Справа № 127/11602/24
Провадження № 1-кп/127/335/24
30.04.2024 м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області
в складі головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Вінниці кримінальне провадження № 12024020010000298 по обвинуваченню
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , уродженця м. Вінниця, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , громадянина України, з вищою освітою, офіційно працевлаштованого на посаді інженера ІІ категорії Електротехнічної лабораторії СО «Вінницькі міські електричні мережі» АТ «ВІННИЦЯОБЛЕНЕРГО», одруженого, має на утриманні одну неповнолітню дитину, раніше несудимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, -
ОСОБА_4 , будучи обізнаним про те, що наразі на всій території України діє правовий режим воєнного стану, 15.02.2024 приблизно о 13 год 20 хв проходив по АДРЕСА_1 , де навпроти будинку АДРЕСА_3 , побачив припаркований автомобіль марки «FORD MUSTANG», 2016 року випуску, д. н. з. НОМЕР_2 , після чого у нього виник злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, в умовах воєнного стану.
В подальшому, ОСОБА_4 , перебуваючи за вищевказаною адресою, реалізовуючи свій злочинний умисел, з метою власного незаконного збагачення та заволодіння чужим майном, діючи з корисливих спонукань, розуміючи протиправність своїх дій та настання суспільно небезпечних наслідків, діючи в умовах воєнного стану, переконавшись в тому, що за його діями ніхто не спостерігає, таємно, шляхом вільного доступу, застосовуючи фізичну силу, руками демонтував праве бокове дзеркало заднього виду автомобіля марки «FORD MUSTANG», 2016 року випуску, д. н. з. НОМЕР_2 , власником якого є ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Від'єднавши дзеркало від корпусу автомобіля, ОСОБА_4 залишив місце вчинення кримінального правопорушення, а викраденим майном розпорядився на власний розсуд.
Згідно з висновком судової транспортно-товарознавчої експертизи матеріальний збиток, завданий власнику автомобіля марки «FORD MUSTANG», 2016 року випуску, д. н. з. НОМЕР_2 , в результаті викрадення правого бокового дзеркала заднього виду із вмонтованою камерою, в справному стані, на момент вчинення кримінального правопорушення, а саме 15.02.2024 складав 12142,85 грн.
Своїми умисними діями ОСОБА_4 завдав потерпілому ОСОБА_5 матеріальну шкоду на загальну суму 12142 (дванадцять тисяч сто сорок дві гривні) 85 коп.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 не оспорював час, місце, спосіб, мотив і мету, форму вини за інкримінованим йому злочином, свою вину визнав у повному обсязі, підтвердив обставини його скоєння, викладені в обвинувальному акті та погодився з кваліфікацією його дій. Зокрема, повідомив, що дзеркало він лише легенько шарпнув і воно відпало, після чого вирішив забрати його собі. Про вчинене щиро шкодує та просив суд його суворо не карати.
Потерпілий ОСОБА_5 в судове засідання не з'явився, однак в письмовій заяві просив проводити розгляд кримінального провадження без його участі. Також в заяві зазначив, що будь-який претензій до обвинуваченого не має.
Вислухавши позицію прокурора, думку обвинуваченого, які вважали недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, переконавшись, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин, перевіривши добровільність його позиції, роз'яснивши наслідки застосування положень ч. 3 ст. 349 КПК України, а саме позбавлення його права оскаржити в апеляційному порядку визнані ним обставини вчинення кримінального правопорушення, що викладені у обвинувальному акті, беручи до уваги визнання обвинуваченим своєї вини у вчиненні інкримінованого злочину у повному обсязі, зважаючи на те, що жодним учасником судового провадження не оспорено винуватість обвинуваченого у вчиненні інкримінованого злочину та визначені обвинуваченням обставини його вчинення, переконавшись, що ніхто із учасників судового провадження не заперечує щодо такого порядку судового розгляду, суд вважає можливим застосувати положення ч. 3 ст. 349 КПК України та визнає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, обмежується дослідженням матеріалів кримінального провадження, які характеризують особу обвинуваченого.
Прийняття судом рішення про проведення скороченого судового розгляду свідчить про те, що обставини, які сторони не оспорюють, будуть вважатися встановленими в судовому засіданні і суд буде це враховувати при постановленні вироку.
Крім того, дане рішення повністю узгоджується з вимогами пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу III Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського суду з прав людини щодо їх застосування, згідно з якими суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.
Судом створено необхідні умови для виконання сторонами обвинувачення і захисту їхніх процесуальних обов'язків і здійснення прав, в тому числі і права на захист.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), Series А, заява № 25, від 18.01.1978, пункт 161, та «Коробов проти України», заява № 39598/03, від 21.07.2011, пункт 65, Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
Будь-яких вагомих, достовірних доказів, які надають розумні підстави сумніватися у доведеності вини ОСОБА_4 у судовому засіданні не встановлено.
З огляду на вищевикладене, суд, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, враховуючи позицію обвинувачення та визнання обвинуваченим вини, дійшов висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 «поза розумним сумнівом» знайшла своє повне підтвердження в ході судового розгляду кримінального провадження та вважає, що його дії вірно кваліфіковано за ч. 4 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.
Підстав, у відповідності до ч. 3 ст. 337 КПК України, для виходу за межі висунутого обвинувачення чи його зміни, суд не вбачає, оскільки в ході судового розгляду обставин, які б перешкоджали ухваленню справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод, не встановлено.
Відтак, суд, за внутрішнім переконанням, дійшов висновку про те, що встановлені судом обставини дозволять ухвалити обвинувальний вирок щодо обвинуваченого ОСОБА_4 .
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд керується вимогами ст. ст. 65-67 КК України, роз'ясненнями, викладеними у пунктах 1, 2, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання» (із змінами та доповненнями), а також виходить з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
За правилами кримінального закону покарання, призначене особі за вчинене кримінальне правопорушення, має бути законним і справедливим. Законність покарання означає, що його має бути призначено особі відповідно до вимог цього закону, а справедливість покарання визначається принципом його домірності, тобто необхідності його визначення судом саме у тому виді й розмірі, яке, з врахуванням ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, даних про особу винного та обставин, що пом'якшують і обтяжують покарання, буде необхідним та достатнім для її виправлення й попередження нових кримінальних правопорушень.
На підставі вимог статті 65 КК України суд призначає покарання за вчинене кримінальне правопорушення відповідно до Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
В рішенні «Бемер проти Німеччини» від 03.10.2002 Європейський суд з прав людини зазначив, що «виконання вироку, який передбачає позбавлення свободи, призупиняють, якщо можна розраховувати, що вирок служитиме засудженому як попередження і що він не здійснюватиме нові злочини в майбутньому, навіть без впливу, спричиненого відбуванням покарання. Роблячи такий прогноз суд має враховувати особу засудженого, його стаж злочинної діяльності, обставини скоєного ним злочину, його поведінку після злочину, умови його життя та наслідки, яких можна очікувати в зв'язку з відстрочкою».
Загальні засади призначення покарання, визначені ст. 65 КК України, наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування ст. 75 КК України, за змістом якої рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадку, якщо призначено покарання певного виду і розміру, враховано тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, і всі ці дані у сукупності спонукають до висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.
Таким чином, вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, враховує наступне: позицію сторін судового провадження щодо необхідної міри покарання (прокурор просив застосувати до обвинуваченого положення ст. 75, 76 КК України; обвинувачений просив його суворо не карати); відношення обвинуваченого до вчиненого (визнання вини, щире каяття); ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (відповідно до статті 12 КК України є тяжким злочином); особливості й обставини вчинення кримінального правопорушення (умисний корисливий злочин, який вчинено в умовах воєнного стану); особу обвинуваченого (в силу ст. 89 КК України раніше несудимий, оскільки попередньо був засуджений вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 29.07.2019 за ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді 4 років позбавлення волі та на підставі ст. 75, 76 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 3 роки. 06.10.2022 був знятий з обліку у ВМВ філії ДУ «Центр пробації» у Вінницькій області. Окрім того, ОСОБА_4 на обліках в лікаря нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання скарг щодо його неналежної поведінки не надходило, працевлаштований офіційно).
При призначенні ОСОБА_4 покарання, згідно зі статтею 66 КК України, обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого, суд визнає щире каяття.
Щире каяття проявилося у визнанні обвинуваченим факту вчинення кримінального протиправного діяння, критичній оцінці своєї протиправної поведінки, її осуді, бажанні нести кримінальну відповідальність за вчинене.
Обставин, передбачених статтею 67 КК України, які обтяжують покарання обвинуваченого, не встановлено.
Відповідно до положень статті 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами, а також не має на меті завдання фізичних страждань або приниження людської гідності.
За вищевикладених обставин, проаналізувавши поведінку обвинуваченого, а саме: визнання вини, щире каяття, враховуючи відсутність обтяжуючих покарання обставин, з метою захисту прав і законних інтересів особи, суспільства і держави, зважаючи на вимоги справедливості і мету правосуддя, враховуючи позицію прокурора, суд дійшов переконання, що виправлення обвинуваченого та його перевиховання можливе без ізоляції від суспільства, а тому ОСОБА_4 необхідно і доцільно призначити покарання у виді позбавлення волі на певний строк у межах санкції статті, із звільненням від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України та покладенням на нього відповідних обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
Саме таке покарання, на думку суду, перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, є гуманним, справедливим, необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого, а також для попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень у майбутньому, досягнення мети покарання, передбаченої ст. 50 КК України, та випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року. При цьому, визначене покарання не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності.
Початок іспитового строку обвинуваченому необхідно обчислювати з моменту проголошення вироку.
В межах даного кримінального провадження обвинуваченому запобіжний захід не обирався.
Згідно з ст. 124 КПК України суд вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати за проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи № 782/24-21 від 27.02.2024 в сумі 1893,20 грн та трасологічної експертизи № СЕ-19/102-24/3144-ТР від 21.02.2024 в сумі 1514,56 грн, на загальну суму 3407 (три тисячі чотириста сім) грн 76 коп., оскільки їхнє проведення було обумовлено розслідуванням скоєного ним злочину.
Згідно з ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.
Питання щодо речових доказів суд вирішує у відповідності до ст. 100 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 50, 65-67, 185 КК України, ст. ст. 100, 124, 174, 349, 371, 373, 374 КПК України, суд -
Визнати винуватим ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання у виді 5 років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки.
У відповідності до п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України зобов'язати засудженого ОСОБА_4 періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Початок іспитового строку обчислювати з моменту проголошення вироку суду.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати на проведення судових експертиз в сумі 3407 (три тисячі чотириста сім) грн 76 коп.
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 20.02.2024 по справі № 127/5602/24 на майно, а саме: бокове дзеркало заднього виду чорного кольору із вмонтованою камерою; куртку чоловічу оливкового кольору марки «Ombre»; джинси сірого кольору марки «Livergy» та черевики коричневого кольору.
Речові докази по кримінальному провадженню № 12024020010000298, а саме:
-фото фрагменту сліду взуття, який поміщено до спецпакету «Експертна служба МВС Україна» № 5686587 - знищити;
-бокове дзеркало заднього виду чорного кольору із вмонтованою камерою, яке належить ОСОБА_5 та поміщене до спецпакету «Національна поліція України СУ» № PSP4134955 - повернути власнику;
-куртку чоловічу оливкового кольору марки «Ombre», джинси сірого кольору марки «Livergy» та черевики коричневого кольору, які належать ОСОБА_4 та поміщені до спеціального пакету «Національна поліція України СУ» № PSP4134956 - повернути власнику.
Вирок суду може бути оскаржений до Вінницького апеляційного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Не пізніше наступного дня після ухвалення, копію вироку направити учасникам судового провадження, які не були присутні у судовому засіданні.
Відповідно до частини 2 статті 394 КПК України, вирок не може бути оскаржено в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювались під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини 3 статті 349 КПК України.
Суддя: