печерський районний суд міста києва
Справа № 757/4456/23-ц
пр. 2-3085/24
16 квітня 2024 року Печерський районний суд м. Києва в складі :
головуючого судді: Ільєвої Т.Г.
при секретарі: Ємець Д.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу в загальному позовному провадженні за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи без самостійних вимог: Служба у справах дітей та сім'ї Іванківської селищної ради про визначення місця проживання дитини, -,
У лютому 2023 року позивач звернулась з позовом до ОСОБА_2 , за участю третьої особи без самостійних вимог: Служба у справах дітей та сім'ї Іванківської селищної ради про визначення місця проживання дитини.
В обґрунтування позову зазначено, що між позивачем та відповідачем питання щодо місця проживання дітити є невизначеним, а відтак позивач була змушена звернутись до суду з даною позовною заявою.
Таким чином, позивач просить суд:
- визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір'ю - ОСОБА_1 .
09.02.2023 ухвалою суду було відкрито провадження та призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження.
08.11.2023 ухвалою суду було відмовлено в задоволенні клопотання про зупинення провадження.
08.11.2023 ухвалою суду закрито підготовче судове засідання та перейдено до розгляду справи по суті.
Позивач e судове засідання подала заяву про розгляд справи без її участі, вимоги підтримала.
Відповідач в судове засідання подав заяву. в якій не заперечував щодо того, що, донька проживала разом зі своєю матірю.
Представник Служба у справах дітей та сім'ї Іванківської селищної ради. про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, у судове засідання не з'явився.
Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши і оцінивши надані докази в їх сукупності, прийшов до наступного.
Так, судом встановлено, що 22.10.2019 року, на підставі рішення Козелецького районного суду Чернігівської області у справі №734/3042/19 між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 розірвано шлюб. зареєстрований 30 березня 2016 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Печерського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис № 392 (ас. 10-13).
У подружжя у шлюбі народилася донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.15).
Позивач стверджує, що перед розлученням, у зв'язку із тим, що відповідач самоусунився від обов'язку із утримання дитини, відповідач звернулась до суду із заявою про видачу наказу про стягнення аліментів.
Козелецьким районним судом Чернігівської області від 04.09.2019 року у справі №734/3042/19 видано наказ про стягнення аліментів з відповідача на утримання доньки (а.с.14).
Разом з цим, позивач вказує, що ніколи не чинила перешкоди відповідачу у побаченнях з донькою, навпаки, заохочувала такі зустрічі. Проте, щодо місця проживання доньки батьки дійти згоди не можуть.
Також, зазначено, що із 22 лютого 2022 року позивач перебуває у шлюбі з ОСОБА_5 . Від даного шлюбу у подружжя народився син - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Сім'я проживає разом за адресою АДРЕСА_1 .
З дня народження доньки позивач особисто займалася вихованням дитини без участі відповідача, зокрема водить доньку до місця навчання, до дитячої поліклініки, співпрацює з вихователями, своєчасно реагує на пропозиції вихователів, відвідує батьківські збори, здійснює плату за харчування дитини та розвиваючі гуртки, бере активну участь у розвитку та вихованні доньки. Навіть під час війни коли сім'я перебувала у евакуації в місті Коломия мати організовувала процес навчання доньки.
Донька позитивно характеризується за місцем навчання та позашкільних занять, як і сама позивач, яка тривалий час працювала педагогом та була керівником творчих гуртків.
Позивач звертає увагу, що немає на меті створювати перешкоди для батька у спілкуванні з дитиною, проте, батьки не можуть дійти згоди з ким саме буде проживати дитина після розірвання шлюбу. Між сторонами склалися неприязні відносини, які негативно впливають на поведінку дитини.
Враховуючи той факт, що національне законодавство та судова практика не передбачають можливості встановлення «перемінного» місця проживання дитини, а самостійно домовитись з батьком можливості немає, позивач була вимушена звертатись до суду із даною позовною заявою про визначення місця проживання дитини разом з матір'ю.
Також, в ході розгляду справи представником позивача було долучено рішення Іванківської селищної ради Вишгородського району Київської області виконавчого комітету від 04.03.2014 та висновок органу опіки та піклування Іванківської селищної ради про визнання місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Так, у відповідності до даного висновку, представником органу було зазначено, що виконавчий комітет селищної ради вважає за доцільне визначити місцем проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір'ю ОСОБА_7 , за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до ст.51 Конституції України та ст.5 СК України, сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Зокрема, держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини (частина друга і третя статті 5 СК України). При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.
Відповідно до ч.ч.2, 8, 9 ст.7 СК України, сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
За змістом статті 11 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Відповідно ч.2 ст.155 СК України, батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Статтею 157 СК України передбачено, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, який проживає окремо від дитини має право на спілкування з дитиною, а батько з яким проживає дитина не має право перешкоджати такому спілкуванню.
Питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватись не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все, з урахуванням прав та законних інтересів дитини.
Відповідно до статей 18, 27 Конвенції, про права дитини від 20 листопада1989 року (ратифікована Україною 27 лютого 1991 року, дата набуття чинності для України 27 вересня 1991 року) (далі - Конвенція) держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
В силу частини першої статті 3 Конвенції, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.
Згідно з положеннями статті 9 зазначеної Конвенції держави-учасниці забезпечують, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв'язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов'язком батьків діяти в її інтересах.
Зазначене узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі №402/428/16-ц.
У §54 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 07 грудня 2006 року №31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Олсон проти Швеції» (№ 2) від 27 листопада 1992 року, №250, ст.35-36, §90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
Аналіз наведених норм права та практики ЄСПЛ дає підстави для висновку про те, що рівність прав батьків є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, та у першу чергу повинні бути визначені інтереси дитини у ситуації спору, а вже тільки потім права батьків.
Відповідно до ст.141 СК України, мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою, чи розірвано шлюб і чи проживають вони разом чи окремо.
Згідно з ст.160 СК України, місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
Статтею 161 СК України передбачено, що, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Аналогічні положення закріплені у статті 12 Конвенції, згідно з якими держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що торкаються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю.
Відповідно до статті 6 Європейської конвенції про здійснення прав дітей від 25 січня 1996 року, під час розгляду справи, що стосується дитини, перед прийняттям рішення судовий орган надає можливість дитині висловлювати її думки й приділяє їм належну увагу.
У відповідності до частини першої статті 81 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Частиною четвертою статті 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про обгрунтованість вимог та задоволення позовних вимог, оскільки відповідачем не заперечуються проживання дитини з матір'ю.
Керуючись ст.ст. 4, 13, 82, 141, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, ст.ст. 150-155, 157, 160-161 СК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи без самостійних вимог: Служба у справах дітей та сім'ї Іванківської селищної ради про визначення місця проживання дитини - задовольнити.
Визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір'ю - ОСОБА_1 , за місцем її проживання, за адресою: АДРЕСА_1 .
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_2 , адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_3
Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_4 .
Третя особа: Служба у справах дітей Іванківської селищної ради (як орган опіки та піклування) , Код ЄДРПОУ: 44145537, адреса: 07201, Київська обл., Вишгородський р-н, с.м.т. Іванків, вул. Проскури Івана, буд. 7
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду або через Печерський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, а особою яка була відсутня при проголошенні рішення протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення виготовлено 16.04.2024.
Суддя Тетяна ІЛЬЄВА