Справа №760/22137/23
1-кс/760/9302/23
10 жовтня 2023 року слідчий суддя Солом'янського районного суду міста Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , представника власника майна ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві клопотання адвоката ОСОБА_4 , подане в інтересах ОСОБА_5 , про скасування арешту майна в кримінальному провадженні № 42023110000000243 від 28.07.2023 за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України,
До слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва надійшло клопотання адвоката ОСОБА_4 , подане в інтересах ОСОБА_5 , про скасування арешту майна в кримінальному провадженні № 42023110000000243 від 28.07.2023 за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України.
У клопотанні зазначається, що у провадженні слідчого управління ГУ СБ України у м.Києві та Київській області перебуває кримінальне провадження № 42023110000000243 від 28.07.2023 за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України.
В межах даного кримінального провадження, ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду м.Києва від 11.08.2023 (справа №760/17437/23) накладено арешт на автомобіль марки «Subaru», моделі «Legacy», д.н.з. НОМЕР_1 , який був вилучений 02.08.2023 в ході проведення обшуку даного автомобіля.
Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, автомобіль марки «Subaru», моделі «Legacy», д.н.з. НОМЕР_1 , на праві власності належить ОСОБА_5 .
Заявник вважає, що на даному етапі відпала необхідність у подальшому арешті автомобіля марки «Subaru», моделі «Legacy», д.н.з. НОМЕР_1 .
Посилається на те, що з моменту накладення арешту на автомобіль марки «Subaru», моделі «Legacy», д.н.з. НОМЕР_1 , пройшов значний проміжок часу, жодних слідчих (розшукових) та будь-яких процесуальних дій із вказаним майном не проводиться, на даний час досудове розслідування у кримінальному провадженні знаходиться на стадії завершення. Вказаний транспортний засіб зберігається стороною обвинувачення в неналежному стані, на даний час у ньому відсутній акумулятор, і автомобіль перебуває в незачиненому стані (незакритий) внаслідок пропажі від нього ключів у день вилучення зазначеного транспортного засобу, що ставить під загрозу його збереження у тому стані, в якому його було вилучено слідчим, та збереження його як речового доказу. Крім цього автомобіль, на який було накладено арешт, використовувався ОСОБА_5 як у повсякденному житті для переміщення себе та членів своєї сім?ї (у тому числі двох малолітніх дітей), так і для здійснення професійної адвокатської діяльності (поїздки у судові засідання; поїздки на слідчі (розшукові) дії; поїздки на зустрічі з клієнтами). Накладений на вищезгаданий транспортний засіб арешт у вигляді заборони користування, використання та відчуження, фактично позбавив родину ОСОБА_5 на заплановані поїздки, та водночас становить надмірне обмеження адвокатської діяльності ОСОБА_5 , що додає значних незручностей.
Враховуючи вищенаведене, просить слідчого суддю скасувати арешт з автомобіля марки «Subaru», моделі «Legacy», д.н.з. НОМЕР_1 , який на праві приватної власності належить адвокату ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , накладений ухвалою слідчого судді Солом?янського районного суду м. Києва від 11.08.2023 у справі №760/17437/23.
У судовому засіданні представник власника майна ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_4 подане клопотання підтримав у повному обсязі, посилаючись на викладені в ньому обставини та просив його задовольнити.
Слідче управління ГУ СБУ у м.Києві та Київській області та Київська обласні прокуратура були повідомлені про судове засідання в порядку, передбаченому КПК України, проте свого представника в судове засідання не направили, про причини неявки не повідомили, заперечень або пояснень щодо скарги не надали. Відповідно до ч.1 ст. 172 КПК України відсутність слідчого, прокурора не є перешкодою для розгляду клопотання.
Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши клопотання та додані до нього копії документів, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
Відповідно до чч.1, 4 ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Відповідно до ч.1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Виходячи з п.7 ч.2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Арешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно з ч.3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Приписами ч. 10 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Відповідно до вимог ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
За загальними правилами, визначеними ст. 132 КПК України, застосування арешту майна як заходу забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який йдеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
Поряд з цим, визначений КПК України процесуальний порядок обмеження права власності закріплює об'єктивні передумови для забезпечення прав і законних інтересів учасників кримінального провадження, передбачає засоби, що гарантують реалізацію цих прав, їх захист, поновлення на випадок порушення, а також охорону законних інтересів.
Виходячи із змісту приписів ч. ч. 3-6 ст. 170 КПК України, умовами арешту майна для досягнення у кримінальному провадженні законної мети відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України є наявність визначеної сукупності обставин, які підлягають встановленню для прийняття відповідного процесуального рішення.
З урахуванням зазначеного, обґрунтованість застосування арешту майна, як заходу забезпечення кримінального провадження, залежить від підтвердження висновків про існування відповідної сукупності обставин фактичними даними, які випливають із представлених доказів.
Потреба в арешті майна обумовлюється як правовою підставою застосування цього заходу забезпечення, так і його метою та завданням відповідно до конкретних обставин кримінального провадження.
Слідчим суддею встановлено, що у провадженні слідчого управління ГУ СБ України у м.Києві та Київській області знаходиться кримінальне провадження № 42023110000000243 від 28.07.2023, в якому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України.
02.08.2023 в рамках кримінального провадження № 42023110000000243 від 28.07.2023, в порядку ст.223 КПК України, проведено обшук автомобіля марки «Subaru», моделі «Legacy», д.н.з. НОМЕР_1 .
З протоколу обшуку від 02.08.2023 вбачається, що за результатами його проведення було вилучено, зокрема, автомобіль марки «Subaru», моделі «Legacy», д.н.з. НОМЕР_1 .
Ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду м.Києва від 03.08.2023 (справа №760/17324/23, провадження №1-кс/760/7509/23) надано дозвіл уповноваженій особі слідчого управління ГУ СБ України у м.Києві та Київській області на проведення обшуку в транспортному засобі марки «Subaru Legacy», д.н.з. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , власником якого є ОСОБА_5 , яким користувався ОСОБА_6 , з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, а також відшукання майна, яке було здобуте в результаті його вчинення.
Ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду м.Києва від 11.08.2023 у справі №760/17437/23 (провадження 1-кс/760/7559/23) задоволено клопотання прокуроа, накладено арешт, зокрема, на автомобіль «Subaru Legacy», д.н.з. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_5 .
Так, при вирішенні питання про накладення арешту в рамках кримінального провадження № 42023110000000243 від 28.07.2023 слідчий суддя дійшов висновку, що автомобіль «Subaru Legacy», д.н.з. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України та може бути використаний, як доказ факту та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Слідчий суддя враховує, що при застосуванні будь-якого заходу забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна у відповідності до ст.ст. 94, 132, 173 КПК України слідчий суддя повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу арешту майна; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального судочинства.
Згідно з ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Також, слідчий суддя зобов'язаний урахувати відповідну практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), в якій напрацьовано три головні критерії, які слід оцінювати на предмет відповідності втручання в право особи на мирне володіння своїм майном принципу правомірного втручання, сумісного з гарантіями ст. 1 Першого протоколу, а саме: (а) чи є втручання законним; (б) чи переслідує воно суспільний інтерес; (в) чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям та з дотриманням принципу справедливої рівноваги. ЄСПЛ констатує порушення державою ст. 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Вирішуючи питання про скасування арешту майна, слідчий суддя враховує, що в межах кримінального провадження № 42023110000000243 від 28.07.2023 ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України, а саме в одержанні службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди для себе за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду дій з використанням свого службового становища, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди.
При вирішення питання про накладення арешту на автомобіль «Subaru Legacy», д.н.з. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , слідчим суддею враховано позицію органу досудового розслідування, що даний автомобіль використовувався ОСОБА_6 як знаряддя вчинення протиправної діяльності, пов'язаної з вимаганням та отриманням неправомірної вигоди.
Будь-яких доказів на спростування даної обставини заявником надано не було.
Відтак, збереження вилученого автомобіля на даному етапі слід визнати обгрунтованим та доцільним.
Водночас, доводи клопотання не містять належного обґрунтування та доказів того, що на даній стадії розслідування вищезазначений захід забезпечення втратив свою актуальність та які б спростували висновки, викладені в ухвалі слідчого судді Солом'янського районного суду м.Києва від 11.08.2023.
Досудове розслідування у вищезазначеному кримінальному провадженні не завершено, у зв'язку із чим скасування арешту таких речей може зашкодити його подальшому проведенню.
Тривалість досудового розслідування виправдовується характером злочину, що розслідується, та обсягом обставин, які необхідно довести при розслідуванні такого злочину.
З огляду на викладене, враховуючи, що існують достатні підстави вважати, що вилучені технічні засоби мають ознаки речових доказів, а також приймаючи до уваги, що необхідність в подальшому продовженні такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна не відпала, слідчий суддя не вбачає підстав для скасування накладеного на автомобіль арешту.
На даний час таке втручання держави відповідає принципам пропорційності, справедливої рівноваги між інтересами суспільства і правом особи на мирне володіння своїм майном та не призводить до невиправданого обмеження права власності ОСОБА_3 у вигляді заборони відчужувати, розпоряджатися та користуватися автомобілем.
Відтак слідчий суддя не знаходить підстав для задоволення клопотання.
Керуючись ст.41 Конституції України, ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стст. 98, 131, 132, 170-173, 174, 309 КПК України, слідчий суддя, -
У задоволенні клопотання відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1