Справа №760/5320/22
1-кп/760/1311/24
(повний текст)
22 квітня 2024 р. м. Київ
Солом'янський районний суд м. Києва
в складі колегії суддів:
головуючого судді ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю:
секретаря ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6
обвинуваченої ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні у кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України, дані про яке внесено до ЄРДР за № 22022101110000094 від 21.04.2022 р. клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, клопотання обвинуваченої про зміну запобіжного заходу, клопотання захисника та обвинуваченої про тимчасовий доступ до речей та документів, клопотання захисника про зміну запобіжного заходу,-
Обвинувачена ОСОБА_7 обвинувачується органом досудового розслідування в тому, що у лютому 2022 року вона вступила у попередню злочинну змову з представниками іноземної держави - Російської Федерації та організацій цієї ж країни, отримавши від них завдання підготувати лист на ім'я постійного представника Російської Федерації при ООН ОСОБА_9, в якому мала відобразити із застосуванням маніпулятивних технологій ситуацію щодо розвитку суспільно-політичної ситуації в Україні, діяльності керівництва держави, а також ситуації на Сході України, за наслідками введення в країні військового стану та ведення військових дій, у контексті прихованого ідеологічного обґрунтування та виправдання військової агресії на території України з боку РФ.
В обвинувальному акті також зазначається, що 28 лютого 2022 року о 06 год. 50 хв., ОСОБА_7 , підготувала та скерувала відповідний лист із текстом промови проросійського спрямування на адресу невстановлених досудовим розслідуванням осіб на території Російської Федерації, що ведуть підривну діяльність проти України в інформаційній сфері. У вказаному листі ОСОБА_7 діючи умисно, розповіла про події, які відбуваються на території м. Києва та України, викривляючи їх на користь Російської Федерації, виправдовуючи необхідність російській військовій агресії проти України, усвідомлюючи при цьому, що вказаний текст буде офіційно розміщений в засобах масової інформації та з ним зможе ознайомитись необмежена кількість осіб.
Сторона обвинувачення також стверджує, що у подальшому, невстановленими досудовим розслідуванням особами, у попередній змові з якими діяла ОСОБА_7 , використовуючи текст надісланого останньою листа, підготовлено промову, з якою 28.02.2022 виступив постійний представник Російської Федерації при ООН ОСОБА_9 під час одинадцятої надзвичайної спеціальної сесії ГА ООН.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 23 лютого 2024 р. обвинуваченій продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 22 квітня 2024 року включно.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 Кримінального процесуального кодексу України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування.
Прокурор подав суду клопотання, в якому просив продовжити обвинуваченій строк тримання під вартою.
Своє клопотання прокурор вкотре обґрунтовує тим, що 16 березня 2022 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України. Цього ж дня, ОСОБА_7 постановою заступника керівника Київської міської прокуратури, обрано та застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на тридцять діб. Ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 12 квітня 2022 року строк тримання ОСОБА_7 під вартою продовжено до 16.05.2022 року.
У подальшому, під час розгляду справи по суті ухвалами Солом'янського районного суду м. Києва запобіжний захід у вигляді тримання під вартою неодноразово продовжувався.
Строк тримання ОСОБА_7 під вартою закінчується у зв'язку з чим виникла необхідність продовження цього строку дії виходячи з наступного.
Прокурор вкотре послався на те, що ризики, які були враховані в ході обрання та продовження ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою під час проведення досудового розслідування та в суді, які передбачені ст. 177 КПК України, не зменшились, в зв'язку з тим, що обвинувачена не має сталих соціальних зв'язків, а тому може вжити спроб залишити територію України. Так її рідна сестра знаходиться за кордоном, про інших членів сім'ї обвинувачена суду не вказала.
Під час судового розгляду були досліджені докази, зокрема, протокол огляду мобільного телефону обвинуваченої від 12 березня 2022 р, виходячи із змісту якого вона на початку березня 2022 р. намагалася виїхати до м. Бєлгород, де в неї проживає племінниця.
Також, сама обвинувачена під час судового розгляду повідомила, що на початку 2022 року мала намір виїхати до Угорщини.
У зв'язку із обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від дванадцяти до п'ятнадцяти років позбавлення волі, остання також може переховуватися від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Крім цього, з наданих суду письмових доказів зокрема листів, адресованих керівництву РФ та підписаних обвинуваченою, існує ризик продовження виготовлення та поширення обвинуваченою матеріалів, у яких міститься подання завідомо недостовірної інформації про нібито підтримку українською владою праворадикальних та ультранаціоналістичних організацій, а також заперечення легітимності української влади в зв'язку із Революцією Гідності в 2014 році.
Оскільки об'єктивною стороною злочину, який інкримінується обвинуваченій, є надання іноземній державі, іноземній організації та її представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України за допомогою месенджерів та інтернет-ресурсів, а тому існує ризик продовження такої діяльності під час перебування обвинуваченої на волі, оскільки будь-який інший запобіжний захід, крім тримання під вартою, не виключає можливості обвинуваченої користуватись електронними пристроями із доступом до соціальних мереж та месенджерів.
Підставою для продовження запобіжного заходу є її обвинувачення у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у вигляді позбавленням волі на строк від дванадцяти до п'ятнадцяти років, а також наявність наведених вище ризиків, які передбачені у ч. 1 ст. 177 КПК України.
Виходячи із цього, прокурор вважає, що застосування до обвинуваченої менш суворого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не забезпечить запобігання вказаним вище ризикам.
Захисник та обвинувачена проти задоволення клопотання прокурора заперечували. Обвинувачена подала до суду письмові заперечення, в яких вказала, що прокурор вкотре подав суду аналогічне клопотання, яке він подає починаючи з грудня 2022 р. Вважає, що прокурор і суд не можуть посилатися на висновки експертів, зазначає, що її було затримано незаконно, а провадження сфальсифіковано. Крім того, як і в попередніх запереченнях обвинувачена вказує, що запобіжний захід до неї був застосований та продовжений незаконно, а тому суд не вправі продовжувати їй запобіжний захід. Далі в запереченнях обвинувачена зазначає про відсутність ризиків, передбачених ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України, оскільки вона не може виїхати за межі України і їй немає сенсу переховуватися від суду. Вказує, що має сталі соціальні зв'язки, зокрема рідну сестру, що турбується про неї та інших родичів. Обвинувачена також зазначає, що не має можливості вчинити інший злочин, користуючись електронними пристроями, а листи на, які посилається прокурор в клопотанні, не мають відношення до матеріалів справи. Виходячи із зазначеного, обвинувачена вважає, що підстав для задоволення клопотання прокурора немає.
Захисник обвинувачену повністю підтримав. Вказав, що відсутні підстави для продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки ризики, передбачені ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України відсутні.
Крім того, обвинувачена та захисник подали суду клопотання про зміну запобіжного заходу. Так, обвинувачена просила суд змінити запобіжний захід з тримання під вартою на особисту поруку поручителя ОСОБА_10 або інший, що не пов'язаний із триманням під варто.
Захисник обвинуваченої також просив змінити запобіжний захід з тримання під вартою на особисту поруку поручителя ОСОБА_10 або на інший, що не пов'язаний із триманням під вартою.
Свої клопотання сторона захисту обґрунтовує тим, що авторитет поручителя ОСОБА_10 є достатнім для того, щоб унеможливити настання негативних наслідків для кримінального провадження, що можуть виражатися у порушенні обвинуваченої процесуальних норм щодо прибуття до суду. Крім того, зазначають, що у суду немає законних підстав для продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Заслухавши прокурора, обвинувачену, захисника, суд враховує тяжкість кримінальних правопорушень, в яких обвинувачують ОСОБА_7 та те, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом та приходить до наступних висновків.
Так, наразі продовжують існувати ризики, можливість існування яких була встановлена в попередніх ухвалах суду, якими обвинуваченій був продовжений строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою та зазначені прокурором в клопотанні: 1) обвинувачена може переховуватися від суду, 2) обвинувачена може вчинити інше кримінальне правопорушення.
Суд враховує тяжкість кримінального правопорушення, в якому обвинувачуються ОСОБА_7 , те, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом та приходить до висновку, що обставини, на які посилається прокурор у обвинувальному акті, дають достатні підстави суду вважати, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України.
Метою і підставою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є запобігання спробам обвинуваченої переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню.
Так, обвинувачена може переховуватися від суду перебуваючи на волі, оскільки не має сталих соціальних зв'язків, а тому може вжити спроб залишити територію України. Так, її рідна сестра періодично знаходиться за кордоном, про інших членів сім'ї суду не відомо, обвинувачена не надала будь-якої підтвердженої інформації про них. Наявність знайомих та друзів, а також можливого авторитету в міжнародній правовій спільноті, про що зазначає обвинувачена, не є сталими соціальними зв'язками, що можуть забезпечити її належну процесуальну поведінку.
Як вже зазначалося в попередніх ухвалах суду, під час судового розгляду були досліджені докази, зокрема, протокол огляду мобільного телефону обвинуваченої від 12 березня 2022 р, виходячи із змісту якого вона на початку березня 2022 р. намагалася виїхати до м. Бєлгород російської федерації, де в неї проживає племінниця. Крім того, під час судового розгляду обвинувачена повідомила суд, що на початку року також мала намір виїхати до Угорщини.
Також судом враховано тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченій у разі визнання її винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, у вчиненні якого вона обвинувачується, вік та стан здоров'я обвинуваченої.
Так, санкцією ч. 1 ст. 111 Кримінального кодексу України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від дванадцяти до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна або без такої.
Разом з тим, при вирішенні питання щодо доцільності продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_7 , суд обґрунтовує таку необхідність не лише суворістю можливого покарання, а усім комплексом ризиків, які об'єктивно існують в даному кримінальному провадженні та передбачені ч. 1 ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України.
Враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_7 , вид та міру покарання, що загрожує їй у випадку визнання винуватою та зазначені вище обставини, суд вважає наявним ризик того, що вона може переховуватися від суду задля уникнення даного покарання.
Цей ризик ураховується судом у сукупності із ризиками вчинити інший злочин.
Так, суд також погоджується із прокурором, що існує ризик вчинення іншого кримінального правопорушення.
Як випливає із наданих прокурором доказів, що наявні в матеріалах справи, зокрема листів, адресованих керівництву рф та підписаних обвинуваченою, існує ризик продовження виготовлення та поширення обвинуваченою матеріалів, у яких міститься подання завідомо недостовірної інформації про нібито підтримку українською владою праворадикальних та ультранаціоналістичних організацій, а також заперечення легітимності української влади в зв'язку із Революцією Гідності в 2014 році.
Оскільки об'єктивною стороною злочину, який інкримінується обвинуваченій, є надання іноземній державі, іноземній організації та її представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України за допомогою месенджерів та всесвітньої мережі «Інтернет», суд обґрунтовано вважає, що існує ризик продовження такої діяльності під час перебування обвинуваченої на волі, оскільки будь-який інший запобіжний захід, крім тримання під вартою, не виключає можливості обвинуваченої користуватись електронними пристроями із доступом до соціальних мереж та месенджерів.
Дана інформація та документи не сприймаються судом, як доказ вини обвинуваченої у вчиненні відповідних діянь, а лише розцінюється як можливий чи вірогідний ризик вчинення правопорушення. Саме оцінка вірогідності ризиків і є відповідно до ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України завданням суду при вирішенні питання застосування запобіжного заходу.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Таким чином, суд вважає, що існують обґрунтовані ризики того, що перебуваючи на волі, обвинувачена може вчинити інше кримінальне правопорушення.
Виходячи із зазначеного, суд вважає встановленими та доведеними ризики, що передбачені п.п. 1 та 5 ч.1 ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України.
При вирішенні питання щодо продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, судом враховано стан здоров'я обвинуваченої.
Так, виходячи із змісту інформації Київської міської медичної частини Центру охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України в м. Києві та Київській області від 15.06.2022 р., стан здоров'я ОСОБА_7 на даний час стабільний, задовільний. Термінового лікування як в умовах Київської міської медичної частини так і в лікарняних закладах МОЗ України вона не потребує.
Згідно відповіді № 681 від 02.08.2022 р. з Київської міської медичної частини Центру охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України в м. Києві та Київській області стан здоров'я ОСОБА_7 на даний час стабільний, задовільний. Термінового лікування як в умовах Київської міської медичної частини, так і в лікарняних закладах МОЗ вона не потребує.
Згідно відповіді № 888 від 29.05.2023 з Філії Центру охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України в м. Києві та Київській області, стан здоров'я ОСОБА_7 на даний час стабільний, задовільний. Стаціонарного лікування вона не потребує. Потребує постійного прийому гіпотензивних препаратів, які є в наявності Київській міській медичній частині. Необхідною медичною допомогою ОСОБА_7 забезпечена в повному обсязі.
Інша інформація в розпорядженні суду відсутня та стороною захисту не подавалася. У суду також відсутні будь-які підтвердження неможливості перебування ОСОБА_7 в слідчому ізоляторі за станом здоров'я.
З'ясовуючи питання відповідності продовження запобіжного засобу у виді тримання під вартою практиці Європейського суду з прав людини, суд виходить з того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
Зважаючи на існуючий під час воєнного стану неабиякий суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», застосування до обвинуваченої запобіжного заходу у виді тримання під вартою не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції від 04.11.1950 року «Про захист прав людини і основоположних свобод», оскільки існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.
Суду не надано жодних доказів того, що ризики, передбачені п.п. 1 та 5 ч.1 ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України та зазначені в попередніх ухвалах Солом'янського районного суду м. Києва, якими обвинуваченій було продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою, зменшилися чи зникли.
Досліджуючи питання законності застосування до обвинуваченої запобіжного заходу під час досудового розслідування, суд вже неодноразово наголошував, що дані обставини вже перевірялися слідчим суддею Солом'янського районного суду м. Києва під час судового засідання та винесення ухвали від 12 квітня 2022 року, в результаті чого запобіжний захід було продовжено.
Суд не наділений повноваженнями надавати оцінку ні постанові прокурора, якою обвинуваченій обирався запобіжний захід у виді тримання під вартою, ні ухвалі слідчого судді від 12 квітня 2022 року, оскільки це прерогатива суду апеляційної інстанції. Як встановлено під час судового засідання ухвала слідчого судді набрала законної сили, рішень суду апеляційної інстанції про її скасування не приймалось.
На даний час, в силу абз. 3 ч. 4 ст. 183 Кримінального процесуального кодексу України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-1… Кримінального кодексу України.
Таким чином, врахувавши положення ст. 177 та 178 КПК України, зокрема, репутацію обвинуваченої, яка, перебуваючи на волі, може переховуватися від суду або вчинити новий злочин та те, що застава не зможе запобігти цьому, суд не визначив розмір застави.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Кримінального процесуального кодексу України, процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення.
Таким чином, при вирішенні питання про можливість визначення (невизначення) розміру застави, суд керується чинною на дату винесення ухвали редакцію абз. 3 ч. 4 ст. 183 Кримінального процесуального кодексу України, яка, як вже зазначалось, дає суду право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-1… Кримінального кодексу України. Оскільки в ухвалі слідчого судді Солом'янського районного суду від 12 квітня 2022 р. розмір застави не визначений, суд продовжує строк дії запобіжного заходу без визначення застави.
Крім того, у суду відсутні будь-які процесуальні підстави для зміні обвинуваченій запобіжного заходу на інший, що не пов'язаний із триманням під вартою.
Відповідно до ч. 6 ст. 176 Кримінального процесуального кодексу України, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109 - 114-2, 258 - 258-6, 260, 261, 437 - 442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто, виключно тримання під вартою.
Враховуючи зазначене, суд приходить до висновків, що лише запобіжний захід у виді тримання обвинуваченої під вартою без визначення розміру застави може забезпечити її належну процесуальну поведінку, інші запобіжні заходи, що не пов'язані із триманням під вартою, в силу закону застосовані бути не можуть. Таким чином, правові підстави для зміни запобіжного заходу відсутні.
Крім того, захисник обвинуваченої ОСОБА_6 та обвинувачена ОСОБА_7 подали суду клопотання про тимчасовий доступ до речей та документів, в якому просять суд надати доступ до документів, що містять інформацію по мобільних телефонах, якими користувалася обвинувачена ОСОБА_7 , з метою з'ясування інформації чи перебували дані телефони у сторонніх осіб. Тимчасовий доступ вони бажають отримати щодо документів, які містять інформацію за період: з 12 по 17 березня 2022 р.
Прокурор проти задоволення клопотання заперечував, вказавши, що дати, за які сторона захисту просить суд отримати доступ, виходять за межі періоду інкримінованого ОСОБА_7 кримінального правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 159 Кримінального процесуального кодексу України, тимчасовий доступ до речей і документів полягає у наданні стороні кримінального провадження особою, у володінні якої знаходяться такі речі і документи, можливості ознайомитися з ними, зробити їх копії та вилучити їх (здійснити їх виїмку).
Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 159 Кримінального процесуального кодексу України, у клопотанні зазначаються можливість використання як доказів відомостей, що містяться в речах і документах, та неможливість іншими способами довести обставини, які передбачається довести за допомогою цих речей і документів, у випадку подання клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю.
Відповідно до ч. 5 ст. 163 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя, суд постановляє ухвалу про надання тимчасового доступу до речей і документів, якщо сторона кримінального провадження у своєму клопотанні доведе наявність достатніх підстав вважати, що ці речі або документи: самі по собі або в сукупності з іншими речами і документами кримінального провадження, у зв'язку з яким подається клопотання, мають суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні.
Як встановлено під час розгляду клопотання, обвинуваченій інкримінуються вчинення кримінального правопорушення під час подій 28 лютого 2022 року, отже документи, що містять інформацію з 12 по 17 березня 2022 р. не мають відношення до інкримінованих обвинуваченій діянь, а тому не мають суттєвого значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні.
Виходячи із зазначеного, суд,-
У задоволенні клопотань обвинуваченої ОСОБА_7 та захисника ОСОБА_6 про тимчасовий доступ до речей та документів - відмовити.
У задоволенні клопотань обвинуваченої ОСОБА_7 та захисника ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу - відмовити.
Клопотання прокурора задовольнити.
Продовжити обвинуваченій ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави.
Строк дії ухвали визначити до 20 червня 2024 року включно.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення, а обвинуваченою - з моменту отримання її копії.
Повний текст ухвали оголошується 26 квітня 2024 року.
Головуючий
Судді