Справа № 127/33421/23
Провадження № 2/127/4356/23
29.04.2024 року Вінницький міський суд Вінницької області
в складі: головуючого судді Федчишена С.А.,
при секретарі Підвисоцькій О.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «СК «ІНГО», ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди, -
встановив:
ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до акціонерного товариства «СК «ІНГО», про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди. Позов мотивовано тим, що 10.05.2023року о 07:47 год. ОСОБА_2 у м. Вінниця по вул. 600-річчя, 66 (Б), керуючи транспортним засобом «ГАЗ-САЗ 3507-01», д.н.з. НОМЕР_1 , під час руху заднім ходом не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не реагував на її зміну, не звернувся за допомогою до інших осіб, в результаті чого допустив наїзд на припаркований транспортний засіб Hyundai Sonata, д.н.з. НОМЕР_2 . Після чого, ОСОБА_2 залишив місце події ДТП, чим порушив вимоги п. 2.36, п. 10.9, п. 2.10а ПДР України. В результаті дорожньо-транспортної пригоди автомобіль Hyundai Sonata, д.н.з. НОМЕР_2 , належний ОСОБА_1 зазнав значних механічних пошкоджень. Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 19.06.2023 року у справі №127/16480/23 визнано винним ОСОБА_3 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ст. 122-4 КУпАП. Вказане судове рішення набрало законної сили 17.07.2023 року. На виконання вимог Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів цивільно-правова відповідальність водія автомобіля ГАЗ-САЗ 3507-01, номерний знак НОМЕР_3 , на момент ДТП була застрахована в АТ «СК «ІНГО», Поліс № АР5908280. Потерпіла особа від вищезазначеного ДТП - ОСОБА_1 (власник автомобіля Hyundai Sonata, номерний знак НОМЕР_2 ) звернулась до АТ «СК «ІНГО» із заявою про виплату страхового відшкодування. 14.08.2023року АТ «СК «ІНГО»» сплатило страхове відшкодування в розмірі 12 782 грн. 18 коп. без ПДВ. В подальшому позивачка звернулася до станції технічного обслуговування у м. Вінниця з метою ремонтування свого авто. Однак, ТОВ «БУГ АВТО» нарахувало (рахунок на оплату від 26.08.2023 року №БА-0001583), що вартість відновлювального ремонту автомобіля Hyundai Sonata, д.н.з. НОМЕР_2 буде складати 43 455 грн. 35 коп. з ПДВ. Вказана сума є непідйомною для позивачки, й, розмір страхового відшкодування не покриває ці витрати. Тому, станом на дату подання позову автомобіль досі не відремонтований, механічні ушкодження не усунуті. Таким чином, різниця між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування становить: 43 455.35 грн. - 12 782.18 грн. = 30 673.17 грн. З огляду на вищевикладені факти, страхове відшкодування виплачене АТ «СК «ІНГО» не покриває в повній мірі завдану позивачу матеріальну шкоду. Просить стягнути з Акціонерного товариства «СК «ІНГО» на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 30 673 гривні 17 копійок. Стягнути з Акціонерного товариства «СК «ІНГО» на користь ОСОБА_1 судові витрати: 1073 гривень 60 копійок судового збору та 15 000 гривень витрат на правову допомогу.
Ухвалою суду від 30.10.2023 року відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження.
26.03.2024року представник позивача надала суду клопотання про зменшення позовних вимог та заміну процесуального статуту третьої особи, згідно якої просила залучити до участі в цивільній справі № 127/33421/23 в якості співвідповідача ОСОБА_3 . Стягнути з Акціонерного товариства «СК «ІНГО» на користь ОСОБА_1 невиплачену суму страхового відшкодування в розмірі в розмірі 9 597,44 грн. Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 розмір франшизи у розмірі 3 200 грн. та 5 000 грн. моральної шкоди. Стягнути з Акціонерного товариства «СК «ІНГО» та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати пропорційно до задоволених вимог.
Ухвалою суду від 01.04.2024 року замінено в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «СК «ІНГО», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди, процесуальний статус ОСОБА_3 з третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору на співвідповідача. Прийнято до провадження заяву ОСОБА_1 про зменшення розміру позовних вимог.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримала за обставин викладених в ньому просила позов задовольнити.
Представник АТ'СК «ІНГО» в судове засідання не з'явився надав суду заяву про відкладення розгляду справив зв'язку з перебуванням в іншому судовому засіданні.
Однак, суд дану заяву не бере до уваги, оскільки вважає не явку представника не поважною, так, як дата розгляду справи була завчасно погоджена зі всіма сторонами по справі. Крім того, з долученої до клопотання довідки про розгляд справи в зв'язку з розглядом якої представник відповідача не має змоги з'явитися до суду, вбачається, що розгляд справи призначено на 14.00год., а розгляд даної справи призначено на 11.00год та на підставі клопотань представника відповідача відбувалися в режимі відеоконференцій.
А тому суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність представника відповідача, яким належним чином повідомлений про місце, день та час розгляду справи, не з'явився без поважних на те причин.
Відповідач ОСОБА_2 судовому засіданні позов визнав частково.
Заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.
При розгляді справи судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що 10.05.2023року о 07:47 год. ОСОБА_2 у м. Вінниця по вул. 600-річчя, 66 (Б), керуючи транспортним засобом «ГАЗ-САЗ 3507-01», д.н.з. НОМЕР_1 , під час руху заднім ходом не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не реагував на її зміну, не звернувся за допомогою до інших осіб, в результаті чого допустив наїзд на припаркований транспортний засіб Hyundai Sonata, д.н.з. НОМЕР_2 . Після чого, ОСОБА_2 залишив місце події ДТП, чим порушив вимоги п. 2.36, п. 10.9, п. 2.10а ПДР України.
В результаті дорожньо-транспортної пригоди автомобіль Hyundai Sonata, д.н.з. НОМЕР_2 , належний ОСОБА_1 зазнав значних механічних пошкоджень.
Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 19.06.2023 року у справі №127/16480/23 визнано винним ОСОБА_3 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ст. 122-4 КУпАП.
На виконання вимог Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів цивільно-правова відповідальність водія автомобіля ГАЗ-САЗ 3507-01, номерний знак НОМЕР_3 , на момент ДТП була застрахована в АТ «СК «ІНГО», Поліс № АР5908280. Потерпіла особа від вищезазначеного ДТП - ОСОБА_1 (власник автомобіля Hyundai Sonata, номерний знак НОМЕР_2 ) звернулась до АТ «СК «ІНГО» із заявою про виплату страхового відшкодування. 14.08.2023року АТ «СК «ІНГО»» сплатило страхове відшкодування в розмірі 12 782 грн. 18 коп. без ПДВ.
Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За змістом частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відносини страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регламентує, зокрема. Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV), який є спеціальним законом, що регулює правовідносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Згідно, ч. 2 ст. 1187 ЦК України, - шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.
Пунктом 2 Постанови ПВСУ N6, 27.03.1992, «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» зазначено, що шкода заподіяна майну особи і громадянина або заподіяна майну юридичної особи підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала, за умови що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинно-наслідковий зв'язок та є вина зазначеної особи.
У відповідності до ст. 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Відповідно до ч. 1 от. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ст. 1194 ЦК України,- особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
За ст. 6 Закону №1961-ІV, страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Згідно з п. 22.1 ст. 22 Закону №1961-ІV, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо- транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтями 28, 29 Закону № 1961-ІУ передбачено, що, шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого - це шкода, пов'язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті ДТП; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров'я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП. У зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.
У постанові Верховного Суду від 02 грудня 2015 року у справі №6-691цс15 зроблено висновок, підтриманий Верховним Судом у постанові від 03 жовтня 2018 року у справі №686/17155/15-ц, про те, що правильним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові(без урахування коефіцієнту фізичного зносу)та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов'язок з відшкодування такої різниці.
Розмір страхового відшкодування страховик узгоджує з особою, яка має право на отримання відшкодування, проте страховик самостійно приймає рішення про здійснення чи відмову в здійсненні страхового відшкодування (статті 36, 37 Закону № 1961-ІУ). При цьому розмір страхової виплати (страхового відшкодування) з особою, яка завдала шкоди, страховик за законом узгоджувати не зобов'язаний, хоча цей розмір безпосередньо впливає на обсяг відповідальності особи, яка завдала шкоди, відповідно ст.1194 ЦК України.
Постановою від 16 жовтня 2019 року, справа № 320/9174/15-ц, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду зазначив, що відповідно до абз. 2 п. 36.2 статті 36 Закону № 1961-ІУ страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.
Тлумачення зазначеної правової норми спеціального закону у взаємозв'язку із загальними нормами цивільного законодавства призводить до висновку, що в контексті встановлених судами в цій справі фактичних обставин, одержавши страхову виплату, потерпілий не позбавляється права на реальне відшкодування заподіяних внаслідок ДТП збитків, в тому числі у судовому порядку.
Статтею З ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон) встановлено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Статтею 5 Закону визначено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно- правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Згідно з п. 22.1 ст. 22 Закону при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування, до яких відносяться витрати, які особа мусить зробити для відновлення пошкодженого майна.
При настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи (ст. 22 Закону).
Статтею 9 Закону України "Про страхування" визначено, що франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.
Згідно зі ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.
Відповідно до п. 36.6 ст. 36 цього Закону страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування.
На виконання вимог Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів цивільно-правова відповідальність водія автомобіля ЕАЗ-САЗ 3507-01, номерний знак НОМЕР_3 , на момент ДТП була застрахована в АТ «СК «ІНЕО», Поліс № АР5908280.
За полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АР/5908280 передбачена франшиза в розмірі 3 200 грн.
14.08.2023року АТ «СК «ІНЕО»» сплатило страхове відшкодування в розмірі 12 782,18 грн.
Згідно зі ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
У даному випадку, позивачем, як потерпілою особою, пред'явлено позов про стягнення страхового відшкодування до страховика, у якого власник автомобіля застрахував свою цивільно-правову відповідальність та до власника автомобіля, який винен у скоєнні ДТП.
За загальним правилом згідно з положеннями статті 1192 Цивільного кодексу України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Відповідно до ч. 1ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законом.
У постанові Верховного Суду від 06 липня 2018 року у справі №924/625/17 суд касаційної інстанції зазначив, що звіт про оцінку транспортного засобу - лише попередній оціночний документ, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення ТЗ, а тому суду необхідно виходити з фактичної суми, встановленої висновком судової автотехнічної експертизи або відповідними документами станції технічного обслуговування, на який проводився ремонт автомобіля.
Таким чином, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, заподіяної власнику транспортного засобу, суду необхідно виходити з фактичної суми, встановленої висновком судової авто-товарознавчої експертизи або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.
Відтак, згідно висновку експерта №СЕ-19/102-24/2906-АВ від 28.02.2024 року: Вартість матеріального збитку (шкоди), завданої власнику транспортного засобу марки НУІЖБАІ 80НАТА, реєстраційний номер НОМЕР_2 , у наслідок дорожньо- транспортної пригоди, що сталася 10.05.2023 року, могла становити 21 173,00 грн.; Вартість відновлювального ремонту після дорожньо-транспортної пригоди марки Hyundai Sonata, реєстраційний номер НОМЕР_2 , у наслідок ДТП, станом на 10.05.2023 року могла становити 25 262,93 грн. та на момент проведення експертизи, а саме 26.02.2024 року могла становити 25 579,62 грн.
Вказаний експертний висновок відповідачами не спростовано, висновок виготовлено за ухвалою суду, експерт про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, передбачену ст. ст. 384, 385 КК України обізнаний.
Враховуючи викладені вище обставини, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до АТ «СК «ІНГО» щодо стягнення невиплаченої суми страхового відшкодування в розмірі 9597,44грн. та про задоволення позовних вимог до ОСОБА_2 щодо стягнення франшизи у розмірі 3200,00 грн.
Щодо позовних вимог про стягнення з ОСОБА_2 на користь позивача моральної шкоди в розмірі 5000,00грн., суд зазначає наступне.
Приписами статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Згідно зі статтею 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.
Крім того, відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зав'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
У пункті 5 вказаної Постанови Пленуму Верховного Суду України зазначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
За правилами п. 3 Постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, з урахуванням характеру, обсягу і глибини страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалість, можливість відновлення тощо) і з урахувань інших обставин - стану його здоров'я, істотності вимушених змін в його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому судом враховуються вимоги розумності і справедливості.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, заявнику не може бути пред'явлено вимогу про надання будь-якого підтвердження моральної шкоди, яку він поніс, що означає, що при наявності встановленого факту порушення прав заявника моральна шкода наявна та констатується судом, що означає (в числі багатьох прикладів, рішення від 15 жовтня 2009 у справі «Антипенко проти Російської Федерації» (Antipenkovv. Russia), скарга № 33470/03, § 82; Постанова Європейського Суду від 14 лютого 2008 у справі «Пшеничний проти Російської Федерації» (Pshenichnyyv. Russia), скарга № 30422 / 03, § 35 1; рішення у справі «Гарабаев проти Російської Федерації (Garabayevv. Russia), скарга № 38411/02, § 113, ECHR 2007-VII (витяги) 2 а також Постанова Європейського Суду від 1 червня 2006 р.) у справі «Грідін проти Російської Федерації» (Gridinv. Russia), скарга Ns 4171/04, § 20 березня).
Враховуючи викладені обставин, розмір заподіяння шкоди, глибину моральних страждань внаслідок неможливості протягом тривалого часу відновлення порушених прав позивача та виходячи із засад розумності, виваженості і справедливості, суд вважає можливим стягнути з ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 1000,00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З урахуванням висновків суду щодо розміру задоволених позовних вимог, суд стягує з відповідачів судовий збір відповідно до розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного керуючись статей 23, 541, 1172, 1187, 1167, 1190 ЦК України, Законом України ""Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", статей 5, 12, 13, 81, 211, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з акціонерного товариства «СК «ІНГО» на користь ОСОБА_1 невиплачену суму страхового відшкодування в розмірі 9597,44грн. та 832,37грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 розмір франшизи у розмірі 3200,00 грн., 1000,00 грн. у відшкодування моральної шкоди та 241,23грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору.
В задоволенні решти позовних вимог про відшкодування моральної шкоди в розмірі 4000,00 грн. - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 30.04.2024року.
ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 .
Акціонерне товариство «СК «ІНГО», м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 33, код ЄДРПОУ 16285602.
ОСОБА_2 , АДРЕСА_2 .
Суддя: