печерський районний суд міста києва
Справа № 757/4758/13-ц
30 серпня 2019 року Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді - Новака Р.В.,
при секретарі судових засідань - Сердюк К.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у місті Києві подання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Кошарного О.В., про тимчасове обмеження у праві виїзду за межу України боржника ОСОБА_1 , -
приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Кошарний О.В. звернувся до суду з поданням, в якому просить постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) до виконання нею зобов'язань, покладених згідно виконавчого листа № 757/4758/13-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСиббанк» 2059218,66 грн. заборгованості за договором про надання споживчого кредиту та судового збору у розмірі 1720,50 грн.
Державний виконавець до судового засідання не з'явився.
Інші учасники процесу до судового засідання не викликалися відповідно до положень ст. 441 ЦПК України.
Представник боржника направив до суду заперечення, відповідно до яких просив відмовити у задоволенні подання, посилаючись на його необґрунтованість, оскільки боржник не переховується від виконавця. Крім того, вказав, що обмеження боржника у праві виїзду за кордон на даний момент є не можливим, оскільки ОСОБА_1 є вагітною та за приписами лікарів планує народжувати за кордоном.
Дослідивши матеріали подання суд дійшов наступного висновку.
Судовим розглядом встановлено, що на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Кошарного О.В. знаходиться виконавче провадження НОМЕР_4 з виконання виконавчого листа № 757/4758/13-ц виданого 14.04.2014 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "УкрСиббанк" 2059218,66 грн. заборгованості за договором про надання споживчого кредиту та судового збору у розмірі 1720,50 грн.
31.08.2018 приватним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_4.
Посилаючись на те, що рішення до теперішнього часу не виконано, а боржник ухиляється від виконання його, не вживає заходів щодо виконання рішення за рахунок належного йому майна і доходів, приватний виконавець просить суд застосувати відносно ОСОБА_1 вищевказаний заходів примусового виконання.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.17, ст.19 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчі листи, що видаються судами підлягають виконанню державною виконавчою службою та на підставі чого державний виконавець відкриває виконавче провадження.
Згідно ст.20 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. У разі якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна.
Пунктом 5 ст. 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" передбачено, що громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадках, якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням - до виконання зобов'язань.
Відповідно до п.18 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатись до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням.
Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявності факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання. У зв'язку з цим підлягає з'ясуванню чи дійсно особа свідомо не виконувала зобов'язання, або невиконання зумовлено об'єктивними причинами.
Під поняттям «ухилення від виконання зобов'язань, покладених на боржника рішенням» варто розуміти будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які не залежні від нього об'єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).
Відповідно до положень частини першої статті 441 ЦПК України, тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення.
В силу ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу.
Відповідно наявність умислу та інші факти, як обставини, які є предметом посилання суб'єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню.
Статтею 33 Конституції України гарантовано кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, свободу пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Згідно ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною.
На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
Також ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об'єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров'я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.
Отже, звернення державного виконавця до суду з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України повинно бути крайнім заходом, який застосовується до боржника, коли державним виконавцем вже виконані всі можливі дії щодо примусового виконання судового рішення, оскільки це веде до обмеження вказаного конституційного права громадянина.
Відповідно до рішення «Гочев проти Болгарії» («Gochev v. Bulgaria» від 26.11.2009 року) Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) сформулював загальні стандарти щодо права на свободу пересування, зазначивши, що таке обмеження має відповідати одразу трьом критеріям: по-перше, має ґрунтуватися на законі, по-друге, переслідувати одну з легітимних цілей, передбачених у ч. 3 ст. 2 Протоколу №4 до Конвенції, і по-третє, знаходитися в справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом (тобто бути пропорційним меті його застосування). При цьому при вирішенні питання про пропорційність обмеження даного права з метою стягнення неоплачених боргів слід памятати, що таке обмеження може бути виправдано лише тоді, коли воно дійсно сприятиме погашенню заборгованості; проте навіть якщо зазначене обмеження свободи пересування було виправданим на самому початку, воно може стати непропорційним і таким, що порушує права людини, якщо воно автоматично продовжуватиметься протягом тривалого періоду. Тому застосування такого обмеження має періодично переглядатися судом (принаймні в останній інстанції) з метою зясування доцільності його подальшого застосування, причому обсяг судового розгляду повинен дозволити суду взяти до уваги всі фактори, й у тому числі ті, що стосуються пропорційності такого обмеження.
Так, у поданні виконавець посилається на те, що боржник постійно перетинає кордон України, разом з тим, будь-яких доказів, які б давали підстави вважати, що боржник може виїхати за кордон на постійне місце проживання, не виконавши зобов'язань, та доказів, які б свідчили про те, що боржник ухиляється від виконання зобов'язання - виконавцем суду не надано.
Також слід зазначити, що матеріали подання містять інформацію про майно належне боржнику на праві власності, а саме: 3-х кімнатна квартира за адресою: АДРЕСА_2 . ( довідка №136355253 від 03.09.2018); автомобіль PORSCHE CAYENNE TURBO 2007 р.в. держ. номер НОМЕР_2 (довідка з Регіонального сервісного центру 8043 від 14.09.2018); автомобіль MERCEDES-BENZ GL 350 CDI 4 МАТІС 2013 р.в. держ. номер НОМЕР_3 (довідка з Регіонального сервісного центру 8043 від 14.09.2018).
Однак, з матеріалів подання невбачається, що виконавцем вчинено дії щодо накладення арешту на вказане майно боржника, та не виконано жодних дій щодо здійснення заходів примусової реалізації за рахунок забезпеченого майна боржника.
Таким чином, державний виконавець, не здійснивши відповідних заходів, звернувся з поданням до суду про вжиття крайнього заходу забезпечення здійснення виконавчого провадження - обмеження боржника у його конституційному праві - праві виїзду за кордон передчасно.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що подання є необґрунтованим та таким що не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду і в їзду в Україну громадян України», ст. 18, 19 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 377-1 ЦПК України, суд,
У задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Кошарного О.В., про тимчасове обмеження у праві виїзду за межу України боржника ОСОБА_1 - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Р.В. Новак