Справа №127/9579/24
Провадження № 1-в/127/196/24
25 квітня 2024 року місто Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області у складі:
головуючого судді: ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції заяву засудженого ОСОБА_3 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, на підставі ст. 81 КК України за вироком Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 10.05.2019,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора: ОСОБА_4 ,
представника Державної установи «Вінницька виправна колонія (№86)»: ОСОБА_5 ,
засудженого: ОСОБА_3 ,
До Вінницького міського суду Вінницької області надійшла заява засудженого ОСОБА_3 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, на підставі ст. 81 КК України за вироком Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 10.05.2019.
Вказана заява мотивована тим, що засуджений ОСОБА_3 відбув 2/3 строку призначеного покарання, тричі заохочувався за додержання правил поведінки та виконання покладених обов'язків, порушень режиму утримання не має, має інвалідність та вважає, що своє поведінкою і ставленням до праці за період відбування покарання довів своє виправлення.
Також, у вказаній заяві засуджений ОСОБА_3 просить призначити повторну медико-соціальну експертизу, оскільки йому було відмовлено у призначенні групи інвалідності.
У судовому засіданні засуджений ОСОБА_3 заяву підтримав та просив задовольнити з мотивів, викладеній в заяві. Також, засуджений зазначив, що до затримання мешкав у м. Авдіївка, яке на даний час є тимчасово окупованою територією, його сім'я виїхала до м. Донецьк, що також знаходиться на не підконтрольній Україні території, то ж в разі його умовно-дострокового звільнення він поїде у Дніпропетровську область до свого родича.
Прокурор ОСОБА_4 заперечував, щодо задоволення заяви засудженого ОСОБА_3 , вважає, що підстави для її задоволення відсутні.
Представник Державної установи «Вінницька виправна колонія (№ 86)» ОСОБА_5 поклався на розсуд суду.
Суд, вислухавши думки учасників судового розгляду, дослідивши матеріли заяви та матеріали особової справи засудженого ОСОБА_3 , приходить до наступного висновку.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 539 КПК України слідує, що питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом.
Відповідно до п. 2, ч. 1 ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд має право вирішувати питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання. Клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання.
На даний час засуджений ОСОБА_3 утримується та відбуває покарання в межах територіальної юрисдикції Вінницького міського суду Вінницької області в Державній установі «Вінницька виправна колонія (№ 86)» за вироком Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 10.05.2019, яким ОСОБА_3 засуджено за ч. 2 ст. 186 КК України до 5 років позбавлення волі.
Згідно ч. 2 ст. 81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 81 КК України, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим не менше двох третин строку покарання, призначеного судом за корупційний злочин середньої тяжкості, умисний тяжкий злочин чи необережний особливо тяжкий злочин, а також у разі, якщо особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі за умисний злочин і до погашення або зняття судимості знову вчинила умисний злочин, за який вона засуджена до позбавлення волі.
Крім того, згідно ч. 1 ст. 6 КВК України вбачається, що виправлення засудженого - процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки.
Так, свідченням того, що засуджений довів своє виправлення, є позитивні зміни, що відбуваються в його особистості, підтверджені його сумлінною поведінкою і ставленням до праці.
Разом з тим, перелік хронічних хвороб, на які посилається засуджений ОСОБА_3 не входить до критеріїв оцінки виправлення засудженого як підстава застосування ст. 81 КК України, однак може бути оцінена судом в сукупності з іншими характеризуючими обставинами.
Таким чином, суд не вбачає підстав для призначення засудженому ОСОБА_3 повторної медико-соціальної експертизи, оскільки вказане не є предметом дослідження під час розгляду клопотання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
З матеріалів особової справи засудженого ОСОБА_3 вбачається, що останній прибув в Державну установу «Вінницька виправна колонія (№ 86)» 15.04.2022 з Державної установи «Селидівська виправна колонія (№ 82)», де до дисциплінарної відповідальності не притягувався та тричі заохочувався за виконання покладених обов'язків, додержання правил поведінки, трудового розпорядку.
За період відбування покарання у Державній установі «Вінницька виправна колонія (№ 86)» ОСОБА_3 характеризується посередньо, заохочень та стягнень не має. На даний час засуджений ОСОБА_3 непрацевлаштований з власних переконань. У взаємовідносинах з іншими засудженими неконфліктний, по відношенню до представників адміністрації поводить себе ввічливо, з метою поблажливого ставлення до себе. До виконання передбачених законом вимог персоналу установи ставиться не завжди сумлінно через особисту неорганізованість. Активної участі у програмах диференційованого виховного впливу не приймає.
Під дію ст. 81 КК України підпадав 29.11.2022, рішенням комісії установи відмовлено в умовно-достроковому звільненні від відбування покарання, як особі, що не довела свого виправлення.
Так, Верховний Суд України та Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ неодноразово звертали увагу судів на те, що під час вирішення питання про сумлінну поведінку та ставлення до праці в разі вирішення питання про можливість застосування до засудженого ст. 81 КК України, слід відрізняти пристосовування засуджених до вимог адміністрації колонії з метою отримання пільг або уникнення покарання від виправлення засуджених.
Судом встановлено, що під час судового розгляду знайшли своє підтвердження формально-юридичні підстави для застосування до засудженого ОСОБА_3 ст. 81 КК України, а саме відбуття ним необхідного строку призначеного покарання, проте відсутні в достатньому обсязі оціночні підстави для умовно-дострокового звільнення засудженого ОСОБА_3 від відбування призначеного судом покарання.
У даному випадку, хоча відбутий засудженим строк покарання і узгоджується з вимогами ч. 3 ст. 81 КК України, проте наразі застосування положень ст. 81 КК України є передчасним та невиправданим, оскільки необхідність у подальшому відбуванні покарання не відпала і до моменту звільнення мета покарання, яка насамперед полягає у виправленні засудженого, а також запобіганні вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами, наразі не досягнута.
Із встановлених судом обставин вбачається, що засуджений ОСОБА_3 під час відбуття покарання у Державній установі «Вінницька виправна колонія (№ 86)» жодного разу не заохочувався, у виробничій майстерні та на роботах з господарського обслуговування не працевлаштований з власних переконань.
При цьому, неухильне додержання правил поведінки, які передбачені для засуджених, є обов'язком засудженого, і виконання даного обов'язку є одним з критеріїв, які в своїй сукупності дають підстави вважати, що засуджений довів своє виправлення.
З матеріалів особової справи ОСОБА_3 вбачається, що останній 11 раз судимий за вчинення умисних кримінальних правопорушень, неодноразово відбував покарання у місцях позбавлення волі. Вказані обставини у своїй сукупності свідчать про тривале злочинне спрямування поведінки ОСОБА_3 та його небажання стати на шлях виправлення.
Однією із головних умов для застосування умовно-дострокового звільнення засудженого від відбування покарання є доведеність виправлення засудженого, тобто доведеність готовності засудженого до самокерованої поведінки, сприйняття встановлених у суспільстві норм та правил поведінки, дотримання норм чинного законодавства.
Сумлінна поведінка і ставлення до праці є необхідним і достатнім доказом виправлення засудженого. При цьому висновок суду про виправлення засудженого повинен ґрунтуватися на всебічному врахуванні даних про його поведінку і ставлення до праці за весь час відбування покарання, а не за час, який безпосередньо передує настанню строку, після відбування якого можливе умовно-дострокове звільнення.
Суд звертає увагу, що засуджений ОСОБА_3 по прибуттю в Державну установу «Вінницька виправна колонія (№ 86)» жодних дій, які б доводили його виправлення не вчинив, в установі не працював, не виявляв бажання підвищувати свій професійний рівень, виконувати роботи з благоустрою місць позбавлення волі, а останнє заохочення отримано засудженим в 2022 році.
Таким чином, ґрунтовних даних про поведінку засудженого ОСОБА_3 , які б свідчили, що процес виправлення досяг тієї стадії, на якій відбування засудженим покарання у виді позбавлення волі перестає бути доцільним і свідчить про можливість звільнення від подальшого відбування покарання умовно-достроково, судом не встановлено.
Відтак, матеріали справи не містять даних про те, що засуджений ОСОБА_3 став на шлях виправлення, а тому суд вважає, що застосування до засудженого ОСОБА_3 положення ст. 81 КК України, на даній стадії відбування покарання буде суперечити реалізації принципу невідворотності покарання особи за вчинений злочин, даним рішенням суду не виконається мета кримінального покарання - як її каральної так і виправної складової.
Враховуючи викладене, суд вважає, що засуджений ОСОБА_3 своєю сумлінною поведінкою та ставленням до праці не довів своє виправлення, тому у задоволенні заяви засудженого ОСОБА_3 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, на підставі ст. 81 КК України слід відмовити.
Керуючись ст. 81 КК України, ст. ст. 370, 372, 537, 539 КПК України,
суд
У задоволенні заяви засудженого ОСОБА_3 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, на підставі ст. 81 КК України за вироком Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 10.05.2019 - відмовити.
Ухвала суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення.
Суддя: