справа № 631/519/24
провадження № 3/631/246/24
29 квітня 2024 року селище міського типу Нова Водолага
Суддя Нововодолазького районного суду Харківської області Трояновська Тетяна Михайлівна, розглянувши адміністративні матеріали, що надійшли від Відділення поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області відносно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, реєстраційний номер облікової картки платника НОМЕР_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушень, передбачених частиною 1 статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
До Нововодолазького районного суду Харківської області надійшов адміністративний матеріал, складений відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 873603, складеного 15 квітня 2024 року поліцейським Сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області капралом поліції Воровіком Максимом Олександровичем, убачається, що 15 квітня 2024 року близько 19 години 50 хвилин громадянин ОСОБА_1 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно колишньої дружини, ОСОБА_2 в присутності малолітньої доньки - ОСОБА_3 .
Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за частиною 1 статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, як вчинення домашнього насильства психологічного фізичного характеру відносно колишньої дружини ОСОБА_2 у присутності малолітньої дитини.
Крім того, 22 квітня 2024 року до Нововодолазького районного суду Харківської області надійшов адміністративний матеріал, складений відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 873603, складеного 15 квітня 2024 року поліцейським Сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області капралом поліції Воровіком Максимом Олександровичем, убачається, що 15 квітня 2024 року близько 19 години 50 хвилин громадянин ОСОБА_1 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , вчинив сварку із своєю колишньою дружиною, ОСОБА_2 , під час якої ображав її нецензурною лайкою, чим вчинив домашнє насилля психологічного характеру.
Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за частиною 1 статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, як вчинення домашнього насильства психологічного відносно колишньої дружини ОСОБА_2 .
Також, зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 877840, складеного 17 квітня 2024 року інспектором Сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області лейтенантом поліції Білоусовим Дмитром Романовичем, убачається, що 17 квітня 2024 року близько 21 години 00 хвилин громадянин ОСОБА_1 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , погрожував своїй колишній дружині ОСОБА_2 забрати назавжди спільну дитину ОСОБА_3 , чим вчинив психологічне насилля та порушив терміновий заборонний припис стосовно кривдника від 15 квітня 2024 року серії АА № 432304.
Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за частиною 1 статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, як вчинення домашнього насильства психологічного відносно колишньої дружини ОСОБА_2 та невиконання термінового заборонного припису.
ОСОБА_1 у судові засідання, що призначались неодноразово, а саме: 22 квітня 2024 року, 23 квітня 2024 року, 24 квітня 2024 року, 25 квітня 2024 року та 29 квітня 2024 року не з'явився, хоча про дату час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.
22 квітня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою, відповідно до якої просив суд надати йому можливості ознайомитись з матеріалами справи про притягнення його адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Крім того, 23 квітня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявами, що були зареєстровані за вхідним № 2706/24-вх, 2707/24-вх, 2708/24-вх, відповідно до яких просив суд розгляд справ з єдиним унікальним № 631/519/24, з єдиним унікальним № 631/520/24 та з єдиним унікальним № 631/521/24 відкласти на іншу дату для більш детального ознайомлення з матеріалами справи та виклику свідків щодо даної ситуації.
В подальшому ОСОБА_1 у судові засідання не з'явився, про причини своєї неявки суд не повідомляв, ніяких клопотань чи пояснень по суті адміністративних матеріалів на адресу суду не надсилав, з заявами про виклик свідків у судове засідання не звертався.
З цього приводу слід зазначити, що відповідно до частини 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», українські суди при вирішенні справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод (далі - Конвенція), встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Ратифікуючи Конвенцію, Україна взяла на себе обов'язки гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в Конвенції, включаючи право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку.
Поняття справедливого судового розгляду передбачає можливість для особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, бути присутнім на засіданні. Ця можливість випливає із об'єкта і цілі статті 6 Конвенції, оскільки здійснення прав, гарантованих статтею 6 Конвенції, передбачає можливість вказаної особи бути вислуханою, а також необхідність перевірити точність її тверджень і співставити їх з матеріалами судової справи.
Разом з тим, керуючись практикою Європейського суду з прав людини, суд виходить з того, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції в праві встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. З цього приводу прецедентним є рішення Європейського суду з прав людини у справі «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року (заява № 28249/95), в якому зазначено, що право на суд не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» (заява № 3236/03) вказує, що сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
З аналізу зазначених норм Конвенції та практики Європейського суду з прав людини вбачається, що питання про порушення статті 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом та потребою з боку держави регулювання доступу до суду.
Положеннями статті 277 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено п'ятнадцятиденний строк розгляду справ про адміністративні правопорушення, при цьому стаття 38 вищевказаного нормативно - правового акту визначає кінцевий строк притягнення до адміністративної відповідальності, який становить три місяці з дня вчинення правопорушення.
Разом з тим, як визначено частиною 2 статті 277 Кодексу України про адміністративні правопорушення, справи про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, статтею 173-2, розглядаються протягом доби.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 обізнаний щодо складання відносно нього протоколів про адміністративне правопорушення за частиною 1 статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, про що свідчать його заяви про ознайомлення з матеріалами справи та про відкладення розгляду справ. Таким чином, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оскільки затягування розгляду справи нівелює завдання Кодексу України про адміністративні правопорушення, яким є охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції, законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (стаття 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення). Тим більше, що стаття 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення не містить імперативної заборони щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення за статтею 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Також у даній справі суддя виходить з того, що у ОСОБА_1 було достатньо часу з 22 квітня 2023 року надати свої письмові пояснення або докази, та направити будь-які клопотання для розгляду у судовому засіданні, чого зроблено не було.
Суддя, дослідивши матеріали адміністративної справи, у відповідності до положень статті 252 Кодексу України про адміністративні правопорушення, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, приходить до наступного.
Положення частин 1 та 2 статті 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
У відповідності до приписів частини 1 статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративне правопорушення (проступок) - це протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свобод громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 23 Кодексу України про адміністративне правопорушення передбачено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (стаття 245 Кодексу України про адміністративне правопорушення).
При цьому, положеннями статті 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Домашнє насильство, відповідно до положень статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, являє собою умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
При цьому, психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Статтею 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що предметом регулювання цього Закону є правовідносини, що виникають у процесі запобігання та протидії домашньому насильству. Дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на таких осіб: 1) подружжя; 2) колишнє подружжя; 3) наречені; 4) мати (батько) або діти одного з подружжя (колишнього подружжя) та інший з подружжя (колишнього подружжя); 5) особи, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у шлюбі між собою, їхні батьки та діти; 6) особи, які мають спільну дитину (дітей); 7) батьки (мати, батько) і дитина (діти); 8) дід (баба) та онук (онука); 9) прадід (прабаба) та правнук (правнучка); 10) вітчим (мачуха) та пасинок (падчерка); 11) рідні брати і сестри; 12) інші родичі: дядько (тітка) та племінник (племінниця), двоюрідні брати і сестри, двоюрідний дід (баба) та двоюрідний онук (онука); 13) діти подружжя, колишнього подружжя, наречених, осіб, які мають спільну дитину (дітей), які не є спільними або всиновленими; 14) опікуни, піклувальники, їхні діти та особи, які перебувають (перебували) під опікою, піклуванням; 15) прийомні батьки, батьки-вихователі, патронатні вихователі, їхні діти та прийомні діти, діти-вихованці, діти, які проживають (проживали) в сім'ї патронатного вихователя. Дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству поширюється також на інших родичів, інших осіб, які пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки, за умови спільного проживання, а також на суб'єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству.
З урахуванням того, що згідно Конституції України регламентовано, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Також Основний Закон України декларує право кожного на повагу до його гідності, що ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню.
Крім того, слід взяти до уваги, що Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», враховуючи європейські підходи, називає дитину, яка стає свідком домашнього насильства одного з батьків щодо іншого, саме потерпілою, що випливає зі змісту статті 1 наведеного Закону. Тобто, якщо дитина стала свідком домашнього насильства - вона автоматично стає постраждалою, адже перенесений у дитинстві досвід домашнього насильства може впливати на майбутні стосунки дитини з оточуючими, її фізичне та психічне здоров'я.
При цьому суд зауважує, що згідно з положеннями статтей 2 та 3 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держави-учасниці поважають і забезпечують всі права, передбачені цією Конвенцією, за кожною дитиною, яка перебуває в межах їх юрисдикції, без будь-якої дискримінації незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного, етнічного або соціального походження, майнового стану, стану здоров'я і народження дитини, її батьків чи законних опікунів або яких-небудь інших обставин. Держави-учасниці вживають всіх необхідних заходів для забезпечення захисту дитини від усіх форм дискримінації або покарання на підставі статусу, діяльності, висловлюваних поглядів чи переконань дитини, батьків дитини, законних опікунів чи інших членів сім'ї. В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
У даному випадку вина правопорушника підтверджується даними, що містяться у:
протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 873603, складеного 15 квітня 2024 року поліцейським Сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області капралом поліції Воровіком М. О., який особисто підписаний ОСОБА_1 без надання будь-яких пояснень;
протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 873602, складеного 15 квітня 2024 року поліцейським Сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області капралом поліції Воровіком М. О., який особисто підписаний ОСОБА_1 без надання будь-яких пояснень;
протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 877840, складеного 17 квітня 2024 року інспектором Сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області лейтенантом поліції Білоусовим Д. Р., від підпису якого ОСОБА_1 відмовився;
копії протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується) від 15 квітня 2024 року, з якого убачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , просить прийняти міри до її колишнього чоловіка, ОСОБА_1 , який 15 квітня 2024 року близько 19 години 50 хвилин за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив по відношенню до неї домашнє насилля психологічного характеру, а саме: висловлювався нецензурною лайкою, чим пригнічував її людську гідність;
копії протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується) від 17 квітня 2024 року, з якого убачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , просить прийняти міри до її колишнього чоловіка, ОСОБА_1 . який 17 квітня 2024 року близько 21 години 00 хвилин за адресою: АДРЕСА_2 , вчинив по відношенню до неї домашнє насилля психологічного характеру, а саме погрожував забрати їх спільну дитину ОСОБА_3 , 2016 року народження;
копії рапорту старшого інспектора-чергового Чергової частини відділення поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області майора поліції О. Почтара, про те, що 15 квітня 2024 року о 19 годині 49 хвилини надійшло повідомлення зі служби «102» про те, що 15 квітня 2024 року о 19 годині 48 хвилини за адресою: Харківська область, Нововодолазький район, селище міського типу Нова Водолага, площа Кооперативна, автостанція, колишній чоловік вчиняє психологічне насилля, забрав дитину, штовхає, лякає. Заявник: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Даний рапорт зареєстрований в Інформаційно-телекомунікаційній системі «Інформаційний портал Національної поліції України» (журнал єдиного обліку) відділення поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області за № 863 від 15 квітня 2024 року;
копії рапорту старшого інспектора-чергового Чергової частини відділення поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області майора поліції І. Семенченка, про те, що 17 квітня 2024 року о 21 годині 25 хвилини надійшло повідомлення зі служби «102» про те, що 17 квітня 2024 року о 21 годині 25 хвилини за адресою: АДРЕСА_2 . Психологічне насилля, кафе «ІНФОРМАЦІЯ_3» чоловік погрожує заявниці фізичною розправою, ображає, забрав дитину 7 років, перебуває в стані алкогольного сп'яніння. Є обмежувальний припис. Заявник: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Даний рапорт зареєстрований в Інформаційно-телекомунікаційній системі «Інформаційний портал Національної поліції України» (журнал єдиного обліку) відділення поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області за № 894 від 17 квітня 2024 року;
копіях письмових пояснень ОСОБА_2 , яка вказала, що 15 квітня 2024 року вона перебувала вдома. Близько 19 години 35 хвилин до її домоволодіння, де вона проживає разом зі своєю донькою приїхав її колишній чоловік, ОСОБА_1 , оскільки в цей день він мав забрати їх спільну доньку до себе. Вони всі разом сіли до автомобіля та поїхали до центру селища. Коли їхали в автомобілі, колишній чоловік ОСОБА_1 вживав при дитині алкогольні напої. ОСОБА_2 зробила зауваження колишньому чоловікові через те, що він вживає алкогольні напої, на що останній почав неадекватно себе поводити, виражатися нецензурною лайкою та забирати доньку. В ході лайки їх спільна дитина злякалась та побігла у сторону магазину «Посад» , чоловік побіг за нею. ОСОБА_2 злякалась та вирішила викликати працівників поліції;
копіях письмових пояснень ОСОБА_3 , яка пояснила, що 15 квітня 2024 року вона разом з матір'ю перебувала вдома. Близько 20 години 45 хвилин до них приїхав батько - ОСОБА_1 та хрещений - ОСОБА_4 , які забрали її разом з матір'ю до центру селища міського типу Нової Водолаги. Біля будівлі колишньої автостанції у батьків виник конфлікт, в ході якої вони висловлювались нецензурною лайкою та тягнули її кожен у свою сторону. Дівчинка додала, що бійки між батьками не бачила;
копіях письмових пояснень ОСОБА_1 від 15 квітня 2024 року, з яких вбачається, що 15 квітня 2024 року близько 20 години 30 хвилин у нього з колишньою дружиною - ОСОБА_2 за адресою: селище міського типу Нова Водолага, площа Кооперативна, біля автовокзалу, відбувся конфлікт в присутності доньки ОСОБА_3 . В ході конфлікту ОСОБА_2 хапала їх спільну доньку ОСОБА_5 за руки, не давала їй портфель. З даного приводу ОСОБА_1 звернувся до поліції;
копіях письмових пояснень ОСОБА_3 , яка зазначила, що 15 квітня 2024 року вона домовилась зі своїм колишнім чоловіком, ОСОБА_1 , про те, що їх спільна донька ОСОБА_5 залишиться у батька до 16 квітня 2024 року. Приблизно увечері батько повинен був доньку привезти додому, але цього не зробив. 16 квітня 2024 року близько 22 години 00 хвилин ОСОБА_2 зателефонувала своєму колишньому чоловікові і попрохала привезти доньку, на що ОСОБА_6 повідомив, що не віддасть їй дитину. 17 квітня 2024 року близько 21 години 00 хвилин ОСОБА_2 зайшла до кафе «ІНФОРМАЦІЯ_3», щоб забрати свої особисті речі і побачила свого колишнього чоловіка з донькою. Остання підійшла до них та попросила у ОСОБА_1 дозволу поспілкуватись з дитиною, але останній у грубій формі відмовив їй. Від ОСОБА_7 було чутно запах алкоголю з порожнини рота. Колишній чоловік повідомив, що забере у неї доньку;
копіях письмових пояснень ОСОБА_3 від 18 квітня 2024 року, яка зазначила, що 17 квітня 2024 року вона весь день знаходилась з батьком за адресою його проживання: АДРЕСА_1 . Приблизно в обід батько вживав алкогольні напої з друзями, ОСОБА_8 і ОСОБА_9 , а донька гралася з сином ОСОБА_8 . Дівчинка зазначила, що батько ображав матір близько п'яти разів, дати не пам'ятає. Ввечері батько пішов до матері з'ясовувати стосунки, а дівчинка чекала його вдома сама, доки він не повернувся;
копіях письмових пояснень ОСОБА_1 від 17 квітня 2024 року, який вказав, що 15 квітня 2024 року він з колишньою дружиною ОСОБА_2 домовилась про те, що їх спільна донька, ОСОБА_5 перебуватиме у нього з 15 квітня 2024 року по 18 квітня 2024 року. 17 квітня 2024 року ОСОБА_2 почала телефонувати і погрожувати йому фізичною розправою та повідомила, щоб він не чіпав її знайомих. 17 квітня 2024 року близько 21 години 00 хвилин ОСОБА_1 перебував з донькою в кафе « ІНФОРМАЦІЯ_3 », де побачив колишню дружину ОСОБА_10 , яка повідомила йому, що він погано поводить себе по відношенню до не і викликала поліцію. На що ОСОБА_1 разом з донькою пішов додому.
Також із матеріалів справи встановлено, що 15 квітня 2024 року був виданий терміновий заборонний припис стосовно кривдника серії АА № 132304, згідно якого ОСОБА_1 , який вчинив психологічне насилля стосовно ОСОБА_2 , заборонено в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою строком на 3 доби з 21 години 24 хвилин 15 квітня 2024 року по 21 годину 24 хвилин 17 квітня 2024 року. Вказаний терміновий заборонений припис вручений під особистий короткий підпис постраждалій особі - ОСОБА_2 та кривднику - ОСОБА_1 .
Крім того, 17 квітня 2024 року був виданий терміновий заборонний припис стосовно кривдника серії АА № 132314, згідно якого ОСОБА_1 заборонено в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою, ОСОБА_3 строком на 5 діб, з 22 години 00 хвилин 17 квітня 2024 року по 22 годину 00 хвилин 21 квітня 2024 року. Вказаний терміновий заборонений припис вручений під особистий короткий підпис кривднику - ОСОБА_1 .
На переконання суду, надані докази на підтвердження винуватості ОСОБА_1 є належними, допустимими і достовірними, оскільки отримані з передбачених законом джерел, у передбачений законом спосіб, зафіксовані у належній процесуальній формі, узгоджуються між собою як в цілому, так і в деталях, та доповнюють один одного.
Досліджені та перевірені судом обставини поза розумним сумнівом свідчать про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні домашнього насильства психологічного характеру відносно колишньої дружини ОСОБА_2 , вчиненого у присутності дитини та невиконання термінового заборонного припису.
Жодних належних та допустимих доказів, які б спростовували винуватість ОСОБА_1 у вчиненні домашнього насильства, судді не надано.
Таким чином, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень доведена повністю і його дії слід кваліфікувати за частиною 1 статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення як вчинення насильства в сім'ї, тобто умисне вчинення дій психологічного характеру відносно колишньої дружини ОСОБА_2 та вчинення домашнього насилля у присутності неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , а також невиконання термінового заборонного припису, а тому він підлягає притягненню до адміністративної відповідальності.
Згідно з частиною 2 статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Обставини, що обтяжують або пом'якшують відповідальність ОСОБА_1 за адміністративні правопорушення суддею не встановлено.
Керуючись принципом верховенства права, з урахуванням вимог статей 33, 245, 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, з метою запобігання вчинення у подальшому нових правопорушень та досягнення мети адміністративного покарання, беручи до уваги характер скоєного адміністративного правопорушення, особу правопорушника та ступень його вини, суддя вважає за необхідне застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу в межах санкції частини 1 статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення України, з урахуванням вимог статтей 34, 35 та 36 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Саме ця міра покарання, на думку суду, буде достатньою для виправлення порушника та запобігання вчинення ним нових адміністративних правопорушень.
В порядку частини 5 статті 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення суд вирішує питання про стягнення судового збору з особи, на яку накладається адміністративне стягнення.
Відповідно до вимог статті 40-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення судовий збір сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Згідно з частиною 1 та пункту 5 частини 2 статті 4 Закону України № 3674-VI від 08 липня 2011 року «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення справляється судовий збір у сумі, яка дорівнює 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, в якому він справляється.
Статтею 7 Закону України № 3460-IX від 09 листопада 2023 року «Про Державний бюджет України на 2024 рік» з 1 січня 2024 року встановлений прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб в сумі 3028 гривень 00 копійок.
В зв'язку з вищевикладеним, вважаю за необхідне стягнути із ОСОБА_1 судовий збір по справі про адміністративне правопорушення у розмірі 605 гривень 60 копійок, - зарахувавши його до спеціального фонду Державного бюджету України.
На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 9 - 11, 23, 24, 25, 27, 33 - 36, частиною 2 статті 38, статтею 40-1, частиною 1 статті 173-2, статтями 245, 246, 249 - 252, частиною 1 статті 255, частиною 2 статті 268, частиною 2 статті 277, статтями 280, 283 - 285, частиною 2 статті 287, статтями 294, 298, частинами 1 і 2 статті 299 та частиною 1 статті 303 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та з урахуванням приписів статті 36 Кодексу України про адміністративні правопорушення накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 10 (десяти) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що дорівнює 170 (сто сімдесят) гривень 00 копійок, який стягнути на користь держави (номер рахунку (IBAN): UA UA948999980313010106000020559, код класифікації доходів бюджету: 21081100, отримувач: ГУК Харків обл/СТГ Нова Вод/21081100, код отримувача (ЄДРПОУ): 37874947, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП - електронне адміністрування податку).
Відповідно до Закону України «Про судовий збір» стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судовий збір у розмірі 605 гривень 60 копійок (отримувач: ГУК у м. Києві/м. Київ/ 22030106, код отримувача (ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП електронне адміністрування податку), номер рахунку (IBAN) UA 908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106.
Штраф має бути сплачений порушником не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладання штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а в разі оскарження такої постанови - не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
В разі не сплати штрафу у строк встановлений частиною 1 статті 307 Кодексу України про адміністративні правопорушення у порядку примусового виконання постанови стягується штраф у подвійному розмірі (340 гривень 00 копійок).
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення особою, яку притягнуто до відповідальності, її законним представником, захисником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною 5 статті 7 та частиною 1 статті 287 Кодексу України про адміністративні правопорушення, шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Нововодолазький районний суд Харківської області. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Якщо апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку, у разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Строк пред'явлення до виконання протягом трьох місяців.
Суддя: Т. М. Трояновська