виключно на підставі медичної документації хворого. Тілесні ушкодження які були спричинені ОСОБА_6 були визначені за загальним станом хворого та величиною крововтрати. Артерія має дві гілочки: зовнішню та внутрішню, які в свою чергу також мають гілочки. У потерпілого ОСОБА_6 зафіксована різана рана передньої поверхні шиї з пошкодженням гілки поверхневої сонної артерії. По опису рани лікарем хірургом було зроблено висновок, що тілесні ушкодження які малися у ОСОБА_6 були спричинені якимось гострим предметом, можливо лезом ножа, оскільки рана була різаною. Розташування потерпілого ОСОБА_6 під час спричинення йому тілесних ушкоджень вірогідно було спричинено в той час, коли потерпілий був повернутий до нападника передньою поверхнею тіла. У зв'язку з тим, що в даному випадку не було встановлено загрозливих явищ для життя потерпілого в області шиї, тілесні ушкодження були віднесені до категорії легких тілесних ушкоджень;
-витягом з ЄРДР №12023152270000124 внесеним 26.02.2023 з правовою кваліфікацією ч.2 ст.15 - ч.1 ст.115 КК України за усною заявою ( а.к.п.102 т.1);
-рапортом помічника чергового ВП №1 Баштанського РВП ГУНП в Миколаївській області від 26.02.2023 року ( а.к.п. 104, 103 т.1);
-заявою ОСОБА_6 (без дати) згідно якої, останній просив притягнути до кримінальної відповідальності ОСОБА_26 , який 26.02.2023р. близько 13:00 год. в будинку АДРЕСА_1 на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин спричинив тілесні ушкодження із застосуванням ножа (а.к.п.105 т.1);
-рапортом о/у СКП ВП №1 Баштанського РВП ГУНП в Миколаївській області із фотознімками ( а.к.п. 106-108 т.1); довідку лікаря хірурга ОСОБА_32 від 26.02.2023 року ( а.к.п. 109) з яких судом встановлено, що відомості до ЄРДР були внесені за фактом нанесення ОСОБА_6 різаної рани передньої поверхні шиї, яку наніс ОСОБА_4 ;
- протоколом огляду місця події від 26.02.2023 року, фото таблиці до нього та відеозаписом ОМП, за даними яким об'єктом огляду є територія домоволодіння, що розташована по АДРЕСА_1 , із якого встановлено, що на подвір'ї, в житловій кімнаті №4 на підлозі, наволочці та ковдрі виявлені плями бурого кольору, ззовні схожі на кров (а.к.п. 110-151 т.1);
- постановою про визнання речовими доказами від 26.02.2023р., якою визнано в якості речових доказів: металеву чашку (спец. пакет №SUD 2002146; змиви речовини бурого кольору з підлоги поряд з ліжком у приміщенні кімнати №4 - зали будинку (паперовий конверт №1); змиви речовини бурого кольору з підодіяльнику на ліжку у приміщенні кімнати №4 - зали будинку (пакет №2); наволочку з подушки з приміщення кімнати №4 - зали будинку (пакет №3) (а.к.п. 161-162 т.1);
- протоколом слідчого експерименту від 20.03.2023 року та відео запису до нього, встановлено проведення за участю потерпілого ОСОБА_6 слідчого експерименту, який розповів та показав працівникам поліції обставини нанесення йому ОСОБА_4 тілесних ушкоджень. Разом із тим, суд досить критично відноситься до пояснень потерпілого, оскільки він під час експерименту стверджував, що відразу після нанесення йому поранення пішов на вулицю, тоді як у одній із житлових кімнат було виявлено значну кількість кров'яних плям. Тобто, зважаючи на стан сп'яніння, в якому перебував потерпілий в момент конфлікту із обвинуваченим, він дійсно міг пам'ятати про події фрагментарно ( а.к.п. 166-173 т.1);
- постановою про визнання речовими доказами від 27.02.2023р. якою визнано в якості речових доказів особисті речі ОСОБА_15 , які були вилучені під час затримання, а саме: зимову куртку зеленого кольору на якій на лівому рукаві наявні дві плями речовини бурого кольору; кофту спортивну сірого та синього кольору на якій з переду з правої сторони наявна пляма речовини бурого кольору ( а.к.п. 186-187 т.1);
- протоколом огляду предмету від 26.02.2023 року, зі змісту якого судом встановлено, що було оглянуто ніж складний, довжиною 19 см., з рукояткою коричневого кольору , 2105, 2106, 2107 лівий в зборі ( а.к.п.189-191 т.1);
- постановою про визнання речовим доказаом від 27.02.2023р., якою визнано в якості речового доказу ніж складний, довжиною 19 см, з рукояткою коричневого кольору, 2105, 2106, 2107 лівий в зборі» та який поміщено в спец. пакет WAR 1053171 та який видав працівникам поліції ОСОБА_4 (а.к.п. 192-193 т. 1);
- протоколом огляду предмету від 27.02.2023 року, зі змісту якого судом встановлено, що було оглянуто майку, светр трикотажний та спідню білизну потерпілого ОСОБА_6 , і на них знаходились плями бурого кольору ( а.к.п. 201-205 т.1);
- постановою про визнання речовими доказами від 27.02.2023р., якою визнано в якості речового доказу одяг потерпілого ОСОБА_6 , а саме: майку, светр трикотажний (пакет №1); штани (спец. пакет WAR 1769662); спідня білизна - труси 1 шт. (паперовий пакет) (а.к.п. 206-208 т.1);
- протоколом проведення слідчого експерименту від 01.03.2023 року та відеозапису до нього встановлено, що було проведено за участю обвинуваченого ОСОБА_4 , який під час даної процесуальної дії розповів про обставини нанесення тілесного ушкодження потерпілому ОСОБА_6 ( а.к.п.219-226 т.1);
- копією картки виїзду швидкої медичної допомоги №205А 26 лютого 2023 року с. Софіївка магазин «Софія» встановлено виклик швидкої ОСОБА_6 , де по прибуттю йому було встановлено діагноз: різана рана шиї та підозра на гостре отруєння алкоголем (а.к.п. 15 т. 2);
- копією виписки з медичної карти стаціонарного хворого №716/249 згідно якої ОСОБА_6 перебував на стаціонарному лікуванні з 26.02.2023 по 03.03.2023р., виписаний з діагнозом різана рана передньої поверхні шиї з пошкодженням гілки зовнішньої сонної артерії (а.к.п. 17-18, 55 т. 2);
- постановою про визнання речовим доказом від 17.03.2023р. за даними якої визнано в якості речового доказу медичну карту стаціонарного хворого №716/249 від 26.02.2023р. ОСОБА_6 (а.к.п. 57-58 т.2);
- висновком експерта №31/17 від 22.03.2023 року, згідно якого встановлено що, у ОСОБА_6 мались наступні тілесні ушкодження: різана рана передньої поверхні шиї з пошкодженням гілки поверхневої сонної артерії. Наявне ушкодження могло бути спричинено 26.02.2023 року в результаті не менш чим 1-ї травматичної дії (удару), якимось гострим предметом, можливо лезом ножа. Наявне ушкодження відноситься до легких тілесних ушкоджень, які викликали короткочасний розлад здоров'я (від 6 до 21 дня). Утворення наявних ушкоджень внаслідок падіння на площині не можливе. Найбільш вірогідне, що під час спричинення ушкодження потерпілий був повернутий до нападника передньою поверхнею тіла. Відповісти на питання «Чи могла настати смерть ОСОБА_7 з наявними тілесними ушкодженнями, у разі не надання йому завчасно кваліфіковано медичної допомоги?» не представляється можливим. В області шиї маються «життєво важливі органи». Наявне ушкодження не спричинило загрозливих для життя явищ. В наданих медичних документах є дані про те, що під час виїзду швидкої медичної допомоги, та під час госпіталізації потерпілий знаходився в стані алкогольного сп'яніння (а.к.п.60-64 т.2);
- висновком експерта №56/Ц від 21.03.2023 року, згідно якого в піднігтьовому вмісті обох рук ОСОБА_4 кров та епітеліальні клітини людини, придатні для дослідження не виявлені ( а.к.п. 67-71 т.2);
- висновком експерта №55/Ц від 20.03.2023 року, згідно якого під час проведення цитологічного дослідження звивів з правої та лівої руки ОСОБА_4 кров та епітеліальні клітини придатні для дослідження, не виявлені ( а.к.п.73-78 т.2);
- постановою про визнання речовими доказами від 30.03.2023р. визнано в якості речових доказів: зрізи нігтьових пластин з правої руки (паперовий пакет №1) та лівої руки (паперовий пакет №2) ОСОБА_4 ; витяжки на нитках для ДНК-дослідження (паперовий конверт); змиви з правої та лівої рук (два паперових конверта) ОСОБА_4 (а.к.п. 79-81 т.2);
- висновком експерта №189-і від 09.03.2023 року згідно якого кров ОСОБА_6 відноситься до групи О з ізогемаглютинінами анти-А і анти-В ізосерологічної системи АВО (а.к.п.83-87 т.2);
- висновком експерта №190-і від 09.03.2023 року, згідно якого кров ОСОБА_4 відноситься до групи А з ізогемаглютиніном анти-В ізосерологічної системи АВО (а.к.п.89-94 т.2);
- висновком експерта №196-і від 28.03.2023 року, згідно якого кров ОСОБА_6 відноситься до групи О з ізогемаглютинінами анти-А і анти-В серологічної системи ABO. Кров ОСОБА_4 відноситься до групи А з ізогемаглютиніном анти-В з супутнім атигеном H ізосерологічної системи ABO. На 2-x фратментах марлевих серветок зі змивами, наданих на експертизу знайдена кров людини групи О з ізогемаглютинінами-А і анти-В ізосерологічної системи АВО, походження якої не виключається від ОСОБА_6 та виключається від ОСОБА_4 (а.к.п.96-102 т.2);
- висновком експерта №197-і від 29.03.2023 року, згідно якого на фрагменті марлі зі змивом, знайдено кров людини походження якої не виключається від ОСОБА_6 і виключається від ОСОБА_4 . На наволочці знайдено кров людини походження якої не виключається від ОСОБА_4 та ОСОБА_6 (а.к.п.104-110 т.2);
- висновком експерта №57-Ц від 31.03.2023 року, згідно якого на складному, багатопредметному ножі сліди крові та епітеліальні клітини, придатні до цитологічного дослідження, не знайдено ( а.к.п.112-117 т.2);
- висновком експерта №194-і від 29.03.2023 року, згідно якого на фуфайці- безрукавці, джемпері знайдена кров людини, походження якої не виключається від ОСОБА_6 і виключається від ОСОБА_4 . На штанах знайдена кров людини, походження якої не виключається від ОСОБА_6 (а.к.п.119-126 т.2);
- висновком експерта №195-і від 29.03.2023 року, згідно якого на спортивній куртці знайдена кров людини, походження якої не виключається від ОСОБА_6 на куртці з каптуром кров не знайдена (а.к.п. 129-135 т.2);
- постановою про визнання речовими доказами від 17.04.2023р., якою визнано в якості речових доказів: зразок крові ОСОБА_6 (паперовий конверт №1); зразок крові ОСОБА_4 (паперовий конверт №1); три змиви речовини з плямами речовини бурого кольору схожої на кров, які вилучені 26.02.2023 в ході огляду місця події на території домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 (паперовий конверт №1, паперовий пакет №2, пакет ;4); наволочку (пакет №3); ніж (спец. пакет WAR 105317); куртку (спец. пакет WAR 1689742) та спортивну кофту (спец. пакет WAR 1689741 ОСОБА_4 (а.к.п. 136-140); встановлено, що органами досудового розслідування дії ОСОБА_4 невірно кваліфіковані, у зв'язку з чим суд не погоджується із вищевказаною кваліфікацією дій останнього за наступних обставин.
Так, відповідно зі ст.15 КК України замахом на злочин є вчинення особою з прямим умислом діяння (дії або бездіяльності), безпосередньо спрямованого на вчинення злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі. Замах на вчинення злочину є закінченим, якщо особа виконала усі дії, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від її волі. Стадія замаху можлива лише у злочинах, вчинюваних з прямим умислом. Безпосередня спрямованість на вчинення злочину означає, що особа розпочинає вчинення дій (бездіяльності), передбачених відповідною статтею Особливої частини КК (починає виконувати об'єктивну сторону злочину, ставить об'єкт кримінально-правової охорони у стан безпосередньої небезпеки заподіяння йому істотної шкоди). Замах на злочин може бути вчинено лише з прямим умислом, коли особа усвідомлює суспільне небезпечний характер свого діяння, передбачає його суспільно небезпечні наслідки і бажає їх настання.
Розмежовуючи замах і закінчений злочин, необхідно враховувати конструкцію складу злочину, яка впливає на момент його закінчення та зміст умислу винної особи. Характерна для замаху незавершеність об'єктивної сторони злочину є вимушеною. Особа не доводить злочин до кінця не за власною ініціативою, а з причин, які не залежать від її волі.
Далі, відповідно до вимог ст.22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Обов'язок доказування обставин, зазначених в ст.91 КПК України (подія кримінального правопорушення, винуватість обвинуваченого, форма вини, мотив, мета вчинення кримінального правопорушення, вид, розмір шкоди та інше) покладається на прокурора, що передбачено ст. 92 КПК України.
Якщо умисне вбивство може бути вчинено як з прямим, так і з непрямим умислом, то замах на умисне вбивство можливий лише з прямим умислом, тобто коли вчинене свідчило про те, що винний усвідомлював суспільну небезпечність своїх дій, передбачав можливість або неминучість настання смерті іншої людини і бажав її настання, однак смертельний результат не настав з незалежних від нього обставин. Зазначене кореспондується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 13 лютого 2020 року в справі №164/1826/17 (провадження №51-6292 км 19).
Тобто із суб'єктивної сторони замах на злочин можливий лише з прямим умислом. А згідно з частиною другою статті 24 КК України умисел є прямим, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання.
Визначальним для відмежування замаху на умисне вбивство від умисного завдання тілесного ушкодження, є суб'єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій. Наслідки, які не настали, інкримінуються особі у тому разі, якщо вони передбачалися ціллю його діяння і досягнення такої цілі було б неможливе без таких наслідків. Крім того, злочин не може бути кваліфікований як замах на вбивство і у випадках, коли винний діє з неконкретизованим умислом, допускаючи можливість як заподіяння будь-якої шкоди здоров'ю, так і настання смерті. Відповідальність у цих випадках настає лише за наслідки, які фактично були заподіяні.
Верховний Суд у своїх рішеннях неодноразово звертав увагу на те, що замах, безпосередньо спрямований на вчинення злочину, є його стадією та становить кінцеве діяння щодо реалізації умислу, рішення й наміру вчинити злочин, а тому він є актом, який виконується виключно з прямим умислом, за наявності цілі досягнення суспільно - небезпечного результату. Про наявність прямого умислу можуть свідчити конкретні діяння винної особи, які завідомо для нього мали потягти за собою смерть потерпілого і не призвели до бажаного наслідку лише в силу обставин, які не залежали від його волі.
Частиною 2 ст. 125 КК України встановлено відповідальність за легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я. Суб'єктивна сторона цього злочину характеризується тільки умисною формою вини. Відповідальність за цією статтею настає і в тих випадках, коли умисел винного було спрямовано на заподіяння невизначеної шкоди здоров'ю, якщо фактично було заподіяно легкого тілесного ушкодження.
Суд ретельно дослідив докази, що мали значення для з'ясування змісту і спрямованості умислу винного, виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема судом враховано спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки.
Зокрема, судом з'ясовано, що в ході розпиття спиртних напоїв ОСОБА_4 спричинив один удар ножем в область шиї ОСОБА_6 ..
Відповідно до висновку судово-медичної експертизи №31/17 від 22.03.2023р. у ОСОБА_6 мались тілесні ушкодження у вигляді різаної рани передньої поверхні шиї з пошкодженням гілки поверхневої сонної артерії, яке утворилось не менше чим від 1-ї травматичної дії, якимось гострим предметом, можливо лезом ножа. Наявне ушкодження відноситься до легких тілесних ушкоджень, які викликали короткочасний розлад здоров'я (від 6 до 21 дня). Наявне ушкодження не спричинило загрозливих для життя явищ.
Також судом враховуються покази потерпілого, який повідомив, що після спричинення йому обвинуваченим одного удару ножем він самостійно залишив будинок обвинуваченого, останній не намагався його наздогнати, а продовжив залишатися в будинку.
Крім того, обвинувачений у своїх поясненнях зазначив, що не мав умислу на вбивство потерпілого ОСОБА_6 , добровільно видав ніж, які відповідають обставинам, встановленим під час судового розгляду.
Посилання сторони обвинувачення, як на доказ прямого умислу у ОСОБА_4 на заподіяння смерті потерпілому ОСОБА_6 на знаряддя злочину та частину тіла, куди було завдано удар, суд вважає безпідставним, оскільки під час судового слідства не було знайдено жодного доказу, що і знаряддя злочину - ніж, і життєво важливий орган, куди було завдано удар - шия, були свідомо обрані обвинуваченим. Так само і посилання сторони обвинувачення на відсутність на ножі слідів крові, що свідчити про намагання обвинуваченим приховати злочин, суд не приймає до уваги, оскільки це є лише припущенням.
Виходячи з вимог ст. 337 КПК України, якою передбачено, що судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, враховуючи те, що суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
З урахуванням вищевказаного, суд вважає доведеним вчинення ОСОБА_4 наступного.
26.02.2023 року близько 13:10 години обвинувачений ОСОБА_4 та потерпілий ОСОБА_6 , перебуваючи у приміщенні кухні будинку за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем їхнього спільного проживання, та розпивали спиртні напої. Під час розпиття спиртних напоїв між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин відбувся словесний конфлікт, в ході якого у ОСОБА_4 раптово виник умисел на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_6 .
Так, 26.02.2023 року близько 13:20 години, обвинувачений ОСОБА_4 перебуваючи у кімнаті кухні будинку розташованому за адресою: АДРЕСА_1 , встав із-за столу, вийняв з кишені куртки розкладний ніж, яким умисно наніс один удар в область шиї ОСОБА_6 , чим спричинив останньому легкі тілесні ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.
Кваліфікацію дій ОСОБА_4 стороною обвинувачення за ч. 2 ст. 15 - ч.1 ст. 115 КК України, суд вважає невірною (помилковою), у зв'язку із чим його дії підлягають перекваліфікації з ч. 2 ст. 15 - ч.1 ст. 115 КК України на ч. 2 ст. 125 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.
Обставин, які, відповідно до ст.66 КК України, пом'якшують покарання обвинуваченому, судом не встановлено.
Обставиною, яка відповідно до ст.67 КК України обтяжує покарання обвинуваченому, суд визнає вчинення кримінального правопорушення в стані алкогольного сп'яніння.
Вивченням особи обвинуваченого ОСОБА_4 встановлено, що він раніше судимий, на диспансерному обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується з негативної сторони, на військовому обліку не перебуває, не працює.
Оцінюючи твердження обвинуваченого ОСОБА_4 щодо відсутності в його діях вини та те, що він взагалі є потерпілий, який постраждав він ревнощів є способом захисту останнього задля можливості уникнення покарання за вчинене, оскільки в ході судового розгляду не знайшли свого підтвердження та спростовуються наведеними вище доказами по справі, які були безпосередньо досліджені у судовому засіданні, визнані судом належними та допустимими.
Враховуючи зазначене, суд вважає, що у обвинуваченого не було невідкладної необхідності в заподіянні тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_6 , а спричиняючи удар ножем в обличчя шиї потерпілого, обвинувачений на переконання суду достеменно усвідомлював суспільно небезпечний характер своїх дій і передбачав, що внаслідок такої його поведінки буде заподіяно шкоду здоров'ю.
При визначені виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки скоєного, дані що характеризують обвинуваченого.
Як вбачається з санкції ч.2 ст.125 КК України кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачений ОСОБА_4 визнається винуватим, виходячи з положень ч. 2 ст. 12 КК України, є проступком.
Враховуючи особу обвинуваченого, його вік та ставлення до вчиненого кримінального правопорушення, а також його суспільну небезпечність та ступінь тяжкості, відповідно до принципу індивідуалізації покарання, суд, керуючись принципом справедливості, визнає за можливе досягти мети попередження кримінальних правопорушень та виправлення ОСОБА_4 призначивши покарання за ч.2 ст.125 КК України у виді обмеження волі в межах санкції статті.
При цьому підстав для застосування ст. 69 КК України при призначенні покарання суд не вбачає, так само як не вбачає підстав і для призначення покарання із застосуванням ст. 75 КК України.
Під час вчинення кримінального правопорушення, за даним кримінальним провадженням, обвинувачений ОСОБА_4 був осудний у розумінні ст. 19 КК України.
Ухвалою слідчого судді Новобузького районного суду Миколаївської області від 01.03.2023р. до ОСОБА_15 в рамках даного кримінального провадження було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який був неодноразово продовжений.
Відповідно до ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
Цивільній позов по справі не заявлений.
Доказів на підтвердження процесуальних витрат суду не надано.
Ухвалою слідчого судді Новобузького районного суду Миколаївської області від 28.02.2023р. накладено арешт на складний ніж, довжиною 19 см., з рукояткою коричневого кольору, зимову куртку зеленого кольору, на якій на лівому рукаві наявні дві плями речовини бурого кольору; кофту спортивну сірого та синього кольору, на якій з переду з правої сторони наявна пляма речовини бурого кольору, який підлягає скасуванню.
Речові докази підлягають вирішенню відповідно до ст. 100 КПК України.
Керуючись ст. ст. 368, 370, 374, 615 КПК України, суд,
Визнати винним ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України та призначити йому покарання у виді обмеження волі строком на 01 (один) рік і 6 (шість) місяців.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_4 за даним вироком рахувати з дня його фактичного затримання - з 26.02.2023 року.
Строк тримання ОСОБА_4 під вартою, починаючи з 26.02.2023 року зарахувати в строк відбуття покарання за даним вироком із розрахунку одному дню обмеження волі відповідає два дні попереднього ув'язнення, відповідно до ч.1, 5 ст. 72 КК України.
Запобіжний захід засудженому ОСОБА_4 залишити у виді тримання під вартою в ДУ «Миколаївський слідчий ізолятор» до вступу вироку по даній справі у законну силу.
Арешт накладений ухвалою слідчого судді Новобузького районного суду Миколаївської області від 28.02.2023 року на складний ніж, довжиною 19 см., з рукояткою коричневого кольору, зимову куртку зеленого кольору, на якій на лівому рукаві наявні дві плями речовини бурого кольору; кофту спортивну сірого та синього кольору, на якій з переду з правої сторони наявна пляма речовини бурого кольору, скасувати.
Речові докази:
- медичну карту стаціонарного хворого №716/249 від 26.03.2023 року ОСОБА_6 , що вилучена 17.03.2023 року - передати на зберігання до КНП «Новобузька багатопрофільна лікарня»;
- металеву чашку (спец. пакет SUD 2002146); наволочку з подушки (пакет №3); майку, светр трикотажний (пакет №1); штани (спец. пакет WAR 1769662 та спідню білизну в паперовому пакеті, які знаходяться на відповідному зберіганні в кімнаті речових доказів ВП №1 Баштанського РВП ГУНП в Миколаївській області- повернути потерпілому ОСОБА_6 ;
- змиви речовини бурого кольору з підлоги зали (паперовий конверт №1); змиви речовини бурого кольору з підодіяльника (пакет №2); зразки крові ОСОБА_6 (паперовий конверт №1); зразки крові ОСОБА_4 (паперовий конверт №1); змиви з правої та лівої рук ОСОБА_4 (два паперових конверта №1 та №2); витяжки на нитках для ДНК-дослідження (паперовий конверт); ніж (спец. пакет WAR 105317), які знаходяться на відповідному зберіганні в кімнаті речових доказів ВП №1 Баштанського РВП ГУНП в Миколаївській області- знищити;
- зимову куртку зеленого кольору (спец. пакет WAR 1689742) та кофту спортивну сірого та синього кольору ( спец. пакет WAR 1689741), які знаходяться на відповідному зберіганні в кімнаті речових доказів ВП №1 Баштанського РВП ГУНП в Миколаївській області - повернути власнику ОСОБА_4 .
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повний текст вироку виготовлено 30.04.2024р.
Суддя ОСОБА_33